31.Модель кількісної олігополії Курно:
Олігополія - це така ринкова структура, при якій існує кілька продавців, частка кожного з яких настільки велика в загальному продажу на ринку, що зміна в кількості пропонованої продукції кожного з продавців веде до зміни ціни.
Модель дуополії Курно. Центральне припущення моделі Курно – кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягу випуску конкурента. Це можливо у випадку, коли технологія випуску продукції не дозволяє фірмам миттєво змінювати обсяги виробництва та/чи особливості ринку не дозволяють миттєво збільшити обсяги продажів.
Нехай обидві фірми мають однакові криві витрат, причому середні витрати постійні і дорівнюють граничним: МС=АТС.
Фірма 1 намагається максимізувати свій прибуток, виходячи з припущення про незмінність обсягу випуску Q2, який встановила фірма 2, наприклад, Q2= 160 (рис. 11.5). Тоді для фірми 1 кривою попиту буде лише частина АD ринкової кривої попиту, а кривою граничної виручки буде лінія MR1.
О
птимальний
обсяг для фірми 1 у такому разі визначається
умовою MR1=МС і
дорівнює Q1 =
QK – Q2;
у нашому прикладі: Q1
= 320 – 160 = 160.
Для цієї моделі також можна побудувати криві реагування – у моделі Курно крива реагування кожної фірми дає змогу визначити оптимальний обсяг випуску, якщо відомий обсяг випуску іншої фірми.
К
риві
реагування (рис. 11.6) можна побудувати з
урахуванням кривої попиту, граничної
виручки і граничних витрат, що представлені
на рис. 11.5. Якщо спочатку на ринок вийде
лише фірма 2, то вона, як монополіст,
обере обсяг Qм
= 240 (точка В на рис. 11.6).
Фірма 1 також буде виходити із фіксованого можливого обсягу пропозиції 240. Згідно з кривими реагування та відповідно до умов максимізації прибутку фірми зійдуться на обсягах випуску Q1= Q1 =160, яким відповідає точка ЕКУРНО – точка перетину двох кривих реагування. Якщо порівняти це з обсягом конкурентної рівноваги (на рис. 11.5 – обсяг Qc = 480), то бачимо, що у випадку лінійної кривої попиту кожна фірма у стані рівноваги Курно (точка ЕКУРНОна рис. 11.6) забезпечує третину ефективного конкурентного обсягу, а разом галузь при дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тоді як чиста монополія забезпечує половину його. Тобто конкуренція за обсягами в моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відміну від моделі Бертрана).
32.Модель кількісного лідерства на олігополістичному ринку:
Дуополія Штакельберга. Подібно до моделі Курно, фірми у моделі дуополії Штакельберґа конкурують обсягами виробництва, але відмінністю є те, що одна з фірм вибирає свій обсяг виробництва першою, а друга повинна сприймати обсяг виробництва першої фірми як даність і вибирати свої рішення, виходячи з того, що перша фірма вже має певні обсяги і відповідну частку ринку.
При цьому фірма 1, яка вибирає обсяг виробництва першою, знає, що фірма 2 орієнтуватиметься на вибраний нею обсяг і намагатиметься максимізувати прибуток. За умови олігополії Штакельберґа фірма 1, яка вибирає обсяг виробництва першою, матиме більшу частку ринку (і більший прибуток) порівняно з випадком олігополії Курно, а фірма 2 – відповідно, меншу. Загальний обсяг виробництва галузі у олігополії Штакельберґа буде більшим від олігополії Курно, а ціна – нижчою.
Модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Це дозволяє сильнішому із них взяти роль лідера на ринку. Єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу економічної сили, який би дозволив йому, незважаючи на реакцію конкурента, утримуватися на незалежній позиції. У такому разі рівноважні обсяги випуску визначаються не як наслідок вирішення системи рівнянь реакції дуополістів, а на підставі максимізації прибутку лідера.