4.2. Актуальність проблеми проституції

Вивчення проблем секс-бізнесу є сьогодні особливо актуальним. На початку ХХІ ст. у світі нараховується більше 40 млн. проституток, тобто кожна 25 жінка продає секс послуги. За дослідженнями Ю. Тутіної лише у Москві нараховується більше 10 тис. дівчаток-підлітків, які займаються проституцією [9; 12, с. 81; 26]. Станом на 1 березня 2007 року у Києві на обліку в міліції знаходиться до 5 тис. повій. При цьому 95% з них – приїжджі з інших областей. В Одесі ця цифра дорівнює 4 тис. особам. За приблизними дослідженнями в Україні проституцією займається 250 тис. жінок.

Серед повій має поширення пияцтво, алкоголізм, наркоманія, токсикоманія. Значна частина представниць найдревнішої професії є носіями венеричних захворюваннь та ВІЛ-інфікції, СНІДу, тому представляють значну загрозу для багатьох членів суспільства, особливо молоді.

Частина повій приймають участь у створенні порно-фільмів, які негативно впливають на виховання та психологічний стан дітей та підлітків.

4.3. Визначення проституції.

Проституція – це залучення до безладних статевих відносин інших осіб, крім подружжя, в обмін на негайну оплату грошима чи іншими цінними речами. Термін проституція походить від латинського слова «виставляти привселюдно». Отже, під проституцією розуміють позашлюбні статеві відносини за плату, що не мають у своїй основі почуттєвого потягу.

Існують й інші визначення негативного соціального явища «проституція». За висловом І.Д. Звєрєвої  «проституція – це сфера знеособлених емоційно, позашлюбних, безладних, здійснюваних за плату статевих стосунків» [10, с. 180]. На думку професора С. Голода «під проституцією розуміється така форма поза шлюбних сексуальних стосунків, яка не базується на особистій схильності або чуттєвій потребі, при цьому для однієї з сторін важливим стимулом є заробіток». За висловом святого Ієроніма «проституткою є жінка, яка віддається похоті багатьох чоловіків» [5]. В.В. Черній наводить думки різних вчених стосовно визначень проституції, як соціального явища:

• Л. Бляшко вказує, що проституція являє собою діяння що практикується якою-небудь особою, звичайно жінкою, з використанням власного тіла для статевих стосунків з метою заробітку;

• Ю.В. Худяков вважає, що проституція – це надання жінкою свого тіла за винагороду особам, які шукають задоволення статевого бажання;

• І. Блох визначає проституцію як певну форму позашлюбних статевих відносин, які відрізняються тим, що індивідум вступаючи на шлях проституції, постійно, безперечно і привселюдно, віддається, більш-менш не перебираючи, невизначеній кількості осіб; рідко без винагороди, у більшості випадків здобуваючи продажем свого тіла, або інших статевих діянь з цими особами, або взагалі доставляючи їм і задовольняючи їхні статеві збудження, а також провокуючи їх; причому проституючий об’єкт, внаслідок свого розпусного помислу, набуває визначеного постійного типу;

• А.І. Лістратов розглядає проституцію як негативне соціальне явище, розуміючи під ним перетворення на товар тіла людини у статевих його відправленнях, коли це тіло викидається на ринок, як річ, і є предметом задоволення статевої потреби покупця та джерелом прибутку продавця;

• Ю.В. Александров визначає проституцію як вчинення статевих актів за винагороду;

• А.І. Ігнатов, К.К. Горяінов, А.А. Коровін і Є.В. Побєгайло вводять у поняття проституція ознаку систематичності, визначаючи її як систематичний вступ у статеві зносини з різними чоловіками за обумовлену винагороду [17].

Ознаками проституції є:

- рід занять – задоволення сексуальних потреб клієнта;

- характер занять – систематичні статеві зв’язки з різними особами без почуттів, направлених на задоволення статевої активності клієнта в будь-якій формі.

Причини заняття проституцією:

- неблагополучні сім’ї;

- відсутність сім’ї;

- пристрасть до алкоголю, наркотичним і токсичним речовинам, насильство в сім’ї і т.п.;

- сексуальні домагання у дитячому віці з боку дорослих членів сім’ї;

- бажання стати матеріально незалежними від сім’ї;

- сексуальна активність індивіда, який не має матеріальної та сімейної підтримки;

- недостатня поінформованість у підлітковому віці про статеві стосунки;

- безконтрольність і байдужість освітянських установ і органів місцевої адміністрації до позашкільних занять дітей, підлітків і молоді [9, с. 84].

Мотиви заняття проституцією:

1. безвихідь, коли дівчинка за шматок хліба віддається, щоб вижити;

2. насильницькі дії матері, що спонукають дівчинку зайнятися проституцією;

3. наслідування дорослих, у тому числі і своєї матері;

4. приклад подруги чи близької знайомої.

А також заздалегідь погоджена винагорода у вигляді грошей або матеріальних цінностей, які є основним або додатковим джерелом існування особи, яка займається проституцією. Проституція поширена переважно серед жінок, клієнтами яких є чоловіки. У той час все частіше зустрічається й чоловіча проституція – «жигало».

У світовій практиці склалося три основних підходи до проституції:

1. заборонний (прогібіціонізм);

2. обмежувальний (регламентація);

3. дозвілевий (для конкретної особи та припинення фактів організованої проституції (аболіціонанізм)).

Аналізуючи ситуацію пов’язану зі значним поширенням проституції П.Д. Павленок і М.Я. Руднєва розрізняють наступні теорії поширення цього негативного суспільного явища:

1. Генетичні, що розглядаються як сукупність наслідкових факторів, які приводять молодих жінок і чоловіків на «панель». З «біологічної точки зору проститутки – це категорія природжено-порочних людей, які можуть бути охарактеризовані як «хворобливі та недорозвинені істоти, які мають неблагополучну спадковість, яка має безумовні фізичні і психологічні ознаки виродження, які частіше всього проявляються у відсутності уявлень про етичність сексуальних стосунків» [11, с. 81].

2. Психологічні – дають різне пояснення природи проституції, акцентуючи увагу на індивідуальних особистісних рисах індивіда та мотиваційно-потрібнісному аспекті проституції, коли на перше місце ставиться задоволення фінансових потреб, на друге – реалізація сексуальних бажань [8, с. 83].

3. Соціальні теорії роблять спробу пояснити проблему проституції на макро- та мезорівнях. На макрорівні проблема секс-бізнесу розглядається через призму соціально-економічних, фінансових та інших проблем, які мають місце у суспільстві, на мезорівні – на рівні стосунків індивідів з різними соціальними групами.

Отже, проституція – забезпечує матеріальне існування певної категорії людей, в основному молодого віку, для яких секс-бізнес є сенсом їх життя не зважаючи на його аморальність.