Тема 6. Система житлово-комунального господарства міста

6.1 Поняття та структура житлово-комунального господарства

Житлово-комунальне господарство (ЖКГ) є однією з важливих галузей міського господарства, яка забезпечує життєдіяльність міста, зокрема забезпечення населення, підприємств й організацій необхідними житлово-комунальними послугами. Діяльність цієї галузі спрямована на задоволення першочергових життєвих потреб населення. Житлово-комунальне господарство включає комплекс галузей та видів економічної діяльності, яких об'єднують цілі діяльності, власність та підпорядкованість.

Сучасна економічна наука наводить наступні визначення ЖКГ:

Житлове господарство - сфера економіки, частина народного господарства країни, що забезпечує утримання та функціонування в належному стані житлового фонду (сукупності житлових та допоміжних приміщень).

Комунальне господарство - комплекс підприємств, організацій і споруд, які обслуговують матеріально-побутові потреби населення.

У складі житлово-комунального господарства виділяють житловий фонд, комунальні підприємства та споруди зовнішнього міського благоустрою.

В цілому структура житлово-комунального господарства кожного міста індивідуальна і залежить від ряду чинників:

1) географічних (розташування міста, природно-кліматичні умови, наявність корисних копалень: з і сировини. наявність і розташування річок і

водоймищ, лісових масивів, паливно-енергетичних ресурсів та ін.);

2) демографічних (щільність населення, половікова структура, число сімей, число дітей у сім'ї і т. д.);

3) виробничих (виробнича орієнтація, галузева структура промисловості, наявність транспортних мереж, інфраструктура обслуговуючої виробництво сфери та ін.);

4) економічних (наявність і інтенсивність фінансових потоків, ступінь економічної самостійності регіону), дотаційність, середні показники трудомісткості і вартості ресурсів і готової продукції, розміри місцевих податків, середні доходи населення, фінансова стійкість і платоспроможність підприємств, рівень платоспроможності населення та ін.;

5) соціальних (соціальна стабільність в регіоні, рівень безробіття, соціальна структура населення, національні особливості і традиції, устрій життя та ін.);

6) екологічних (гранично допустимі концентрації викидів в атмосферу і водоймища, екологічні вимоги до вироблюваної продукції, збереження навколишнього середовища та ін.).

Сукупність перерахованих чинників стосовно конкретного міста не тільки впливає на формування житлово-комунальної інфраструктури, але і визначає її техніко-економічні параметри.

Специфіка організації ЖКГ міста полягає в тому, що воно одночасно повинно задовольняти комплексу обмежуючих умов. По-перше, вся структура комунальної сфери формується в залежності від місцевих умов, тобто розмірів і розташування міста. Її склад і потужність не можуть бути менше, ніж це необхідно для нормальної життєдіяльності міста. По-друге, параметри послуг і якість виробленої продукції жорстко регламентуються будівельними нормами і правилами, технічними умовами, екологічними вимогами. Це вимагає особливої уваги до дотримання технології, підтримці у нормальному стані виробничих потужностей.

По-третє, розвиток комунальної сфери стримується браком фінансових ресурсів у місцевих бюджетах і у населення. Невчасна заміна комунікацій, фільтрів насосного і котельного устаткування призводить до зниження ефективності роботи комунальних підприємств, здорожчанню послуг і створенню аварійних ситуацій.

Відповідно до діючого класифікатора галузей економіки України до складу ЖКГ входять 14 підгалузей. Основні з них наступні:

Житлове господарство – функціональне призначення полягає в обслуговуванні житлового фонду міста, провадженні робіт безпосередньо в житлових будинках і прибудинкових територіях, а також у виконанні ремонтно-будівельних, спеціалізованих і монтажно-налагоджувальних робіт як у жилому, так і в нежилому фонді.

Водопровідно-каналізаційне господарство – здійснює водопостачання і водовідведення міста, а також забезпечення ремонтно-будівельних робіт на своїх об'єктах та роботи з перебудови як водопровідних, так і каналізаційних мереж.

Теплопостачання – об'єкти даної підгалузі надають послуги централізованого теплопостачання. До її складу входять централізовані ТЕЦ, а також локальні котельні, відомчі об'єкти.

Електропостачання – ця підгалузь представлена спеціалізованими підприємствами, які здійснюють виробництво й розподіл електроенергії, а також лініями електропередач, мережею підстанцій різної потужності.

