immunologia_N3-4_2010_block_210x297

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

УДК 616.33/.36:616.72-007.24]-085-092

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИТРІВ АНТИТІЛ ДО ТКАНИНИ ЩИТОПОДІБНОЇ ЗАЛОЗИ, ПОКАЗНИКІВ ТИРЕОЇДНОГО ГОМЕОСТАЗУ, ПРО-ТА АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМ КРОВІ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНІ ДИФУЗНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ПЕЧІНКИ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОЛІМОРФІЗМУ ГЕНІВ

ЧИМПОЙ К.А., ПАШКОВСЬКА Н.В., КУРЧЕНКО А.І.

Буковинський державний медичний університет (м. Чернівці), Національний медичний університет ім. О.О.Богомольця (м.Київ)

Вступ. Відомо, що хронічні дифузні захворювання печінки супроводжуються синдромом нетиреоїдних захворювань, однією з причин виникнення якого є порушення продукції селеновмісних ензимів, зокрема глутатіонпероксидази та дейодинази, як відіграють важливу роль зяк у забезпеченні нормального функціонування печінки, так і тиреоїдного гомеостазу [6,8].

Глутатіонпероксидази – найбільш потужні ферменти антиоксидантної системи, які захищають клітини і весь організм від окиснювального пошкодження, внаслідок якого виникає цілий ряд серцево-судинних, інфекційних захворювань, злоякісних новоутворювань, м’язової дистрофії, артропатії, атеросклерозу тощо. Селен через активацію глутатіонпероксидази регулює біосинтез простагландинів, простацикліну, лейкотриєнів і тромбоксану [9]. Найбільш важливими для тиреоїдної функції селеноензимами є родина дейодиназ. Загальновідомо, що позатиреоїдне монодейодування тироксину служить основним джерелом трийодтироніну в організмі і каталізується тироксин-5/-дейодиназою. Цей процес забезпечує майже 80% утворення біологічно більш активного (у 8 разів порівняно з тироксином) трийодтироніну, що утворюється за добу [7,8].

Останнім часом велика увага приділяється поліморфізмам генів селеновмісних протеїнів, з якими пов'язують схильність до розвитку патологічних станів внаслідок порушення активності тих чи інших ферментних систем. Зазвичай, причиною відмінностей (поліморфізму) генів є зміни окремих нуклеотидів в молекулі ДНК, що призводить до зміни властивостей гена [5,7]. Більшість дослідників дійшли висновку, що певні алельні варіанти гену глутатіонпероксидази можуть підвищувати ймовірність розвитку оксидантного стресу, а дейодинази І-го типу – порушення функціонального стану щитоподібної залози. Проте досі не з'ясовано, яким чином поліморфізм зазначених генів впливає на титр антитіл до тканини щитоподібної залози та на розвиток тиреоїдної дисфункції у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки (ХДЗП).

Мета дослідження. Дослідити особливості показників тиреоїдного гомеостазу, прота антиоксидантної систем у хворих на ХДЗП залежно від А/С поліморфізму гена DIO1 та Pro197Leu гена GPX1.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

Обстежено 50 хворих на ХДЗП (хронічні гепатити та цирози печінки) віком від 34 до 72 років. Хворі на хронічний гепатит та цироз вірусної етіології, хворобу Вільсона-Коновалова, природжену недостатність 1-антитрипсину, ідіопатичний (генетичний) гемохроматоз, автоімунний гепатит у дослідження не включалися.

A/C поліморфізм гена DIO1 та Pro197Leu - гена GPX1 вивчали шляхом виділення геномної ДНК з лейкоцитів периферичної крові із наступною ампліфікацією поліморфної ділянки за допомогою полімеразної ланцюгової реакції на програмованому ампліфікаторі «Amply-4L» («Biocom», Москва) з індивідуальною температурною програмою для праймерів кожного гену. Екстракцію ДНК проводили за допомогою реактивів «ДНК - сорб - В» варіант 100 (ФГУН ЦНИИЭ, Росія) згідно інструкції. Очищену ДНК зберігали при температурі мінус 20±2°С. Проби для ПЛР готували за допомогою набору «АмплиСенс – 200 - 1» (ФГУН ЦНИИЭ, Росія). Для дискримінації алелей гену DIO1 використовували ендонуклеазу рестрикції Bcl I, фірми «СибЭнзим» (Росія).

Залежно від дистрибуції А/С поліморфізму гену DIO1 пацієнтів поділено на три групи: носії АА-генотипу - 17 пацієнтів, АС-генотипу – 24 та АС-генотипу – 8 хворих. Залежно від Pro197Leu поліморфізму гену GPX1 - 27 гомозигот за Pro-алелем, 9 – за Leu-алелем та 14 ProLeuгетерозигот.

Антитіла до мікросомальної фракції щитоподібної залози (АТ-МФТ), тиреоглобуліну (АТ-ТГ) та тиреоїдної пероксидази (АТ-ТПО) визначали імуноферментним методом за допомогою наборів реагентів «ИФА-АТ-МФТ-1», «ИФА-АТ-ТГ-1» та «ИммуноФА-Ат-ТПО» (ЗАО «НВО Иммунотех») на аналізаторі імуноферментних реакцій «Уніплан». АТ-МФТ визначали напівкількісним

131

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

методом. Особливості тиреоїдного гомеостазу вивчали за визначенням вмісту в сироватці крові вільного тироксину (вТ4), вільного трийодтироніну (вТ3) та тиреотропного гормону (ТТГ) із використанням реактивів «ИммуноФА-ТТГ», «ИФА-СвТ3»та «ИФА-СвТ4-1» (ЗАО «НВО Иммунотех»), а також обчисленням коефіцієнта периферичної конверсії вільних тиреоїдних гормонів (вТ3/вТ4).

