1.3 Типологія сучасних міських поселень

Внаслідок існування певних соціальних, політичних, економічних, географічних, культурних відмінностей у розвитку та функціонуванні міст сучасними дослідниками та вченими-економістами відокремлені різні підходи до типології міських поселень.

Так основними класифікаційними ознаками міста, що виділяються більшістю авторів, є величина та функціональний профіль.

За кількістю жителів міста поділяють на:

1) м а л і (з населенням до 20 тис. чол.),

2) середні (20-100 тис. чол.),

3) великі (100-500 тис. чол.),

4) дуже великі (500-1000 тис. чол.),

5) міста-мільйонери (понад 1 млн чол.).

Так за даними Державного комітету статистики України станом на 1 січня 2009 року в Україні налічувалося 459 міст, з яких 48% віднесено до категорії «малих міст». В цілому в Україні є 177 міст обласного значення, 280 — районного.

Іншою ключовою характеристикою міст є спектр виконуваних ними функцій у народному господарстві.

У найбільш загальному вигляді функціональна типологізація міст передбачає їх поділ на промислові (або індустріальні) міста, якщо показник частки зайнятих в промисловості і транспортній сфері в загальній кількості зайнятих перевищує відповідний середньодержавний показник; та непромислові міста – якщо зазначений показник нижче середньодержавного.

Виділені основні типи міст є досить умовними, вони не виключають існування міст змішаного типу, а також можливості виокремлення ряду інших типів і підтипів міст за їх функціональною значимістю. Існування різних типів міст забезпечує формування різнорідних складових загального економічного механізму держави.

В цілому залежно від виконуваних функцій міста, зазвичай, поділяють на:

1. індустріальні центри;

2. транспортні центри (порти, крупні залізничні вузли);

3. наукові міста;

4. курортні міста;

5. адміністративні центри;

6. міста, пов’язані з обслуговуванням сільськогосподарського виробництва.

Так, наприклад, в Україні відповідно від виконуваних функцій виділяють такі типи міст:

2. Адміністративні, багатогалузеві й найбільші культурні і наукові центри.

До таких міст належать Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів.

2. Багатогалузеві промислові центри (Луганськ, Кривий Ріг, Маріуполь, Запоріжжя та ін.)

3. Транспортно-промислові центри (Одеса, Миколаїв, Львів, Донецьк та ін.)

4. Транспортні центри (Іллічівськ, Южний, Чоп, Ковель, Козятин, Ясинувата, Жмеринка та ін).

5. Промислові центри (Рубіжне, Сєверодонецьк, Краматорськ та ін.).

6. Організаційно-господарські і культурно-побутові центри місцевого значення (більшість малих міст і селищ міського типу).

7. Курортно-оздоровчі центри (Ялта, Євпаторія, Трускавець, Миргород та ін.).

Окрім розглянутих основних класифікаційних ознак, міста розрізняються за часом виникнення та динамікою розвитку, за якістю життя населення, демографічною структурою та іншими характеристиками.

У загальному вигляді за часом виникнення міста поділяються на старі та нові. Нові міста формуються, як правило, в нових промислових районах. В таких містах часто зустрічаються диспропорції та перекоси у демографічному та соціальному розвитку. Більш детально типологія міст за часом виникнення може проводитися за кожним історичним етапом.

В Україні багато старих міст ще княжих часів (Київ, Чернігів, Галич, Володимир-Волинський, Новгород-Сіверський, Переяслав та ін.). Більша їх частина стала провідними економічними і політичними центрами країни (Київ, Чернігів), інші припинили своє існування (Звенигород, Волохів, старий Галич). Багато міст і містечок з'явилося в Україні в XV-XVII ст. Майже всі сучасні міста південної та східної частини були засновані в XVII-XIX ст. Деякі міста (переважно промислові) і селища міського типу виникли в міжвоєнні роки і повоєнний час.

Залежно від динаміки розвитку міста, можна виокремити міста з інтенсивним розвитком, провідні міста, слабкі міста та міста, що знаходяться у стані стагнації. Динаміка розвитку міста є одним із основних факторів, що враховуються при розробці стратегії міста.

Також однією з найважливіших класифікаційних ознак міста є якість життя населення (або якість міського середовища). Типологія міст за даною характеристикою відповідає новому трактуванню функцій міста, при якому воно розглядається як місце життєдіяльності людини.

Якість життя населення інтегрує в собі сукупність показників комфортності життя людини за трьома аспектами – економічним, соціальним і екологічним. Якість життя та якість міського середовища належать до суб’єктивних оцінок, на які накладають відбиток культура та ціннісні орієнтації в суспільстві. Загалом при оцінці якості міського середовища можуть проводитися дослідження і співставлення міст з точки зору рівнів доходів і зайнятості населення, соціального і природного середовища, безпеки і громадського порядку, розвитку демократії, фізичного і духовного здоров’я населення, якості і тривалості навчання, можливостей рекреації та відпочинку.

Типологія міст в Україні за якістю життя населення є достатньо суб’єктивною та динамічною, оскільки здійснюється, як правило, на основі складання періодичних незалежних рейтингів різними соціологічними інститутами, політичними партіями, засобами масової інформації тощо. Так, наприклад, за даними рейтингу «55 кращих міст для життя», що був складений журналом «Фокус» на початку 2011 року, найкращим для життя в Україні стало південне місто Одеса. Головну роль у виборі зіграли високий рівень ділової активності і практично повністю працевлаштоване населення. Взагалі у попередній список для дослідження Фокуса традиційно увійшли обласні центри України, міста з курортно-туристичної та історичної привабливістю, великі промислові і портові міста, міста - супутники Києва, а також міста, побудовані для обслуговування атомних станцій. Оцінка проводилася за 55-бальною шкалою, а найкращі міста визначалися на підставі суми балів по наступним тринадцяти параметрам: населення; міграція; інфраструктура; витрати місцевого бюджету в розрахунку на одну особу; екологія; злочинність; ділова активність; рівень безробіття; середня заробітна плата; рівень забезпечення житлово-комунальними послугами; нерухомість (вартість 1 м² житла); культура та туристична привабливість.

