Догляд за хворими Ковальова

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

ням справжніх голосових зв’язок; спостерігають при ларингіті. Беззвучний кашель зумовлений ураженням і руйнуванням голосових зв’язок (рак, туберкульоз, сифіліс гортані) або паралічом їхніх м ’язів, що призводить до недостатнього змикання голо­ сової щілини. Також беззвучним стає кашель при різкій загальній слабості у хворих із тяжкими виснажливими хворобами.

Розрізняють кашель непродуктивний (сухий без мокротиння) і продуктивний (вологий із мокротинням). Сухий (непродуктивний) кашель без виділення мокротин­ ня спостерігають при так званому сухому бронхіті, у ранній стадії пневмонії (особ­ ливо вірусної), початковому інфаркті легені, нападі бронхіальної астми, плевриті, емболії дрібних гілок легеневої артерії. Вологий (продуктивний) кашель супровод­ жується виділенням мокротиння; характерний для гострої стадії бактеріальної або вірусної інфекції (бронхіт, пневмонія, трахеїт), порожнинних утворень у легенях (бронхоектази, абсцес, рак у стадії розпаду, кавернозна форма туберкульозу). Кіль­ кість, характер, колір і запах харкотиння має важливе діагностичне значення при захворюваннях бронхолегеневої системи.

За часом появи розрізняють кашель ранковий, вечірній і нічний. Ранковий ка ­ шель — “кашель під час вмивання” (5—7-а година ранку) зумовлений нагромаджен­ ням мокротиння упродовж ночі та утрудненим його відходженням; спостерігають при хронічних запальних процесах верхніх дихальних шляхів (носоглотки, придат­ кових пазух, зіва, гортані, трахеї); у хворих із порожнинними утвореннями в леге­ нях, в алкоголіків і курців. Вечірній кашель зумовлений ваготонією у вечірні години: спостерігають при бронхіті, пневмонії. Нічний кашель пов’язаний з нічною ваго­ тонією; спостерігають у разі збільшення бронхолегеневих лімфовузлів, при туберку­ льозі легенів.

Діагностичне значення різних варіантів кашлю. Сухий нападоподібний кашель, що не приносить полегшення, — типова відповідна реакція організму на вдихання под­ разливих речовин або потрапляння стороннього тіла; характерний для ранньої стадії пневмонії (особливо вірусної), інфаркту легені, початкової стадії бронхіальної аст­ ми, легеневої емболії. Тривалий сухий виснажливий кашель зазвичай зумовлений ендобронховою пухлиною, здавлюванням великих бронхів або трахеї ззовні (збільше­ ними лімфовузлами середостіння), а також застійною серцевою недостатністю. Коклюшеподібний кашель — болісний напад сухого кашлю, що змінюється глибоким диханням із подовженим свистом; зумовлений звуженням просвіту дихальних шляхів (пухлиною, судомним спазмом або гострим набряком голосових зв’язок). Якщ о н а­ пад затягується, то з ’являється ціаноз шиї та обличчя, набрякання шийних вен унаслідок підвищення внутрішньогрудного тиску і порушення відтоку крові в праве передсердя. Сухий кашель нагадує свистячий утруднений вдих (стридор), нерідко виникає вночі, зумовлений різким звуженням трахеї та великих бронхів (пухлиною, збільшеними лімфовузлами). Тривалий нападоподібний кашель, шо завершується від­ ходженням мокротиння, особливо з тяжким нападом перед сном і болючим синд­ ромом, вираженим уранці (після сну); характерний для хронічного бронхіту. Реф­ лекторний кашель спостерігають при подразненні зовнішнього слухового ходу, опу­ щенні ніг у холодну воду, у дітей під час сну, коли вони розкриваються (переохолодження), а також унаслідок натиснення на печінку, при апендициті, хо­ лециститі.

Перша долікарська допомога при кашлі: 1) надати хворому зручного положення (сидячи або напівлежачи), при якому зменшується кашель; 2) дати тепле питво.

90

Т е м а 7

ЗАСТОСУВАННЯ ОСНОВНИХ ВИДІВ ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ

Застосування різних лікарських препаратів називається фармакотерапією. Ф ар­ макотерапія вивчає природні речовини (трави, мінерали тощо), а також речовини, синтезовані хімічним шляхом.

Класифікація лікарських препаратів

За механізмом терапевтичної дії:

Етіотропна — лікарський препарат впливає безпосередньо на причину, шо спричинила захворювання (наприклад, антибіотики, сульфаніламідні препарати знищують збудників запальних або інфекційних захворювань).

