- •Концепція курсу
- •Частина і
- •Навчально-тематичний план курсу «Соціологія девіантної поведінки». Аудиторна робота
- •2. Розподіл начальних годин
- •3. Навчально-методична карта навчальної дисципліни
- •4. Тематика лекційного курсу «Соціологія девіантної поведінки»
- •Тема 1. Вступ. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку: історична ретроспектива
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище. Суїцид та проблеми його подолання
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності.
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •5. Семінарські заняття
- •6. Теми рефератів
- •7. Вимоги до написання реферату
- •8. Теми контрольних робіт
- •9. Порядок поточного і підсумкового контролю
- •10. Розрахунок рейтингових балів за видами поточного (модульного) контролю
- •11. Тести.
- •12. Питання до заліку
- •Частина 2 Лекційний курс
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •1.1. Визначення девіантної поведінки
- •Фактори ризику девіантної поведінки
- •Види девіантної поведінки
- •1.2. Причини девіації
- •1.3. Критерії девіатної поведінки
- •1.4. Соціальні норми
- •1.5. Соціальні відхилення від поведінкової норми
- •1.6. Формальні й неформальні соціальні норми
- •1.7. Критерії соціальних норм
- •1.8. Соціальний контроль
- •1.10. Питання для самоконтролю
- •1.11. Використана література
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку.
- •2.1. Девіація: історична ретроспектива
- •2.2. Мислителі епохи Еллінізму про людську поведінку
- •2.3. Середньовічна філософія про поведінку людини
- •2.4. Філософи епохи Відродження про поводження індивіда
- •2.5. Характеристика поведінки людини у Новий час
- •2.6. Німецька класична філософія про поведінку людини
- •Этика Иммануила Канта
- •Категорический императив
- •2.7. Хх століття: девіантна поведінка
- •2.9. Питання для самоконтролю
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки
- •3.1. Історія соціології злочинності
- •3.2. Актуальність проблеми злочинності
- •3.3. Поняття злочину
- •3.4. Причини формування злочинності
- •3.5. Класифікація та типологія злочинців
- •3.7. Питання для самоконтролю
- •3.8. Використана література.
- •3.9. Історичний аспект пияцтва та алкоголізму
- •3.10. Актуальність проблеми алкоголізму
- •3.11. Причини вживання алкоголю
- •3.12. Види алкоголізму: характеристика
- •3.13. Молодіжне пияцтво та його наслідки
- •3.14. Соціальні проблеми алкоголізму
- •Питання для самоконтролю
- •3.17. Використана література
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •4.1. Історія проституції.
- •4.2. Актуальність проблеми проституції
- •4.3. Визначення проституції.
- •4.4. Проституція в Україні.
- •4.5. Сутинерство та звідництво
- •4.6. Категорії і типи представниць секс-бізнесу
- •Суспільне ставлення до проституції
- •4.9. Питання для самоконтролю
- •4.10. Використана література
- •4.7. Історія суїциду.
- •4.8. Актуальність проблеми суїциду
- •4.9. Засоби вчинення суїциду
- •4.10. Проблеми суїциду: позасуспільні чинники самогубств
- •4.11. Соціальні чинники самогубств
- •4.12. Причини самогубств
- •4.13. Причини підліткового суїциду
- •4.15. Питання для самоконтролю
- •4.16. Використана література
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •5.1. Історичні аспекти наркотизму
- •5.2. Актуальність проблеми наркоманії
- •5.3. Поширення наркотиків
- •5.4. Шляхи залучення до наркотиків.
- •5.5. Вплив наркотиків на людину
- •5.6. Типи споживачів наркотичних речовин
- •5.8. Питання для самоконтролю
- •5.9. Використана література
- •5.10. Історія віл/снід
- •5.11. Актуальність проблеми поширення віл/снід
- •5.12. Шляхи зараження віл-інфекцією
- •10 Основних факторів, які необхідно знати про віл-інфекцію та снід
- •5.14. Питання для самоконтролю
- •5.15. Використана література
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
- •6.2. Технології профілактики девіантної поведінки
- •6.3. Профілактика злочинної поведінки
- •6.4. Профілактика алкоголізму
- •6.5. Профілактика проституції
- •6.6. Профілактика суїцидальної поведінки
- •6.7. Профілактика наркотичної залежності і віл/сніДу
- •6.9. Питання для самоконтролю
- •6.10. Використана література
- •Частина 3 Довідкова інформація Законодавство про віл/снід
- •Частина 1
- •Тема 1. Теоретичні основи і класифікація девіантної поведінки
- •Тема 2. Теоретичні вчення про девіантну поведінку
- •Частина 2
- •Тема 3. Характеристика форм і видів девіантної поведінки.
