§ 2. Зміст договору позички

Обов'язки позичкодавця. Коло обов'язків позичкодавця за договором по­зички прямо залежить від того, чи є цей договір реальним або консенсуальним. У консенсуальному договорі позички першим виникає обов'язок позичкодавця передати річ користувачу. ЦК УРСР 1963 p., дозволяючи укладення як консенсуальних, так і реальних договорів безоплатного користування майном, включав у главу 27 ст. 326 "Наслідки ненадання майна соціалістичною організацією у безоплатне користування", яка виділяла лише один випадок — укладення консенсуального договору, в якому як позичкодавець виступала соціалістична орга­нізація. Наслідком непередачі майна у користування тут визначалася можли­вість користувача вимагати відшкодування збитків. Враховуючи безоплатний характер договору, збитки могли бути стягнені лише в частині, яка являє собою реальну шкоду. Новий ЦК України зберіг це правило, поширивши його на всіх учасників договору позички. Стаття 850 ЦК України встановлює, що наслідком непередачі речі у користування є право користувача вимагати відшкодування завданих цим збитків.

У будь-якому договорі позички — як реальному, так і консенсуальному —по­зичкодавець також несе обов'язки, передбачені нормами глави 58 "Найом (орен­да). Це, по-перше, обов'язок передати річ у стані та комплекті, обумовленому до­говором (ч. 1 ст. 786). По-друге, позичкодавець зобов'язаний повідомити користувача про всі недоліки речі, що передається у безоплатне користування, які можуть бути небезпечними для життя, здоров'я, майна користувача або ін­ших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею (ч. 2 ст. 786). До речі, ЦК УРСР (ст. 327) передбачав відповідальність позичко­давця за недоліки переданого майна, які він навмисно або з грубої необережності не застеріг при передачі майна. По-третє, позичкодавець зобов'язаний попереди­ти користувача про всі права третіх осіб на річ, що передається у користування (ч. 2 ст. 788). І нарешті, позичкодавець зобов'язаний за власний рахунок робити капітальний ремонт речі, переданої у позичку (ч. 2 ст. 795).

Новий ЦК України наділяє позичкодавця правом відчужувати річ, передану ним у безоплатне користування (ч. 1 ст. 850). При цьому до набувача речі пере­ходять всі права та обов'язки позичкодавця.

Обов'язки користувача, на відміну від обов'язків позичкодавця, не зале­жать від того, чи є договір позички реальним або консенсуальним.

Основний обов'язок користувача полягає у належному утриманні отриманої у безоплатне користування речі. Цей обов'язок регулюється як відповідними нормами глави 58 "Найм (оренда)", так і спеціальними статтями глави, присвя­ченій позичці.

Перша з такого роду норм стосується користування отриманими речами. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 852 користувач зобов'язаний користуватися річчю за її призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі. При цьому невико­нання цієї умови є підставою для розірвання договору на вимогу позичкодавця (п. 2 ч. 2 ст. 853 ЦК України).

Якщо інше не встановлено договором, користувач зобов'язаний користувати­ся річчю особисто (п. 2 ч. 2 ст. 852). Тобто виключно за згодою позичкодавця користувач може передавати річ в оренду або безоплатне користування (субпозичку), а також передавати свої права та обов'язки за договором позички третім

Договір позички (безоплатного користування майном)

173

особам. ЦК УРСР також містив подібну норму (ст. 328). Але навіть якщо річ передавалася третій особі за згодою позичкодавця, користувач все одно залишався відповідальним перед ним за збереження речі та підтримання її у належному стані. У разі невиконання цього обов'язку позичкодавець має право вимагати дострокового розірвання договору та повернення речі (п. З ч. 2 ст. 853 ЦК Ук­раїни).

По закінченні договору позички користувач зобов'язаний повернути річ позичкодавцю у тому самому стані, в якому вона була на момент її передання (п. З ч. 2 ст. 852 ЦК України). При цьому така сувора норма є не зовсім вдалою, ос­кільки річ за договором позички передається у користування, що передбачає її відповідне нормальне зношування. Крім того, сторонам доцільно б було надати можливість визначити стан речі, що повертається, в договорі, якщо цей стан ви­ходить за межі нормального зношування. Тому це положення варто було б ви­значити за аналогією з нормами, що регулюють відносини оренди (ч. 1 ст. 804).

Річ має бути повернута позичкодавцеві у такому самому порядку, в якому во­на була передана у безоплатне користування. Разом із річчю позичкодавцеві по­вертаються всі її приналежності та документи, які відносяться до речі. У разі неповернення користувачем речі у передбачений строк, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих йому збитків (ст. 894 ЦК України).

ЦК України покладає на користувача обов'язок нести звичайні витрати щодо підтримання речі у належному стані (ч. 1 ст. 852). До звичайних витрат можна віднести і витрати з поточного ремонту речі, заміни її витратних частин, витрати на належне зберігання речі тощо. При цьому слід мати на увазі, що користувач несе лише звичайні витрати. Будь-які надзвичайні витрати, пов'язані із збере­женням або відновленням речі, покладаються на позичкодавця.

Крім спеціальних прав та обов'язків, визначених у главі 60, користувачеві на­лежать також інші права та обов'язки, властиві орендарю за договором майново­го найму. Так користувач зобов'язаний робити капітальний ремонт узятої у без­оплатне користування речі. В рамках належного йому права користування користувач має право робити поліпшення речі, на які також поширюються нор­ми про договір оренди.