Неофіційний сайт студентів НМУ: www.nmu-s.net

БІОХІМІЯ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ФУНКЦІЙ

141. Біохімія харчування людини

Раціон складають поживні сполуки, що виконують енергетичну, пластичну функції або входять до складу ферментних систем. Пож. сполуки: макрокомпоненти (БЖВ); мікрокомпоненти (вітаміни і неорганічні р-ни).

Здорова людина перебуває в енергетичній рівновазі: споживання енергетичних субстратів дорівнює витратам Ē. Нормування раціону ґрунтується на: а) індивідуальних витратах енергії певним організмом; б) енергетичній цінності поживних сполук.

Індивідуальні витрати енергії організмом людини визначаються такими факторами: а) основним обміном (енергія на підтримання осн. фізіологічних ф-цій); фізичною активністю (найбільш суттєве значення); t навколишнього середовища. Рекомендовані потреби в енергії: для Ч – 2700 ккал, Ж – 2000 ккал.

Вуглеводи (В) – головне джерело енергії. Добова потреба – 450-500г але залежить прямо пропорційно фізичній активності. Осн. джерелом є крохмаль і харчовий цукор. В раціоні має бути: крохмаль 75%, цукор 20%, пектини 3%, клітковина 2%.

Харчові волокна – рослинні полісахариди (целюлоза, геміцелюлоза, лігніни, смоли, пектини, пентозани), які не гідролізуються ферментами ШКТ л. ХВ стимулюють моторику кишечника, сприяють затримці води в киш., адсорбують надлишок холестерину і жовч. к-т, екзогенні і ендогенні токсини, обмежують приріст аліментарної глюкози в крові після їжі.

Ліпіди (Л) – друге після В джерело енергії. Добова потреба – 60-90 г. В основному – це нейтральні жири, кілька грамів складних ліпідів і 0,5 г холестерину. З них 20-25 г – рослинні жири, 2-6 г незамінні полі ненасичені жирні кислоти – лінолева і ліноленова – попередники у синтезі ейкозаноїдів.

Білки (Б) – мають насамперед пластичну цінніcть. Добова потреба: Ч – 60г, Ж – 50г. біологічна цінність Б залежить від їх а/к складу і здатності травної системи засвоювати певні Б. незамінні а/к: Val, Leu, Ile, Thr, Met, Phe, Trp, Lys. Arg і Hisсичені их ліпідів і 0,5 г холестерину. сновним обміном ();лук.нсть________________________________ – частково замінні.

Оптимальне співвідношення БЖВ: В 58% (крохмаль 48%, цукор 10%); Ж 30% (по 10% насичених, мононенасичених і поліненасичених); Б 12%.

142. Механізми перетворення поживних речовин у травному тракті

Перетравлення поживних р-н – це процес гідролізу відповідних сполук продуктів харчування у ШКТ, що призводить до утворення простих біомолекул, які шляхом спеціального мембранного транспорту всмоктуються у кров.

Травлення у ротовій порожнині. Слина – біологічна рідина з рН 6,8, що на 99,5% склад. з води, містить Б (Ė`, муцини, імуноглобуліни, лізоцим тощо), мінеральні солі. Ė`: α-амілаза (крохмаль → вис.молек-ні декстрини), мальтаза (мальтоза → глюкоза).

Перетравлення білків у шлунку. рН шлункового соку 1,5 – 2,5. Основні фактори травлення Б – НСІ і пепсин. НСІ вир. обкладинними кл.` слиз. об. шлунка. СІ^- іде з крові; донором Н⁺ є Н₂СО₃, що утвор. з Н₂О і СО₂ за участю Ė карбоангідрази. Секреція Н⁺ в пор. шлунка завдяки дії протонної помпи Н⁺,К⁺-АТФази. Конц. НСІ у шл. соку 0,45 – 0,6%. Вона необхідна для утворення активного пепсину і прояву максимуму його каталітичної активності.

Пепсин – протеаза, синтезується головними клітинами залоз шлунка у виг. проферменту пепсиногену. На початковому етапі перетворення пепсиногену у пепсин прискорюється іонами Н⁺, а далі процес стає автокаталітичним. Пепсин – ендопептидаза, що специфічно атакує пептидні зв`язки, утворені ароматичними (Phe, Tyr) і дикарбоновими а/к (Glu, Asp). Білок розщеплюється до великих фрагментів – пептонів.

Ренін (хімозин) – у шл. соку новонароджених – перетворює нерозчинні Б` казеїни у розчинні – параказеїни; далі діє пепсин.

Перетравлення білків у тонкому кишечнику. рН киш. соку 7,5 – 8, зумовлена NaHCO₃. Ферменти панкреатичного соку: трипсиноген, хімотрипсиноген, проеластаза, карбоксипептидаза А і В.

• Трипсиноген – ендопептидаза, активується ентерокіназою, активний до зв`язків Arg i Lys.

• Хімотрипсиноген – ендопептидаза, активується трипсином, розщеплює 50% зв`язків.

• Еластаза – ендопептидаза, специфічна до зв`язків Gly, Ala, Ser.

• Карбоксипептидази – екзопептидази, відщеплюють С-кінцеві а/к. Карб-аза А відщеплює гідрофобні а/к; карб-аза В - Arg i Lys.

• Амінопептидази – Ė ентероцитів, відщеплюють N-кінцеві а/к.

• Дипептидази – розщеп. дипептиди до а/к.

Перетравлення вуглеводів. Панкреатичні Ė:

• α-амілаза – ендоглікозидаза, розщеплює крохмаль до олігосахаридів.

• β-амілаза – екзоглікозидаза, відщеплює залишки мальтози від олігосахаридів. Гідроліз у точках розгалуження – α(1→6)-глікозидаза.

Дисахаридази:

• Мальтаза (α-глюкозидаза) – мал.→ 2глю.;

• Лактаза (β-галактозидаза) – лак.→ гал. + глю.;

• Сахараза (β-фруктозидаза) – сах.→ глю. + фру.

Глюкоза – 90% моносахаридів крові. Загальний цукор крові – 4,5-6,5 ммоль/л.

Перетравлення ліпідів. Відбувається в 12п. кишці. Ė синтезуються в pancreas у неактивній формі: ліпаза; фосфоліпаза А₁, А₂, С, D; холестеролестераза. Також є власні Ė` кишечника. Ліпаза специфічна до складно ефірних зв`язків у положеннях 1 і 3 триацилгліцеролів. Залишається 2-моноацилгліцерол. Жовчні к-ти (глікохолева і таурохолева) емульгують жир, утвор. міцели, ентерогепатична циркуляція; Б коліпаза панкреатичного соку.

Гідроліз фосфоліпідів. Каталізується фосфоліпазою А₂ – гідролізує складно ефірний зв`язок в положенні 2. Інші фосфоліпази розщеплюють фосфоліпіди до гліцерину, ВЖК, азотистих основ і фосфорної к-ти.

Міцели всмоктуються шляхом піноцитозу.