Кельтська група

Кельтські мови в І тисячолітті до н.е. були одними з найпоширеніших індоєвропейських мов. Користувалися ними на території сучасних Німеччини, Франції, Великобританії, Ірландії, Іспанії, Північної Італії. Пізніше територія їх поширення значно звузилася. Нині загальна кількість мовців становить 9 млн. 505 тис. осіб.

У кельтській групі мов виділяють три підгрупи: гойдельську, бриттську і галльську.

Гойдельська підгрупа.

До неї належать ірландська, шотландська і мертва менська мови.

Ірландська мова - офіційна мова Республіки Ірландія (як і англійська). Поширена також у Північній Ірландії, частково в США, Великобританії та інших країнах. Розмовляють нею майже 600 тис. осіб (більшість ірландців, загальна кількість яких 7,6 мли., користується англійською мовою). Писемність виникла в IV ст. до н.е. (огамійське письмо), з VII ст. - на латинській основі. Ірландською мовою створена багата оригінальна література.

Шотландська (гельська, гаельська, ерська) мова локалізована в північно-західній Шотландії, на Гебридських островах, а також у канадській провінції Нова Шотландія. Розмовляють нею менше 100 тис. осіб. За походженням - це діалект ірландської мови, який відокремився від неї в XI-ХНІ ст. Пам'ятки писемності з'явилися в XVI ст. Писемність - на основі латинського алфавіту.

Менська мова - мертва мова, що була поширена на острові Мен в Ірландському морі.

Бриттська підгрупа.

До неї належать бретонська, валлійська і мертва корнська мови.

Бретонська мова використовується на півострові Бретань, куди в V-VII ст. переселилася частина бриттських племен із Британії. Розмовляють нею до 1 млн. осіб. Має чотири діалекти. Літературна мова сформувалася на основі ліонського діалекту, однак не набула широкого застосування. Писемність - на основі латинського алфавіту.

Валлійська (уельська, кімрська) мова поширена в Уельсі (Великобританія) і в деяких частинах Аргентини. Кількість мовців становить 520 тис. Сучасна літературна мова сформувалася наприкінці XVI ст. Писемність - на основі латинської графіки.

Корнська (неправильно: корнуельська) мова - мертва мова кельтського населення півострова Корнуолл (Великобританія). Функціонувала до початку XIX ст. Збереглася література з XVI-XVIII ст. Писемність - на основі латиниці. Нині намагаються її відродити (декілька тисяч людей об'єдналися в товариство, яке поставило собі таку мету).

Галльська підгрупа.

До неї належить мертва галльська мова. Вона функціонувала з VI ст. до н.е. до V ст. н.е. в Галлії, Північній Італії, на Балканах і в Малій Азії. її витіснила латинська мова. Збереглися написи з IV ст. до н.е.

Грецька група

До грецької групи відносять новогрецьку і мертву давньогрецьку мови.

Новогрецька мова - офіційна мова Грецької Республіки (як і турецька) і Республіки Кіпр. Поширена також в Албанії, Єгипті, Південній Італії, Україні (Маріуполь й інші регіони півдня), Грузії та Вірменії. Загальна кількість мовців становить 12 млн. Є наступницею (з XV ст.) давньогрецької мови. Писемність - на основі оригінального грецького письма.

Давньогрецька мова існувала з XIV ст. до н.е. до IV ст. н.е. У IV ст. до н.е. сформувалася спільна для всієї території Греції мова койне на основі аттичного діалекту з центром в Афінах. Давньогрецькою мовою створена багата література (художня - Есхіл, Софокл, Еврипід, Аристофан; філософська - Платон і Аристотель; риторична - Демосфен). Перші пам'ятки алфавітного грецького письма належать до VIII ст. до н.е.

Дехто як окрему мову називає середньогрецьку, або візантійську, - державну літературну мову Візантії від перших століть н.е. до XV ст.