Торішній лідер списку, Харків, цього разу опинився на 5-ій позиції (табл. 1.2). Падіння пояснюється не стільки погіршенням показників міста, скільки більш активним розвитком інших міст першої десятки. Наприклад, якщо у Харкові середня зарплата збільшилася на 227 грн., то у Львові (4 місце) та Івано-Франківську (3 місце) майже на 300 грн (додаток А). Незважаючи на те, що витрати міського бюджету в Харкові на одну людину виросли на 400 грн., в першій десятці списку цей показник – 2114 грн. – найнижчий. Мінусом для Харкова стало й те, що за останній рік кількість безробітних тут зросла.

Традиційно, друге місце посів Київ. Несприятлива екологічна ситуація та високі ціни на нерухомість не дозволять столиці України вирватися на перше місце. Свої позиції в рейтингу зберегли також Івано-Франківськ та Севастополь.

Вперше в десятку найкращих міст потрапив Донецьк (9 місце), у якого досить хороші показники за видатками міськбюджету на одного жителя і практично максимальна кількість балів за діловою активністю. З січня минулого року по квітень 2011-го в цьому місті створено понад 31 тис. нових робочих місць. У торішньому рейтингу цей показник Донецька становив 27 тис.

Таблиця 1.2

Найкращі міста для життя в Україні (перші 10 міст)

(за версією журналу «Фокус»)

Місце	Назва міста	Сума балів
1	Одеса	493
2	Київ	485
3	Івано-Франківськ	479
4	Львів	467
5	Харків	466
6	Севастополь	465
7	Ужгород	456
8	Дніпропетровськ	437
9	Донецьк	436
10	Мукачево	433

У розрізі демографічних ознак міста можуть бути згруповані за густотою населення, особливостями його відтворення, вікової та статевої структури тощо.

В залежності від структури та особливостей концентрації економіки міста виділяють моноцентричні та поліцентричні міста. Так у моноцентричному місті комерційна й промислова діяльність концентрується в центральному міському вузлі (ядрі). Традиційне моноцентричне місто будується на транспортній технології, для якої характерно:

• наявність центрального транспортного вузла (вся продукція ввозиться й вивозиться через залізничну станцію, розташовану в центрі міста);

• променева схема міського транспорту (насамперед це відноситься до рейкового транспорту, схема якого схожа на промені із центра, пасажири, працівники й покупці добираються з житлових кварталів у діловий центр);

• агломерація в економіці (концентрація ділових зв'язків в центрі).

Всі великі міста до певного часу минулого були моноцентричними, і тому в цей час навіть малі й середні міста теж є такими. Однак ринкові чинності визначають прискорений розвиток моноцентричного міста й перетворюють його в поліцентричний. У поліцентричному місті в пригородах та на окраїнах виникають свої власні центри, які доповнюють старий міський центр й конкурують із ним.

В цілому тип міста визначає розташування доріг, комунікацій, потребу в підприємствах обслуговуючої сфери залежно від зосередження житла й споживчої орієнтації в даному районі.

Відповідно до планувальних особливостей розрізняють міста:

1) з радіально-кільцевим плануванням,

2) міста з паралельними вулицями,

3) міста перехідного типу.

До міст з радіально-кільцевим плануванням належать старі міста — Київ, Львів та ін.

Переважанням кварталів з паралельними вулицями характеризуються порівняно молоді міста — Одеса, Миколаїв, Сімферополь та ін.

Містами перехідного типу є Донецьк, Полтава, Рівне та ін.

Найбільше міст у Донецькій (52), Львівській (44), Луганській (37), Київській (без Києва) (26), Дніпропетровській (20) областях. Найменше міст у Херсонській, Миколаївській (по 9), Волинській, Житомирській, Рівненській, Чернівецькій (по 11) областях.В інших областях налічується, як правило, 10-20 міст.

Найбільша концентрація селищ міського типу у східних областях — Донецькій (131), Луганській (109), Харківській (61). Найменша у Чернівецькій (8), Черкаській (15), Рівненській (16), Миколаївській (17).

Біля багатофункціональних міст, як правило, виникають міста-супутники, які мають тісні виробничі, транспортні, трудові і культурно-побутові зв'язки з головним містом і одне з одним. Такі скупчення населених пунктів, головним чином міських, називають агломераціями населених пунктів. Найбільшою за площею і кількістю населення в Україні є міська Донецька агломерація. До великих належать Київська, Харківська, Дніпропетровська.

Прискорений розвиток міст, зростання кількості міського населення, особливо великих міст, підвищення їх ролі у розвитку суспільства є виявом процесу урбанізації.

Урбанізація - процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення.

Таким чином, узагальнюючи усе вищенаведене, можна зробити висновок про те, що місто являє собою складну штучну систему, яка прив'язана до певної території. При цьому в цю систему обов'язково входить населення міста, діяльність якого наповнює міське середовище як в господарському (економічному) русі, так й в сфері культури та дозвілля (соціальному), що виступають продуктами активної діяльності населення.