Патогенетична — лікарський препарат впливає на певні ланки патологічного процесу (застосування гіпотензивних препаратів у хворих на гіпертонічну хворобу).

Симптоматична — лікарський препарат призначають для усунення певного симптому (застосування препаратів від болю голови у хворого з гіпертонічним кризом).

Замінна — лікарський препарат поповнює нестачу якоїсь речовини в організмі (вітаміни, гормони, ферменти).

За місцем дії:

Місцева — препарат безпосередньо діє на тканину (мазі, пасти, присипки тощо). Загальна — препарат впливає на організм після потрапляння його в кров.

За дією на організм:

Головна дія лікарського препарату — це, коли він діє відповідно до мети свого призначення, та побічна — це, коли препарат негативно впливає на організм. Побіч­ на дія проявляється: а) непереносимістю препарату (так звана ідіосинкразія) з алергійними реакціями, проявами тієї чи тієї хвороби (наприклад, кандидамікозу внаслі­ док уживання антибіотиків); б) толерантністю (звиканням) до лікарського препара­ ту, що його вживають протягом тривалого часу. Наприклад, у разі тривалого вживання нітрогліцерину його ефективність значно знижується і щоб досягти ліку­ вального ефекту, треба давати хворому більшу дозу цього препарату. Це стосується снодійних і проносних засобів. У разі тривалого та неправильного призначення наркотичних препаратів виникають наркоманії або токсикоманії.

Терапевтична дія будь-якої лікарської речовини настає лише у разі введення певної її кількості. З урахуванням цього розрізняють такі дози препаратів:

• терапевтична (середньотерапевтична) — звичайна доза лікарського препарату, шо коливається залежно від віку, статі хворого, фізіологічного стану організму, на­ явності інших хвороб. При цьому є разова і добова дози;

• токсична доза спричинює отруєння організму; •смертельна доза спричинює смерть хворого.

92

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

ним запахом, легкозаймистих речовин (спирт, ефір), для перев’язувальних ма­ теріалів.

Потрібно стежити за терміном зберігання ліків. Мікстури зберігають у холо­ дильнику протягом 5 діб, відвари — 3 доби, розчин пеніциліну — до однієї доби, краплі для очей — до 3 діб. стерильні розчини в закритих пляшках — 10 діб.

III. О блік медикаментів

Облік медикаментів веде старша медична сестра, у неї зберігається і журна.' обліку лікарських препаратів, підписаний головним лікарем. Після того як старіш-, медична сестра видасть ліки пататній медичній сестрі, вона реєструє кількість ліків указує прізвище хворого, номер його історії хвороби.

На посту медичної сестри зберігається журнат обліку наркотиків. Він прошнуро­ ваний, пронумерований, підписаний головним лікарем і скріплений печаткою. > цьому журнаті чергова медична сестра веде облік використаних наркотиків, відмічає номер історії хвороби, прізвище хворого, кількість використаних ліків (Додаток 3. наказ № 356).

Внутрішнє застосування ліків

Перевага і недоліки внутрішнього застосування ліків. Перевага застосування лі­ карських речовин усередину полягає в тому, що вживають їх у нестерильному ви­ гляді і в різних формах (порошках, таблетках, краплях, капсулах, мікстурах). Недолі­ ком внутрішнього застосування ліків є повільне всмоктування їх, часткове руйну­ вання травними соками, унаслідок чого не завжди можливе підтримання потрібної концентрації препарату в кров’яному руслі.

Пероральне використання ліків

Уживання лікарських препаратів через рот є найпоширенішим способом, бо має значні переваги, а саме: він найбільш фізіологічний; зручний у використанні; можна застосовувати різні лікарські форми; коли треба безпосередньо впливати на травний шлях, він незамінний. Прикладом цього можуть бути введення антацидних (протикислотних) препаратів, які гатьмують підвищене вироблення хлоридної кислоти клі­ тинами слизових затоз шлунка при виразковій хворобі шлунка або дванадцятипалої кишки, або введення травних ферментів при порушенні секреції травних залоз.

Метод уживання лікарських препаратів через рот має певні недоліки'.

•препарат тривалий час не всмоктується;

• виникають труднощі у створенні та підтриманні певної концентрації лікарсько­ го препарату в крові;

•деякі лікарські препарати руйнуються в травному канаті або печінці;

• певні групи препаратів (наприклад, саліцилати) значно подразнюють травний канат;

•уживання лікарського препарату неможливе, якщ о у хворого порушений акт ковтання; у такому разі лікарські препарати вводять через тонкий зонд у розчине­ ному вигляді;

•складно уживати ліки дітям, психічнохворим, збудженим хворим.