Інтенсивність ПОЛ оцінювали за вмістом у крові малонового альдегіду (МА) [1,2] та за рівнем ОМБ [4]. Стан протирадикального захисту оцінювали за вмістом в крові церулоплазміну [2], показниками глутатіонзалежної системи детоксикації – відновленого глутатіону (ГВ) [1], глутатіонпероксидази (ГП) [1,2], а також за загальною антиоксидантною активністю (ЗАОА) [3] плазми крові.

Отримані результати оброблені за допомогою програми Biostat із використанням парного критерію Стьюдента.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Дослідження титру АТ-ТГ встановило вірогідне зростання показника у хворих усіх груп порівняно із контрольним значенням: у хворих із СС – генотипом – на 19,0%, АС – генотипом та АА - генотипом – відповідно на 22,1% та 18,4% (Р<0,001) без вірогідної міжгрупової різниці (табл.1).

ЗаносійстваАА–генотипуспостерігалосявіро- гідне зростання рівня АТ-ТПО у 2,9 раза (Р<0,001) порівняно з контролем, у АС–гетерозигот –2,8 раза та у СС-гомозигот – у 2,5 раза (Р<0,001). Позитивні АТ-МФТ зареєстровано у 17,6% пацієнтів із АА-генотипом та 4,2% - із АС-генотипом.

Таблиця1

Показники тиреоїдного гомеостазу, прота антиоксидантної систем у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки залежно від поліморфізму А/С гена DIO1 (M±m)

		Контрольна група	Генотипи гену DIO1, n=50
	Показник
		n=20	АА	АС	СС
			n=17	n=24	n=9
	Антитіла до тиреоглобуліну,		57,08±6,184	53,01±5,509	50,16±6,186
		26,29±2,446		P1<0,001	P1<0,001
	МО/мл		P1<0,001
				P2>0,05	P2>0,05
					P3>0,05
				33,95±4,586	29,64±3,764
	Антитіла до тиреоїдної		35,17±2,831		P1<0,001
		11,94±1,067		P1<0,001
	пероксидази, МО/мл		P1<0,001		P2>0,05
				P2>0,05
					P3>0,05
			2,73±0,177	2,57±0,292	2,31±0,102
					P1<0,001
	Тиреотропний гормон, мМО/л	1,78±0,162	P1<0,001	P1<0,05
					P2>0,05
				P2>0,05
					P3>0,05
			20,21±1,389	19,26±1,247	15,39±1,546
				P1<0,05	P1>0,05
	Вільний Т4, пмоль/л	15,88±0,894	P1<0,05
				P2>0,05	P2<0,05
					P3>0,05
			4,46±0,364	4,97±0,280	6,54±0,144
				P1>0,05	P1<0,05
	Вільний Т3, пмоль/л	5,47±0,326	P1<0,05
				P2>0,05	P2<0,001
					P3<0,01
			0,25±0,021	0,29±0,022	0,38±0,027
				P1<0,05	P1>0,05
	Вільний Т3/вільний Т4	0,37±0,029	P1<0,01
				P2>0,05	P2<0,05
					P3<0,05
			15,68±0,665	14,03±0,652	14,77±0,784
	Малоновий альдегід,				P1<0,001
		11,26±0,509	P1<0,001	P1<0,01
	мкмоль/л				P2>0,05
				P2>0,05
					P3>0,05

132

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

						Продовження таблиці 1
	Окиснювальна модифікація				1,65±0,147	1,53±0,088	1,44±0,084
						P1<0,001	P1<0,05
	білків,			1,12±0,069	P1<0,01
						P2>0,05	P2>0,05
	од. опт. густ./мл
							P3>0,05
					0,47±0,026	0,50±0,028	0,51±0,032
	Глутатіон відновлений,						P1<0,001
				1,01±0,06	P1<0,001	P1<0,001
	мкмоль/мл						P2>0,05
						P2>0,05
							P3>0,05
					106,1±5,36	103,4±6,74	122,5±10,09
	Глутатіонпероксидаза,					P1<0,001	P1<0,01
				155,1±4,936	P1<0,001
	нмоль ГВ на 1 г Нв за 1 хв.					P2>0,05	P2>0,05
							P3>0,05
					339,5±21,43	372,8±17,72	347,3±36,14
	Церулоплазмін,						P1<0,001
				215,6±10,94	P1<0,001	P1<0,001
	мг/л						P2>0,05
						P2>0,05
							P3>0,05
					85,56±1,999	85,13±1,647	80,01±5,256
	Загальна антиоксидантна					P1<0,001	P1<0,01
				91,93±0,520	P1<0,01
	активність плазми крові, %					P2>0,05	P2>0,05
							P3>0,05
Примітки:		n- кількість спостережень;
		Р1 – вірогідність змін щодо контролю;
		Р2 – вірогідність змін щодо групи хворих із АА-генотипом;
		Р3 – вірогідність змін щодо групи хворих із АС-генотипом.

Рівень ТТГ у сироватці крові хворих на ХДЗП не зазнавав вірогідних змін залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1. Вірогідно вищий рівень вТ3 встановлено у носіїв ССгенотипу на 46,6% (Р<0,001) та 31,6% (Р<0,01), ніж у пацієнтів із ААта АС-генотипом відповідно. Вміст у сироватці крові вТ4 у хворих із гомозиготним носійством А-алеля гена DIO1 на 31,3% (Р<0,05) вірогідно перевищував відповідний показник у пацієнтів із СС-генотипом. Показник вТ3/вТ4 також статистично значуще змінювався залежно від поліморфізму гена DIO1. В групі хворих із СС-генотипом він у 1,5 раза перевищував значення (Р<0,05) у пацієнтів із АА-генотипом та у 1,3 раза (Р<0,05) – носіїв АС-генотипу.