- •Тема 4. Проституція як негативне соціальне явище
- •Тема 5. Наркоманія – глобальна проблема сучасності
- •Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
- •Частина 3 Довідкова інформація
5.14. Питання для самоконтролю
1. Розкрити проблеми поширення ВІЛ/СНІД.
2. Показати шляхи залучення підлітків до наркотиків.
3. Охарактеризувати види наркотиків.
4. Проаналізувати антинаркотичну законодавчу базу України.
Питання до роздумів
Що є основною причиною наркотизації суспільства?
Що повинно зробити суспільство для подолання наркотизму?
Як я можу допомогти людям, які вживають наркотики?
Чи переможе людство коли-небудь наркобізнес?
5.15. Використана література
1. Alliance. Шаг за шагом: проблемы сообщества потребителей инъекционных наркотиков и пути их решения. Методические рекомендации / Подготовлено информационно-ресурсным центром Международного Альянса по ВИЧ/СПИД при финансовой поддержке USAIID.–К., 2004.– 195с.
2. МБФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні». http:www.aidsallance/orq/ua
3. http//stap-aids.orq.ua
Модуль ІІІ
Вивчивши матеріали ІІІ модуля студент має знати:
актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки;
первинну, вторинну та третинну профілактику та їх значення у процесі ресоціалізації особистості;
завдання і принципи профілактики;
технології профілактики девіантної поведінки;
напрямки профілактичної роботи;
програми націлені на допомогу девіантам;
рівні профілактики;
профілактику злочинності, алкоголізму, проституції, наркоманії, ВІЛ/СНІДу, суїциду;
види та класифікацію наркотиків та засоби самозбереження; індивідуальні профілактичні заходи;
ознаки девіацій;
Тема 6. Профілактика девіантної поведінки
6.1. Актуальність проблеми профілактики девіантної поведінки
Демократичні реформи в Україні, поряд з позитивними моментами, створили у суспільстві цілий ряд проблем соціального характеру, які сприяють розвитку девіації серед населення і особливо серед молоді, тому профілактика негативної поведінки є надзвичайно актуальною. Але у суспільстві поки-що не склалася її цілісна система. Проблема полягає у тому, що значна кількість підлітків є сьогодні соціально дезадаптованими.
Стан деривації, який може мати місце у підлітків з дезадаптованою поведінкою, свідчить про значну втрату індивідом того, що вкрай потрібно для задоволення його потреб, або коли колишні стандарти втратили свою цінність і значення. У нинішній час у суспільстві склалися такі умови, які сприяють розвитку та поширенню девіацій.
Багато молодих людей відчуває розгубленість перед сьогоденням і потребують невідкладної допомоги. Тому основні зусилля суспільства направляються на боротьбу з різними проявами правопорушень – пияцтвом, наркоманією, проституцією, хуліганством, злочинністю, відхиленнями в поведінці людей. Для цього створена ціла низка важливих державних документів: «Про затвердження комплексних заходів щодо профілактики бездоглядності та правопорушень серед дітей, їх соціальної реабілітації в суспільстві»; «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності»; «Про комплексну програму профілактики злочинності на 2001 – 2005 роки», Загальна Концепція правової політики в галузі прав людини та ін.
Запобігати негативним проявам у суспільстві можливо лише консолідуючись і комплексно застосовуючи різні форми та засоби попередження – правові, соціальні, екологічні, психологічні, економічні, фінансові, медичні, біологічні, при потребі фізичні. Професор В.Г. Грибан слушно зауважує, що для подолання насильства, як одного з проявів девіантної поведінки, на перше місце серед правових заходів слід поставити формування правосвідомості і правової культури громадян та профілактику правового нігілізму серед населення України [3, с. 339]. Паралельно повинна активно проводитись загальнодержавна політика по формуванню нової молодої української генерації. Робота має бути націлена на всебічне виховання молодої людини, поглиблення фундаментальної фахової підготовки, утвердження і дотримання громадянських прав кожного громадянина.
