- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
Пияцтво має давню історію та традиції. Відомо, що люди вживали алкогольні напої з незапам’ятних часів. «Викрадач розуму» – так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися не менше чим за 8000 років до нашої ери – із появою керамічного посуду, що дало можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Нам достеменно відомо, що першу пляшку горілки виготовив арабський медик і хімік Разез у 860 році.
Як алкогольний напій горілка стала відома у Росії з ХVІ ст. Т.І. Авдоніна відзначає, що з цього часу у «Російській імперії починається моральне розтління народу» [1]. З часом вживання алкоголю міцно ввійшло у побут, стало важливим сенсом життя, навіть складовою менталітету, способом проведення вільного часу, вирішенням приватних проблем, сформувалася своєрідна питейна «культура», відпрацювалася технологія виробництва горілчаних напоїв у домашніх умовах тощо. На жаль, помірне вживання алкоголю поступово переросло у масове споживання і сьогодні має характер епідемії. Свідченням цього є той факт, що Україна займає невтішне перше місце у Європі за рівнем підліткового алкоголізму [29].
З погляду на історію алкоголізму можна виокремити два напрямки боротьби з пияцтвом: обмеження виробництва алкогольних напоїв та пропаганда здорового способу життя. Так, намагаючись повністю підпорядкувати виробництво горілки і вина та отримати максимальний прибуток від їх реалізації російський укряд починаючи з 1894 року повністю монополізував цей процес. У свою чергу у 1914 році, на початку І Світової війни, російський імператор Микола ІІ видав спеціальний указ про заборону пияцтва та продажу горілки на території імперії. З приходом радянської влади розпочалася активна та безкомпромісна боротьба з пияцтвом. Це знайшло своє відображення у постановах VІІІ з’їзду партії більшовиків (1919 р). Створення «Всесоюзного товариства по боротьбі з алкоголізмом» у 1928 році було продовженням політики держави націленої на викорінення пияцтва як негативного соціального зла. За радянських часів держава мала повний контроль за випуском і реалізацією спиртових напоїв. Але, незважаючи на профілактичні та пропагандистські заходи націлені на боротьбу з цим соціальним злом, пияцтво мало значне поширення серед радянського народу.
Сплеск алкоголізму був надзвичайно помітний у 1960 роках – випуск горілки зріс на 500%. У 1970-х – на початку 1980-х років широко практикувалося насильницьке лікування алкоголіків у спеціальних закритих лікувальних установах – лікувально-трудових профілакторіях (ЛТП). Як правило цією справою активно займалася місцева влада з широким залученням представників органів правопорядку (як правило дільничих інспекторів).
У період перебудови у Радянському Союзі (1985-1990 рр.) спроби керівництва КПРС та країни на чолі з М.С. Горбачовим запровадити у життя «сухий закон» закінчилися невдачею. Бюджет втратив 50 мільярдів карбованців, у два рази зросло споживання самогону виготовленого підпільно у домашніх умовах. Безалкогольні весілля, свята, дні народження приживалися повільно, і нажаль, особливого успіху серед народу не мали. Взнаки давалися негативні давні алкогольні традиції. Але все ж позитивні зрушення були. Тривалість життя чоловіків зросла на 2,6 років, прогули на виробництві знизилися на 30-40%, значно підвищилася продуктивність праці. В чому ж причина провалу антиалкогольної кампанії? По-перше боротьба з п’янством почалася без поради з народом і без попередньої підготовки населення до безалкогольного укладу життя. По-друге – антиалкогольний рух виявився економічно не підкріпленим. Також не була врахована доля алкогольного капіталу у грошовому обігу країни. По-третє – не була нейтралізована алкогольна і торгівельна мафія.
На превеликий жаль у незалежній Україні поки що не існує ефективної профілактики і якісних засобів (політичних, економічних, ідеологічних, культурологічних) боротьби з цим соціальним злом. Пияцтво має значне поширення серед народу. За даними Держторгінспекції, у 1992 році кожна десята пляшка була фальсифікацією гарячливого напою, у 1993 – кожна четверта. За кількістю спожитого алкоголю на душу населення Україна сьогодні займає одне з чільних місць у Європі.
Отже, споживання алкогольних напоїв має свою історію. На жаль пияцтво є складовою частиною життя певної частини громадян. Соціологія девіантної поведінки зосереджує свою увагу насамперед на розкриті сутності девіацій (відхилень) у поведінці людей на основі комплесно-системного підходу, який включає біологічний, психологічний, соціальний аспекти [12, с. 11].