Отже, С–алель гена DIO1 пов'язаний з підвищенням функції дейодинази 1-го типу, що проявляється зростанням показника співвідношення вТ3/вТ4 та рівня вТ3, а також зниженням вТ4. Встановлено асоціацію між зниженням пропорції вТ3/вТ4, значенням показника вТ3, зростанням рівня вТ4 у сироватці крові хворих на ХДЗП та А-алелем гена DIO1.

Таким чином, можна дійти висновку, що дистрибуція поліморфізму гена DIO1 у хворих на ХДЗП впливає на тиреоїдний гомеостаз організму.

При дослідженні ПОЛ та ОМБ залежно від поліморфізму гена DIO1 у наших пацієнтів виявлені наступні зміни (табл. 1).

Серед носіїв АА–генотипу гена DIO1 спостерігалася підвищення показника ОМБ у плазмі крові щодо контролю на 47,3% (Р<0,01), у носіїв АСта СС-генотипу - на 36,6% (Р<0,001) та 28,6% (Р<0,05) відповідно. Вірогідної міжгрупової різниці в обстежених пацієнтів не встановлено. Аналогічна тенденція спостерігалася в пацієнтів і щодо вмісту МА залежно від дистрибуції поліморфізму гена DIO1. Аналіз змін стану антиоксидантної системи крові обстежених хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму гена DIO1 не виявив вірогідної різниці між досліджуваними групами.

Отже, проведені дослідження вказують на зв'язок дистрибуції поліморфізму гена DIO1 та рівнем вільних тиреоїдних гормонів, а також коефіцієнтами їх співвідношення у хворих на ХДЗП. Гомозиготне носійство С-алеля асоціюється зі зростанням показника вТ3/вТ4 та рівня вТ3, а також зниженням вТ4, у той час як носійство АА-генотипу пов'язано зі зменшенням значення вТ3/вТ4, рівня вТ3 та зростанням вмісту вТ4. Водночас експресія досліджуваного поліморфізму не впливає на ПОЛ та стан антиоксидантної системи.

При аналізі показників тиреоїдного гомеостазу залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 встановлено наступні зміни (табл. 2).

Наявність ProPro–генотипу супроводжувалося вірогідним зростанням рівня АТ-ТГ – у 2,1 раза (P<0,001), АТ-ТПО – у 2,7 раза (P<0,001),

133

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

вмісту ТТГ на 44,9% (P<0,05) та вТ4 – на 24,9%	Дослідження інтенсивності ПОЛ та ОМБ
(P<0,05) щодо групи контролю.У гетерозиготних	у хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму
носіїв ProLeu–генотипу встановлено збільшення	Pro197Leu гена GPX1 виявило наступні зміни
рівня АТ-ТГ – у 2,0 рази (P<0,001), АТ-ТПО – у	(табл. 2).
2,4 раза (P<0,001)ТТГ сироватки крові на 46,6%	У ProLeu–гетерозигот визначався на 7,7%
(P<0,01), а також тенденцію до зниження вмісту	(P<0,05) нижчий вміст МА порівняно із носія-
вТ3 на 19,7% (P>0,05) та показника вТ3/вТ4 на	ми ProPro–генотипу та на 2,2% (P<0,05) вищий
24,3% (P<0,05) порівняно з групою практично	щодо LeuLeu–носіїв. Вірогідне зростання вміс-
здорових осіб. Показники вмісту АТ-ТГ, АТ-ТПО	ту МА відносно контрольної групи відмічалося
та вТ4 у гомозигот за Leu–алелем перевищува-	в усіх групах (P<0,01 - 0,001). Аналіз показника
ли контрольні значення у 1,9 раза (P<0,001), 2,4	інтенсивності ОМБ виявив вірогідну різницю
раза (P<0,001), та на 31,8% відповідно на відмі-	відносно показників контролю: в групі з ProPro–
ну від показника вТ3/вТ4, значення якого вста-	генотипом зростання на 40,2% (Р<0,001),
новлено на 40,5% нижче за контроль (P<0,01). У	ProLeu–генотипом – на 53,6% (Р<0,001) та в
7,4%, 11,1% та 7,1% носіїв ProPro–, LeuLeu– та	групі Leu–гомозигот на 20,6% (Р<0,05).
ProLeu–генотипу відповідно зареєстровано по-
зитивні АТ-МФТ

Таблиця 2

Показники тиреоїдного гомеостазу, прота антиоксидантної систем у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 (M±m)

		Контрольна група		Генотипи гена GPX1, n=50
	Показник
		n=20	ProPro	ProLeu	LeuLeu
			n=27	n=14	n=9

