6.2. Рух та зупинка на підйомах і спусках

Рухаючись на підйомі, крім подолання сил опору коченню, потрібно додатково долати опір, зумовлений похилом поверхні дороги до горизонту і масою агрегату. Цей опір тим більший, чим крутіший підйом..

Наближаючись до підйому, потрібно оцінити його крутість і протяжність, потужність двигуна трактора, силу зчеплення рушія з поверхнею дороги. На основі такої оцінки обстановки робиться висновок про можливість подолання всього підйому на певній передачі без зупинок. Таку передачу і потрібно включити.

Закінчуючи підйом, слід бути обережним і уважним, бо за його вершиною можливий крутий спуск чи перешкоди на дорозі.

Зупиняти агрегат без крайньої необхідності на підйомі не слід, тому що наступне рушання пов'язане з труднощами (про техніку рушання з місця на підйомі йшлося в розділі 4.1).

На спуску зменшується зчіпна сила тяжіння трактора, внаслідок чого зменшуються і його гальмові можливості, що може призвести до втрати стійкості руху.

Для вибору передачі під час спуску з гори рекомендується користуватися таким правилом: передача має бути такою, на якій можна подолати цю ж ділянку шляху в зворотному напрямку (на підйомі).

На крутих спусках потрібно пригальмувати, у випадку необхідності комбінованим (див. практичне заняття №4) способом. На затяжних спусках слід гальмувати двигуном.

Рух на спуску з виключеною передачею недопустимий, бо це може мати катастрофічні наслідки через неможливість утримання агрегату від набирання ним надмірної швидкості і втрати керованості.

Якщо ж все-таки сталося це небезпечне явище, потрібно постаратися негайно зупинити агрегат: шляхом з'їжджання на м'який грунт, наїжджання на купу піску тощо. Для запобігання накочуванню причепа на трактор (Т-25А, Т-40М, Т-40АМ, Т-150К) потрібно використовувати незалежний привод гальм причепа. Керування відбувається важелем з кабіни.

Особливістю керування агрегатом з гусеничним трактором (не стосується Т-150) на спуску є те, що для коригування напрямку руху вліво потрібно потягнути правий важіль, вправо лівий. Зумовлено це тим, що після часткового (або повного) відключення борта його швидкість збільшується завдяки силам інерції, і трактор повертає в протилежний бік. На похилих (не крутих) спусках і при наявності значного тягового опору такий спосіб може виявитись не ефективним, тоді потрібно користуватись звичайним способом.

Забороняється виключати головне зчеплення без одночасного гальмування або включати збільшувач крутного моменту тракторів

ДТ-75М, тому що в обох випадках приводиться в дію зчеплення збільшувача крутного моменту і трансмісія від'єднується від двигуна (трактор почне рухатися накатом).

Під час зупинки агрегату на підйомі чи спуску дуже важливо його надійно загальмувати.

Тому додатково до стоянкового гальма слід включити одну з нижчих передач. Причому, якщо зупинка відбулася на підйомі, потрібно включити передачу переднього ходу, якщо на спуску - заднього.

6.3. Подолання водних перешкод (для самостійного опрацювання)

Переїзд річки можливий або по дну, або по льоду. Перед переїздом вбрід потрібно обстежити дно для визначення глибини, твердості грунту, рельєфу поверхні; визначити швидкість течії і напрямок; зручність в'їзду і виїзду.

Місце переїзду водної перешкоди має бути з твердим дном, без великих каменів і ям, глибиною води до 0,8 м (для гусеничних тракторів - до верхньої вітки гусениці).

Долаючи річку вбрід, потрібно рухатися рівномірно, на одній з нижчих передач, не зупинятись, прямо.

Зупинка небезпечна тим, що грунт вимивається течією з-під коліс (особливо пісок) і трактор осідає, що може спричинити неможливість подальшого руху.

Після подолання перешкоди потрібно обстежити трактор. Якщо вода потрапила в агрегати трансмісії, її потрібно видалити. Рухаючись спочатку на нижчих передачах, слід просушити гальма, натискуючи педаль (так, щоб гальмові поверхні торкалися) до того часу, поки вони не почнуть гальмувати надійно.

Подолання водних перешкод по льоду можливе лише після попереднього обстеження його стану і товщини та прокладання траси (за безпечний рух трактора і людей через льодову переправу відповідає особа, яка в господарствах агропрому призначається відповідним наказом).

Трасу переїзду позначають знаками, віхами чи іншими покажчиками, розставленими з інтервалом 30 м на відстані 3 м від осі дороги.

У місці спуску на переїзд лід повинен надійно з'єднуватись з берегом, а похил не перевищувати 12° для гусеничних тракторів та 6° для колісних.

Переправа по льоду дозволяється лише за умови, що його товщина відповідає масі трактора і причепа з вантажем (табл. 6.2). Якщо лід тонший 0,10 м, рух по ньому заборонений.

Під час переправи по льоду обоє дверей кабіни обов'язково повинні бути відкритими, на тракторі може знаходитись тільки тракторист. Рухатися потрібно з швидкістю 3- 4 м/с (швидше не можна, повільніше не бажано) рівномірно, не зупиняючись.

У випадку зупинки трактора на льоду внаслідок технічних причин (несправності) його потрібно відбуксирувати іншим трактором за допомогою довгого троса.

Щоб лід не руйнувався під час переїзду тракторів з начіпним знаряддям, останнє слід обов'язково опускати.

Не дозволяється переправа по льоду в туман, заметіль, а також тоді, коли на ньому з'являються вода чи тріщини.

Таблиця 6.2 Співвідношення між допустимою масою колісних та гусеничних тракторів і товщиною льоду

Маса трактора кг	Товщина льоду при середній температурі повітря за три доби, м						Маса трактора кг		Товщина льоду при середній температурі повітря за три доби, м
	-10^0С	-5^0С ( і нижче)		0^0С (відлига)				-10^0С			-5^0С ( і нижче)		0^0С (відлига)
	Колісні трактори								Гусеничні трактори
3500 6000 8000	0,22 0,29 0,34		0,24 0,32 0,37		0,31 0,40 0,48	3500 6000 8000		0,22 0,28 0,36		0,26 0,31 0,40		0,31 0,39 0,50