Догляд за хворими Ковальова

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Підшкірні ін’єкції набули широкого застосування, тому шо, по-перше, їх техніч­ но легко виконати, по-друге, є безліч ліків, які в розчиненому вигляді швидко і добре всмоктуються в підшкірній жировій клітковині. Підшкірні ін'єкції забезпечу­ ють відносно швидке (через 15—20 хв) всмоктування лікарських препаратів у загаль­ не коло кровообігу.

Внутрішньомязові ін ’єкції застосовують у тому разі, коли потрібно одержати більш швидкий ефект, ніж при підшкірній ін'єкції, бо м'язи краще, ніж підшкірна жирова клітковина, постачаються кров’ю та лімфою, а також у тому разі, коли пре­ парат у разі підшкірного уведення спричинює місцеве подразнення тканини. У ви­ конанні ін’єкції велика роль належить медичній сестрі. Від того, наскільки грамот­ но, чітко та вміло виконує вона свої обов’язки, залежить успіх лікування пацієнтів. Невміле виконання тієї чи тієї ін'єкції, помилки або неуважність під час їх прове­ дення, недбате ставлення медичної сестри до своїх обов’язків можуть бути причи­ ною тяжких наслідків для пацієнта.

Запам’ятайте! Медична сестра несе не лише моральну відповідальність за охорону здоров 'я пацієнтів, а і юридичну.

Техніка внутрішньошкірних ін’єкцій

Для виконання внутрішньошкірної ін’єкції на чутливість організму до лікарсько­ го препарату застосовують той препарат, який уперше призначено пацієнтові (напри­ клад, антибіотик, новокаїн, інсулін тошо). Для діагностики туберкульозу використо­ вують туберкулін, бруцельозу — бруцелін, туляремії — тулярин, дизентерії — дизентерин Цуверкаїова (усі препарати випускаються у розчинах, готових до введення).

П опередня підготовка д о виконання:

•ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуатьним рушником, обробити 70 % етиловим спиртом, надіти марлеву маску

істерильні гумові рукавички;

•звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки;

•в однограмовий шприц набрати 0,2 мл лікарського препарату з ампули або флакона;

• покласти шприц із набраним лікарським препаратом на стерильний лоток;

• на цей лоток поктасти дві стерильні ватні кульки, змочені в 70 % етиловому спирті, і одну ватну кульку стерильну суху;

•запропонувати пацієнтові зручно сісти на стілець, звільнити руку до ліктьово­ го згину від одягу, рука має лежати на столі в зручному розігнутому і розслабленому положенні.

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Намітити місце ін’єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилки.

2.Протерти двічі місце ін’єкції стерильними ватними кульками, змоченими у 70 % етиловому спирті (спочатку ділянку більшої площі, а потім — безпосередньо місце ін’єкції).

3.Відпрацьовані ватні кульки занурити у 5 % розчин хлораміну в ємності, промаркірованій “Для використаних ватних кульок", на 1 год.

110

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

4. Узяти шприц із лікарським препаратом у праву руку так, щоб II палець утри­ мував муфту голки, І, III та IV пальці — невимушено своїми кінчиками підтримува­ ні циліндр, а V палець — поршень.

5. Після висихання	шкіри обхопити передпліччя пацієнта лівою рукою знизу
І палець з одного боку,	II—V — з іншого) і злегка розтягти шкіру.

6.Голку стосовно шкіри поставити зрізом догори, майже паралельно до поверх-

лшкіри.

7.Голку вколоти в товщу шкіри під гострим кутом так, щоб занурився її зріз.

8.Обережно відпустити ліву руку.

9.І пальцем лівої руки повільно натиснути на поршень і увести 0,1 мл препамту. Якщо уведення правильне, на місці ін’єкції утвориться інфільтрат білуватого •ольору, який нагадує цитринову кірочку.

10. Після введення препарату вийняти голку; ватку до голки під час її виймання

єприкладати!

11.Сухою стерильною ватною кулькою злегка (щоб не витиснути рідину, що лститься близько до поверхні шкіри) зняти залишки лікарського препарату біля лсця ін’єкції.

12.Відпрацьовану ватну кульку занурити у 5 % розчин хлораміну в ємності, ломаркірованій “Для використаних ватних кульок", на 1 год.