Через рот уживають тверді (таблетки, порошки, капсули, драже) та рідинні (мікстури, відвари, настоянки, настої, емульсії) лікарські форми.

Призначаючи лікарські препарати вживати через рот, слід ураховувати такі чин­ ники:

94

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

16.Якщо хворий уживає ліки, що містять кислоти або препарати заліза, порекомен­ дуйте після вживання прополоскати рот перевареною водою, щоб не псуватися зубі:

17.Поясність хворим, що в період уживання ліків протягом доби потрібно бага­ то пити, тому що з організму лікарські речовини виводяться переважно нирками Недостатнє і несвоєчасне виведення їх з організму спричинює виникненнсечокам’яноїхвороби.

18.У листку призначень зробіть відмітку про виконання.

Запам’ятайте!

—Не видавати хворому в руки всю добову дозу ліків, тому що він може вжити і. одразу, а це може стати причиною отруєння.

—Не залишати ліки біля хворого на тумбочці, бо часто хворі вживають їх із за­ пізненням, а іноді й зовсім не вживають.

—Якщо випадково ви дали хворому інші ліки або перевищили дозу, негайно повідо­ мити лікаря.

—Не давати хворому лікарські препарати без призначення лікаря, оскільки навйгзвичайні ліки в певних ситуаціях можуть призвести до тяжких наслідків.

—Про всі скарги хворого на неприємні відчуття від уж итих ліків або про відмов хворого від їх уживання негайно повідомити лікаря.

—Якщо ліки неприємні на смак або запах, хворого треба попередити про це і по­ рекомендувати найліпший спосіб уживання таких ліків.

—Якщо ліки впливають на забарвлення калу або сечі, слід попередити хворое

про це.

—З появою найменших ознак неадекватної реакції на ліки або ускладнення медич­ на сестра має негайно повідомити про це лікареві.

Медична сестра не може самостійно призначити хворому ліки або змінити при­ значення лікаря. Це вона може зробити тільки в тому разі, якщо лікар відсутній відділенні (наприклад, анатьгін при болю голови). Водночас медична сестра, безпо­ середньо спостерігаючи за хворими, може затримати призначення лікаря, напри­ клад, якщо хворий погано переносить препарат або в нього виникла алергійна ре­ акція, коли потреба у призначенні певного лікарського препарату відпала, напри­ клад, якщо хворий, котрому призначили снодійні, заснув.

Медична сестра має пам'ятати про важливу роль віри хворого в успішність при­ значеного лікування, тому вона не має права пропустити точного часу роздавань: ліків, зневажливо ставитися до призначення того чи того препарату.

Сублінгвальне вживання лікарських засобів

Уживати лікарські препарати можна під язик — сублінгвально. Переваги метоо Оскільки слизова оболонка ротової порожнини, особливо її дна, багата на крове носні судини, це забезпечує досить швидке та повне всмоктування лікарських речо­ вин; лікарська речовина не руйнується у травному тракті травними ферментами і н-. інактивується печінкою, оскільки обминає її.

Цим методом можна вводити лише такі ліки, які хворі вживають у невеликі дозах (нітрогліцерин, валідол, статеві гормони). Нітрогліцерин або валідол у таблетка кладуть під язик до повного розсмоктування їх; а у вигляді спиртових крапель — 2 - 3 краплі нітрогліцерину або 5—6 крапель валідолу капають на шматочок цукру кладуть під язик до повного розсмоктування.

96

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

Ректальне використання лікарських засобів

Уводити лікарські препарати можна через пряму кишку — ректально. Показання: захворювання прямої кишки (геморой, запалення слизової оболоннестримне блювання, непрохідність стравоходу, порушений акт ковтання, а

:-,ож збудженим психічнохворим.

Переваги методу. Дає можливість безпосередньо впливати на уражену слизову ' лонку прямої кишки; через наявність анастомозів між гемороїдальними та клу- ::пми венами ліки, шо всмоктуються в прямій кишці, обминають ворітну вену та

. -інку, а тому не руйнуються в останній.

Недоліки методу полягають у тому, що більшість лікарських препаратів не ,'!октується у прямій кишці і це обмежує кількість препаратів, які можна вводити ■:с так (наприклад, глюкоза, хлоралгідрат, серцеві глікозиди в ізотонічному роз-

ні натрію хлориду).

Ректально вводити лікарські препарати можна двома методами: 1-й — вводити •..ірський препарат резорбтивної, тобто загальної, дії, шо його вводять для впливу організм у цілому, через лікувальні мікроклізми, крапельні клізми, лікуватьні

. :ки (наприклад, свічки з антипірином широко застосовують для зниження висотемператури тіла, особливо у дітей); 2-й — уводити лікарський препарат місцевої і наприклад, при геморої, запаленні слизової оболонки прямої кишки). При цьому

.тосовують ті самі лікарські форми, але до їх складу входять інші препарати.

