Антиінфляційні заходи:

1. Розвиток ринкового механізму

2. Проведення політики грошового регулювання центральним банком України.

3. Скорочення бюджетного дефіциту.

4. Лімітування випуску готівки в обіг.

5. Рівновага з/п і цін.

6. Державне регулювання цін.

7. Регулювання зовнішньої торгівлі.

Особливості інфляційного процесу в Україні

Економіка України була інфляційною і в часи перебування у складі СРСР. Це зумовлювалось відсутністю конкуренції, спотвореною структурою виробництва, високою часткою військово-промислового комплексу, основних виробничих фондів. неефективним

використанням незавершеного будівництва, надлишковим випуском грошей, що перевищував наявну масу товарів. У 1980 р. кожен четвертий рубль, а в 1985-1990 рр. кожен третій рубль не мав товарного покриття. Але незважаючи на це цінова динаміка залишалась відносно стабільною.

Розвиток інфляційних процесів в Україні в 1991-1995 рр. мав специфічні особливості, які пов'язані з допущеними помилками в економічній політиці, втратою керованості економікою, надмірністю бюджетних вилатав. У 1993 р. ціни зросли більш як у 102 рази.

Найбільш зацікавленими в процесі інфляції були уряд і парламент України, які за допомогою емісійного верстата намагалися компенсувати надмірні бюджетні витрати.

Багаторазове підвищення цін у 1992 р. супроводжувалося зростанням маси грошей в обігу (у 47 разів). НБУ вдався до здійснення політики жорстокої грошової емісії, при проведенні якої стиснено обсяги випуску грошей.

У квітні-травні 1993 р. темпи зростання грошової маси в Україні знизились до 4-9% (проти 22%) за місяць. У 1992 р. в результаті цього виникла платіжна криза, збільшилась заборгованість підприємств, установ. Верховна Рада змушена була прийняти рішення про нове підвищення цін і заробітної плати більш як вдвічі.

Відповідно зріс і випуск грошей. Кінець 1991 р. позначився новим різким загостренням платіжної кризи. Свого піку (вершини) платіжна

Криза досягла в лютому 1994 р., коли кредиторська заборгованість підприємств України за 11 місяців становила 80 трлн. крб. А в січні 1994 р. загальний обсяг промислового виробництва становив 46 трлн. крб.

Заборгованість майже в два рази перевищила обсяг промислового виробництва. Для подолання платіжної кризи було випущено додаткових кредитних ресурсів у розмірі 11 трлн. крб.

Протягом 1993 р. спостерігалось чотири сплески цін - в січні. червні, вересні, грудні. Наслідком цього став розвиток "рваної" інфляції, яка є найбільш руйнівною.

У 1994 р. спостерігалося уповільнення темпів інфляції, вони зменшилися більш ніж у 20 разів. Україна вийшла зі стану гіперінфляції. Цього вдалося досягти за рахунок таких факторів:

• зберігалося державне регулювання цін на вугілля, газ. Електроенергію і теплоенергію. здійснювався державний контроль за формуванням цін на нафтопродукти, які реалізовувалися на території України:

• проводилась політика підтримки сільськогосподарських виробників у вигляді пільгових тарифів на електроенергію, пальне, газ:

« у жорсткому режимі встановлювались граничні рівні торгівельних надбавок на хліб, муку, дитяче харчування, цукор, сіль, олію, медикаменти.

З лютого 1994 р. почалося зростання депозитних вкладів. Зросли залишки вільних коштів комерційних банків на рахунках в НБУ.

Зросло нагромадження грошей населення, зменшилась швидкість їх обігу.

У жовтні 1994 р. розпочався новий сплеск інфляції (22.6%) і продовжився вибухом в листопаді (72.3%). Виникла загроза повторення ситуації 1993 р. Починаючи з IV кварталу було розпочате поетапне запровадження нових принципів у ціновій політиці, що передбачало:

• скорочення адміністративного впливу на ціноутворення шляхом розширення сфери застосування вільних цін:

« посилення ролі ціни;

• розширення прав місцевих органів виконавчої влади, місцевого самоврядування в ціноутворенні товарів, що реалізуються в районах.

Здійснення цих заходів дало змогу вже в грудні 1994 р. скоротити рівень інфляції більш як у 12,5 рази.