Практичне заняття

Визначення курсiв акцiї. Розрахунок доходiв вiд цiнних паперiв.

Тема 9. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності

Поняття фiнансового механiзму зовнiшньоекономiчноi дiяльностi. Суб’єкги та види зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Правовi форми регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi України.

Валютне регулювання та валютні обмеження. Використання валютних надходжень. Обов’язковий продаж частини валютних коштiв.

Валютний курс. Порядок встановлення i методологiя обчислення валютного курсу нацiональної грошової одиницi України. Конвертованiсть валюти.

Валютнi ринки. Понятгя i види. Правове регулювання дiяльностi Української мiжбанкiвської валютної бiржi. Котировка iноземних валют, валютні операцiї. Валютнi аукцiони. Фiнансовий механізм проведення валютних аукцiонiв. Специфiчнi особливостi та проблеми функцiонування валютного ринку в Українi.

Митне регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Єдиний митний тариф. Митнi ставки i пiльги. Митний контроль та митне оподаткування на територiї спецiальних економiчних зон. Митна полiтика України.

Принципи оподаткування суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.

Оподаткування експортно-iмпортних операцiй.

Оподаткування товарообмiнних (бартерних) операцiй.

Державний контроль за здiйсненням валютних операцiй i своєчасним надходженням валютних коштiв. Фiнансовi санкцiї.

Тема: Вступ. Суть і функції фінансів План

1. Суть та ознаки фінансів

2. Функції фінансів

3. Фінансові ресурси

4. Фінансова система. Сфери фінансів

5 Форми фінансового забезпечення

6 Роль фінансів

Основні терміни та поняття

Фінанси, фінансові відносини, валовий внутрішній продукт, національне багатство, суб’єкти фінансових відносин, об’єкти фінансових відносин, гроші, ціна, заробітна плата, кредит, функції фінансів, фінансові ресурси, централізовані фінанси, централізовані фінанси, фінансова система, фінансові органи, фінансові інститути, міжнародні фінанси, державні фінанси, фінанси суб’єктів господарювання, форми фінансового забезпечення: самофінансування, кредитування, бюджетне фінансування, роль фінансів

Література

1. Захарова С.Є. Костіна О.В. Фінанси НМЦ, 2003 – С 5-13.

2 Кириленко О.П.Фінанси (теорія та вітчизняна практика) СМП «Астон» Тернопіль – 2002 – С. 5-24

3 Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія):Навч.посібник – К. 2001 – С.5-44

4 Пшенишнюк О.С., Романенко О.Р, Ступницький О.І.Фінанси. Мультимедійний навчальний курс, 2004

5. Теорія фінансів. За ред. Василика О.Д. – К.2005 – С. 5-28, - С. 102-126

6 Загорський В.С., Вовчак О.Д., Благун І.Г., Чуй І.Р Фінанси: Навч.посіб.– К.: Знання, 2006 С. 19-36

Еволюційний процес формування людського суспільства свідчить, що ні одна людина не може існувати відокремлено від інших людей, вона беззахисна перед природою, не може успішно розвиватися у матеріальному і моральному відношенні, не завжди в змозі себе захистити. Створювались перші об’єднання людей, громади, общини, які з часом трансформувалися у організоване людське суспільство державу.

Держава виникла на певному історичному етапі розвитку людства для спільного задоволення потреб індивідів, з часом поступово визначалися найважливіші державні функції і завдання. Закономірно, що для їхнього виконання необхідні були відповідні засоби (матеріальні, а з появою грошей – грошові). Держава завжди мала у власності певне майно – землю, угіддя кораблі, дороги, порти, споруди тощо, одержувала від цього доходи. Ще одним джерелом доходів державної скарбниці були регалії – казенні промисли, в яких держава має перевагу перед своїми підданими, дуже часто не допускаючи приватної конкуренції, або обмежуючи її ( поштова, телеграфна, монетарна справа, залізні дороги, виробництво зброї, тютюну, алкогольних напоїв тощо.