			55,04±5,370	51,74±6,701	53,68±7,242
	Антитіла до тиреоглобуліну	26,29±2,446		P <0,001	P1<0,001
			P1<0,001
				P >0,05	P2>0,05
				1
				2	P3>0,05
				28,39±3,695	31,47±3,952
	Антитіла до тиреоїдної		32,58±3,719		P1<0,001
		11,94±1,067		P1<0,001
	пероксидази, МО/мл		P1<0,001		P2>0,05
				P2>0,05
					P3>0,05
			2,58±0,267	2,61±0,198	2,42±0,339
	Тиреотропний гормон,				P1>0,001
		1,78±0,162	P1<0,05	P1<0,01
	мМО/л				P2>0,05
				P2>0,05
					P3>0,05
			19,84±1,259	18,28±1,780	20,93±1,332
				P1>0,05	P1<0,01
	Вільний Т4, пмоль/л	15,88±0,894	P1<0,05
				P2>0,05	P2>0,05
					P3>0,05
			5,39±0,292	4,39±0,429	4,38±0,551
				P1>0,05	P1>0,05
	Вільний Т3, пмоль/л	5,47±0,326	P1>0,05
				P2>0,05	P2>0,05
					P3>0,05
			0,31±0,032	0,28±0,031	0,22±0,033
				P1<0,05	P1<0,01
	Вільний Т3/вільний Т4	0,37±0,029	P1>0,05
				P2>0,05	P2>0,05
					P3>0,05
			15,51±0,360	14,32±0,848	14,01±0,479
	Малоновий альдегід,				P1<0,01
		11,26±0,509	P1<0,001	P1<0,01
	мкмоль/л				P2>0,05
				P2<0,05
					P3<0,05
	Окиснювальна модифікація		1,57±0,051	1,72±0,148	1,35±0,057
				P1<0,001	P1<0,05
	білків,	1,12±0,069	P1<0,001
				P2>0,05	P2<0,05
	од. опт. густ./мл
					P3>0,05

134

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

					Продовження таблиці 2
			0,52±0,013		0,45±0,025	0,47±0,015
	Глутатіон відновлений,					P1<0,001
		1,01±0,06	P1<0,001		P1<0,001
	мкмоль/мл					P2<0,05
					P2<0,01
						P3>0,05
			114,3±4,17		98,10±6,739	98,61±3,021
	Глутатіонпероксидаза,				P1<0,001	P1<0,001
		155,1±4,936	P1<0,001
	нмоль ГВ на 1 г Нв за 1 хв.				P2<0,05	P2<0,05
						P3>0,05
			340,8±16,97		376,2±22,51	367,3±34,37
	Церулоплазмін,					P1<0,001
		215,6±10,94	P1<0,001		P1<0,001
	мг/л					P2<0,05
					P2>0,05
						P3>0,05
			85,13±1,059		82,42±2,962	80,70±1,120
	Загальна антиоксидантна				P1<0,001	P1<0,001
		91,93±0,520	P1<0,01
	активність плазми крові, %				P2>0,05	P2<0,05
						P3>0,05
Примітки: n- кількість спостережень;
	Р1 – вірогідність змін щодо контролю;
	Р2 – вірогідність змін щодо групи хворих із ProPro-генотипом;
	Р3 – вірогідність змін щодо групи хворих із ProLeu -генотипом.

У хворих з ProPro–генотипом встановлені зміни вірогідні щодо носіїв LeuLeu-генотипу

– зростання ОМБ на 16,3% (Р<0,05). У носіїв ProLeu–генотипу та LeuLeu–генотипу зареєстровано на 13,5% (P<0,01) та 9,6% (P<0,05) відповідно нижчий рівень ГВ щодо гомозигот за Pro–алелем.

Активність ГП у пацієнтів із ProPro– генотипом визначалася на 16,5% (Р<0,05) та 15,9% (Р<0,05) вищою, ніж у хворих із ProLeu– та LeuLeu–генотипом відповідно. Рівень церулоплазміну вірогідно зростав у всіх групах спостереження: у хворих із ProPro–генотипом – на 58,1% (Р<0,001), ProLeu–генотипом – на 74,5% (Р<0,001) та LeuLeu–генотипом – на 70,4% (Р<0,001) порівняно з контрольною групою. У носіїв LeuLeu–генотипу рівень церулоплазміну на 7,8% (Р<0,05) перевищував значення хворих із ProPro–генотипом.

При аналізі показника ЗАОА у хворих на ХДЗП залежно від поліморфізму Pro197Leu гена GPX1 спостерігали зниження показника на 7,4% (Р<0,01) та 12,2% (Р<0,001) в групах гомозигот за Pro– та Leu–алелем відповідно та на 10,3% (Р<0,001) в групі хворих із ProLeu–генотипом щодо контролю. Вірогідно нижчим на 9,3% (Р<0,05) встановлено значення ЗАОА у носіїв LeuLeu–генотипу порівняно з гомозиготними носіями Pro–алеля.

Аналізуючи отримані результати можна дійти висновку, що у хворих на ХДЗП носійство Leu– алеля асоціюється із розбалансуванням у системі антиоксидантного захисту, що проявляєть-

ся вірогідним зниженням вмісту ГВ, активності ГП та ЗАОА, а також зростанням рівня церулоплазміну у носіїв ProLeu– та LeuLeu-генотипоів порівняно із гомозиготами за Pro-алелем.

ВИСНОВКИ

1.Носійство АА-генотипу гена DIO1 у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки асоціюється із зменшенням рівня вільного трийодтироніну в сироватці крові, показника відношення вільного трийодтироніну до вільного тироксину та зростанням вмісту вільного тироксину.

2.А/С поліморфізм гена DIO1 та Pro197Leu - гена GPX1 не впливає на титри антитіл до тканини щитоподібної залози у хворих на хронічні дифузні захворювання печінки.

3.Носійство Leu–алеля у пацієнтів із ХДЗП асоціюється із розбалансуванням у системі антиоксидантного захисту, що проявляється вірогідним зниженням в плазмі крові вмісту відновленого глутатіону, активності глутатіонпероксидази та загальної антиоксидантної активності, а також зростанням рівня церулоплазміну.

