Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Все Кончают от того что ПАША намутил ШПОРЫ.docx
Скачиваний:
24
Добавлен:
13.09.2019
Размер:
3.31 Mб
Скачать

28.Рівновага фірми-монополіста. Точка Курно

MR(Q)=MC(Q) при P(Q)>MR(Q)

Н а обсяг, що максимізує прибуток вказує точка Е – точка перетину ліній MR and SMC. QE – абсцисса точки Е. Ціна PE визначаєть ординатою точки А, яка є точкою перетину кривої попиту з перпендикуляром, що проведений із QE. Це означає ту макс. Ціну, за якою споживачі згодні купити обсяг QE. Середні загальні витрати визначаються ординатою точки В, яка є точкою перетину кривої SATC із перпендикуляром, якй проведений із точки QE. Точка перетину ліній MR and SMC, що визначає оптимальну комбінацію ціни та обсягу продукції, називається точкою Курно.

Загальна виручка – площа OPE­AQE; ­витрати - OСE­ВQE. Прибуток - СEPEAB.

29.Сутність та види цінової дискримінації:

ЦД – це встановлення продавцем різних цін на різні одиниці одного і того ж товару, що продається одному або різним покупцям, при однакових витратах та якості товару, коли ціна залежить від к-ті товару, що купляється, хар-к покупця або різних умов попиту. Поняття цінової дискримінації впровадив в економічну теорію у першій третині XX ст. А. Пігу, хоча явище, що дістало цю назву, було відоме й раніше.

За умовами, що забезпечують можливість встановлення різних цін на одне й те саме благо, розрізняються такі види цінової дискримінації:

у просторі (продаж у місті та в селі);

у часі (білети на вечірні та денні сеанси);

за доходами споживачів (послуги юриста для багатих та бідних);

за обсягами споживання блага (мінімально потрібна кількість і понад норму);

за соціальним статусом споживачів (квитки для працюючих та пенсіонерів).

А. Пігу запропонував розрізняти три види, або ступені, цінової дискримінації.

Ціновадискримінаціяпершогоступенямаємісце, коли кожнаодиницятоварупродаєтьсязаціною, якукоженспоживач згоденсплатитизацюодиницю, тобтозаціноюпопиту. Длякожногопокупцятакіцінибудутьрізними. Цейвидціновоїдискримінаціїпередбачаєякперсональні, такіміжособистівідмінності цінпопиту, ітомувінтакожмаєназвудосконалоїціновоїдискримінації.

На рис. 10.5 представлено графічну модель цінової дискримінації першого ступеня. Оптимальний обсяг випуску для підприємства-монополіста визначається перетином кривих граничної виручки та граничних витрат.

Із рис. 10.5 видно, що оптимальний обсяг становить QE і буде продаватися за ціною РЕ. Надлишок споживача складатиме у цьому випадку суму, яка дорівнює площі трикутника РЕAL. Якщо монополіст має можливість здійснювати досконалу цінову дискримінацію, то він почав би продавати кожну одиницю продукції за ціною попиту, вся множина яких представлена ординатами точок лінії попиту D. Наприклад, обсяг товару Q2, буде продаватися за ціною Р2. Відповідно кожна додаткова продана одиниця продукції збільшуватиме загальну виручку монополіста рівно на ту суму, за котру вона продається. Це означає, що для монополіста, який здійснює досконалу цінову дискримінацію (дискримінацію першого ступеня), крива попиту стає кривою граничної виручки, як у випадку досконалої конкуренції, але, на відміну від неї, немає єдиної ціни, всі одиниці продукції продаються за різними цінами, тобто MR ≠ МС.

Оскільки кривою граничної виручки стає крива попиту, то саме її перетин із кривою МС (точка Е1 на рис. 10.5) визначає оптимальний випуск. Тепер монополіст збільшує обсяг випуску до рівня Q1, але кожну одиницю товару він буде продавати не за ціною Р1, а за різними цінами, що вище Р1, і, таким чином, він привласнює весь споживчий надлишок.

Рис. 10.5. Цінова дискримінація першого ступеня

У чистому вигляді цінова дискримінація зустрічається дуже рідко. Найбільш наближеною до неї є ситуація, коли кожна одиниця товару виробляється на індивідуальне замовлення, або ситуація продажу на аукціоні, коли крива попиту збігається з кривою граничної виручки.

Ціновадискримінаціядругогоступенямаємісце, колиціни напродукціюоднаковідлявсіхспоживачів, алерозрізняються залежновідобсягупокупки.Типовим прикладом такого виду дискримінації є ціноутворення у сфері комунальних послуг: водо- та енергопостачання, телефонні послуги. Наприклад, у рахункові за телефон зазвичай є щомісячна абонентська плата (тверда ставка) та вартість телефонних розмов (змінна ставка). Оскільки є тверда ставка, ціна одиниці (ціна однієї хвилини розмови) скорочується зі збільшенням кількості дзвінків. Такі ціни часто називаються нелінійними або багатоставочними.

На практиці цінова дискримінація другого ступеня також може мати вигляд цінового дисконту або знижок на обсяг товару. Наприклад:

знижки на обсяг продажу – чим більший обсяг, тим більша знижка у ціні;

кумулятивні знижки – сезонний квиток на залізниці дешевший, ніж разові квитки;

цінова дискримінація у часі – різні ціни у кінотеатрі на вечірні та денні сеанси;

стягнення абонементної плати згідно з пропорційною оплатою кількості товару, що купується.

При ціновій дискримінації другого ступеня продавець не може визначити платоспроможність покупців, тому пропонує кожному однакову структуру цін, надаючи можливість покупцю обрати обсяг покупки.

Ціновадискримінаціятретьогоступенямаємісце, коли галузевийпопитможебутипредставленийувиглядіокремих группокупців (наосновісегментації) зрізнимифункціямипопиту. Уцьомувипадкузавданняпідприємства–встановититакі цінидлякожноїгруписпоживачів, якібмаксимізувализагальний прибуток.

При ціновій дискримінації третього ступеня продавець має призначати меншу ціну на продукцію в сегментах ринку з високою ціновою еластичністю попиту. Така модель пояснює, чому експортна ціна може бути меншою від ціни на внутрішньому ринку.

Наведемо деякі приклади цінової дискримінації третього ступеня:

надання знижок покупцям із високою еластичністю попиту: сезонні знижки в кінці сезону, купонні знижки;

підвищення цін для непоінформованих споживачів: продаж за каталогами; високі прейскуранті ціни, але зі знижками у разі претензій до якості, ціни;

дискримінація залежно від статусу споживачів: знижки для пенсіонерів, студентів, військових; передплата газет, журналів для фізичних осіб дешевша, ніж для юридичних; тарифи у готелях для іноземців вищі, ніж для громадян цієї країни;

встановлення нижчих цін у найменш завантажені години: їжа в обідні та вечірні години, ціни на готелі взимку;

дискримінація залежно від різної оцінки часу: надання знижок, якщо потрібно зачекати поставки товару або купівля здійснюється в іншій частині міста.