Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Дзера, Кузнєцова - Цивільне право України_Ч.2_ф....doc
Скачиваний:
4
Добавлен:
15.07.2019
Размер:
4.32 Mб
Скачать

Глава 72

кож на користь держави, окремих державних, кооперативних або інших громад­ських організацій.

Пленум Верховного Суду України в постанові від 24 червня 1983 р. (п. 9) зазначає, що після закінчення вищезгаданого шестимісячного строку "не може бути збільшена частка у спадщині з тих підстав, що хто-небудь зі спадкоємців відмовляється від спадщини на користь інших спадкоємців".

Отже, після закінчення шестимісячного строку з дня відкриття спадщини спадкоємець не має права відмовитися від неї на користь іншого спадкоємця, але він може передати останньому одержане майно на підставі загальноцивільних угод: за договорами купівлі-продажу, дарування, міни.

Якщо спадкоємець за законом або заповітом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь зроблена ця відмова (або відмовиться на користь осіб, не згаданих у ч. 1 ст. 553 ЦК УРСР), його частка переходить до спадкоєм­ців за законом та поділяється між ними у рівних частках.

Наприклад, якщо заповідач у заповіті зазначить, що предмети домашньої об­становки та вжитку він заповідає дочці, а автомашину — сину, то в разі відмови сина прийняти спадщину, автомашина перейде до спадкоємців за законом (у то­му числі й до дочки), що виплаває з аналізу статей 554 і 537 ЦК УРСР.

Те саме правило застосовується і до випадків, коли спадкоємець позбавлений права спадкування (статті 528 і 534 ЦК УРСР). Інакше це питання вирішується за ЦК України. Так, в ч. 1 ст. 1294 зазначено: "якщо від прийняття спадщини відмовиться один із спадкоємців за заповітом, частка у спадщині, яку він мав право прийняти, переходить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну". Отже, частка спадщини, від якої відмовився спадкоємець за заповітом, переходить не до спадкоємців за законом, як це передбачено у ЦК УРСР, а до спадкоємців за заповітом.

Якщо все майно спадкодавець заповідає призначеним ним спадкоємцям, част­ка спадкоємця, що відпав, переходить до інших спадкоємців за заповітом і роз­поділяється між ними у рівних частках.

Отже, коли заповідач залишив би все своє майно дочці та сину, то в разі від­мови сина прийняти спадщину, його частка перейшла б до дочки, інші ж спадко­ємці за законом не були б у цьому випадку закликані до спадкування (звичайно, коли ніхто з них не має права на обов'язкову частку в спадщині).

Перехід права на прийняття спадщини. Перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи, яка мала це право, називається спадковою трансмісією. Спадкова трансмісія має місце, коли спадкоємець, закликаний до спадкування за законом або за заповітом, помре після відкриття спадщини, не встигнувши її прийняти у встановлений строк. Отже, якщо спадкоємець помре після смерті спадкодавця, але до закінчення шестимісячного строку, встановле­ного для прийняття спадщини, належне йому (спадкоємцю) право на спадщину разом з іншими його правами та обов'язками переходить до його спадкоємців.

Відповідно до ст. 551 ЦК УРСР це право померлого спадкоємця може бути здійснено його спадкоємцями на загальних підставах протягом строку, що зали­шився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох міся­ців, він продовжується до трьох місяців.

Не відбувається перехід права спадкоємця на спадщину, яку він не встиг прийняти до своєї смерті (звичайно в межах шестимісячного строку, встановле­ного для цього законом) до його спадкоємців, коли йдеться про "обов'язкову

Правове регулювання спадкових відносин

629

частку", на яку мав право померлий спадкоємець відповідно до ст. 535 ЦК УРСР, оскільки право на цю частку мають виключно непрацездатні особи, передбачені в цій статті1.

Перехід права на прийняття спадщини передбачений також у ЦК України (ст. 1295).

Відповідальність спадкоємців за борги спадкодавця. У складі спадко­вого майна до спадкоємців переходять не лише права (право власності на різне майно, в тому числі на будинок, гроші, предмети домашнього вжитку тощо, пра­ва вимоги до боржників спадкодавця), а й обов'язки. Спадкоємці несуть відпові­дальність за борги спадкодавця. Наприклад, за життя спадкодавець позичив у ко­гось певну суму грошей. Якщо до смерті спадкодавець не встиг їх повернути кредиторові, то цей обов'язок разом із сукупністю майнових прав спадкодавця переходить до його спадкоємців.

Законодавством України встановлено правило, що спадкоємець, який прий­няв спадщину, відповідає за борги, що обтяжують спадщину, лише в межах дійс­ної вартості спадкового майна (ст. 556 ЦК УРСР).

Наприклад, якщо вартість спадкового майна дорівнює 6 тис. грн., а боргів у спадкодавця на 8 тис. грн., то відповідальність перед кредиторами спадкодавця обмежується 6 тис. грн.

Кожний із спадкоємців відповідає за борги спадкодавця пропорційно одержа­ній частці спадкового майна.

Кредитори спадкодавця зобов'язані пред'явити свої претензії протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Якщо ж протягом цього строку претензії не було пред'явлено, кредитори втрачають належні їм права на вимоги (ст. 557 ЦК УРСР).

Претензії мають бути пред'явлені спадкоємцям, які прийняли спадщину, або виконавцеві заповіту за місцем відкриття спадщини. За відсутності зазначених осіб претензія може бути в той же строк пред'явлена до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини (ст. 557 ЦК УРСР).

Треба зазначити, що претензії пред'являються кредиторами протягом шести місяців з дня відкриття спадщини незалежно від строку настання права вимоги.

Наприклад, один громадянин позичив другому певну суму грошей. У договорі було передбачено, що боржник поверне борг через три роки. Отже, право вима­гати повернення боргу у кредитора виникає лише через три роки. Проте якщо боржник помер раніше цього строку, наприклад, через один рік після укладення договору, кредитор повинен пред'явити свої претензії до закінчення шестимісяч­ного строку з дня відкриття спадщини, бо інакше він взагалі втрачає своє право вимагати повернення боргу.

Не всі права та обов'язки спадкодавця переходять до спадкоємців. Відповідно до ст. 223 ЦК УРСР зобов'язання припиняється у зв'язку зі смертю боржника, якщо виконання не може бути проведено без його особистої участі, а також у зв'язку зі смертю кредитора, якщо виконання зобов'язань безпосередньо пов'я­зані з особою кредитора. Саме з цих положень виходить Верховний Суд України,

1 Верховний Суд України. Постанови Пленуму Верховного Суду України (1995—1998). Пра­вові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ / Відп. ред. П. І. Шевчук. -С. 191.

630