- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
3.5. Класифікація та типологія злочинців
З метою попередження злочинності важливо знати не лише її причини й наслідки, а й вивчати особистість злочинця. Цією проблемою займається наука кримінологія. Для соціологів це повинно бути цікаво тому, що об’єктом дослідження у ряді випадків є особи та їх дії, що перебувають або перебували у місцях позбавлення волі, тобто скоїли злочини. Соціологу важливо сконцентрувати свою увагу на особистості злочинця, тому що він є носієм злочину. Необхідно також зважити на той факт, що злочинець є частиною людської спільноти. Соціальний характер особистості злочинця дозволяє розглядати його як члена суспільства, соціальних груп або нових спільностей, як носія соціально типових рис. Тому до нього треба «підходити як до носія різноманітних форм суспільної психології, придбаних моральних, правових, етнічних і інших поглядів і цінностей, індивідуально-психологічних особливостей. Включення злочинця в активне і корисне групове спілкування – важлива умова його виправлення. Особистість злочинця являє собою сукупність соціально значимих негативних властивостей, що утворилися в неї у процесі різноманітних і систематичних взаємодій з іншими людьми. Соціальні-психологічні особливості злочинця являють собою джерело злочинного поводження, його суб'єктивну причину, визначає необхідність вивчення всієї сукупності соціологічних, психологічних, правових, медичних і інших аспектів особистості злочинця. Вивчення особистості злочинця здійснюється для виявлення й оцінки тих її властивостей і рис, що породжують злочинне поводження, і з метою його профілактики. У цьому виявляється найтісніша єдність трьох вузлів кримінологічних проблем: особистості злочинця, причин і механізму злочинного поводження, профілактики злочинів.
Дослідження В.Н. Кудрявцева і В.Е. Ємінова свідчать, що до основних рис особистості злочинця відносяться насамперед соціально-демографічні. Так, відомо, що серед злочинців значно переважають чоловіки (85%), а менше жінки (15%). Серед злочинів пов’язаних з насильством, зґвалтуванням, розбійними нападами, викраданням людей, торгівлею людьми більшість представників сильної статі, а серед злочинів, пов’язаних з розкраданням у сфері торгівлі, громадського харчування, а останнім часом шахрайством – першість належить представникам слабкої статі. Більше половини злочинів вчиняють особи віком від 16 до 29 років. Основну масу таких злочинів як убивства, нанесення тяжкої шкоди здоров’ю, крадіжки, розбої, хуліганство, зґвалтування, чинять особи у віці до 30 років [10, с. 133].
У той же час найбільш криміногенною групою є особи від 30 до 49 років (47%). Саме вони чинять особливо тяжкі (36%) та тяжкі злочини (35%). Найменше серед злочинців людей літнього віку. У той же час значно зросла частка неповнолітніх злочинців – до 15%. Треба звернути увагу на те, що серед неодружених злочини зустрічаються у два рази частіше ніж серед одружених. А також відомо, що злочинність серед не працевлаштованих значно вище ніж серед тих, хто систематично працював. Люди, які часто змінюють місце роботи мають більш високий відсоток злочинності. У залежності від рівня освіти злочинців злочини мають певну диференціацію: насильницькі дії, хуліганства, зґвалтування скоюють люди з низьким рівнем освіти, а економічні злочини, розтрати, присвоєння притаманні людям з середнім та високим рівнем освіти.
Для осіб схильних до злочинної діяльності та тих хто вчинив злочин, характерними рисами є: яскраво виражена індивідуальність, лідерські якості поєднані з великою сміливістю, волею, ініціативністю, негативними ціннісними орієнтаціями, поглядами. Особистість лідера визначає загальну спрямованість злочинної активності групи і вчинення нею конкретних злочинних дій. Знання про це повинно активно використовуватися при проведенні виховної, профілактичної та попереджувальної роботи з особами схильними до девіацій.
Всі особи, що скоїли злочини мають схожі та відмінні риси. З цією метою існує спеціальна класифікація. Серед злочинців виокремлюються дві великі групи:
соціологічні, у тому числі соціально-демографічні (стать, вік, рівень освіти, рівень матеріального достатку, соціальний стан, наявність сім'ї, рід занять, наявність фаху, місце проживання);
правові (характер, ступінь ваги скоєних злочинів, учинення злочинів вперше або повторно, у групі або поодинці, тривалість злочинної діяльності, об'єкт злочинного зазіхання, форма провини).
За класифікацією також виокремлюються окремі типи злочинців:
неповнолітні злочинці;
жінки-злочинці;
насильницькі злочинці;
злочинці-міські жителі;
злочинці-сільські жителі тощо.
Для типології головною ознакою виступає мотив – внутрішнє спонукування до поводження, те, заради чого воно здійснюється. Серед основної маси злочинців умовно виділяють «корисливий», «престижний», «ігровий» «насильницький» і «сексуальний» типи. Типологічні групи будуються також по характеру злочинної спрямованості: корисливий, насильницький, корисливо-насильницький і «універсальний» типи». «Універсальний» тип включає:
- економічні і сексуальні;
- присвоєння майна;
- катування.
За ступенем суспільної небезпеки – відношення злочинця до головної цінності – людського життя виділяють такі типи:
абсолютно небезпечні (серійні вбивства, сексуальні насильства);
особливо небезпечні (убивства у конфліктній ситуації, корисливі злочини, керівник злочинної організації);
небезпечні (злочини проти особистої власності, що порушують суспільний порядок, але не зазіхають на життя);.
представляє незначну небезпеку (інші злочинці, у першу чергу ті, що учинили злочин не за умислом або в силу несприятливого збігу особистих обставин, але не проти життя людини).
3.6. Висновки. Злочинність небезпечне соціальне явище, яке має місце у всіх без винятку суспільствах. До сьогодні не вироблені ефективні засоби боротьби з цим соціальним злом, яке має поширення і в Україні. Вивчення причин скоєння злочину, формування кримінальних структур, соціальних чинників, які сприяють розповсюдженню злочинності є нагальним і невідкладним. Небезпечним є той факт, що злочини скоюють особи, які по суті своїй, є загрозливими для соціуму – наркомани, токсикомани, повії, крадії. Високим залишається відсоток рецидивних злочинів. Причина тому – нестабільність у суспільстві, складна економічна ситуація, безробіття, фінансова нестабільність, інфляція. На цьому фоні поширюється кримінальна субкультура та кримінальна романтика серед молоді, що є вкрай небезпечним і повинно всіх нас насторожити.