Газопостачання – підприємства підгалузі проводять газифікацію і газопостачання міста, контролюють потребу й споживання газу, а також займаються будівельно-монтажними й ремонтними роботами. Система газового господарства представляє собою комплекс споруд, в який включають газові мережі високого, середнього й низького тиску, а також газорозподільні станції, пункти й установки.

Дорожнє господарство - до головних функцій його підприємств відноситься виконання комплексу робіт з утримання, нагляду й ремонту автомобільних доріг, мостів і шляхово-транспортних споруд, а також утримання техніки для прибирання вулиць і площ.

Зелене господарство – важлива складова архітектурно-просторової організації і системи оздоровлення навколишнього природного середовища міста. Розвиток зеленого господарства залежить від географічного положення міста, його природно-кліматичних умов.

Благоустрій і санітарне очищення – контролює утримання будинків і споруд всіх форм власності, а також проводить заходи щодо санітарного очищення території, прибирання і перевезення на утилізацію та знищення побутових, промислових і будівельних відходів. Проводить нагляд і контроль за смітниками й полігонами утилізації відходів.

Зовнішнє освітлення – це установка й утримання світлоточок, у тому числі архітектурно-декоративного призначення; диспетчеризація; управління освітленням; проведення ремонтно-будівельних робіт у мережі освітлення.

Ритуальне обслуговування – включає до свого складу спеціалізовані підприємства ритуального обслуговування; крематорії, цвинтарі, автотранспортні підприємства.

Система аварійних ситуацій – обумовлена природними умовами, рельєфом і геологічною структурою території міста.

У житлово-комунальному господарстві нині функціонує близько 5 тис. підприємств і організацій, експлуатується майже 25 відсотків основних засобів, задіяних в економіці держави, зайнято 5 відсотків працездатного населення. Сьогодні житловий фонд України всіх видів власності складає близько 10,4 млн. будинків загальною площею понад 1 млрд. кв. м. Централізованим водопостачанням забезпечено населення всіх міст країни та 86 відсотків селищ міського типу (тобто понад 70% населення України), централізованими системами каналізації - 95 відсотків міст і більше половини селищ міського типу. Близько 80% теплової енергії, що виробляється підприємствами комунальної енергетики, відпускається населенню та об’єктам бюджетної сфери .

Проте на даний час у своїй більшості підприємства галузі працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, що були накопичені до початку 90-х років.

До початку широкомасштабних ринкових перетворень житлово-комунальні підприємства перебували переважно у загальнодержавній власності; галузь утримувалась за рахунок бюджетних дотацій та перекладання вартості послуг на промислові підприємства; неймовірно дешевими були енергоносії; за рахунок інноваційного фонду працювала галузева наука; не існувало проблеми збору платежів і такої болючої на сьогодні проблеми заборгованості. Ринковий принцип лібералізації цін під час переходу держави в цілому до ринкової системи функціонування економіки спричинив суттєве подорожчання житлово-комунальних послуг, тарифи на які не покривали їх вартості.

Тариф - форма грошового визначення вартості послуг, які реалізують суб'єкти господарювання.

Тариф на житлово-комунальні послуги - це розмір плати за утримання житла і прибудинкових територій або надання комунальної послуги, що забезпечує мінімально необхідний рівень відшкодування витрат та програму розвитку об'єктів житлово-комунального господарства, прийняту місцевим органом державної виконавчої влади та органом самоврядування при дотриманні нормативів якості послуг

Загальне керівництво житлово-комунальним господарством міста, незалежно від того, в чиєму розпорядженні перебуває житловий фонд, комунальні підприємства й споруди благоустрою, виконують виконкоми міських Рад народних депутатів. Вони видають постанови, які визначають порядок роботи й умови санітарного й технічного утримання комунальних підприємств, споруд благоустрою й житлових будинків, розробляють проекти планування й забудови міст і умови використання міських земель.

Більшість комунальних підприємств і житлових організацій міст і селищ України підпорядковані місцевим Радам народних депутатів. Податки з доходів комунальних підприємств зараховуються до місцевого бюджету. У той же час із останнього здійснюються асигнування на покриття збитків підприємств житлово-комунального господарства й фінансування будівництва нових об'єктів.

Експлуатацію житлового фонду здійснюють організації (домоуправління, ЖЕК, житлові об'єднання, управління й т.п.), які підпорядковані міським Радам народних депутатів або підприємствам і відомствам, а також приватні фірми.

Завданням житлових підприємств є поліпшення експлуатації і забезпечення надійного збереження житлового фонду. Вирішення цього завдання можливо за умови реформування відносин у житловій сфері; реорганізації і роздержавлення житлово-експлуатаційних підприємств; створення ринку послуг.