Використання лікарських засобів через норицю

Уводять лікарські препарати через норицю — штучну норицю шлунка при непро- ^ності стравоходу, після операцій на ньому або на шлунку. При цьому всі лікарські _ -:овини вводять у рідинному стані або у вигляді суспензій, олійних розчинів. За-

•:чай це виконують до годування хворого чи після через норицю.

Зовнішнє застосування лікарських препаратів

Черезшкірне застосування лікарських препаратів

а) змащування шкіри:

•на пластмасову або дерев’яну патичку намотати трохи стерильної вати у ви- -:лі тампона;

• ватний тампон змочити у дезінфекційному розчині (йодонат, 1 % спиртовий і ч и н брильянтового зеленого) для проведення знезараження ушкодженої шкіри

..приклад, для знезараження подряпин);

• змастити шкіру в ділянці ушкодження і навколо нього; •для проникнення дезінфекційної речовини в товщу шкіри змащування робити

—З рази на день декитька днів;

•при гноячкових висипах шкіру змащувати навколо вогнищ ураження в на- :чмку від периферії до центру;

•якщо потрібно змастити волосисту ділянку шкіри, волосся можна вистригти, •.шо це зробити неможливо, шкіру та волосся змастити в напрямку росту волосся; б) розтирання шкіри — це спосіб уведення лікарських препаратів крізь шкіру без рушення її цілості. Під впливом тертя та розминання шкіра розігрівається, у ній склюється кровота лімфообіг, розширюються вивідні протоки сальних та пото­

:39

97

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

г) застосування пластиру: пластир є різний: фіксувальний, бактерицидний, гірічний, мозольний та ін. Бактерицидний пластир застосовують так:

•очистити шкіру ураженої ділянки;

• зняти захисну плівку пластиру; •закріпити пластир, розгладжуючи його липку частину пальцями; •зняти пластир через 2—3 дні;

г) застосування присипки д ія зменшення подразнення шкіри, її підсушування та ;зінфекції:

• присипку застосовувати після душу, ванни або місцевого туалету ураженої ді- ї н к и шкіри;

•флакон з присипкою дешо струсити; •зняти кришку з флакона;

• змінюючи положення обідка верхньої частини флакона, зробити так, щоб от- _'ри на зовнішній і внутрішній частинах збіглися;

• повернути флакон догори дном і, струшуючи його, нанести порошок на уш- ■иж ену ділянку шкіри;

• при дерматиті, початковій стадії гострої екземи для зменшення запального проце-

.... болю і свербежу можна використовувати суміш порошків за призначенням лікаря.

Уведення лікарських препаратів через слизову оболонку очей

Попередня підготовка:

—перевірити термін придатності очних крапель, очної мазі;

—очні краплі, які зберігатися в темному та прохолодному місці (але не в холо-

.ільнику), перед застосуванням підігріти до температури тіла; для цього флакон з :;<ами можна потримати 3—5 хв у руці;

—запропонувати пацієнтові зручно сісти, трохи відкинути голову назад;

— вимити руки з милом (бажано бактерицидним) під проточною водою, витер- : чистим рушником, обробити 70 % етиловим спиртом.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ ПРОЦЕДУР

а) закапування крапель в очі

• У стерильну піпетку з тупим заокругленим кінцем до третини її об’єму набра- : лікувальну рідину так, шоб вона не потрапила до гумового балончика піпетки.

Запам’ятайте! Піпеткою з відбитим кінцем користуватися не можна!

•Я кщ о пацієнтові потрібно закапати краплі в нижнє склепіння кон ’юнктиви,

.'просити його спрямувати погляд угору; пальцем лівої руки відтягти нижню повітрохи вниз.

•Я кщ о пацієнтові потрібно закапати краплі у вершину рогівки, попросити його

. :рямувати погляд униз; пальцем лівої руки відтягти верхню повіку трохи вгору. •Тримаючи заповнену піпетку правою рукою вертикально до ока і не торкаю-

■:сь вій пацієнта, увести в кон ’юнктивальний мішок 1—2 краплі лікарської речови- (мат. 30).

• Порекомендувати пацієнтові після закапування постаратися око не заплющу-

. 111. а потримати його хвилину-другу розплющеним.

•Залиш ки лікарського препарату зібрати ватним тампоном.

•Я кщ о потрібно закапати друге око, бажано використати іншу стерильну піпет-

• Це повністю убезпечить інфікування введеного розчину.

99