13.Продезінфікувати шприц і голку після використання.

14.Порекомендувати пацієнтові протягом 20 хв залишити місце ін’єкції відкри­ єм і для оцінювання результату з ’явитися у визначений час.

Внутрішньошкірна діагностична проба на індивідуальну чутливість д о антибіотиків

Антибіотики можна вводити внутрішньом'язово, внутрішньовенно, у порожни-

.. у вигляді аерозолів, крапель та ін. На будь-який спосіб уведення антибіотика >же виникнути алергійна реакція. Щоб перевірити чутливість організму до дії ан- ■біотика, слід поставити пробу на переносимість.

П опередня підготовка д о виконання:

•зібрати у пацієнта алергологічний анамнез;
• ретельно	вимити двічі руки з милом під	проточною водою,		витерти чистим
лівідуальним	рушником або стерильною одноразовою серветкою, обробити 70 %
. ліловим спиртом, надягнути стерильні гумові рукавички;
• зробити розведення антибіотика для постановки			діагностичної		проби на ін-
. лїідуальну чутливість організму до препарату;
•набрати із флакона в стерильний однограмовий			шприц 0,2	мл	ізотонічного
• лчину натрію хлориду;
• покласти шприци з набраними розчинами		на стерильний лоток;
• на цей лоток покласти 4 стерильні ватні		кульки,	змочені у	70 % етиловому
. лірті;

•запропонувати пацієнтові зручно сісти на стілець, звільнити обидві руки до ктьового згину від одягу;

• покласти руки на стіл у зручному розігнутому і розслабленому положенні.

111

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Намітити місце ін’єкції у середній третині внутрішньої поверхні передпліччя, де відсутні судини та сухожилки.

2.Протерти місце ін’єкції спочатку однієї руки, а потім другої стерильними ватними кульками, змоченими у 70 % етиловому спирті (одне місце протирати двічі).

3.Використані ватні кульки занурити у 5 % розчин хлораміну в ємності, про-

маркірованій ‘‘Для використаних ватних кульок”, на І тод:

4. В одну руку (згідно із загальноприйнятими правилами внутрішньошкірного введення) увести 1000 ОД відповідного антибіотика, розведеного в 0,1 мл ізотоніч­ ного розчину натрію хлориду.

5. У другу руку для контролю увести 0,1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. 6. Результат проби перевірити через 20 хв. За наявності гіперемії, набряку, свербежу реакція вважається позитивною. Це означає, що введення цього антибіо­ тика пацієнтові суворо протипоказано. У такому разі слід обов’язково показати па­

цієнта лікарю.

Якшо змін на шкірі окрім сліду від проколу немає, реакція вважається негатив­ ною. Це означає, що введення цього антибіотика пацієнтові не протипоказане.

Техніка підшкірних ін’єкцій

П опередня підготовка д о виконання:

•ретельно вимити двічі руки з милом під проточною водою, витерти чистим індивідуальним рушником або стерильною одноразовою серветкою, обробити 70 % етиловим спиртом, надягнути марлеву маску, стерильні гумові рукавички;

•звільнити одноразовий шприц та голку від упаковки або зібрати шприц бага­ торазового використання, що лежить на стерильному маніпуляційному столі;

• набрати у шприц дозу лікарського препарату, що вказана у листку призначень, із ампули або флакона;

•покласти шприц із набраним препаратом на стерильний лоток; •н а цей лоток поктасти 3 ватні кульки, змочені в 70 % етиловому спирті;

•у разі уведення ліків у зовнішню поверхню плеча пацієнтові запропонувати зручно сісти на стілець, місце ін’єкції звільнити від одягу. Рука має бути трохи зі­ гнутою в ліктьовому суглобі;

•у разі уведення ліків у підлопаткову ділянку пацієнтові запропонувати сісти на стілець, випрямити спину, притиснути до спинки стільця лівий або правий бік. Ру­ ку на боці ін’єкції опустити і трохи відвести назад, при цьому медична сестра лівою рукою без утруднень зможе захопити шкіру з підшкірною жировою клітковиною в складку;

•у разі уведення ліків у передньозовнішню поверхню стегна або в бічні ділянки живота пацієнтові запропонувати лягти на спину, розслабитися;

•пацієнтам із лабільною нервовою системою, схильним до запаморочень, неза­ лежно від обраного місця уведення лікарського препарату, маніпуляцію виконувати в положенні лежачи.

