Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 40 договори поставки

§ 1. Поняття та значення договору поставки

Нормальна робота будь-якого підприємства неможлива, з одного боку, без чіткого і своєчасного забезпечення його сировиною, матеріалами, комплектуючи­ми виробами, устаткуванням та іншими ресурсами, а з другого — без рівномір­ного і гарантованого збуту виготовленої продукції. Задоволення попиту громадян на товари широкого вжитку значною мірою залежить від забезпечення цими то­варами торговельних організацій з боку підприємств-виготовлювачів, кооперати­вів або посередницьких структур. Як матеріально-технічне постачання, так і за­безпечення торговельних організацій виготовленими товарами здійснюються на основі широко розгалуженої системи господарських зв'язків з поставок.

З переходом до ринкової економіки постала проблема збереження господар­ських зв'язків, що склалися між виробниками і споживачами на поставку сиро­вини, матеріалів, енергоресурсів, комплектуючих виробів. Розрив цих зв'язків відчутно позначається на поставках товарів для споживчого ринку. У зв'язку з цим вживаються заходи щодо стабілізації усталених і налагодження нових гос­подарських зв'язків, передусім між підприємствами, розташованими на території України.

Найдоцільнішою правовою формою регулювання господарських відносин з ритмічного постачання продукції і товарів є договір поставки. Договір — це ос­новний документ, що визначає права та обов'язки сторін з поставок усіх видів товарів. Підприємства є вільними у виборі предмета договору, визначенні змісту зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, за винятком випадків поставки товарів за міждержавними угодами.

Визначення договору поставки, яке дається у ст. 245 ЦК УРСР, певною мі­рою застаріло. В ньому наголошується, що сторонами цього договору можуть бу­ти лише організації (юридичні особи), бо в період панування планово-адміністра­тивної системи, коли приймався ЦК УРСР, діяльність приватних осіб у сферах матеріально-технічного постачання та оптової торгівлі заборонялася. Поставки продукції (товарів) у той час були переважно планові, оскільки договори уклада­лися на підставі планових актів розподілу продукції, обов'язкових для обох орга­нізацій (нарядів, планів прикріплення покупця до постачальника тощо). Нині функції як постачальника, так і покупця за договором поставки можуть викону­вати й фізичні особи, які мають статус підприємця, а централізований плановий розподіл товарів скасовано. Тому у новому ЦК України (ч. 1 ст. 714) договір по­ставки визначається як договір, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в обумовлений строк товари у власність покупця для використання у підприємницькій діяль-

84

Глава 40

ності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, домашнім, сімейним або ін­шим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товари і сплатити за них певну грошову суму. До договору поставки застосовуються пра­вила про договір купівлі-продажу, якщо інше не передбачено договором або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).

Сторонами (суб'єктами) цього договору є постачальник і покупець, які займаються підприємницькою діяльністю. Підприємництво — це, безпосередня, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою одержати прибуток. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: громадяни України, інших держав не обмежені законом у правоздатності або дієздатності; юридичні особи усіх форм власності (ст. 2 Закону України "Про підприємництво")1.

Предметом (об'єктом) договору поставки є товар, який призначається для підприємницької діяльності або інших цілей, не пов'язаних з особистим, сімей­ним, домашнім та іншим споживанням. Зокрема, це продукція, призначена для виробничого споживання (сировина, матеріали, обладнання тощо), або товари, призначені для продажу на ринку чи промислової переробки (наприклад, цукор для кондитерської фабрики).

В умовах ринкової економіки придбання підприємцем ресурсів здійснюється переважно на ринку товарів і послуг, тобто без фондів і лімітів, безпосередньо у виготовлювачів, в оптовій торгівлі, в тому числі на ярмарках, біржах, аукціонах або у комерційних посередників.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і сплатним. Як консен-суальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов.

Договір поставки двосторонній, бо права та відповідні обов'язки виникають для обох контрагентів. Оплатний характер цього договору полягає в тому, що одержану від постачальника продукцію покупець оплачує за погодженими цінами.

Регулювання договірних відносин з поставок продукції здійснюється у різних формах. Видаючи закони та інші нормативні акти, держава здійснює норматив­не регулювання цих відносин. Так, у сфері поставок діє міждержавна Угода про загальні умови поставок товарів між організаціями держав — учасниць Спів­дружності Незалежних Держав від 20 березня 1992 р. (далі — Загальні умови поставок товарів). Угода поширюється на відносини між суб'єктами господарю­вання (незалежно від форм власності) держав — учасниць Співдружності за міждержавними економічними зв'язками. Під суб'єктами господарювання розу­міють підприємства, їх об'єднання, організації будь-яких організаційних форм, а також громадян, які володіють статусом підприємця, відповідно до законів, що діють на території цих держав. Під товаром мають на увазі як товари народного споживання, так і продукцію виробничо-технічного призначення.

Кабінет Міністрів України затвердив Тимчасове положення з питань коопе­рованих поставок продукції виробничо-технічного призначення (1993 p.), але во­но має вузьку сферу дії, бо регулює відносини між суб'єктами господарської ді­яльності (незалежно від форм власності) на внутрішньому ринку України з

1 Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 14. — Ст. 168.