На початкових етапах становлення держави вони давали достатньо доходів для задоволення державних потреб. Але з часом їх стало мало і з’являється особлива форма мобілізації матеріальних та грошових засобів на користь держави, необхідних для виконання покладених на неї завдань і пов’язаних з цим витрат – податки. Податки стали найпершою, найбільш яскравою формою фінансових відносин. Кошти, отримані від податків спрямовувалися на задоволення державних потреб, таких як управління, оборона, втручання в економіку, підтримка соціально незахищених верств населення, міжнародне співробітництво тощо.

З розвитком держави фінансові відносини вдосконалювались і ускладнювались, збагачувались новими формами прояву і вже не уособлювались лише у податках. Формувалися державні скарбниці, з’явилися окремі рахунки коштів, фонди грошових коштів цільового призначення, бюджети. державні цінні папери, державний кредит та ін.

Але, не зважаючи на різноманітність конкретних форм прояву фінансових відносин, фінанси асоціюють з грошима.

У повсякденному житті ми часто вживаємо слово «фінанси», маючи на увазі гроші. Але за своїм місцем у товарному виробництві й обігу гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який товар, тобто є загальним еквівалентом, а фінанси – це економічні відносини або між людьми в суспільстві, або між державою і суспільством, що виражаються через рух грошових потоків (готівкових або безготівкових).

Слово фінанси походить від середньовікового латинського терміну finatio, який виник у XIIIст і означав обов’язкову сплату грошей та строк салати.

У XIVст набув міжнародного розповсюдження. Цей термін відображає грошові відносини між державою та населенням.

В сучасній економічній і фінансовій літературі фінанси визначають як систему економічних відносин, які склалися між економічними суб’єктами з приводу розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту, а в певних умовах і національного багатства.

Об’єкти фінансових відносин:

ВВП- вартість вироблених у країні товарів, робіт, послуг у поточному році.

Національне багатство – вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених на виробництво природних ресурсів. (Основні засоби, страхові запаси, золотий і валютний запас, природні ресурси).

Характерні ознаки фінансів:

- обмінно-розподільчий характер;

- рух вартості від одного суб’єкта до іншого;

- грошова форма відносин;

- еквівалентний (за призначенням) характер обміну та розподілу і нееквівалентний перерозподіл.

Фінансові відносини можуть супроводжуватися зміною власника чи розпорядника коштів, зміною форм власності, а можуть і не зазнавати подібних змін так, сплата податків державі означає передання коштів у розпорядження держави (супроводжується зміною власника, розпорядника), форма власності при цьому може залишатися незмінною (сплата податків державними підприємствами) або змінюватися (сплата тих самих податків державі, але недержавними підприємствами). Розподіл чистого прибутку підприємства на реальним рухом грошових коштів, що має місце в процесі розподілу й обміну внутрішні його потреби не супроводжується зміною ні власника, ні форми власності. У процес розподілу рух вартості в грошовій формі відбувається відособлено від руху товарів і характеризується її відчуженням (переходом від одного власника до інших). Під час обміну вартість у грошовій формі обмінюється на товарну форму, тобто відбувається акт купівлі-продажу. Вартість не відчужується, а лише змінює свою форму з грошової на товарну. Отже, на стадії розподілу має місце односторонній (без зустрічного еквівалента) рух грошової форми вартості, а під час обміну – двосторонній (зустрічний) рух вартостей, одна з яких перебуває у грошовій формі, а інша – товарній.

Обмінні операції обслуговуються такими категоріями, як гроші і ціна.

Фінанси мають більш широкий діапазон розподілу, ніж ціна. Вони забезпечують не лише первинний розподіл вартості валового внутрішнього продукті на рівні виробничої структури, а й подальший перерозподіл через бюджетну систему. На цьому етапі ціни можуть регулюватися за допомогою дотацій і виплат із бюджету різниці в цінах (дотації вугільній промисловості, дотації на комунальні послуги, на окремі види ліків). Держава, використовує різноманітні фінансові важелі впливає на рівень цін. Зокрема, введення нових податків або зміни існуючих ставок може призвести до зменшення чи збільшення абсолютної величини ціни. А через такі фінансові важелі як норми амортизації, відрахування в державні цільові фонди держава може змінювати структуру ціни.

У розподільних процесах поряд з фінансами та ціною беруть участь також заробітна плата і кредит.