112

			Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів
			ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ
	1.	Намітити місце			ін’єкції	(зовнішня
	верхня		плеча,	підлопаткова ділянка,
	.редньозовнішня			поверхня стегна, бічні
	верхні живота) — там, де шкіра і під­
	гірна жирова клітковина добре беруться
	.кладку і немає небезпеки ушкодження
	'овоносних судин, нервів та окістя.
	2.	Провести пальпацію обраного міс-
	Не можна виконувати ін’єкцію в міс-
	;.\ набряків або			ущільнень		(інфільтра­
	ті.	які	залишилися		від	попередніх
	- єкцій.						Мал. 36. Виконання підшкірної ін’єкції:
	3.	Місце ін’єкції двічі протерти сте-
							а — уведення голки в утворену складку; б — уве­
	■ льними ватними			кульками, змоченими			дення ліків
	~0 % етиловому спирті.
	4.	Відпрацьовані ватні кульки занурити у 5 % розчин хлораміну в ємності, про-
	..ркірованій “Для використаних ватних кульок” , на 1 год.
	5.	Наповнений ліками шприц узяти правою рукою так, щоб II палець притри-

. вав муфту голки, останні пальці своїми кінцями — невимушено циліндр шприца. ~ри цьому голку зрізом повернути догори.

6. II та І пальцями лівої руки шкіру з підшкірною жировою клітковиною у від­ відній ділянці захопити в складку.

7. Швидким рухом під гострим кутом (40—45°) увести голку зрізом догори на І 3 її довжини в основу утвореної складки, тобто на глибину 1—2 см. При цьому

лка потрапляє у підшкірну жирову клітковину. Стежити за тим,	щоб голка була
-едена не повністю і над шкірою лишалася частина її завдовжки	не менше ніж

5 см (мал. 36).

8. Після проколу шкіри складку відпустити, І або II пальцем лівої руки надави- і на ручку поршня і повністю увести ліки під шкіру.

9. До місця ін’єкції лівою рукою прикласти стерильну ватну кульку, змочену у І % етиловому спирті і швидким рухом вийняти голку. Цією ж ватною кулькою робити легкий масаж місця, куди уведено ліки, щоб вони ліпше розподілилися в лшкірній жировій клітковині, а також, щоб запобігти виникненню крововиливів наслідок поранення стінки судин голкою. Після уведення інсуліну масаж робити

jпотрібно.

10.Відпрацьовану ватну кульку занурити у 5 % розчин хлораміну в ємності, про- ■лркірованій “Для використаних ватних кульок” , на 1 год.

11.Ш приц і голку після використання продезінфікувати.

Особливості уведення препаратів інсуліну

Препарати інсуліну одержують із підшлункових залоз свиней, великої рогатої

.-доби та методом генної інженерії. Інсулін призначають переважно хворим на цук­ ровий діабет. Щоб запобігти можливим ускладненям у разі введення препаратів нсуліну, медична сестра має добре знати всі правила уведення інсуліну і обов’язково _имагати цих знань від пацієнтів.

113

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Початкову дозу інсуліну ендокринолог підбирає індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням клінічної картини хвороби, умісту глюкози в крові (гіпер­ глікемії), умісту глюкози в сечі (глюкозурії).

2.Лікування інсуліном проводити на тлі дієти, запропонованої ендокриноло­ гом (стіл № 9).

3.Запаси інсуліну зберігати в холодильнику за температури від 2 до 8 °С. Така

температура підтримується на середній полиці стінки холодильника, яка прикрита пластмасовим екраном. Заморожування препарату не допускається.

4. Холодний інсулін, тільки що взятий із холодильника, уводити не можна, а тому той флакон інсуліну, який пацієнт використовує на цей момент, потрібно зберігати за кімнатної температури (але не вище ніж 22 °С) у темному місці не довше 1 міс.

