- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
Європейську філософію Нового часу ХVІІ-ХVІІІ ст. прийнято називати класичною. Визначальним фактором, що визначав спрямованість філософських вчень, був процес активізації соціального життя, який був викликаний боротьбою проти станово-феодальної державності і церкви. Філософія виступає за практичну значимість своїх концепцій, життєве їх застосування, за реальний вплив на долю людини. На передові позиції виходить проблема соціального життя. Філософія ХVІІ ст. свідомо захищає гуманістичні ідеали і цінності, особливу увагу надає аналізу принципів розуму і свободи людини, розумінню її сутності [8, с. 238].
Бекон Френсіс (1561-1626 рр.) – англійський філософ, дослідник, історик і державний діяч, родоначальник англійського матеріалізму і методології дослідних наук нового часу. В свої роботах він обґрунтовує концепцію «природної» філософії, яка спирається на дослідне пізнання. Враховуючи те, що перед наукою стоїть задача відкривати і винаходити нове, по-скільки з точки зору Ф. Бекона, логіка повинна стати логікою винаходів, відкриттів. «Новий орагон» Ф. Бекона повинен був, на його думку, замінити аристотилівську логіку з її «Органоном». Недоліком силогістики Аристотеля Ф. Бекон вважав відсутність зв’язку силогізму і його результатів з реальним життям.
Правильному розумінню світу та взаємовідносин між людьми, згідно Ф. Бекону, заважають «ідоли» (привиди, забобони), які викривляють дійсність. Лише звернення до досвіду полишає від цих ідолів та породжених ними хибних ідей. Засобом узагальнення дослідних даних і єдино правильним методом пізнання Ф. Бекон вважав індукцію, яка полягає в поступовому сходженні від одиничних фактів до головних положень і, внаслідок цього, в находженні причин явищ оточуючого світу [4, с. 179]
Гоббс Томас (1588-1679 рр.) – англійський філософ, творець першої в історії філософії закінченої системи механістичного матеріалізму. У логіці – прибічник номіналістичного вчення старогрецьких стоїків. Розрізняв два методи пізнання – логічну дедукцію механіки та індукцію емпіричної фізики.
Головний твір Т. Гоббса – «Левіафан, або Матерія, форма і влада держави церковного і громадянського». У ньому поряд з розробкою фундаментальних питань у галузі соціології і політики висловлюється ряд оригінальних ідей, які здійснили вплив на подальшу долю логіки і риторики. У загальній формі Т. Гоббс передбачив ідею логічного вичислення сучасної матеріалістичної логіки, розвинув своєрідне вчення про знаки, висловив ряд цікавих думок з приводу формування думок і переконань. Він також пов’язує поведінку та поступки вчинки з потоками тих думок , які переважають в людській голові. А бажання в совою чергу, породжують хороші та погані думки, від який залежить подальша дія особистості. На його думку життя людини у теперішньому часі базується на минулому, яке є спогадами та планами на майбутнє [4, с. 186].
Декарт Рене (1596-1650 рр.) – французький філософ, математик, фізик, фізіолог. Автор багатьох відкриттів у математиці і природознавстві.
Найважливіші якості і цінності, які належать людській свідомості (напр. свобода волі) він приписував досвіду. Отримання зовнішнього досвіду є надзвичайно корисним для побудови власного знання і його формує розум. Поруч з цим Декарт стверджує, що розум проводить велику роботу по відбору потрібного для власного вдосконалення і відсікає все те, що не потрібно йому. Декарт враховує можливість нашого обману з боку наших відчуттів і тому пропонує ставити все під сумнів і перевіряти. На його думку людина має свій кінець, обмеженість, дискретність, і психологічну залежність мислення і має крім того свої «вроджені ідеї», що у цілому вливає на поведінку людини [5, с. 291].
Локк Джон (1632-1704 рр.) – англійський філософ-просвітитель, політичний діяч, засновник соціально-політичної доктрини лібералізму. Вихідним пунктом вчення Д. Локка є пізнання і його концепції людини – заперечення теорії вроджених ідей, включаючи ідею Бога. На його думку всі знання накопичуються людиною у процесі її життя і базуються на її власному досвіді. Торкаючись поведінки людини Д. Локк стверджував, що у початковому природному стані люди взаємно добрі, вільні і рівні перед Богом. Наслідування розумним природним законам дозволяє досягти між ними згоди при збереженні індивідуальної свободи. Кожна людина має право на життя, свободу і власність. Формуючи концепцію буржуазного «здорового глузду» він говорить про те, що є морально злим і веде до глибоких людських страждань і що всезагальний закон моральності повинен мати в основі Божественне откровення. І робить висновок, що не можливо встановити єдиних норм моралі і вимагати одноманітності і вирішенні питань совісті і віросповідання [5, с. 565-566].