ЛІТЕРАТУРА

1. Васильєва Н.В. Показники оксидантної та глутатіонової систем крові у хворих на дисциркуляторну енцефалопатію / Н.В. Васильева, І.Ф. Мещишен // Бук. мед. вісник. - 1998. - Т. 2, №3-4. - С. 3-6.

135

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

2.Магаляс В.М. Сучасні методики експериментальних та клінічних досліджень центральної науково-дослідної лабораторії Буковинської державної медичної академії / В.М. Магаляс, А.О. Міхєєв, Ю.Є. Роговий [та ін.]. Чернівці: БДМА, 2001. -42 с.

3.Мещишен І.Ф. Метод визначення загальної антиоксидантної активності плазми (сироватки) крові/ І.Ф. Мещишен, В.П. Пішак, В.П. Польовий // Бук. мед. вісник. - 2007. - Т. 11, №3. - С. 165-167.

4.Мещишен І.Ф. Метод визначення окислювальної модифікації білків плазми (сироватки) крові / І.Ф. Мещишен // Бук. мед. вісник. - 1998. - Т. 2, №1. - С. 156-158.

5.Bastaki M. Genotype-activity relationship for Mn-superoxide dismutase, glutathione peroxidase 1 and catalase in humans / M Bastaki, K Huen, P. Manzanillo [et al.] // Pharmacogenet Genomics. – 2006 – Vol.16. – Р. 279-286.

6.Chrissobolis S. Gluathione peroxidase-1 plays a major role in protecting against angiotensin II– induced vascular dysfunction / S. Chrissobolis, S.P. Didion, D.A. Kinzenbaw [et al.] // Hypertension. – 2008. - Vol.51. – Р. 872–877

7.Panicker V. A Common Variation in Deiodinase 1 Gene DIO1 Is Associated with the Relative Levels of Free Thyroxine and Triiodothyronine / V. Panicker, C. Cluett, B. Shields [et al.] // J. Clin. Endocrinol. Metab. - 2008. - Vol.93, №8. - Р. 3075-3081.

8.Panicker V. Heritability of serum TSH, free T4 and free T3 concentrations: a study of a large UK twin cohort / V. Panicker, S.G. Wilson, T.D. Spector [et al.] // Clin. Endocrinol. (Oxf). - 2008. - Vol.68. - Р. 652-659.

9.Wagner Andreas H. Upregulation of Glutathione Peroxidase Offsets Stretch-Induced Proatherogenic Gene Expression in Human Endothelial Cells Arteriosclerosis, Thrombosis, and Vascular Biology / H. Wagner Andreas, O. Kautz, K. Fricke [et al.] // ATVBAHA. – 2009

– Vol.21. – Р. 316325

РЕЗЮМЕ

ХАРАКТЕРИСТИКА ТИТРОВ АНТИТЕЛ К ТКАНИ ЩИТОВИДНОЙ ЖЕЛЕЗЫ, ПОКАЗАТЕЛЕЙ ТИРЕОИДНОГО ГОМЕОСТАЗА, ПРО- И АНТИОКСИДАНТНОЙ СИСТЕМ КРОВИ У БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКИМИ ДИФФУЗНЫМИ ЗАБОЛЕВАНИЯМИ ПЕЧЕНИ В ЗАВИСИМОСТИ ОТ ПОЛИМОРФИЗМА ГЕНОВ

Чимпой К.А., Пашковская Н.В., Курченко А.И.

Изучены особенности титра антител к ткани щитовидной железы, тиреоидного гомеостаза, про- и антиоксидантной систем у больных хроническими диффузными заболеваниями печени в зависимости от А/С полиморфизма гена DIO1 и Pro197Leu гена GPX1. Установлена зависимость показателей тиреоидного гомеостаза у больных хроническими диффузные заболевания печени от дистрибуции А/С полиморфизма гена DIO1, а также связь показателей про- и антиоксидантной с Pro197Leu полиморфизмом гена GPX1.

Ключевые слова: хронические диффузные заболевания печени, полиморфизм, антитела к ткани щитовидной железы, тиреоидный гомеостаз, про-, антиоксидантная система.

SUMMARY

CHARACTERISTICS TITERS OF ANTIBODIES TO THYROID GLAND, INDICATORS OF THYROID HOMEOSTASIS, PRO-AND ANTIOXIDANT SYSTEMS OF BLOOD IN PATIENTS WITH CHRONIC DIFFUSE LIVER DISEASES DEPENDING ON THE POLYMORPHISM OF GENES

Chympoy K.A., Pashkovska N.V., Kurchenko A.I.

The features of thyroid homeostasis, proand antioxidant systems in patients with chronic diffuse liver diseases depending on the A / C gene polymorphism DIO1 and Pro197Leu gene GPX1. The dependence of the indicators of thyroid homeostasis in patients with chronic diffuse liver diseases from the distribution of the A / C gene polymorphism DIO1, and the relationship of indicators of proand antioxidant with Pro197Leu GPX1 gene polymorphism.

Key words: chronic diffuse liver disease, polymorphism, antibodies to thyroid gland, thyroid homeostasis, pro-, antioxidant system.

136

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

КЛИНИКО-ИММУНОЛОГИЧЕСКОЕ И АЛЛЕРГОЛОГИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ЭФФЕКТИВНОСТИ ПРИМЕНЕНИЯ ПРЕПАРАТА ЭНТЕРОСГЕЛЬ ПРИ ПИЩЕВОЙ АЛЛЕРГИИ

МЕЛЬНИКОВ О.Ф., ЗАБРОДСКАЯ Л.В., ТИМЧЕНКО М.Д., СЕМЕНОВ В.Г., СИДОРЕНКО Т.В., НАУМОВА О.А.

