1.2. Причини девіації

Використовуючи поняття «аномія» (Р. Мертон, Е. Дюркґеймом) (стан суспільства, коли старі норми і цінності вже не відповідають реальним відносинам, а нові ще не затвердилися) основною поведінки індивіда, що відхиляється від встановленої у даному суспільстві або середовищі норми, вважається непогодженість між цілями висунутими суспільством, і засобами, що воно пропонує для їхнього досягнення [19]. За дослідженнями сучасного російського вченого Я.І. Гілинського «джерелом девіації у суспільстві є наявність соціальної нерівності, високого ступеня розходжень у можливостях задоволення потреб різних соціальних груп» [19].

Важливо наголосити на тому, що соціально-політичні та економічні зміни, що відбуваються у суспільстві, активно впливають на розвиток та поширення девіації: різке збіднення народу, безробіття, фінансові проблеми, економічна криза, напряму спонукають деяких людей, які не знайшли свого місця у системі нових відносин, до крадіжок, жебрацтва, проституції, злочинності, навіть суїциду тощо. Поряд з цим відбувається девальвація колишніх усталених норм поведінки (солідарність, групова та колективна відповідальність тощо), культурних цінностей та традицій.

Треба зважити на те, що неузгодженість між очікуваним і існуючою реальністю підвищує у суспільстві напруженість і готовність людини до зміни моделі поведінки, тобто до девіацій [19].

Цей напрямок підтримує професор В.Н. Іванов і виділяє такі причини девіації як: зміни в соціальних відносинах, що одержали відображення в понятті «марґіналізація», тобто його нестійкість, а також «проміжність», «перехідність», поширення різного роду соціальних паталогій [19]. Це стало можливим через розрив соціальних, економічних, духовних та культурних зв’язків, які тривалий час формувалися у суспільстві. Розшарування членів суспільства на багатих і бідних призводить до соціального протистояння, появі бажання у других відібрати частину статку у перших незаконним шляхом. А наявна економічна ситуація «сприяє», на жаль, певній люмпентизації частини маргіналів, які поступово формують свої соціальні зв’язки, адаптуються до нових умов існування, частково чи повністю за рахунок інших членів суспільства (жебраки, повії, крадії) і посилюють свій негативний вплив на загальний стан потенції суспільства, подальша деградація якого створить умови для все більшої чисельності маргіналів, які «заповнюють нові ніші в соціальній культурі суспільства, починають грати більш активну, самостійну роль у суспільному житті» [19].

Отже, неусталені економічні, політичні, соціальні та ідеологічні процеси у країні формують соціальні відхилення, які вже є не випадковими, а явища, що набули певної стабільності і поширення у суспільстві та мають постійну тенденцію до цього. Стабілізація соціальних процесів повинна сприяти призупиненню девіації та відвернення від неї значної кількості молодих людей.

1.3. Критерії девіатної поведінки

Розкриваючи критерії (методи) важливо звернути увагу на те, що критерії це способи оцінки норми поведінки: статистичний, якісно-кількісний, психопатологічний, соціально-нормативний [6, с. 7, 8, 9].

Говорячи про критерії девіантної поведінки треба звернути увагу на еталони оцінки психологічних явищ і важливо відповісти на запитання «яку поведінку можна вважати нормальною?», що є важливим для пояснення людської поведінки, у тому числі і тієї, що відхиляється [7, с. 69]. У той же час треба розуміти, що межа між нормальною і анормальною поведінкою вкрай розмита. У різних суспільствах одні й ті ж поведінкові дії оцінюються по різному. Наприклад, ми по різному оцінюємо дії японського самурая і європейця, які виконують розпорювання власного живота (харакірі). У першому випадку це вчинок воїна, вартий захоплення, у другому – акт бездумного самовбивці.

Зважаючи на це і посилаючись на Є.В. Змановську наведемо основні критерії девіантності:

- деліквентність (потенційна можливість до здійснення правопорушень);

- порушення моральних норм (аморальні вчинки);

- педагогічна занедбаність (непіддатливість до педагогічного впливу) або соціальна (невихованість, неосвіченість);

- протиправність (порушення встановлених законом норм суспільної поведінки).

Отже, в основі своїй негативна девіантна поведінка спрямована проти цінностей суспільства і суперечить його інтересам, представляє явище не тільки антигромадське, але й потенційно соціально небезпечне.