Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 66

народні правила інтерпретації комерційних термінів (ІНКОТЕРМС) (в редакції 2000 p.).

Частіше на практиці застосовуються варіанти розподілу ризиків, витрат і обов'язків між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з передачі товару, сформульовані в базових умовах поставки. Правила ІНКОТЕРМС являють со­бою зібрання типових умов, згідно з якими укладаються контракти купівлі-про-дажу товарів між сторонами комерційного підприємства, які знаходяться на території різних країн.

Метою ІНКОТЕРМС є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних термінів у зовнішньоекономічних відноси­нах. Таким чином можна уникнути або значною мірою скоротити невизначенос­ті, пов'язані з неоднаковою інтерпретацією таких термінів у різних країнах.

Слід підкреслити, що сфера дії ІНКОТЕРМС обмежується питаннями, по­в'язаними з правами та обов'язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів (під словом "товари" тут розуміються "матеріальні речі", а не такі товари, як комп'ютерне програмне забезпечення).

В той час, як експортерам, так і імпортерам слід врахувати для здійснення міжнародної торговельної угоди, де вимагається не тільки договір купівлі-прода­жу, а й договори перевезення, страхування та фінансування, ІНКОТЕРМС стосується тільки одного з цих договорів, а саме — договору купівлі-продажу. Проте домовленість сторін щодо застосування певного терміна ІНКОТЕРМС обов'язково має значення і для інших договорів.

Спеціальним Законом України "Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах" регулюються операції з давальницькою сиро­виною. До останніх належать операції з переробки (обробки, збагачення або ви­користання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників та ви­конавців), а також етапи (операції з переробки сировини), ввезеної на митну територію України (або закупленої іноземним замовником за іноземну валюту в Україні), або вивезену за її межі з метою отримання готової продукції за відпо­відну плату. До операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менше 20 відсотків загальної вартості готової про­дукції.

Крім перелічених, договірні відносини у зовнішньоекономічній сфері регулю­ються указом Президента України "Про заходи щодо вдосконалення кон'юктур-но-цінової політики у сфері зовнішньоекономічної діяльності" від 10 лютого 1996 p., Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулю­вання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 p., постановою Кабінету Мініст­рів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовніш­ньоекономічних договорів (контрактів) і типові форми захисних застережень до зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті" від 21 червня 1995 р.

§ 2. Договори в сфері іноземного інвестування

Законодавча база України є правовою основою іноземних інвестицій. Вона складається зі спеціальних нормативних актів (наприклад Закон України "Про

Зобов'язання у сфері зовнішньоекономічної діяльності...

487

режим іноземного інвестування") та актів загального характеру (наприклад Закон України "Про інвестиційну діяльність"), які покликані, крім інвестиційних, регулювати й інші відносини. Відносини щодо здійснення іноземних інвестицій регулюються договорами (контрактами). Зобов'язання сторін, які уклали інвес­тиційні контракти, не повинні суперечити положенням національного законодав­ства країни, що приймає інвестицію. Таким чином, договори (контракти) конкре­тизують положення інвестиційного законодавства.

У науковій юридичній літературі немає єдиної точки зору щодо правової при­роди цих договорів (контрактів). Існує дві основні концепції. Згідно з першою ін­вестиційні договори (контракти), особливо якщо однією із сторін є держава, на­лежать до категорії адміністративно-правових актів1. За другою концепцією інвестиційні договори (контракти) мають цивілістичну природу2. Остання, ма­буть, більш прийнятна щодо інвестиційних відносин. Адже, по-перше, регулю­вання іноземних інвестицій здійснюється на основі національного законодавства, яке включає як спеціальні нормативні акти, так і правову базу загального харак­теру. У Законі України "Про режим іноземного інвестування" (ст. 6) підкреслю­ється, що відносини, пов'язані з іноземними інвестиціями в Україні, регулюють­ся названим законом, а також іншими чинними на території України законодавчими актами та міжнародними договорами. Крім того, в законі є спеці­альний розділ, присвячений різним видам договорів (контрактів), які передбача­ють здійснення іноземних інвестицій на основі договорів, що мають цивілістич-ний характер. І нарешті, договірні відносини не є об'єктом регулювання адміністративного права. Навіть якщо договір (контракт) укладається на основі адміністративного акта, це відповідає ст. 4 ЦК УРСР (ст. 11 ЦК України), згідно з якою цивільні права та обов'язки виникають з адміністративних актів.

З другого боку, стосовно адміністративного договору немає єдності думок на­віть у науці адміністративного права. Поряд із твердженням про визнання такого договору3 висловлюються сумніви щодо правильності такої точки зору4.

Прихильники теорії адміністративного договору схиляються до думки, що змістом адміністративного договору є координація керівництва діяльністю підві­домчих організацій, а в ряді випадків і громадян. Не виключається можливість укладення адміністративних договорів і по вертикалі — між вищестоящими і під­леглими їм органами та організаціями. На відміну від цивільно-правового догово­ру, дія якого, як правило, поширюється на сторони, які беруть у ньому участь, основна мета адміністративного договору полягає у координаційній управлін-

Ведель Н. Административное право Франции. — М., 1973; Мозолин С Право США й зкспан-сия американских корпораций. — М , 1974; Кулсиин М. Государственно-монополистический капи-тализм й юридическое лицо. — М., 1987.

п

Лунц Л Курс международного частного права (особенная часть). — М., 1975; Вознесенскоя Н. Иностранньїе инвестиции й смешанньїе предприятия в странах Африки. — М., 1975; Костпик А Акционерное законодательство стран Ближнего Востока: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — М., 1980.

о

Ямпольскоя У. О теории административного договора // Советское государство й право. — 1966. — 10; Новоселов В. К вопросу об административннх договорах // Правоведение. — 1969. — №3.

Козлов Ю. Административное правоотношение. — М., 1976. — С. 183.

488