Основним базовим постулатом у цій важливій справі повинно бути положення «Прав і свобод людини й громадянина».. Повага до людини є одним з пріоритетів Статуту ООН, яка була створена «для утвердження віри у фундаментальні права людини, гідність та цінність свободи, у рівні права жінок та чоловіків» [3, с. 240]. Генеральна Асамблея прийняла Всесвітню декларацію прав людини, Декларацію прав дитини, що є свідченням про намагання світової спільноти до підвищення статусу людини і захисту її від покарання, нелюдського поводження, законних прав на свободу, гідність, поводження. Особливе місце у захисті прав людини займає Гаазька Міністерська Декларація (1997 р.). Про викорінення насильства, як одного з явищ девіантної поведінки, свідчить досвід роботи Міжнародного жіночого правозахисного Центру «Ла Страда – Україна», що спрямовує свою діяльність на попередження та викорінення торгівлі жінками. У 1997 р. Україною ратифіковано Європейську конвенцію проти катувань, нелюдського і такого, що принижує гідність, поводження та покарання. Норми міжнародного права у сфері захисту прав людини є обов’язковим для всіх держав та їх органів [3, с. 240, 241].
Завдячуючи демократичним перетворенням останнім часом в Україні широко використовується міжнародний досвід профілактики девіацій. Н.А. Зобенько відзначає, що на сьогоднішній день ученими розроблені питання загальної та індивідуальної профілактики правопорушень, злочинності серед неповнолітніх, бродяжництва, алкоголізму, наркоманії, проституції [5, с. 4]. Але треба зважити і на той факт, що девіація серед неповнолітніх 10-15 річного віку набула загрозливих масштабів. Слід наголосити, що явище девіантності відноситься до класу надзвичайно складних і багатогранних. Тому у профілактиці девіантної поведінки виокремлюється низка напрямів і заходів загального (загально-соціальна профілактика) та індивідуалізованого змісту (спеціальна профілактика) щодо конкретної особи. Кожному з заначених напрямів притаманна своя специфіка (способи і прийоми організації профілактичних впливів). Відповідно, загально-соціальна профілактика розглядається як комплекс економічних, політичних, ідеологічних, культурно-виховних та інших заходів задля ефективного функціонування та прогресивного розвитку суспільства, і, водночас – спрямованої на звуження сфери девіантних проявів. Робота здійснюються в суспільстві загалом, і в різних соціальних групах зокрема.
Актуальним напрямком профілактики девіантної поведінки серед молоді є спеціальна профілактика, яка включає в себе економічні, виховні, правові, організаційні заходи, що спрямовані на нейтралізацію причин конкретних форм девіацій [6, с. 11].
Профілактика поділяється на:
первинну (спрямованість на забезпечення умов щодо сприяння збереженню здоров’я і життя дітей, попередження негативного впливу на них несприятливих факторів соціального і природного довкілля);
вторинну (виявлення симптомів негативних змін у поведінці дитини, що уможливлює попередження їх подальшого розвитку та поглиблення, а також забезпечує проектування й реалізацію адекватних заходів щодо усунення);
третинну (використовують як сукупність заходів попередження переходу відхилень у поведінці неповнолітніх у значно важчі стадії (здійснення дій, які передбачають кримінальну відповідальність).
Завдання і принципи соціальної профілактики:
проведення системних та комплексних заходів з профілактики негативних явищ у суспільстві;
використання інноваційних форм соціальної роботи, які здатні ефективно впливати на ціннісні пріоритети підлітків та молоді;
формування позитивної мотивації вчинків, підвищення рівня інформованості молодих людей, їхніх батьків та найближчого оточення.
Отже, профілактика негативних суспільних явищ та процесів має сформовані і апробовані форми, методи, завдання і принципи роботи, використання яких забезпечує ефективний процес соціалізації особистості і повернення індивіда до нормального суспільного життя. А використання апробованих та ефективних методик сприятиме попередженню різного роду девіацій та відхилень у поведінці, насамперед, молодих людей.