Взаємозв’язок фінансів і заробітної плати проявляється у тому, що держава регулює величину заробітної плати через податки, створюючи загальнодержавні фонди фінансових ресурсів. Одночасно держава за допомогою дотацій, субсидій, субвенцій може стимулювати розвиток окремих видів діяльності. Разом з тим, заробітна плата є лише частиною вартісного розподілу валового внутрішнього продукту, яка стосується саме фонду оплати праці. Заробітна плата пов’язана з таким фактором виробництва як робоча сила, а фінанси впливають на використання всіх факторів виробництва (предмет праці, знаряддя праці)

Спільним для фінансів і кредиту є те, що вони використовуються в кругообігу коштів і сприяють підвищенню ефективності виробництва. При нестачі фінансових ресурсів залучаються кредитні ресурси, а при надлишку фінансових ресурсів можливо тимчасово вільні кошти надавати в кредит. Відмінності між фінансами і кредитом полягають у тому, що фінансам притаманний односторонній рух вартості, так як при фінансуванні кошти надаються на безповоротній основі. Кредитні відносини характеризуються двостороннім рухом вартості, оскільки кредитування здійснюється за принципами платності, строковості, поверненості і забезпеченості. Кредит діє лише на стадії перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів.

Відмінності між фінансами в окремих людських цивілізаціях зумовлені такими причинами:

- кожній суспільній системі відповідає власна класова структура суспільства. При цьому фінанси не можуть не враховувати відносини розподілу національного доходу, організовуючи їх перерозподіл на користь держави;

- у кожній суспільно-економічній системі фінанси підпорядковані цілям і завданням держави, яка захищає тією чи іншою мірою інтереси населення країни;

- кожний новий суспільний лад породжує нову систему господарських відносин. Так, якщо рабовласницькому і феодальному устроям відповідали натуральні відносини, той формування доходів держави мало переважно натуральний характер. Капіталістичне господарство є товарно-грошовим. Відповідно й формування доходів держави здійснюється у грошовій формі;

- якщо держава як орган управління вирішує завдання відтворення економічних відносин і продуктивних сил, то цим самим завданням слугують фінанси.

Фінанси виконують дві функції:

• розподільна;

• контрольна.

І. Розподільна функція – фінанси виступають інструментом розподілу і перерозподілу ВВП.

Механізм дії функції пов'язаний зі схемою розподілу ВВП. Він включає в себе 3 стадії:

- первинний розподіл – розподіл доданої вартості і формування первинних доходів суб’єктів, зайнятих у створенні ВВП. Первинними доходами на цій стадії є: у фізичних осіб – заробітна плата, юридичних – прибуток, у держави – прибуток державного сектора, що централізується в бюджеті, надходження від державних послуг, угідь, а також непрямі податки.

- перерозподіл - створення і використання централізованих фондів. За рівнем централізації вони поділяються на загальнодержавні, відомчі, корпоративні. Загальнодержавні – включають бюджет і фонди цільового призначення. Відомчі – це фонди, що створюють міністерства і відомства. Корпоративні – передбачають централізацію частини доходів структурних підрозділів корпоративних об’єднань.

Провідну роль у перерозподільному процесі відіграє держава. Спочатку відбувається мобілізація і формування загальнодержавних фондів (державного бюджету і цільових загальнодержавних позабюджетних фондів), потім стадія використання цих фондів – направлення коштів на розвиток пріоритетних галузей народного господарства, соціально-культурні заходи, управління, оборону, виплату пенсій тощо. Звідси виникають відносини вторинного перерозподілу.

- вторинний розподіл – другий етап перерозподілу передбачає, що одна частина перерозподілених грошових ресурсів через механізм бюджетного фінансування знову переходить у сферу матеріального виробництва, щоб почати новий цикл первинного розподілу, а інша частина перерозподілених грошових ресурсів переходить у сферу споживання (освіта, охорона здоров’я, культура, оборона, держуправління тощо).