ГУ «Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко НАМН Украины»

Распространенность пищевой аллергии по данным мировой литературы колеблется от 1 до 20 % (Г.Н. Дранник,2006; Р.М. Хаитов и соавт., 2007), чаще страдают лица мужского пола. Проявляется ПА в виде классических симптомов аллергии, включая эритемы, крапивницу, в виде желудочных проявлений и наиболее тяжелыми формами пищевой аллергии являются отек Квинке ( ангионевротический отек) и анафилактический шок. Встречается ПА, как правило, в виде реакции на 1-2 продукта , реже ПА вызывается многими продуктами в виде полиаллергиии, предполагается , что значительная часть реакций на продукты относится к псвдоаллергическим или даже токсическим (Jeger,1986).

Нередко диагноз пищевая алергия ставят при любих нежелательных реакциях, возникающих после употребления пищевого продукта. Согласно международной классификации, принятой европейской ассоциацией аллергологов и клинических иммунологов (EAACI), все реакции на пищу можно разделить на:

–токсические реакции;

–нетоксические реакции: - иммунологические (истинная пищевая алергия );

–неиммунологические (пищевая неперносимость)

–реакции с неизвестным механизмом действия.

Истинная пищевая алергия может протекать по типу гиперчувствительности замедленного и немедленного типов (в аллергических реакциях на молоко, яйцо и рыбу существенное значение имеют IgG4-антитела. При ложной аллергии к продуктам питания существенное значение имеют непищевые либераторы гистамина – красители, консерванты, ароматизаторы, загустители и т.п., а также микробные антигены.

Для связывания токсических продуктов расщепления пищи, некоторых компонентов пищевых добавок и, особенно, при нарушении работы защитного IgA-секекреторного механизма оральной пищевой устойчивости (Г.Н. Дранник, 2006) используют методы афферентной терапии. К методам эфферентной терапии относят гемосорбцию, плазмафорез, наружную сорбцию и энтеросорбцию (связывание и удаление вредоносных субстанций из пищеварительного тракта). Необходимо отметить , что в клинической практике и альтернативной медицине наи-

более часто и давно применяется энтеросорбция. Наиболее распространенными сорбентами являлись активированный уголь, кора дуба

идругие. Достаточно высокая эффективность

иотносительная простота выполнения метода энтеросорбции при заболеваниях, сопровождающихся или вызываемых выраженной интоксикацией явились побудительным фактором для создания новых более эффективных и селективных сорбентов на основе углей, силикагелей, алюмосиликатов, пищевых волокон и т.д. (Г.Н. Дранник и соавт.,1994).

Одним из наиболее эффективных энтеросорбентов является препарат Энтеросгель, который обладает избирательной сорбционной активностью по отношению к среднемолекулярным токсическим метаболитам (В.А. Неделяева, 2002; В.Г. Николаев и соавт., 2007). Имеются данные о положительном влиянии препарата Энтеросгель на иммунологические показатели у больных различными заболеваниями (В.Н. Гирин, И.В. Дзюблик,1997;О.А. Беляева, В.Г. Семенов,2005). Целью данной работы было оценить клинико-аллергологическую эффективность приема препарта Энтеросгель у больных с пищевой аллергией, протекающей в форме отека Квинке.

МАТЕРИАЛ И МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЙ

На начальном этапе предварительного отбора больных было обследовано клинически 67 больных с реакцией на пищевые продукты, имеющие в анамнезе различные проявления : от легких по степени выраженности эритем, до ангионевротического отека. Возраст больных колебался от 12 до 50 лет, доноров - от 17 до 45. В обследовании больных были использованы метод аллергологического анамнеза и кожных проб ( прик-тест на отдельные пищевые аллергены . У всех обследованных вначале было проведено иммунологическое тестирование на наличие С1-ингибитора компонента комплемента для решения вопроса о генезе ангионевротического отека – при наличии данных о возможном наследственном генезе заболевания такие пациенты исключались из числа наблюдаемых нами.

Определяли концентрацию общего IgE в сыворотке крови , цитокинов – 5,6, гамма и альфаинтерферона ( метод ИФА, реактивы россий-

137

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

ского производстваООО « Цитокин» и « Протеиновый контур «, анализатор Stat Fax 2100, CША), а также антител к лямблиозному антигену, аскаридному антигену, вирусу гриппа , протеогликанам клебсиеллы и антигенам мембран Е.coli (реакция пассивной агглютинации частиц латекса, сорбированного соответствующими антигенами, наборы ЛАТЕСТ -Институт иммунологии ,Москва,РФ). ЦИК определяли осадочным методом, используя 3,75% раствор полиэтиленгликоля (Serva, Германия), с последующим спектрофотометрированием ( Specord, Венгрия ), уровень общих ЦИК выражали в условных единицах оптической плотности (Ю.А.Гриневич А.Н. Алферов ,1981)

Комплексная терапия включала исключение из рациона аллергенных продуктов, прием дезлоратадина, глюконата кальция и 10-дневный прием Энтеросгеля 2 раза в сутки согласно инструкции к препарату. Для контроля влияния препарата на показатели иммунитета практически здоровых лиц было изучено клиникоаллергологическое состояние у 10 практически здоровых доноров и определены указанные показатели иммунитета до и после приема аналогичных доз препарата.

Статистическая обработка результатов исследований проведена с применением параметрического критерия «t» - Стъюдента (Е.В. Гублер,1978).

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЙ

Из числа обследованных больных 33 человека указывали на кожные проявления реакции на пищевые продукты, которые наступали через 10

– 50 минут после приема пищи. Характер проявления кожных реакций был разнообразным – от периоральных эритем до генерализованной крапивницы и последующего отека.

