МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ
ТЕХНОЛОГО – ЕКОНОМІЧНИЙКОЛЕДЖ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО НАУ
Н.І. Зайцева
ГРОШІ ТА КРЕДИТ
навчальний посібник
м. БІЛА ЦЕРКВА
2011 р.
Укладач Зайцева Н.І. – спеціаліст вищої категорії, викладач – методист економічних дисциплін ТЕК БНАУ
Рецензент Матвієнко В.М. – заступник директора з навчально-методичної роботи, спеціаліст вищої категорії, викладач – методист ТЕК БНАУ
Тема 1 Суть і функції грошей
1.1. Предмет і завдання курсу «Гроші та кредит». Раціоналістична та еволюційна концепція походження грошей.
Курс «Гроші та кредит» належить до фундаментальних економічних дисциплін.
Під час вивчення курсу, ви дізнаєтесь про проблеми походження грошей та з’ясуєте їх суть. Особливу увагу приділимо вивченню кількісної теорії грошей та зв’язку між кількістю грошей і ціною товарів.
Ознайомитесь з організацією руху грошей, грошовими потоками і грошовим ринком, адже саме рух грошей і його сучасна організація мають велике значення, як для організації суспільного виробництва, так і для регулюючого впливу держави на його функціонування.
Ознайомитесь з видами інфляції, яка характерна для ринкової економіки.
Дана частина дисципліни тісно пов’язана з іншими дисциплінами, як:
фінанси,
бух. облік,
політекономія, тощо.
В другій частині нашого курсу, ми розглянемо суть та особливості Кредиту в умовах ринкової організації виробництва. Вивчимо форми, види кредиту, його місце й роль у забезпеченні економічного зростання. Ви познайомитесь з організацією кредитної і банківської систем, з історією виникнення банків, їх значенням і роллю в кредитній системі, в міжнародних відносинах, з особливостями й перспективами співробітництва нашої держави з міжнародними валютно-кредитними установами.
ГРОШІ – це складна категорія, яка є показником рівня розвитку кономіки будь-якої країни.
ГРОШІ – це економічна категорія, що означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента обслуговуючи всі сфери економічних відносин у процесі суспільного відтворення.
ГРОШІ – це специфічний товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, тобто гроші є загальним еквівалентом.
Суспільний поділ праці (виділення землеробства і скотарства, а потім і різних ремесел) зажадало постійного обміну продуктами праці, тобто товаром. Тому у людей з давніх-давен виникла потреба обмінювати один товар на інший.
ТОВАР – це продукт праці, зроблений для продажу.
Товари мають споживчу вартість і ціну.
Обмін, тобто рух товарів від одного товаровиробника до іншого, припускає порівняння різноманітних товарів:
по виду,
по якості,
по призначенню.
Основою порівняння товарів є їхня вартість – тобто суспільно-необхідна праця, витрачена на виробництво товару.
З метою забезпечення порівнянності різноманітних витрат праці з’являється поняття мінова вартість.
МІНОВА ВАРТІСТЬ – це спроможність товару обмінюватися на нші товари у визначених пропорціях.
Отже,
ГРОШІ – це особливий товар – оскільки за допомогою грошей юдина може задовольнити будь-яку потребу. Гроші мають 3 основні властивості, що розкривають їхню сутність:
Гроші забезпечують загальну безпосередню обмінюваність, на них купується будь-який товар.
Гроші виражають мінову вартість. Через них виражається ціна товару, що дозволяє кількісно порівнювати різні по споживчій вартості товари.
Гроші виступають матеріалізацією загального суспільно-необхідного робочого часу, вкладеного в цей товар.
Маючи здатність обмінюватись, гроші перетворюються з абстрактного носія вартості в абсолютну цінність, або багатство. Ліквідність визначається як:
Використання певного активу, як засобу платежу.
Здатність даного активу зберігати свою номінальну вартість незмінно.
АБСОЛЬТНА ЛІКВІДНІСТЬ – це здатність активу негайно обмінюватись на будь-які блага.
В умовах ринкової економіки люди можуть створювати і зберігати своє багатство (актив) в трьох формах:
- гроші,
- цінні папери,
- капітал у матеріальній формі.
Ліквідність будь-якого активу безпосередньо пов’язана з витратами його обміну на інші види майна.
Майно, витрати обміну якого = 0, є абсолютно ліквідним.
Економіка характеризується портфельним підходом до визначення суті грошей.
