- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
Говорячи про девіантну поведінку, як вже зазначалося, ми маємо на увазі, насамперед, відхилення від поведінкової норми конкретного індивіда чи групи людей. Разом з тим, необхідно звернути увагу на вирішальну роль соціальних процесів у формуванні поведінки, яка виходить за межі суспільних норм. Тобто, нас повинні цікавити соціальні відхилення – порушення соціальних норм, які характеризуються певною масовістю, стійкістю і поширенням [6, с. 25]. Маються на увазі такі негативні прояви у суспільстві як пияцтво, проституція, наркоманія, токсикоманія, злочинність, суїцид, які мають економічне, соціальне та культурологічне коріння та існують сотні і тисячі років. Їх роль і місце у суспільстві визначаються як різко негативні. До того ж девіантні явища мають свої негативні наслідки – соціальні хвороби, неврози, моральну деградацію тощо.
Загалом питання про наслідки соціальних відхилень складні і неоднозначні. Наприклад, як розцінювати пияцтво, яке не несе шкоди оточуючим, дрібні крадіжки продуктів харчування бомжем для того щоб йому не померти з голоду, як відрізнити періодичні сексуальні стосунки жінки з різними чоловіками від проституції тощо.
Однією з передумов соціальної девіантності у молодіжному сучасному середовищі є відсутність можливості молодій особі самореалізуватися, самоактуалізуватися. У нинішній час «процес самореалізації особистості складний і тривалий, а неспроможність індивіда самореалізуватися іноді стає передумовою його маргіналізації» [4, с. 10]. Так було завжди і особливо є актуальним сьогодні.
Соціальні відхилення мають наступні ознаки:
історична детермінованість;
негативні наслідки для суспільства;
відносно масовий і відносно стійкий характер в часі [6, с. 26].
Соціальні відхилення характеризуються спрямованістю і змістом. Суспільство протиставляє соціальним відхиленням організовані засоби боротьби з ними: правові, економічні та моральні санкції [6, с. 26]. З метою попередження та профілактики поведінкового відхилення суспільством застосовуються засоби впливу – правові (адміністративний суд, притягнення до кримінальної відповідальності), суспільні (товариський суд, громадський осуд, профспілки тощо), економічні (зниження заробітної плати, пониження на посаді, посадового окладу), адміністративні (попередження, догана, звільнення з роботи).
З незапам’ятних часів значну роль у житті людини відігравала церква. Релігійне виховання сприяло формуванню світогляду, зміцненню віри, профілактиці негативних явищ і тенденцій у суспільстві. Нажаль з часом церква втратила свою роль боротьбі з негативними суспільними явищами. А демократичні перетворення у країні ще не у достатній мірі підкріплені ефективними важелями боротьби з девіантними процесами. Сучасний лозунг «дозволяється робити все, що не забороно законом» інколи розуміється окремими членами нашого суспільства як вседозволеність. Тому і не дивно, що за темпами поширення наркотиків, пияцтва серед молоді, проституції наша країна на лідируючих позиціях у Європі.
Маючи спільну ґенезу, різні форми девіантної поведінки тісно пов’язані між собою і за дослідженням Я.І. Гілинського мають:
відносно стійкий характер взаємозв’язку (насильницькі і корисні злочини, алкоголізація і наркотизація населення, вбивства і самогубства, жіноча злочинність і проституція;
взаємозв’язки різних форм поведінки, що відхиляється від загально прийнятої норми, складні, протирічні і часто не відповідають існуючим уявленням, тобто, коли один проступок посилює інший (алкоголізація посилює хуліганство, наркотизм – злочини тощо, проституція поширює венеричні захворювання);
очевидну залежність різних форм девіантної поведінки від середовища – економічних, соціальних, демографічних, культурологічних, ідеологічних та інших факторів. Наприклад, під час війни знижується кількість самогубств, а під час економічних криз зростає кількість корисних злочинів).
Рівень (коефіцієнт) відхилення визначається кількістю негативних проявів на 100 тис. населення. Це можна вже спостерігати і у статистиці суїцидальних вчинків у Російської імперії («Сборник Херсонского земства», друга половина ХІХ ст.). Або у відсотковому вимірі відносно якогось періоду часу (наприклад, за радянських часів і за часів незалежної України).
Структура відхилення відображає співвідношення окремих підвидів в середині явища. Експериментальні дані щодо правопорушень неповнолітніх в Україні дозволяють стверджувати, що в загальному масиві злочинності показники їхньої участі є досить вагомими (кількість злочинів неповнолітніх становить: для убивств – 5,5 %; важких тілесних ушкоджень – 5,7 %; зґвалтувань – 9,7 %; розбоїв – 15,3 %; грабежів – 16,2 %; крадіжок – 13,5 %; хуліганства – 8,9 %) [6, с. 23].
У різні періоди часу девіація мала свої коливання. Це було пов’язано з цілим рядом суспільних проблем. Політична нестабільність, економічна криза, фінансові проблеми давали можливість розвиватися і поширюватися негативним проявам у суспільстві. Так у Миколаївській області найвищий рівень алкоголізації населення спостерігався у середині 1990-х років (8,1 чол. на 10 тис. населення), наркоманії (1981 рік. – 146 чол., 1999 рік – 4532, 2007 рік – 2745 чол.). За 2008 рік працівниками міліції «офіційно зареєстрованих» біля 700 «трудівниць кохання»; щорічно обласна статистика поповнюється 1 тис. алкоголіків. Безладні сексуальні стосунки, наркоманія спричинили сплеск ВІЛ-інфекції – 5 тис. жителів області є носіями «чуми ХХ століття» і 2,5 тис. мають сіро-позитивну реакцію. У той же час ставлення суспільства до негативних девіантних проявів стає більш ліберальним. Все більше і більше людей розуміє незначну ефективність каральних заходів і робить ставку на профілактику і попередження негативних поведінкових проявів.
Отже, суспільні катаклізми прямо пропорційні негативним проявам. Соціальні відхилення кількісно і якісно характеризуються рівнем, структурою і динамікою.