Розподіл ВВП є необхідною передумовою забезпечення безперервності виробництва. Розмір ВНП на душу населення характеризує ступінь розвитку країни. Це один з основних критеріїв життєвого рівня окремих країн (найвищий у Швейцарії) темпи зростання ВВП характеризує динаміку фінансових відноси: чим вони вищі, тим повніше задовольняються потреби в доходах

Розподіл і перерозподіл ВВП може проводитьсь за різними схемами, залежно від чого виділяють моделі фінансових відносин у суспільстві. В основі побудови фінансової моделі суспільства лежать роль і місце в ній держави. Моделі розрізняють за двома ознаками:

а) за послідовністю розподілу ВВП;

б) за рівнем державної централізації ВВП

Фінансова модель ринкової економіки є основною, вона пройшла значний історичний розвиток і домінує у світі.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що держава отримує свої доходи насамперед на основі перерозподілу національного доходу.

Модель є відкритою, зрозумілою і точно характеризує фінансові реалії у суспільстві:

- у ній точно відображаються рівень доходів кожної юридичної і фізичної особи, який у свою чергу характеризує їх вклад у створення національного доходу;

- достовірно визначається рівень оподаткування, кожний суб’єкт точно знає, скільки він заробляє і скільки віддає;

- чітко зафіксовані стимули до зростання доходів на основі зростання виробництва і підвищення продуктивності праці.

Суть фінансової моделі адміністративної економіки, яка застосовується у колишньому СРСР та інших соціалістичних країнах, полягає в тому , що переважна частина національного доходу відразу централізується у бюджеті й виключалась із розподільчих відносин.

Характерна ознака моделі полягає в тому, що переважна частину своїх доходів держава отримує в процесі первинного розподілу національного доходу.

Модель є закритою:

• не видно реального рівня доходів юридичних і фізичних осіб;

• доходи юридичних і фізичних осіб не відображають їх вклад у створення національного доходу;

• неможливо достовірно визначити рівень оподаткування;

• відсутні стимули до продуктивності праці.

ІІ. Контрольна функція. Суть полягає в тому, що фінанси – інструмент контролю за діяльністю суб’єктів обмінно-розподільчих відносин. Рух грошових потоків відображає обмін, розподіл та перерозподіл вартості і тому об’єктивно вимагає контролю.

Фінансові ресурси – це грошові фонди, які створюються в процесі розподілу і використання валового внутрішнього продукту за певний період часу.

В залежності від рівня, на якому проходить формування і використання фінансових ресурсів, їх поділяють на:

• централізовані;

• децентралізовані

Централізовані – які утворюються на рівні держави, окремих адміністративно-територіальних одиниць, об’єднань, міністерств.

Централізовані фінансові ресурси:

- бюджетна система;

- державні фінансові інститути;

- централізовані цільові фонди.

Децентралізовані – створюються окремими суб’єктами господарювання.

Децентралізовані фінансові ресурси:

- активи;

- зобов’язання.

Обсяг фінансових ресурсів залежить від ступеня розвитку економіки країни, методів господарювання.

Напрями використання фінансових ресурсів держави:

- значна частини загальнодержавних коштів спрямовується на розвиток народного господарства, будівництво нових підприємств, структурну перебудову галузей, які потребують оновлення виробничої бази;

- за рахунок централізованих фінансових ресурсів утримується соціально-культурні установи: лікувальні, освітні, культурні, спортивні і т.п. заклади;

- соціальний захист населення (виплата пенсій, допомог у випадках втрати працездатності, інвалідності, вагітності та пологах, допомог малозабезпеченим верствам населення тощо);

- фінансування міжнародної діяльності передбачає утримання представництв, консульств за кордоном, участь в роботі міжнародних організацій, фондів, спілок тощо, здійснення міжнародного співробітництва, підтримка міжнародних культурних, наукових та інформаційних зв’язків.

Напрями використання фінансових ресурсів підприємств, організацій і установ:

- розширене відтворення і розвиток підприємств: придбання обладнання та інвентаря, капітальне будівництво, ремонт основних засобів, реконструкція, оновлення виробництва тощо;

- вирішення соціальних проблем трудового колективу: утримання соціально-культурних об’єктів (баз відпочинку, будинків культури, дитячих садків, профілакторіїв), будівництва житла;

- матеріальне стимулювання працюючих за досягнення кращих індивідуальних та колективних результатів: премії, персональні надбавки, компенсації;

- створення фінансових резервів, необхідних для забезпечення безперервного виробничого процесу на підприємствах;

- задоволення інших потреб.