Наиболее ранним ощущением « ненормальности» в полости рта больные отмечали чувство онемения или зуда в полости рта, першение в горле, распирания языка (язык « мешает»), все эти явления сопровождались зудом во рту, либо различных участков лица, чаще вокруг рта и глаз.

10 больных жаловались на желудочнокишечные проявления реакции на пищу, которые начинались с описанных выше явлений и затем сопровождались однократной рвотой или коликообразными болями в области желудка или быстро развивающейся диареей. Кожные проявления ааллергической реакции на пищу в этом случае развивались в более позднем периоде.

24 из числа обследованных помимо отдельных указанных выше проявлений реакций на пищевые продукты отмечали и развитие отека лица, который начинался с опухания губ, участ-

ков под глазами и кончика носа. Отек ангионевротического типа, как правило, продолжался

втечение двух-трех- суток и при применении антигистаминных средств и энтеросорбентов купировался за 10-20 часов. В обобщенном виде данные специального аллергологического анамнеза представлены в таблице 1. В дальнейшем для проведения исследований были отобраны больные с отеком Квинке для проведения лабораторных исследований.

Аллергологическое тестирование (приктест), проведенное у этих больных, по 20 пищевым аллергенам выявило, что наиболее частыми были реакции на цитрусовые (10 человек), шоколад (6), молочные продукты (5) и аллергены куриного яйца (5), морепродукты (3), томат содержащие продукты (3) Реакции на 2 аллергена одновременно выявлялись у 12 обследованных, на 3 аллергена – у 5 человек.

После проведенного комплексного лечения больных с ПА с участием препарата Энтеросгель отмечалась «стертость» кожных реакций (прик-тест) на аллергены, которая проявлялась

вуменьшении размеров зоны покраснения, бледной окраске образовавшихся пятен и их быстром исчезновении.

Упациентов с ПА было выявлено повышенное содержание общего иммуноглобулина Е (у 15), повышенное содержание интерлейкинов 4 и 5 (у 12) , титров антител к лямблиозному (3) и аскаридному (3) антигенам. Существенного повышения антител к Е.соli выявлено не было. После приема препарата существенных изменений в показателях выявлено не было. В таблице 2 представлены гуморальные факторы иммунитета у больных ПА и здоровых доноров до и после приема препарата.

Из представленных данных видно, что у больных ПА имеет место повышение уровня IgE выше значений нормы (международные колебания нормы составляют от 85 до 120 МЕ /мл), а также выявляется повышенное содержание уровня ЦИК. После приема препарата отмечается нормализация этих показателей у больных ПА ( 92,5 МЕ/мл.), в контрольной группе существенных изменений в исследованных показателях выявлено не было.

Исследованный цитокиновый профиль, определяемый по уровню и – интерферонов , интерлейкинам 5 и 6, позволил установить (таблица 3), что в отличие от пациентов контроль-

ной группы, у больных ПА отмечено повышение уровня – интерферона и интерлейкина -5 (в 3,8 и 2,5 раза соответственно. После приема препарата происходило достоверное снижение « проаллергического «цитокина (ИЛ-5)», однако уровень гамма-интерферона существенно не изменился , хотя такая тенденция прослеживалась у 55% пациентов. Достоверным было по-

138

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

вышение уровня раннего ( ) интерферона у пациентов с ПА после приема Энтеросгеля.

Более, чем в 2 раза более высоким было содержание у больных ПА и провоспалительного цитокина – интерлейкина 6, его содержание после приема препарата изменилось мало (р>0,05).

ЗАКЛЮЧЕНИЕ

Проведенные клинико-аллергологические и иммунологические исследования свидетельствуют о том , что у больных ПА в виде IgE –зави- симого ангионевротического отека выявляется повышенная реактивность на пищевые продукты питания . среди которых особенно выделяются цитрусовые, шоколад, молочные и морепродукты , аллергены куриного яйца. Повышенный уровнень общего IgE свидетельствует в пользу реагинзависимой формы пищевой аллергии и позволяет отнести выявленную ПA к истинным аллергическим состояниям (Л.В. Лусс, 2003; Molkhou, 2000).

Из исследованных иммунологических показателей помимо IgE, выявлены повышенный уровень ЦИК, гамма-интерфенрона , интерлейкинов 5 и 6. У пациентов контрольной группы не выявлено подобных отклонений.

Прием Энтеросгеля практически здоровыми донорами не сопровождался какими либо изменениями клинико-аллергологического и иммунологического статуса пациентов.

Включение в состав комплексной терапии больных ПА Энтеросгеля значительно улучшало их аллергологический статус и способствовали нормализации уровня IgE, раннего интерферона и проаллергического цитокина (ИЛ- 5).

Проведенные исследования свидетельствуют о целесообразности введения средств афферентной терапии, в частности препарата Энтеросгель, в состав комплексной терапии больных с пищевой аллергией, которая проявляется в виде ангионевротического отека.

