5.14. Питання для самоконтролю

1. Розкрити проблеми поширення ВІЛ/СНІД.

2. Показати шляхи залучення підлітків до наркотиків.

3. Охарактеризувати види наркотиків.

4. Проаналізувати антинаркотичну законодавчу базу України.

Питання до роздумів

1. Що є основною причиною наркотизації суспільства?

2. Що повинно зробити суспільство для подолання наркотизму?

3. Як я можу допомогти людям, які вживають наркотики?

4. Чи переможе людство коли-небудь наркобізнес?

5.15. Використана література

1. Alliance. Шаг за шагом: проблемы сообщества потребителей инъекционных наркотиков и пути их решения. Методические рекомендации / Подготовлено информационно-ресурсным центром Международного Альянса по ВИЧ/СПИД при финансовой поддержке USAIID.–К., 2004.– 195с.

2. МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». http:www.aidsallance/orq/ua

3. http//stap-aids.orq.ua

Модуль ІІІ

Вивчивши матеріали ІІІ модуля студент має знати:

• актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки;

• первинну, вторинну та третинну профілактику та їх значення у процесі ресоціалізації особистості;

• завдання і принципи профілактики;

• технології профілактики девіантної поведінки;

• напрямки профілактичної роботи;

• програми націлені на допомогу девіантам;

• рівні профілактики;

• профілактику злочинності, алкоголізму, проституції, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, суїциду;

• види та класифікацію наркотиків та засоби самозбереження; індивідуальні профілактичні заходи;

• ознаки девіацій;

Тема 6. Профілактика девіантної поведінки

6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки

Демократичні реформи в Україні, поряд з позитивними моментами, створили у суспільстві цілий ряд проблем соціального характеру, які сприяють розвитку девіації серед населення і особливо серед молоді, тому профілактика негативної поведінки є надзвичайно актуальною. Але у суспільстві поки-що не склалася її цілісна система. Проблема полягає у тому, що значна кількість підлітків є сьогодні соціально дезадаптованими.

Стан деривації, який може мати місце у підлітків з дезадаптованою поведінкою, свідчить про значну втрату індивідом того, що вкрай потрібно для задоволення його потреб, або коли колишні стандарти втратили свою цінність і значення. У нинішній час у суспільстві склалися такі умови, які сприяють розвитку та поширенню девіацій.

Багато молодих людей відчуває розгубленість перед сьогоденням і потребують невідкладної допомоги. Тому основні зусилля суспільства направляються на боротьбу з різними проявами правопорушень – пияцтвом, наркоманією, проституцією, хуліганством, злочинністю, відхиленнями в поведінці людей. Для цього створена ціла низка важливих державних документів: «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»; «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»; «Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки», Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини та ін.

Запобігати негативним проявам у суспільстві можливо лише консолідуючись і комплексно застосовуючи різні форми та засоби попередження – правові, соціальні, екологічні, психологічні, економічні, фінансові, медичні, біологічні, при потребі фізичні. Професор В.Г. Грибан слушно зауважує, що для подолання насильства, як одного з проявів девіантної поведінки, на перше місце серед правових заходів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму серед населення України [3, с. 339]. Паралельно повинна активно проводитись загальнодержавна політика по формуванню нової молодої української генерації. Робота має бути націлена на всебічне виховання молодої людини, поглиблення фундаментальної фахової підготовки, утвердження і дотримання громадянських прав кожного громадянина.

Основним базовим постулатом у цій важливій справі повинно бути положення «Прав і свобод людини й громадянина».^. Повага до людини є одним з пріоритетів Статуту ООН, яка була створена «для утвердження віри у фундаментальні права людини, гідність та цінність свободи, у рівні права жінок та чоловіків» [3, с. 240]. Генеральна Асамблея прийняла Всесвітню декларацію прав людини, Декларацію прав дитини, що є свідченням про намагання світової спільноти до підвищення статусу людини і захисту її від покарання, нелюдського поводження, законних прав на свободу, гідність, поводження. Особливе місце у захисті прав людини займає Гаазька Міністерська Декларація (1997 р.). Про викорінення насильства, як одного з явищ девіантної поведінки, свідчить досвід роботи Міжнародного жіночого правозахисного Центру «Ла Страда – Україна», що спрямовує свою діяльність на попередження та викорінення торгівлі жінками. У 1997 р. Україною ратифіковано Європейську конвенцію проти катувань, нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження та покарання. Норми міжнародного права у сфері захисту прав людини є обов’язковим для всіх держав та їх органів [3, с. 240, 241].

Завдячуючи демократичним перетворенням останнім часом в Україні широко використовується міжнародний досвід профілактики девіацій. Н.А. Зобенько відзначає, що на сьогоднішній день ученими розроблені питання загальної та індивідуальної профілактики правопорушень, злочинності серед неповнолітніх, бродяжництва, алкоголізму, наркоманії, проституції [5, с. 4]. Але треба зважити і на той факт, що девіація серед неповнолітніх 10-15 річного віку набула загрозливих масштабів. Слід наголосити, що явище девіантності відноситься до класу надзвичайно складних і багатогранних. Тому у профілактиці девіантної поведінки виокремлюється низка напрямів і заходів загального (загально-соціальна профілактика) та індивідуалізованого змісту (спеціальна профілактика) щодо конкретної особи. Кожному з заначених напрямів притаманна своя специфіка (способи і прийоми організації профілактичних впливів). Відповідно, загально-соціальна профілактика розглядається як комплекс економічних, політичних, ідеологічних, культурно-виховних та інших заходів задля ефективного функціонування та прогресивного розвитку суспільства, і, водночас – спрямованої на звуження сфери девіантних проявів. Робота здійснюються в суспільстві загалом, і в різних соціальних групах зокрема.

Актуальним напрямком профілактики девіантної поведінки серед молоді є спеціальна профілактика, яка включає в себе економічні, виховні, правові, організаційні заходи, що спрямовані на нейтралізацію причин конкретних форм девіацій [6, с. 11].

Профілактика поділяється на:

• первинну (спрямованість на забезпечення умов щодо сприяння збереженню здоров’я і життя дітей, попередження негативного впливу на них несприятливих факторів соціального і природного довкілля);

• вторинну (виявлення симптомів негативних змін у поведінці дитини, що уможливлює попередження їх подальшого розвитку та поглиблення, а також забезпечує проектування й реалізацію адекватних заходів щодо усунення);

• третинну (використовують як сукупність заходів попередження переходу відхилень у поведінці неповнолітніх у значно важчі стадії (здійснення дій, які передбачають кримінальну відповідальність).

Завдання і принципи соціальної профілактики:

• проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві;

• використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;

• формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення.

Отже, профілактика негативних суспільних явищ та процесів має сформовані і апробовані форми, методи, завдання і принципи роботи, використання яких забезпечує ефективний процес соціалізації особистості і повернення індивіда до нормального суспільного життя. А використання апробованих та ефективних методик сприятиме попередженню різного роду девіацій та відхилень у поведінці, насамперед, молодих людей.