Актуальним питанням вдосконалення фінансових відносин є питання становлення раціонального співвідношення між централізованими і децентралізованими фінансовими ресурсами. Високий рівень податків та інших обов’язкових внесків приводить до зростання фінансових ресурсів держави і зменшення, відповідно, фінансових ресурсів підприємств, що негативно відображається на результатах їхньої діяльності, підриває матеріальну зацікавленість у досягненні кращих показників, а також сприяє відтоку коштів у тіньовий бізнес.

Фінансова система – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Фінансова система України
Органи управління: - Міністерство фінансів; - Державна податкова адміністрація; - Контрольно-ревізійна служба; - Казначейство; - Рахункова палата; - Аудиторська палата; - Комітет з нагляду за страховою діяльністю; - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; - Пенсійний фонд; ­- Фонд соціального страхування; - Державний інноваційний фонд.	Фінансові інститути: Національний банк; Комерційні банки; Страхові компанії; Небанківські кредитні установи (ломбарди); Міжбанківська валютна біржа; Фондові біржі; Фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Фінансові органи та інститути	Ланки фінансової системи	Напрями діяльності
Міністерство фінансів	бюджет держави	складання і виконання
	державний кредит	випуск позик, використання залучених котів, погашення боргів
	міжнародні фінансові відно-сини	взаємовідносини з урядами інших країн, міжнародними організаціями і міжнародними фінансовими інститутами
	фінанси підприємств	організаційне регулювання фінансової діяльності
Державна податкова адміністрація	бюджет держави	облік платників податків і обов’язкових платежів, контроль за дотриманням податкового законодавства
	загальнодержавні цільові фонди
Контрольно-ревізійна служба	бюджет держави	ревізії складання і використання бюджетів, контроль за використанням бюджетних асигнувань
	фінанси державного сектора	контроль за фінансовою діяльністю
Державне казначейство	бюджет держави	виконання Державного бюджету
Рахункова палата Верховної Ради	державний бюджет	контроль за складання і виконанням бюджету
	державний кредит	контроль за залученням, використанням і погашенням державних позик
	фінансовий ринок	контроль у сфері грошово-кредитної політики
Аудиторська палата	фінанси підприємств	видача ліцензій аудиторам і аудиторським фірмам, контроль за аудиторською діяльністю
Аудиторські фірми	фінанси підприємств	проведення незалежного фінансового контролю
Комітет з нагляду за страховою діяльністю	страхування	видача ліцензій на страхову діяльність, контроль за діяльністю страхових компаній
Національний банк	кредитна система	реєстрація банків, видача ліцензій на окремі банківські операції, банківський нагляд
	державний кредит	агентські послуги уряду з розміщення державних цінних паперів
	бюджет держави	організація касового виконання
	міжнародні фінансові відносини	проведення міжнародних розрахунків держави
Комерційні банки	банківська система	здійснення банківських операцій
Страхові компанії	страхування	здійснення страхових операцій
Міжбанківська валютна біржа	валютний ринок	купівля-продаж валюти і визначення валютних курсів
Фондова біржа	ринок цінних паперів	Забезпечення первинного і вторинного ринку цінних паперів
Фінансові посередники	ринок цінних паперів	виконання доручень емітентів з випуску цінних паперів та інвесторів з питань їх придбання
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку	ринок цінних паперів	реєстрація випуску цінних паперів (крім державних), ліцензування діяльності фінансових посередників, регулювання операцій з цінними паперами, нагляд за діяльністю суб’єктів ринку
Пенсійний фонд	фонд цільового призначення на пенсійне забезпечення	акумуляція коштів фонду, нарахування виплат пенсій і допомог

Фінансова система складається з сфер і ланок.

Міжнародні фінанси – це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, що виникають у зв’язку з рухом вартості між окремими країнами та у процесі формування і використання на світовому та регіональному рівнях централізованих грошових фондів. Вони відображають діяльність міжнародних організацій і фінансових інститутів (Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейським банком реконструкції та розвитку).

