- •1.Мікроекономіка: предмет і метод дослідження.
- •2.Види економічних благ
- •3.Основні етапи розвитку мікроекономіки як науки
- •4.Особливості мікроекономічного аналізу домогосподарства
- •5.Бюджетне обмеження та фактори, що на нього впливають.
- •7.Сутність корисності. Сукупна та гранична корисність.
- •8.Кількісний підхід до корисності
- •9.Порядковий підхід до корисності
- •10.Властивості кривих байдужості
- •Н ейтральні товари
- •11.Рівновага споживажа
- •12.Реакція попиту домогосподарства на зміну власної ціни блага…
- •13.Ефект доходу та ефект заміщення при зміні ціни
- •14.Реакція попиту домогосподарства на зміну доходу.
- •15.Реакція попиту домогосподарства на зміну ціни інших благ. Блага-доповнювачі та блага-замінники. Перехресна еластичність.
- •16.Особливості мікроекономічного аналізу фірми
- •17.Виробнича функція фірми
- •18. Частинна варіація факторів виробництва
- •19. Заміщення ресурсів. Гранична норма технічного заміщення
- •20.Віддача від масштабу
- •21.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правил випуску
- •22.Оптимальний план випуску конкурентної фірми згідно правила затрат.
- •23.Мінімізація витрат на випуск продукції та максимізація випуску за даних витрат. Лінія експансії
- •24.Види витрат фірми. Функція витрат.
- •25.Функції загальних, середніх та граничних витрат виробництва
- •26.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної фірми
- •27.Короткострокова та довгострокова рівновага конкурентної галузі:
- •28.Рівновага фірми-монополіста. Точка Курно
- •29.Сутність та види цінової дискримінації:
- •30.Економічні наслідки монополізації та протидія
- •31.Модель кількісної олігополії Курно:
- •32.Модель кількісного лідерства на олігополістичному ринку:
- •33.Модель цінової олігополії за Бертраном:
- •34.Моделі цінового лідерства
- •3 5.Максимізація прибутку монопсонією
- •36. Оптимальний план домогосподарства при ендогенному доході від праці.
- •37.Функція індивідуальної пропозиції праці
- •39. Особливості функціонування ринків природних ресурсів.
- •41.Максимізація прибутку монопсонією
- •42.Взаємодія ринкового попиту та ринкової пропозиції
- •43.Властивості часткової ринкової рівноваги
- •44.Вальрасіанський та Маршалліанський механізми пристосування ринку
- •45.Механізми встановлення ринкової рівноваги.
- •47.Державне регулювання ринку: інструменти та проблеми.
- •48. Загальна мікроекономічна рівновага в моделі з виробництвом.
- •49.Критерій та оптимум Парето
- •50. Оптимум Парето в обміні
- •51. Теорем економіки добробуту
- •52. Оптимальність розміщення ресурсів в галузі.
- •53.Оптимальна структура виробництва. Квм.
- •54.Оптимальна структура економіки
- •55.Відмови ринку та порушення оптимального розміщення ресурсів в економіці
- •56. Критерії суспільного добробуту
- •57. Позаринкові (зовнішні) ефекти, їх економічний зміст
- •58.Заходи держави з інтерналізації зовнішніх ефектів
- •60.Сутність та види суспільних благ
- •61.Оптимум у виробництва суспільним благ.
- •62. Досягнення оптимуму в наданні суспільних благ за умов прямої
- •63 Надання суспільних благ в умовах представницької демократи
31.Модель кількісної олігополії Курно:
Олігополія - це така ринкова структура, при якій існує кілька продавців, частка кожного з яких настільки велика в загальному продажу на ринку, що зміна в кількості пропонованої продукції кожного з продавців веде до зміни ціни.
Модель дуополії Курно. Центральне припущення моделі Курно – кожна фірма визначає свій обсяг випуску, виходячи з незмінності обсягу випуску конкурента. Це можливо у випадку, коли технологія випуску продукції не дозволяє фірмам миттєво змінювати обсяги виробництва та/чи особливості ринку не дозволяють миттєво збільшити обсяги продажів.
Нехай обидві фірми мають однакові криві витрат, причому середні витрати постійні і дорівнюють граничним: МС=АТС.
Фірма 1 намагається максимізувати свій прибуток, виходячи з припущення про незмінність обсягу випуску Q2, який встановила фірма 2, наприклад, Q2= 160 (рис. 11.5). Тоді для фірми 1 кривою попиту буде лише частина АD ринкової кривої попиту, а кривою граничної виручки буде лінія MR1.
О птимальний обсяг для фірми 1 у такому разі визначається умовою MR1=МС і дорівнює Q1 = QK – Q2; у нашому прикладі: Q1 = 320 – 160 = 160.
Для цієї моделі також можна побудувати криві реагування – у моделі Курно крива реагування кожної фірми дає змогу визначити оптимальний обсяг випуску, якщо відомий обсяг випуску іншої фірми.
К риві реагування (рис. 11.6) можна побудувати з урахуванням кривої попиту, граничної виручки і граничних витрат, що представлені на рис. 11.5. Якщо спочатку на ринок вийде лише фірма 2, то вона, як монополіст, обере обсяг Qм = 240 (точка В на рис. 11.6).
Фірма 1 також буде виходити із фіксованого можливого обсягу пропозиції 240. Згідно з кривими реагування та відповідно до умов максимізації прибутку фірми зійдуться на обсягах випуску Q1= Q1 =160, яким відповідає точка ЕКУРНО – точка перетину двох кривих реагування. Якщо порівняти це з обсягом конкурентної рівноваги (на рис. 11.5 – обсяг Qc = 480), то бачимо, що у випадку лінійної кривої попиту кожна фірма у стані рівноваги Курно (точка ЕКУРНОна рис. 11.6) забезпечує третину ефективного конкурентного обсягу, а разом галузь при дуополії Курно випускає 2/3 конкурентного обсягу, тоді як чиста монополія забезпечує половину його. Тобто конкуренція за обсягами в моделі Курно не приводить ринок до стану конкурентної рівноваги (на відміну від моделі Бертрана).
32.Модель кількісного лідерства на олігополістичному ринку:
Дуополія Штакельберга. Подібно до моделі Курно, фірми у моделі дуополії Штакельберґа конкурують обсягами виробництва, але відмінністю є те, що одна з фірм вибирає свій обсяг виробництва першою, а друга повинна сприймати обсяг виробництва першої фірми як даність і вибирати свої рішення, виходячи з того, що перша фірма вже має певні обсяги і відповідну частку ринку.
При цьому фірма 1, яка вибирає обсяг виробництва першою, знає, що фірма 2 орієнтуватиметься на вибраний нею обсяг і намагатиметься максимізувати прибуток. За умови олігополії Штакельберґа фірма 1, яка вибирає обсяг виробництва першою, матиме більшу частку ринку (і більший прибуток) порівняно з випадком олігополії Курно, а фірма 2 – відповідно, меншу. Загальний обсяг виробництва галузі у олігополії Штакельберґа буде більшим від олігополії Курно, а ціна – нижчою.
Модель Штакельберга припускає неоднакову економічну силу конкурентів. Це дозволяє сильнішому із них взяти роль лідера на ринку. Єдиною умовою досягнення рівноваги Штакельберга є наявність у лідера такого запасу економічної сили, який би дозволив йому, незважаючи на реакцію конкурента, утримуватися на незалежній позиції. У такому разі рівноважні обсяги випуску визначаються не як наслідок вирішення системи рівнянь реакції дуополістів, а на підставі максимізації прибутку лідера.