Тема 2 Теорія грошей

2.1. Класична кількісна теорія грошей

Першими почали говорити і досліджувати суть грошей та їх роль у суспільстві:

• Аристотель

• Ксенофонт

• Платон.

Саме з аналізу грошових відносин починає свій розвиток

економічна наука.

У суспільстві постійно змінювались і політичні, і економічні умови розвитку, що спричиняло появу різних теорій грошових відносин:

- Металістична теорія,

- Номіналістична теорія,

- Кількісна теорія.

Металістична теорія грошей зявля’ється на межі XVI – XVII ст. Суть цієї теорії полягає у тому, що гроші – це благородні метали: золото і срібло.

Металістична теорія грошей виникла як складова частина меркантилізму, першої системної політекономічної теорії, суть якої зводилась до такого: багатство нації полягає у золоті та сріблі, а для його збільшення необхідно розвивати зовнішню торгівлю, при цьому більше експортувати, ніж імпортувати, що збільшить потік золота і срібла в країну.

Меркантилізм як теорія відображав певний етап у розвитку суспільного виробництва, а саме процес первинного нагромадження капіталу. Цей процес суттєво вплинув і на розвиток теорії грошей. Гроші були метою нагромадження, і тому не дивно, що меркантилісти надавали благородним металам властивість бути грішми вже за самою їх природою.

Найбільш відомим представником цієї школи був англійський меркантилист Томас Мен (1571 – 1641рр.). як і інші представники цього напрямку в розвитку політичної економії, він акцентував увагу переважно на таких функціях грошей, як міра вартості, засіб нагромадження і світові гроші.

Металі стична теорія грошей не є науковою, бо вона ототожнює гроші, їхні властивості з природними властивостями золота і срібла, як шляхетних металів. Повністю ігнорується той факт, що гроші – це наслідок розвитку товарного виробництва і, за своєю глибинною сутністю цей загальний еквівалент відображає виробничі відносини, які виникають між людьми в умовах наявності товарного виробництва. Проте ця теорія, як і меркантилізм у цілому, відіграла позитивну роль, сприяючи процесові первинного нагромадження капіталу.

У більш пізній період , у XVIII – на початку XIX ст. меркантилізм вичерпав себе, а з ним і Металістична теорія.

Але в другій половині XIX ст. вона знову поширилась. До цього доклали зусиль німецькі економісти К. Кніс (1821 – 1898 рр.), В. Лексіс (1837 – 1914 рр.) та ін. Вони вважали, що золото і срібло за своєю природою гроші. При цьому вони, виходячи із загальної тези, що гроші – це технічний засіб обігу, припускали можливість паперових грошей, але вважали, що вони повинні обов’язково бути розмінними на грошовий метал.

Отже, металі стична теорія стала досить поширеною і перетворилась на базу для здійснення практичних заходів у сфері грошового обігу.

Далі проблема сутності грошей знайшла відображення в номіналістичній теорії, яка передбачає, що гроші не мають товарної природи, а являють собою товарний знак, вартість якого визначається найменуванням і встановлюється державою.

Ця теорія зародилася ще в рабовласницькому суспільстві, коли з’явились монети, а відтак, і певна розбіжність між номінальною та дійсною вартістю грошей , яка поглибилася з появою паперових грошей та розповсюдженням безготівкових рахунків. Проте систематичного розвитку номіналістична теорія набула у XVIII ст., і це пов’язано з тим, що розвиток капіталістичних виробничих відносин вимагав створення достатньо ефективної та еластичної грошової системи, яку вже не могли забезпечити тільки повноцінні гроші .

Засновником номіналістичною теорії вважають англійського філософа-ідеаліста XVIII ст. Берклі (1685 – 1759 рр.). приблизно на таких самих позиціях стояв відомий англійський економіст Джеймс Стюарт (1712 – 1780рр.). для нього гроші – це ідеальний масштаб, рахунковий засіб, за допомогою якого можна визначити, у скільки разів вартість одного товару більша від вартості іншого.

Номіналістична теорія отримала надзвичайного поширення. Практично всі визначні вчені-економісти сучасності стояли або стоять на позиціях номіналізму.

Для цього є певна об’єктивна основа. Вона полягає в тому, що в процесі розвитку грошей їх товарна природа трансформується в нетоварну, а наслідком цього і є їх перетворення на умовний знак, на кредитні гроші, які не мають (принаймні щодо тієї вартості, яку вони представляють в обміні) власної вартості.

В економічній науці про гроші найбільш поширеною і відомою є кількісна теорія. Cформувалася ця теорія як обґрунтування зміни рівня товарних цін зміною кількості грошей в обігу.

Ключовим у кількісній теорії є положення про те, що вартість грошей і рівень товарних цін визначаються змінами кількості грошей: чим більше їх в обігу – тим ціни вищі, а вартість грошей нижча, і навпаки.

Кількісна теорія грошей зародилася в XVI ст. У цей час у Європі відбувалося швидке зростання товарних цін і виникла необхідність з’ясувати причини цього явища

Найбільш очевидною причиною видавалося помітне збільшення припливу в Європі золота з Америки після відкриття континенту в XVI ст. Це було чи не перше масове підтвердження того, що вартість навіть золотих грошей, а отже, й товарні ціни, залежать від їх кількості.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був французький філософ Ж. Боден. У своєму трактаті «Відповідь на парадокси де Мальструа» він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота і срібла. Інші економісти XVI – XVII ст. (Б. Даванзатті, Дж. Монтаріні, Дж. Локк), розробляючи цю ідею Ж. Бодена, поступово перетворили її у прямолінійний і механічний варіант кількісної теорії.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський економіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним фактором, який регулює і визначає вартість грошей (у даному разі золота і срібла), є їх кількість. Цей висновок Дж. Локка був використаний ідеологами промислової буржуазії, що почала розвиватись, для критики меркантилізму. Вони протиставляли прибічникам останнього твердження, що нагромадження золота й срібла не може зробити націю багатшою, тому що результатом такого нагромадження буде знецінення дорогоцінних металів і зростання товарних цін. На їхню думку, справжнє багатство нації міститься не в мертвих запасах злота і срібла, а в створення мануфактур, у використання в них живої праці.

Відтак ідеї кількісної теорії сприяли розвінчанню меркантилізму, металістичної концепції грошей, згідно з якою золото та срібло вже за природою своєю є грішми.