Державні фінанси – це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Сфера державних фінансів, що характеризує фінансову діяльність держави, поділяється на такі ланки:

• бюджет держави:

• фонди цільового призначення:

• державний кредит;

• фінанси державного сектора.

Фінанси суб’єктів господарювання – відображає рух грошових потоків підприємств. Розрізняють внутрішні і зовнішні. Внутрішні – характеризують грошові потоки на підприємстві й відображають процеси формування, розподілу і перерозподілу його доходів. Зовнішні характеризують зв’язки з іншими сферами і ланками фінансової системи.

Діяльність суб’єктів господарювання залежить від забезпечення фінансовими ресурсами.

Фінансове забезпечення реалізується на основі встановленої системи фінансування, яке може здійснюватись у формах: самофінансування, кредитування, бюджетне фінансування.

Самофінансування являє собою забезпечення потреб простого і розширеного відтворення виробництва за рахунок власних коштів юридичних і фізичних осіб.

Принцип самофінансування означає, що регулювання фінансової забезпеченості здійснюється за рахунок кредиту. Він потребує чіткого визначення співвідношення між власними та запозиченими ресурсами. Світовий досвід показує, що власні ресурси (тобто самофінансування як форма фінансового забезпечення) призначені для покриття затрат на мінімально припустимому рівні. Решта ресурсів формується на основі використання кредиту.

Кредитування як форма фінансового забезпечення полягає в тимчасовому використанні позичених ресурсів. Якщо самофінансу­вання - це вигідна форма фінансового забезпечення, то кредитування, особливо в умовах ринкової економіки, є головною, ведучою формою. Воно засновується на принципах поворотності, терміновості, платності й матеріального забезпечення кредитів.

Акціонерний капітал виступає формою колективного фінансо­вого забезпечення. Це надзвичайно мобільна та раціональна форма концентрації і перерозподілу фінансових ресурсів. Ця форма забезпе­чує суспільний контроль за ефективністю використання коштів через вторинний ринок цінних паперів. Коректування акцій на фондовій біржі є індикатором стану того чи іншого акціонерного товариства.

Чим кращі показники діяльності підприємства, тим вище рівень котирування їх акцій і тим більший попит на акції, що розширює можливості щодо залучення фінансових ресурсів. Отже, лише за умов високої ефективності виробництва можливе функціонування акціонерних товариств.

Бюджетні асигнування - в умовах ринкової економіки ця форма є підпорядкованою відносно до самофінансування та кредитування. Але слід зазначити, що завжди були і будуть такі сфери, які потребують державного субсидіювання.

Фінансове регулювання як підсистема фінансово-кредитного механізму засновується на правовому регламентуванні розподільчих відносин у суспільстві й на окремих підприємствах.

Фінанси:

- забезпечують розподіл ВВП і фінансові потреби юридичних і фізичних осіб та держави;

- забезпечують кругообіг фінансових ресурсів і тим самим безперервність відтворення виробництва;

- здійснення перерозподілу первинних і вторинних доходів між галузями, регіонами, соціальними верствами населення, окремими юридичними і фізичними особами;

- впливають на інтереси суб’єктів розподільних відносин і регулюють різні напрями соціально-економічного розвитку;

- відіграють провідну роль у системі економічних методів керуванню економікою країни;

- утворюють систему фінансових показників, які відіграють роль індикаторів стану і розвитку економічної та соціальної сфер суспільства;

- забезпечують контроль між суб’єктами обмінно-розподільчих відносин за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Питання для самоконтролю та корекції знань студентів

1. У чому полягає суть фінансів? Назвіть ознаки фінансів

2. Назвіть об’єкти і суб’єкти фінансових відносин.

3. Які ознаки фінансів?

4. Назвіть функції фінансів?

5. Механізм дії розподільчої функції фінансів?

6. У чому проявляється контрольна функція фінансів?

7. Що таке «фінансові ресурси»? Види та напрями використання

8. Як Ви розумієте «фінансова система» ? Назвіть органи управління та фінансові інститути.

9. Які є сфери фінансів?

10. Які існують форми фінансового забезпечення? Охарактеризуйте.

11. Яку роль виконують фінанси?