1.2. Місто як соціально-економічне явище

В цілому ж сьогодні суспільне життя людства нерозривно зв’язане з містом. Кожна друга людина мешкає в місті. Більш того, як зазначалося раніше, наявність різноманітних ресурсів та природних умов разом з економічними чинниками сприяють утворенню нових міст й їхніх систем з вузькопрофільним виробництвом та сферою зайнятості людей.

В цілому проведений аналіз визначень поняття «місто» показав, що даний термін є складний та багатоаспектним.

Так в самому широкому значенні, під містом розуміють територію, що має певний статус та характеризується специфічним середовищем: соціальним, виробничим, природним, архітектурним.

В більш вузькому тлумаченні з економіко-географічної точки зору міста можна визначити як насамперед місця осередку промислового виробництва і циркуляції значного обсягу товару, що і визначає розвиток у них транспортних функцій. В свою чергу виникнення та розвиток міст невіддільні від прояву територіального поділу праці, що й характеризує виробничі функції міста.

В свою чергу з соціально-економічного погляду місто – це населений пункт, жителі якого зайняті головним чином у промисловості та торгівлі, а також у сферах обслуговування, управління, науки, культури.

Незважаючи на те, що дослідженням проблем становлення та розвитку міст та їх соціально-просторової організації вже не одне десятиріччя займаються сучасні вітчизняні та закордонні вчені, слід відмітити, що на сьогоднішній день немає єдиного чітко визначеного універсального визначення поняття «місто». Зміст основних теорій стосовно розуміння сутності міста наведено в табл. 1.1.

Таблиця 1.1

Порівняльна характеристика ключових підходів

до розуміння сутності міста

Аспект розгляду міста	Сутність підходу
Територіально- поселенський (географічний)	- місто – поселення людей; - місто – концентроване поселення людей, що зайняті несільськогосподарською діяльністю; - провідний фактор виникнення міста – геоландшафтний
Соціоструктурний (соціопросторовий)	- місто – місце концентрації соціальних інститутів, груп та їх рольових функцій, що характеризується певними особливостями соціальної структури та соціальних відносин; - місто – місце, що пристосоване для складно організованого спільного життя соціальної групи, що є внутрішньо диференційованою та отримала певну правову форму; - місто – місце, що характеризується масштабністю, високою щільністю населення, явно вираженою різнорідністю соціальних груп, конфіденційністю, наявністю дистанції та формальних відносин між людьми, необхідністю формального регулювання людської діяльності перш за все з позиції закону, а вже потім через суспільство та традиції; - місто – поселення людей, їх концентрація на відносно невеликій території з метою здійснення сумісної діяльності, направленої на досягнення спільних цілей, задоволення соціальних потреб
Соціокультурний	- акцентуація на соціокультурну атмосферу та обстановку; - місто є середовищем інноваційної активності у зв’язку з високим рівнем соціокультурної динаміки та мобільності; - місто – індивідуально-особистісне середовище реалізації творчого потенціалу населення, самореалізації та особистого зростання, соціально-особистісного комфорту.
Соціоекологічний	- місто – ареал антропогенно-природної взаємодії елементів, що обумовлюють функціонування середовища життєдіяльності людини; - місто – цілісний та індивідуальний організм; - місто – органічна частина навколишнього середовища
Демографічний	- місто – сукупність людей, що характеризується певними рівнями розподілу населення за статтю та віком, сімейним станом, відновленням, міграцією населення, національністю, тощо
Правовий	- місто – одиниця поселення людей, що характеризується наділеними державою адміністративними правами, правовим статусом, специфічним адміністративно-територіальним устроєм
Економічний	- місто – такий населений пункт, жителі якого в більшості своїй зайняті не в сільськогосподарській галузі, а в торгівельній та виробничій сферах; - акцентування на автономність (незалежність) від інших поселень; - місто характеризується, перш за все, рівнем диференціації зайнятості населення (в основному промисловість та торгівля); - фокусування на процесі концентрації виробництва
Функціональний	- місто виникло у зв’язку з об’єктивною необхідністю концентрації в одному місці функцій, що мають безпосереднє відношення до більш широкої території, а також для контролю ринків, адміністрації та оборони; - місто – одиниця поселення, що реалізує спеціалізовані функції по відношенню до більш широкої територіальної громади; - місто – одиниця поселення, яка створена для реалізації політичної, релігійно-культурної, торгівельної, промислової функцій
Системний	- місто – це складна, структурно цілісна та відносно самостійна система, що розглядається у взаємозв’язку та взаємообумовленості таких її підсистем, як економічна, соціальна, правова, демографічна

В свою чергу, узагальнюючи усі вищенаведені підходи до визначення сутності поняття «місто», можна однозначно визначити наступні його ознаки. Перш за все, населений пункт повинен мати офіційний статус міста і розглядатися як одиниця адміністративно-територіального поділу. З іншого боку, місту притаманні такі характеристики, як: розміщення в центрі комунікацій, довгострокова просторова організація, різноманітність архітектурного комплексу. Дані ознаки характеризують фізичне (або географічне) положення міста. Крім того, для міста характерні відмінні від сільського поселення види економічної діяльності людей та особливості побудови соціальних зв’язків між ними. Так, місто є порівняно великим поселенням, жителі якого зайняті переважно у виробництві та торгівлі, а також в управлінні, науковій та культурній сферах. Крім того, населення міста утворює специфічну соціальну спільноту, якій притаманний певний характер трудової діяльності, організації щоденної діяльності та демографічної поведінки.

З урахуванням виділених критеріїв місто розглядається як система трьох його проявів: юридичне місто, географічне місто та соціально-економічне місто (рис. 1.2).

Разом з тим, найбільш повний зміст та характеристика міста як локального утворення розкривається через його прояв в якості соціально-економічної системи. В цьому контексті місто можна охарактеризувати як особливу соціально-територіальну форму організації суспільного виробництва, де відбуваються не тільки виробництво, але й формування самих людей та їх способу життя.

Рис. 1.2 Місто як система юридичної, географічної та соціально-економічної складових

Адже формування людини багато в чому залежить від стану соціально-культурного середовища, що визначається поряд з іншими і такими чинниками, як наявність і якість житла та комунальних послуг, транспорту та зв’язку, торгівлі і громадського харчування, побутового обслуговування, охорони здоров’я, освіти тощо. Саме це й пояснює, чому процес ускладнення міського середовища призводить до зміни "якостей" самої людини та отримує значення локальної не тільки економічної (господарської), але й соціальної системи.