5.Перед уведенням інсуліну візуально оцінити стан розчину. Флакон з інсулі­ ном короткої дії (простий інсулін, суінсулін, моноінсулін, актрапід) має бути абсо­ лютно прозорим. Якщо в розчині є стороння домішка, то такий інсулін використо­ вувати не можна. На дні флакона з інсуліном подовженої дії є білий осад, а над ним прозора рідина; у цьому разі осад не є протипоказанням до уведення інсуліну.

6.Для уникнення алергійної реакції на препарат інсуліну перед уведенням пер­ шої дози слід обов'язково поставити внутрішньошкірну або скарифікаційну діагнос­ тичну пробу на індивідуальну чутливість організму.

7.Ін’єкції інсуліну бажано робити інсуліновим шприцом. Якщо інсулінового шприца немає, уміти розрахувати призначену лікарем дозу в мілілітрах. Наприклад, лікар призначив пацієнтові 28 ОД простого інсуліну. Уважно треба прочитати на флаконі, скільки ОД у флаконі, тобто скільки ОД інсуліну міститься в 1 мл (в 1 м.п може бути 40 ОД і 80 ОД). Припустімо, шо на флаконі позначено: в 1 мл — 40 ОД. Візьміть шприц ємністю 2 мл. Значення однієї поділки (40:10) — 4 ОД. Підрахуєте кількість поділок і отримаєте відповідь, шо 28 ОД інсуліну відповідає поділка 0,7 мл. Тому потрібно набрати 0.7 мл інсуліну.

Запам’ятайте! Доза інсуліну має бути набрана точно! У разі передозування може виникнути зниження вмісту глюкози в крові (гіпоглікемія), тобто гіпоглікемічний стан чи гіпоглікемічна кома. У разі недостатнього уведення інсуліну може виникнути різке порушення обміну речовин (гіперглікемія, глюкозурія) , тобто діабетична (гіперкетонемічна) кома.

8.Обов’язково врахувати тривалість терапевтичного ефекту препаратів інсулі­ ну. Так, інсулін короткої дії (простий інсулін, суінсулін) діє протягом 6—8 год, ін­ сулін середньої пролонгованої дії (інсулін Б, семилента) діє 16—20 год, інсулін про­ лонгованої дії (суспензія цинк-інсулін) діє протягом 24—36 год.

9.Не дозволяється уводити препарати інсуліну подовженої гіпоглікемічної дії в одному шприці з розчином інсуліну короткої дії. У разі необхідності для швидкої глюкозознижувальної дії розчин інсуліну короткої дії потрібно вводити в іншому шприці.

10.Перед набиранням суспензії в шприц флакон потрібно струсити до утворен­ ня рівномірної суміші.

11.У зв’язку' з виникненням ураження шкіри при цукровому діабеті: фурунку­ льозу, карбункулів, трофічних виразок тощо, під час виконання ін’єкцій медичній сестрі потрібно особливо ретельно дотримуватися правил асептики і антисептики. Однак запам’ятайте, що спирт знижує активність інсуліну, а тому не допускайте

114

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

трапляння в розчин інсуліну навіть невеликих доз спирту; це буває під час прорання пробки флакона або шкіри пацієнта великою кількістю етилового спирту.

12.Ін’єкції інсуліну робити за 15—20 хв до їди.

13.Інсулін уводити підшкірно можна в такі ділянки тіла: уся поверхня живота. :редня і зовнішня поверхня стегон, зовнішня поверхня руки від плечового до лікового суглоба, сідниці. Урахуйте, шо із різних ділянок тіла інсулін усмоктується з

зною швидкістю:	із ділянок	живота	швидше і, шо особливо важливо, препарат
-разу ж потрапляє	в печінку.	Тому в	разі уведення інсуліну в живіт його дія най-

. мективніша. Найповільніше інсулін усмоктується із стегна. Рекомендується уводи- : інсулін так: уранці — у живіт, увечері — у стегно або сідницю.

Запам’ятайте! Місце уведення інсуліну потрібно щоразу змінювати, тому що постій- ■уведення препарату в одне й те саме місце може спричинити ускладнення — жирову строфію підшкірної жирової клітковини (ліподистрофія), рідше — гіпертрофію підшоної жирової клітковини.