ПОРТФЕЛЬНИЙ ПІДХІД – це метод аналізу використання грошей.
Суть цього методу полягає у тому, що проводиться оцінка окремих елементів багатства з позиції ступеня їх ліквідності.
Починаючи з мислителів стародавньої Греції Ксенофонта (430-355р до н.е.), Аристотеля (384-322р до н.е.) і до 18 століття досить поширеною була дума, що гроші виникли:
внаслідок угоди між людьми;
були запроваджені законодавчими актами держави адля полегшення обміну товарами.
Таке трактування походження грошей дістало назву раціоналістична концепція.
Пізніше класики політичної економії Адам Сміт, Джон Рікардо, Карл Маркс – довели безпідставність раціоналістичної концепції, тому що гроші – (в своїх найпростіших проявах) виникли ще на ранніх ступенях розвитку суспільства, коли ні фактор взаємної домовленості, ні державна влада не могли відігравати істотної ролі у формуванні економічних відносин, тим більше грошей.
Вони дійшли висновку, що виникнення грошей зумовлено виникненням товарного виробництва і труднощами безпосереднього обміну продуктами праці. Таке трактування походження грошей дістало назву – еволюційна концепція.
Якщо 2 виробника мають надлишки, то вони хочуть обміняти ці надлишки, але їх інтереси не завжди співпадали:
- овечі шкури міняли на зерно,
- зерно міняли на сокиру,
- сокиру міняли на хутро.
Проблеми з прямим обміном товарів наштовхували на думку, що варто обмінювати свій товар на такий, що потрібен кожному, і вже цей товар обмінювали на потрібний. Так виникла ідея грошей і почалися пошуки того, що могло б бути цим універсальним товаром.
По мірі формування регулярного ринку із загального ряду товарів виділився один, який користувався найбільшим попитом і мав найкращі властивості до збуту, тобто набув ролі загального еквіваленту.
У Північній Європі роль універсального товару певний час відігравали сокира та стріли,
у Африці – худоба,
у американських індіанців – намисто із черепашок або бісеру,
в ескімосів – кістки риби.
І цей перелік далеко не повний. В Європі під час Другої світової війни використовувались такі товари як тютюн та віскі, шоколад та сигарети.
Товарними грішми спочатку ставали предмети першої необхідності – худоба, хутра, сіль. Потім їх замінили прикраси – кольорові камінці, потім – метали звичайні (залізо, мідь, бронза) і нарешті метали дорогоцінні (золото, срібло).
У продовж багатьох сторіч люди зробили чимало експериментів у цьому напрямку, відхиляючи один за одним можливих претендентів на роль грошей.
З розвитком форм грошей змінювався механізм визначення носіїв грошових функцій та роль держави в цьому механізмі. На перших порах сам ринок виявляв потребу в грошах, ставив певні вимоги до грошового товару і сам стихійно висував на цю роль один з найбільш ходових і здатних до її виконання товарів. Втручання з боку держави було мінімальним.
Лише із закріпленням ролі грошей за золотом втручання держави помітно посилилось. Вона взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначеної форми (монета), встановила контроль за їх створенням (карбування, фіксація проби металу, вмісту металу в грошовій одиниці, боротьба з підробкою монет). Монета вважається повноцінною, якщо домішок до металу не перевищує 10%.
Значно посилилась роль держави, коли гроші перестали бути повноцінними (епоха паперових грошей). Вона почала визначати не тільки форму грошей, а й їх вартість, регулюючи масу грошей в обігу. Завдяки зусиллям держави в особі її Центрального банку звичайні клаптики паперу набули здатності виконувати функції і роль грошей. Держава надає паперовим грошам силу законного платіжного засобу та приймає їх під час платежу.
Проте це не значить, що держава – творець грошей, що роль її в цьому процесі визначальна, а самі гроші – виключно продукт, створений державою.
По-перше, сам ринок спричиняє потребу в грошах, на яку держава повинна орієнтуватися.
По-друге, ринок висуває жорсткі вимоги до носія грошових функцій, і держава повинна вибрати носія, який здатний найповніше задовольнити ці вимоги.
По-третє, кількість грошей в обігу визначається об`активними закономірностями, які повинні враховуватися державою в її діях.
Тільки при врахуванні цих обставин випущені державою грошові знаки визнані ринком і зможуть виконувати функцію грошей. Отже, гроші зумовлюються ринковою економікою.