6.4.Основні засади реформування житлово-комунального господарства

Головне завдання системи житлово-комунального господарства (ЖКГ) – забезпечення реалізації державної політики у сфері надання населенню та підприємствам послуг з постачання води, газу, електроенергії, тепло забезпечення, якісного обслуговування житлового фонду та інших комунальних послуг.

Стабільна та ефективна робота системи ЖКГ – це запорука добробуту місцевих громад та процвітання населених пунктів. Проте переважна частина ЖКГ України була створена і активно експлуатується ще з радянських часів. З того часу жодних змін не зазнавало не лише технічне забезпечення водопостачальних, тепло розподільних чи каналізаційних мереж, але й підхід до надання комунальних послуг монополією на які продовжує володіти держава.

Тому житлово-комунальне господарство (ЖКГ) України є, поза сумнівом, однією з найменш реформованих сфер національної економіки. Прорахунки в підходах та зволікання з реформуванням галузі, складність накопичених у попередні роки проблем та відсутність комплексного системного підходу до їх вирішення призвели до істотного зниження якості житлово-комунальних послуг та обґрунтованого незадоволення населення рівнем обслуговування.

На думку сучасних вчених-дослідників, економістів та політиків в ЖКГ України на сучасному етапі спостерігається поєднання проблем економічного, організаційного та технологічного походження. При цьому ключовими проблемами вітчизняного ЖКГ слід вважати:

- низьку якість житлово-комунальних послуг;

- високий ступінь регіональної диференціації стану забезпеченості та якості надання житлово-комунальних послуг;

- зношеність основних фондів галузі, застарілість технологій і як наслідок значні витрати (води, теплової енергії тощо) та низьку енергоефективність;

- невідповідність наявних інфраструктурних потужностей зростаючим вимогам та потребам;

- високий рівень монополізації сфери надання житлово-комунальних послуг та слабкий розвиток конкуренції у цьому секторі;

- недосконалість нормативно-правового регулювання діяльності галузі, насамперед у сфері диверсифікації постачальників послуг;

- непрозорість формування цін/тарифів за послуги та поточної діяльності підприємств ЖКГ;

- неефективну систему управління, злиття замовника і підрядника і водночас розрив між споживачем і замовником послуг;

- незавершеність приватизації житлового фонду у частині асоціювання власників житла у багатоквартирних будинках в об’єднання співвласників (ОСББ).

В цілому серед напрямків соціально-економічних перетворень, які в останні роки відбуваються в Україні, важливе місце займає реформування і розвиток житлово-комунального господарства. Актуальність невідкладного вирішення завдань з реформування діяльності підприємств житлово-комунального господарства обумовлена гостротою проблем, які нагромадилися в цій галузі.

Реформування житлово-комунального господарства - формування нових організаційно-правових форм, зміна економічних відносин, перетворення законодавчої та нормативної бази, технічне переоснащення та модернізація у житлово-комунальному господарстві України з метою підвищення ефективності та надійності його функціонування, забезпечення сталого розвитку для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.

Реформування ЖКГ є однією з найбільш актуальних проблем, оскільки стосується інтересів як населення, так і всього народного господарства України.

Стан справ у такій важливій сфері економіки держави, яким є житлово-комунальний комплекс, останнім часом став об'єктом особливої уваги з боку керівництва країни. Відтак, цілком слушним було визначення затвердженою Законом України №1869-IV від 24.06.04 р. Загальнодержавною програмою реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки основних напрямів реформування ЖКГ, а саме:

- організація ефективного управління у сфері виробництва і надання житлово-комунальних послуг;

- демонополізація житлово-комунального господарства, створення конкурентного середовища на ринку житлово-комунальних послуг;

- забезпечення беззбиткового функціонування підприємств ЖКГ;

- технічне переоснащення ЖКГ, запровадження енергоощадних технологій, наближення до вимог Європейського Союзу щодо використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво житлово-комунальних послуг.

Проте внаслідок недостатньої реалізації зазначеного програмного документу з 1 січня 2010 року набрав чинності новий Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2004-2010 роки», прийнятий 11 червня 2009 року Верховною Радою України, яким затверджено Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009-2014 роки. Ціль даної Програми полягає у визначенні принципів реалізації державної політики реформування житлово-комунального господарства, здійснення заходів з підвищення ефективності й надійності його функціонування, забезпечення стійкого розвитку для задоволення потреб населення й господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів.

При цьому основними завданнями Програми проголошено:

1. Розвиток державного регулювання діяльності природних монополій на ринку комунальних послуг.

2. Формування державної житлової політики, створення розвинутої конкурентного середовища на ринку обслуговування житла.

3. Забезпечення беззбиткового функціонування підприємств житлово-комунального господарства.

4. Технічне переоснащення житлово-комунального господарства, скорочення питомих показників використання енергетичних і матеріальних ресурсів на виробництво послуг, у т.ч. створення діючого й прозорого механізму стимулювання використання альтернативних джерел енергії й видів палива;

5. Залучення інвестицій і співробітництво з міжнародними фінансовими установами й донорськими організаціями;

6. Залучення громадськості до процесів формування житлової політики й реформування житлово-комунального господарства.

Таким чином, Відповідно до Програми реформування галузі здійснюється шляхом формування відповідно до вимог світових стандартів ринку житла, впровадження недискримінаційних економічних відносин, між суб'єктами ринку й державою з поступовим обмеженням функцій держави як суб'єкта ведення господарства й посиленням його впливу на формування ринкової інфраструктури, що передбачає:

1. проведення взаємоузгодженої тарифної, інвестиційної політики й політики в сфері розвитку внутрішнього ринку;

2. реалізацію ефективної антимонопольної політики й здійснення інституціональних перетворень на ринку житла й житлово-комунальних послуг, спрямованих на розвиток ринкових відносин і конкуренції;

3. стимулювання інноваційної, інвестиційної й енергозберігаючої активності суб'єктів ведення господарства;

4. підвищення енергоефективності галузі шляхом зменшення обсягів втрат паливно-енергетичних ресурсів, зниження енергоємності виробництва окремих видів продукції (послуг);

5. розробку прозорого механізму формування цін і тарифів на продукцію й послуги підприємств, які здійснюють діяльність у житлово-комунальній сфері.