Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 62

Згідно з п. З ст. 1057 ЦК України у разі відсутності вказівки про те, що пи­сьмові правочини щодо майна, переданого в управління, вчинено управителем, останній зобов'язується перед третіми особами особисто.

Положення ЦК України про довірче управління не містять норм про зобов'я­зання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням на­даних йому повноважень і встановлених для нього обмежень, на які поширюють­ся загальні положення ЦК про вчинення правочинів з перевищенням повноважень.

ЦК України містить положення про вчинення правочинів представником з перевищенням повноважень і відступлення вказівок комітента, згідно з якими правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змі­нює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою (ст. 242 ЦК України), або як­що цього вимагають інтереси комітента і комісіонер не міг попередньо запитати комітента або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит (ст. 1036 ЦК України).

Закріплені в ЦК України терміни "перевищення наданих повноважень" і "перевищення встановлених обмежень" вимагають їх визначення та розме­жування.

Довірчому управителеві надаються невизначено широкі повноваження, з урахуванням мети довірчого управління та особливостей майна, переданого у довірче управління, визначені договором та законом. Тому перевищенням на­даних довірчому управителеві повноважень вважатиметься здійснення цих пов­новажень всупереч меті та цільовому призначенню майна, яке перебуває у до­вірчому управлінні. Перевищення встановлених довірчому управителеві обмежень передбачає виникнення останніх на підставі договору або за законом та вчинення правочинів за відсутності у довірчого управителя достатніх повно­важень.

Юридичне значення розмежування "встановлених обмежень" і "наданих повноважень" полягає в різних підставах правочинності їх перевищення. Для ви­знання правочинним правочину, вчиненого з перевищенням встановлених обме­жень, необхідно подальше схвалення такого правочину довірителем. Довірена особа має право перевищувати надані їй повноваження, якщо цього вимагають інтереси довірителя і довірена особа не могла попередньо запитати довірителя або не одержала у розумний строк відповіді на свій запит.

Таким чином, зобов'язання з правочинів, учинених довірчим управителем із перевищенням наданих йому повноважень і встановлених для нього обмежень, несе довірчий управитель особисто, крім випадків подальшого схвалення уста­новником правочину, або якщо перевищення наданих йому повноважень вимага­ють інтереси установника та вигодонабувача і довірчий управитель не міг попе­редньо запитати установника або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит, або коли треті особи, які беруть участь у правочині, доведуть, що вони не знали і не повинні були знати про перевищення довірчим управителем повнова­жень або встановлених обмежень.

Отже, довірчий управитель, який є ніби гарантом доходів від довіреної йому власності (майна), несе відповідальність за неналежну дбайливість стосовно майна, а, отже, і за інтересами установника управління (вигодонабувача). Якщо довірчий управитель забув покласти цінні папери до сейфа, де вони повинні збе-

Договір довірчого управління майном

469

рігатися, або, наприклад, отримати відсотки за облігаціями, то він повинен від­повідати за це. Проте, якщо, наприклад, довірчий управитель уклав розумну частку довірчого майна у цінні папери, які вважалися на той момент доброю ін­вестицією, а через кілька років ці цінні папери несподівано втратили цінність, до­вірчий управитель не буде відповідати. Якщо він мав свободу дій і знав нарівні з іншими, що дана інвестиція невдала, але не намагався це виправити, він буде не­сти відповідальність.

Крім невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, підставою для відповідальності може бути порушення довірчим управителем норм закону: обман (наприклад, неправильне використання основного майна або доходу в ін­тересах інших осіб, а не установника чи вигодонабувача, що тягне за собою від­шкодування збитків і кримінальне покарання), несплата податків, несанкціоно­ване використання коштів зі шкодою для доходу довіреного майна тощо.

Правозастосовна практика управління майном на основі довірчої власності у країнах англосаконського права і довірчого управління майном у країнах конти­нентального права сформувала відповідні умови відповідальності фідуціарних власників та довірчих управителів.

Наприклад, у США на управителях лежить два основні види обов'язків:

залишатись лояльними (тобто відданими) інтересам корпорації і виявляти на­лежну дбайливість і турботу (due care), перший з яких полягає у неотриманні особистих вигід від ведення справ корпорації;

обов'язок провести "розумний збір інформації перед прийняттям рішень".

За Правилами ділових рішень (The Business Judgment Rule), суд не має пра­ва заднім числом обговорювати рішення управителя і покладати на нього вину, якщо той не мав особистого інтересу, був добросовісним, виявляв належну дбай­ливість і (у деяких штатах) якщо при цьому не було збитків для активів корпо­рації. Щоб зрозуміти, як діяла б "обережна і розумна людина у схожій ситуації" (prudent man rule), дедалі частіше судді намагаються оцінити рівень інформова-ності довірчого управителя щодо проблеми, яку той намагався вирішити. Якщо в управлінні майном було зайнято кілька управителів ("довірчих власників"), то вони відповідають перед вигодонабувачем (бенефіціантом) солідарне1.

В ЦК Російській Федерації (ст. 1022) фактично встановлено презумпцію ви­ни довірчого управителя за збитки, що виникли випадково. За Законом РФ "Про ринок цінних паперів", управитель повинен відшкодувати клієнту упущену виго­ду, якщо не виявить належну дбайливість про його інтереси.

Критерії "упущеної вигоди" і "належної дбайливості" не визначено. Згідно з Указом Президента РФ "Про продаж державних підприємств — боржників" від 2 червня 1994 р. № 1114 (п. 27), якщо хоч би однією з причин неплатоспромож­ності державного підприємства виступають неправомірні або некомпетентні дії довірчого управителя, то підприємство може розірвати договір довірчого управ­ління майном. Російські юристи і економісти прогнозують, що суди будуть вирі­шувати позови "довірителів" (установників управління) до довірчих управителів,

Генкин А. С. Зффективньш траст. Опьіт Западной ЕвропьІ й российская практика. — М.: Альпина, 1999. - С. 64-65.

470