Таблица 1

Разнообразие проявлений аллергических реакций на пищевые продукты по данным анамнестического исследования

Характер реакции на пищевые продукты	Число больных, абс.	Относительная часть (%)
Преимущественно кожные реакции	33	49,2
Преимущественно желудочно-кишечные реакции	10	14,9
Ангионевротический отек	24	35,9

Таблица 2

Гуморальные факторы в сыворотке крови больных ПА и практически здоровых пациентов до и после приема Энтеросгеля

Показатели		Группы обследованных
	Здоровые пациенты		Пациенты с ПА
	( среднее значение )		( среднее значение )
	До	После	До	После
IgE (ME/мл.)	67,0	64,0	166,6	92,5*
IgM (г/л)	2,1	2,0	1,9	2,2
IgG (г/л)	9,3	9,4	9,6	10,0
IgA (г/л)	2,3	2,0	2,4	2,2
IgG4 ((г/л)	0,45	0,46,0	0,66	0,62
ЦИК( ед. оптик. плотности)	34,9	22,6	116,6	50,0*

Таблица 3

Содержание цитокинов в сыворотке крови больных ПА и у практически здоровых доноров до и после приема препарата Энтеросгель

Группы		Концентрация цитокинов , пг/мл
	- интерферон	-интерферон	ИЛ- 5	ИЛ-6
Доноры ,до	2,8	68,0	2,5	42,6
Доноры, после	2,6	74,5	2,7	41,7
Больные ПА,до	3,5	258,8*	6,6*	107,2*
Больные ПА, после	6,2*	206,6	1,4*	72,5

139

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

ЛИТЕРАТУРА

1.Беляева О.А., Семенов В.Г. Применение энтеросорбции в комплексной терапии заболеваний печени // Аптека.- 2003.-#30.0C/7/

2.Гирин В.Н., Дзюблик И.В.,Барбоса А.И.

Сорбцинная активность геле метилкремниевой кислоты в отношении рота вирусов // В кн..: Биосрбцціні препарати в профалактичній та лікуваній практиці.-Київ.-1997.- С.25-27.

3.Гриневич Ю.А., Алферов А.Н. Определение иммунных комплексов в крови онкологических больных // Лаб. дело.-1981.-№ 8.-С. 493-496.

4.Гублер В. Вычислительные методы анализа и распознавания патологических процессов.- Л.: Медицина, 1978.- 296 с.

5.Дранник Г.Н., Гриневич Ю.А., Дизик Г.М.

Иммунотропные препараты. - Киев.: Здоров`я.- 1994 .- 285 с.

6.Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология.- Киев-.: Полиграф-Плюс.- 2006.-481с.

7.Короткова Т., Сенцова Т., Денисова С., Белицкая М., Арсеньева Н. Клиникоиммунологические проявления пищевой аллергии у детей раннего возраста. //Вопросы современной педиатрии, Москва.-2004.- т.3.-с.380 (http://www.nczd.ru/korotkova2. htm).

8.Лусс Л.В. Пищевая аллергия : проблемы диагностики и терапии // Леч. Врач.- 2003.- №3.-С. 12-20.

УДК 612.017:616.6.-002.2-022.7

9.Неделяева ?.?. Сравнительній анализ эффективности различных сорбентов на модели термического поражения // Сборник работ по применению препарата Энтеросгель в медицине.-М.,2002.-ч.1.- С.78-79.

10.Николаев В.Г., Михайловский С.В., Николаева В.В., Олещук А.М., Лисничук Н.Е.

Энтеросорбция: состояние вопроса и перспективы на будуще // Вісник проблем біології та медицини.-2007.-№ 1.-вып. 1 .- С. 7-17.

11.Хаитов Р.М., Ильина Н.И., Латышева Т.В., Лусс Л.В. Рациональная фармакотерапия аллергических заболеваний .- М.: Литтерра, 2007.-502с.

12.Jeger A. Клиническая иммунология и аллергология .- М.:Медицина ( пер. с нем ).-1986.- т.1.-475с.

13.Molkhou P. Food allergies :present & future problems// The UCD Inst. Of Allergy.-2000.- P.112-116.

РЕЗЮМЕ

Включение в состав комплексной терапии больных с пищевой аллергией в виде ангионевротического отека препарата Энтеросгель значительно улучшало их аллергологический статус и способствовали нормализации уровня IgE, раннего интерферона и проаллергического цитокина (ИЛ- 5).

Проведенные исследования свидетельствуют о целесообразности введения средств афферентной терапии, в частности препарата Энтеросгель, в состав комплексной терапии больных с пищевой аллергией, которая проявляется в виде ангионевротического отека.

ОСОБЛИВОСТІ ЛОКАЛЬНОЇ ПРОДУКЦІЇ ІНТЕРЛЕЙКІНІВ - 6, -17, -23 І ТРАНСФОРМУЮЧОГО ФАКТОРУ РОСТУ - 1 У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНИЙ

АБАКТЕРІАЛЬНИЙ ПРОСТАТИТ, УСКЛАДНЕНИЙ БЕЗПЛІДДЯМ

ДРАННІК Г.М., ПОРОШИНА Т.В.

ДУ “Інститут урології АМН України”

Одним з підходів до вирішення проблеми патогенезу хронічного простатиту (ХП) може бути визначення порушень спектру та рівня цитокінів єякуляту з урахуванням даних щодо їх походження та реалізалії біологічної дії.

Відповідно до сформованого до теперішнього часу уявлення, при хронічному запаленні простати функціонування інтра – простатичної цитокінової мережи забезпечується резидентними та інфільтруючими простату лімфоцитами, нейтрофілами, макрофагами і тучними клітинами.

Традиційно цитокіни поділять на прота протизапальні. Функція кожного з цитоніків значною мірою визначається йього рівнем в тканинах, природою клитини – мішені та активаційного сигналу, тривалістю та послідовністю впливу. На системному рівні активація клітин уродженого імунітету програмує диференціацію наївних CD4+ Т клітин в Т хелпери І типу (Тh1), Тh2, Тh17 типів чи регуляторні Т клітини (Treg) [1].

Проте встановлена останнім часом присутність толлподібних рецепторів (TLR) на Treg та Тh клітинах уможливлює їх участь в формуванні

140