14. При початкових проявах гіпоглікемії (пацієнт скаржиться на відчуття внут-

•шнього неспокою, різку слабість, відчуття голоду, тремтіння рук і ніг, підвищену тливість) медична сестра має порекомендувати пацієнтові терміново випити міц-

:>го чаю з достатньою кількістю цукру, з’їсти цукерку, шматочок білого хліба. Якщо

. ректу немає і є виражені ознаки коми (у пацієнта з'явилася дезорієнтація, значне ■ухове збудження, судома, тахікардія, гіпотонія). — увести 20—40 мл 40 % розчину :кжози внутрішньовенно. Якщо пацієнт не опритомніє, вливання глюкози повто-

лти і виконати інші вказівки лікаря.

Особливості уведення олійних розчинів

Олійні розчини для ін’єкцій, наприклад, 20 % розчин камфори в олії, 1 % роз­ мін прогестерону в олії, розчин ретинолу ацетату (вітаміну А) в олії, можна вводити ідшкірно або внутрішньом’язово (не допускаючи потрапляння олійного розчину в

.\дини!).

ПОСЛІДОВНІСТЬ ВИКОНАННЯ

1.Ампулу з олійним розчином підігріти на водяній бані до температури 30—37 °С.

2.Взяти шприц ємністю 2—5 мл, голку з достатньо широким просвітом (діа­ метром 0,8—1 мм).

3.Набрати теплий олійний розчин із ампули в шприц.

4.У разі уведення олійного розчину підшкірно в зовнішню поверхню плеча

^ацієнтові запропонувати зручно сісти на стілець, звільнити місце ін’єкції від одягу. :5ука має бути трохи зігнутою в ліктьовому суглобі.

5.У разі уведення олійного розчину внутрішньом’язово пацієнтові запропону­ вати лягти на бік або на живіт.

6.Згідно з правилами підшкірної або внутрішньом’язової ін’єкції після введен-

чя голки лівою рукою поршень шприца відтягти на себе і перевірити, чи не потра­ тила голка в просвіт кровоносної судини (для уникнення медикаментозної емболії). Якщо крові у шприці немає, повільно увести олійний розчин. Якщо у шприці Уявилася кров, слід увести голку трохи глибше або відтягти шприц із голкою трохи на себе, але не виймаючи її. Знову перевірити, чи не потрапила голка в просвіт су­ дини.

115

Змістовий модуль 1. Структура та основні завдання догляду... терапевтичного профілю

Алергійна реакція (підвищена чутливість організму на введення того чи того лікарського засобу). Це може бути реакція негайного типу (анафілактичний шок, набряк Квінке) або реакція сповільненого типу (дерматит, екзема)

Профілактика: перед призначенням препарату ретельно зібрати алергологічний анамнез; перед першою ін'єкцією поставити пробу на індивідуальну чутливість ор­ ганізму до препарату; першу ін’єкцію зробити з кількості І/З призначеної дози в кінцівку і спостерігати за пацієнтом протягом 20 хв.

Зараження пацієнта на гострий вірусний гепатит, СНІД, сифіліс, малярію та інші інфекційні хвороби

Профілактика', чітке знання наказів МОЗ України щодо профілактики цих за­ хворювань та суворе дотримання їх у своїй роботі.

Запам’ятайте! За грубі помилки медичний працівник може бути притягнений до кримінальної відповідальності.

(Накази МОЗ України № 408 та № 120. Додаток 3)

Інфільтрат (ущільнення в місці ін’єкції)

Профілактика: суворе дотримання правил асептики та антисептики на етапах підготовки і в процесі виконання ін'єкції; обов’язкова пальпація місця ін’єкції (ін’єкцію не можна виконувати в ділянці набряків або ущільнень, які залишилися від попередніх ін'єкцій); підігрівання олійних розчинів; одномоментне уведення до­ пустимого об'єму лікарської речовини (наприклад, при підшкірній ін’єкції дозво­ ляється одномоментно вводити не більше ніж 5 мл водного розчину, а при внутрішньом’язовій — не більше ніж 10 мл водного розчину).

Тактика у разі виникнення інфільтрату: напівспиртовий зігрівальний компрес, нанести йодну сітку на шкіру, прикласти грілку, застосувати фізіотерапевтичні ме­ тоди лікування (УФ опромінювання, поле УВЧ).

