20. Тоталітарний політичний режим та його характеристика

Для тоталітарного режиму характерні такі ознаки: тотальний контроль держави над усіма сферами суспільства; монополізація влади в руках однієї партії, котра цілком підпорядкована вождеві; зрощення політичної партії з державою; повне панування однієї ідеології, терористичний поліцейський контроль; мілітаризація суспільного життя і знищення громадянського суспільства; проголошення принципу органічної єдності держави і народу; панування воєнної або планової економіки, що пов’язане з обмеженням чи повною ліквідацією приватної власності, етатизацією господарчого життя, впровадженням командно-адміністративних методів управління, ідеологізацією економіки.

Соціальною основою тоталітаризму завжди виступають люмпенізовані верстви, маргінали, формування яких є закономірним в кризові часи і в часи “великих перебудов”. В політичній сфері виникнення тоталітаризму можливе лише в суспільстві, де існує лише одна партія, яка, захопивши владу, здатна повністю знищити опозицію. Відбувається повне одержавлення політичної системи, громадські організації існують лише ті, які санкціоновані партією і державою. При такому режимі політичні відносини і інститути втрачають свої особливості, по суті – зникають або носять формально-декоративний характер. А головним завданням партії стає формування потрібної для неї “нової людини”. Економічною основою тоталітаризму виступає тотальна державна власність і репресивно-примусовий спосіб організації виробництва.

20. Політична система: Суть, структура, закономірності розвитку.

21. Політична система та її типи.

Поняття “політична система” було введене в політичну науку американським політологом Д. Істоном для характеристики політики як самостійної сфери життя суспільства, яка в той же час тісно пов’язана з іншими сферами суспільного життя. Слідом за Істоном, більшість політологів розуміють під політичною системою сукупність політичних взаємодій, ролей та функцій, притаманних будь-якому суспільству, акцентуючи увагу перш за все на системності, взаємозалежностях в політичному житті.

Найбільш поширеним в літературі є визначення політичної системи як сукупності політичних організацій, інститутів, форм взаємодії та взаємовідносин між ними, через які реалізується політична влада, Політична влада виступає центруючим елементом політичної системи.

Політична система суспільства являє собою багатофункціональну структуру, яка включає в себе чотири групи елементів, що тісно пов’язані і взаємодіють між собою:

- інституціональну частину, куди входять різноманітні соціально-політичні інститути , організації, установи (держава, політичні партії, громадські організації, об’єднання та рухи, різні органи безпосередньої та представницької демократії, засоби масової інформації, в деяких системах – церква і т.д.);

- нормативно-регулятивну частину, куди входять політико-правові норми, принципи, традиції, норми моралі та інші засоби регуляції взаємовідносин між суб’єктами політичного життя (Конституція, закони, традиції, звичаї, документи, що регулюють відносини всередині окремих організацій -як, наприклад, Програма КПРС у радянські часи - але здійснюють певний вплив на все політичне життя). Такі норми визначають і регулюють політичні відносини, надаючи їм певної легітимності і упорядкованості. Завдяки цим нормам і принципам в житті суспільства закріплюються і отримують визнання ті чи інші соціальні інтереси, формуються політичні підвалини суспільства, впроваджуються прийнятні моделі політичної поведінки;

- комунікативну частину, що являє собою сукупність різноманітних політичних відносин між соціальними групами, політичними партіями, окремими структурами, громадянами і державою з приводу влади та засобів її реалізації. Ці відносини можна поділити на три групи: по-перше, відносини між класами, націями та державами, що складають основу політичної системи і знаходять своє відображення в функціонуванні відповідних політичних організацій; по-друге, відносини, в яких однією із сторін виступає та чи інша політична організація (це найчастіше так звані вертикальні відносини, через які здійснюється безпосередній владний вплив, керівництво і управління); по-третє, це відносини між політичними організаціями і установами (між гілками влади в державі, між партіями, громадсько-політичними організаціями, рухами з приводу влади), до яких досить часто зводять всю політичну систему;

- культурно-ідеологічну, що включає політичну свідомість, культуру громадян, політичні ідеології, які включають в себе політичні уявлення, ціннісні орієнтації, установки, емоції, що формуються під впливом конкретної соціальної і політичної практики і визначають поведінку людей та їх груп в політичній сфері.

Специфічне місце серед названих елементів політичної системи посідають політичні організації, оскільки саме вони здійснюють у будь-якому суспільстві політичну владу (або намагаються добитись такої можливості). Розрізняють власне політичні організації – держава, політичні партії – для яких здійснення влади чи боротьба за владу виступає основною сферою і метою діяльності. Звичайно ж, головну роль тут відіграє держава. Вона виступає виразником інтересів та волі економічно панівного класу, закріплює їх у законах, займається вирішенням загальних справ, що є характерними для кожного суспільства. Частково політичними організаціями (їх ще називають політизованими організаціями) можуть виступати профспілки, громадсько-політичні об’єднання, інші організації, для яких участь у здійсненні політичної влади є лише одним з напрямків діяльності. Поділ на власне політичні і неполітичні організації часто є умовним, оскільки в деяких політичних системах, наприклад, тоталітарного типу, будь-які організації набувають політичного характеру (профспілки стають “школою комунізму”, комсомол, піонерська організація, спортивні товариства – всі працюють над вирішенням політичних по суті питань).

Політична система виконує в суспільстві ряд важливих функцій:

- визначає завдання, шляхи розвитку суспільства;

- організує і мобілізує суспільство на досягнення вказаних цілей;

- узгоджує інтереси суб’єктів політичного процесу;

- забезпечує стабільність та безпеку суспільства;

- здійснює контроль за виконанням політичних, правових та інших норм поведінки, запобігає спробам їх порушення та застосовує відповідні санкції;

- контролює розподіл матеріальних та духовних ресурсів;

- розробляє і втілює в суспільстві спільні і прийнятні форми поведінки;

- забезпечує політичну соціалізацію особистості, залучає людей до політичного життя.

Як бачимо, вплив політичної системи поширюється на всі сфери життєдіяльності суспільства, і від її життєздатності і нормального функціонування залежить і оптимальний розвиток суспільства в цілому, окремих громадян і соціальних груп.