22.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правила затрат.
Вир-во продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник , зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів , намагається досягти стану рівноваги ,тобто такої комбінації використання ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції ,за якої величина витрат буде мін. Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови ,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP1 = MPn. Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости-лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику ізокости і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка.У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP1 =MPn Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.
23.Мінімізація витрат на випуск продукції та максимізація випуску за даних витрат. Лінія експансії
Мінімізація витрат.Зробимо припущення, що в процесі виробництва беруть участь тільки два змінних фактора: праця (L) і капітал (K), і вони мають відповідну ціну (PL) і (PK). При цих умовах сукупні витрати виробництва (ТС) будуть мати вигляд: TC=PL * L+PK*K, L- вимірюється у годинах праці;K - вимірюється у годинах роботи машин;PL - погодинна оплата праці;PK - погодинна орендна плата за машини.
Ізокоста — лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів (у нашому випадку праці і капіталу) при фіксованих витратах виробництва.
Перенесемо ізокосту до тих самих координат, що застосовували для аналізу ізоквант.Функція витрат показує взаємозв'язок між обсягом випуску, що описується ізоквантою, і мінімальною кількістю витрат, необхідних для виробництва даного випуску продукції, що описується ізокостою.Мінімізація витрат виробництва заданої кількості продукції.Умова мінімізації витрат виробництва заданої кількості продукціїð Нахил ізокванти для двох видів ресурсів повинен бути рівним нахилу ізокости для цих ресурсів, і вони повинні мати спільну точку.
Якщо нахил ізокванти дорівнює MRTS (граничній нормі технологічного заміщення), а нахил ізокости дорівнює PL/PK,то Принципом найменших витрат є стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (K, L) на одиницю витрат (РL, PK) дорівнюють одне одному.
Т
ехнічно
ефективні способи одержання заданого
обсягу випуску подаються ізоквантою
(або ж картою ізоквант — за можливості
множинності вибору обсягів випуску),
економічні можливості підприємства
задаються ізокостою (або ж картою ізокост
за можливості варіювання бюджетом,
виділеним на придбання факторів
виробництва). Оптимальну комбінацію
ресурсів графічно зображено на рис.
5.6.
Рис. 5.6. Оптимальна комбінація ресурсів:
а — мінімізація витрат за заданого випуску; б — максимізація випуску за заданих витрат
Комбінації факторів K та L, відзначені точками А, В, Е на рис. 5.6, а, лежать на тій самій ізокванті — всі вони технічно ефективні, але найкращою з економічного погляду є комбінація в точці Е, оскільки вона потребує найменшої суми витрат. Отже, комбінація факторів, що мінімізує витрати, — це точка дотику ізокванти до найнижчої з можливих ізокост.
На рис. 5.6, б комбінації факторів K та L, відзначені точками А, В, Е,лежать на тій самій ізокості, але найкраща з них — комбінація в точці Е, оскільки вона забезпечує найбільший випуск продукції. Отже, комбінація факторів, що максимізує випуск, — це точка дотику ізокости та найвищої з можливих ізоквант.
Аналітичне подання оптимуму виробника. З шкільного курсу геометрії відомо: якщо пряма є дотичною щодо якоїсь кривої, то в точці дотику кути нахилу цих ліній збігаються.
Нахил ізокванти — це індивідуальна норма заміщення ресурсів, яка залежить від особливостей виробничого процесу. Вона визначається співвідношенням граничних продуктів праці та капіталу (див. формулу 3.4):
Лінію, що з’єднує точки дотику ізокост та ізоквант (точки оптимуму, або рівноваги виробника), називають оптимальним шляхом зростання, або лінією зростання, лінією експансії, траєкторією розвитку і т. п.
Лінія експансії може мати різну конфігурацію. Це залежить від співвідношення цін на ресурси, соціально-економічної та технічної орієнтації підприємства й низки інших причин.