Абсцес, флегмона (запальні та гнійні процеси на місці ін’єкції)

Профілактика: лікування інфільтратів, які повільно розсмоктуються, у гіршому випадку можуть ускладнитися абсцесом, флегмоною.

Тактика у разі виникнення: обов’язково повідомити хірургові, який виконає хірургічне розкриття гнояка з подальшим дренуванням.

Ліподистроф ія (жирова дистроф ія підшкірної жирової клітковини)

Профілактика: місця уведення препаратів інсуліну постійно чергувати, вводити інсулін кімнатної температури.

Тактика у разі виникнення: за призначенням лікаря можна провести курс ліку­ вання ліподистрофії (40 днів, а часом і довше) суінсуліном, який потрібно вводити в ділянку атрофованої жирової клітковини підшкірно по 4—8 ОД. Ефект настає повільно, однак уже через декілька ін’єкцій дефект тканини зменшується.

Підшкірні крововиливи унаслідок поранення стінки судин тупою деформованою голкою

Профілактика: перед стерилізацією інструментарію перевірити кінець кожної голки багаторазового використання. Забороняється користуватися деформованими голками з тупим кінцем.

118

Тема 7. Застосування основних видів лікарських засобів

Тактика у разі виникнення кровотечі: до місця ін’єкції щільно притиснути там- ?н, змочений спиртом. Якщо це не допомагає, кровоточиве місце змастити 5 %

- ^зчином калію перманганату та накласти пов’язку.

Медикаментозна емболія, що виникає внаслідок потрапляння олійних розчинів у судини (наприклад, камфорної олії) або суспензій (наприклад, біциліну)

Профілактика: після проколювання підшкірної жирової клітковини та уведення лки на потрібну глибину слід потягти на себе поршень шприца та впевнитися, що

.лка не потрапила в судину (у шприц не має надходити кров).

Запам’ятайте! Помилкове внутрішньовенне уведення олійних розчинів —смертельна - безпека для пацієнта.

Ушкодження нервових стовбурів, яке може призвести д о розвитку парезів і паралічів

Профілактика: правильний вибір місця ін’єкції (особливо у разі внутрішньочзових ін’єкцій).

Тактика: негайно сповістити лікаря, який дасть вказівку щодо надання невід- _ .ідної допомоги пацієнтові і призначить курс лікування.

	Уведення ЛІК ІВ у ОКІСТЯ
Профілактика: чітко розрахувати, на яку глибину вводити толку.
Тактика: якщо	голку уведено дуже	глибоко в тканини, негайно її вийняти на
З довжини назад;	застосувати тепло:	після уведення лікарського препарату при-

. лети грілку.

Поломка голки у місці її з ’єднання з канюлею

Профілактика', не застосовувати для ін’єкцій голки з дефектом; не виконувати -ііпуляцію грубо; не вводити голку в тканини глибше ніж на 2/3 її довжини.

Тактика: уламок голки швидко видалити із тканини пальцями. Якщо сталося так. уламок вийняти не вдається, потрібно з обох боків затиснути рукою його місце

. :лебування, шоб голка не просувалася глибше, і негайно покликати лікаря, бажано ,рга. При цьому ускладненні потрібно вдатися до оперативного втручання.

Некроз тканин (який може виникнути внаслідок помилкового підшкірного або внутрішньом’язового уведення гіпертонічних розчинів

(10 % кальцію хлори ду або 10 % натрію хлориду)

Профілактика: перед уведенням лікарського препарату уважно прочитати ети-

. ':<у на флаконі; звірити напис на флаконі з призначенням лікаря.

Тактика: місце ін'єкції обколоти 0,1 % розчином адреналіну — 0,5 мл, розведе- о у 9 мл ізотонічного розчину натрію хлориду; ізотонічним розчином натрію риду — 10 мл; 0,25 % розчином новокаїну за відсутності в анамнезі алергійної

...кції на цей препарат і накласти суху пов’язку та холод на 1—2 дні, а потім — вальний компрес (у разі підшкірного помилкового уведення препарату) або

.“ку (у разі внутрішньом’язового помилкового уведення препарату).

119