immunologia_N3-4_2010_block_210x297

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

УДК 616.61-008.6-036.12-097

ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОДІЛУ HLA-A, B, DR У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК, ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ З НЕФРОТИЧНИМ СИНДРОМОМ І-ІІ ТА V СТАДІЙ

ПЕТРИНА О. П., ДРАННІК Г. М., ДРІЯНСЬКА В. Є., ВЕЛИЧКО М. Б.

ДУ «Інститут нефрології НАМН» України, Київ

Відомо, що здатність імунної системи реагувати на антиген генетично контролюється і важливе місце у формуванні імунної відповіді займають гени головного комплексу гістосумісності – human leucocyte antigens (HLA) [5, 7, 11, 12]. Регуляція імунної відповіді є однією з головних фізіологічних функцій генів головного комплексу гістосумісності (HLA) людини. Система HLA виконує регуляцію імунної відповіді на його початкових та продуктивних етапах, а також забезпечує регуляцію апоптозу антигенпрезентуючих клітин та В-лімфоцитів, так званий HLA-DR-опосередкований апоптоз [10].

Поряд з цим, пошук генетичних основ схильності до захворювань дозволив розкрити деякі механізми, які пояснюють зв’язок генів головного комплексу гістосумісності (HLA) з захворюванями [1, 2, 6]. Це дало можливість розробити нові методи профілактики та лікування багатьох захворювань.

Взаємозв’язок системи HLA з захворюваннями базується як на генетичній детермінованості, так і на генетичній асоціації. В першому випадку «патологічний» ген має істинне счеплення з HLA комплексом, тобто локалізується в тій же хромосомі. Проте, найчастіше зв’язок HLA і захворювань проявляється в формі асоціацій, котрі мають різну ступінь виявленості. В цьому випадку говорять лише про схильність до патології. Причому, один і той же ген може мати досить сильний зв’язок з одним захворюванням і слабкий з іншим [4].

Вивчення механізмів зв’язку між системою HLA і різними нирковими патологіями, яке було започатковане в області трансплантології нирки, знайшло широке поширення при багатьох патологічних станах, в першу чергу імуннозапальної природи [13, 14, 16, 18, 19, 20]. Основну групу захворювань, в основі яких лежать різні імунні механізми, складають гломерулонефрити.

Наявність того чи іншого фенотипу системи HLA першого чи другого класу визначає схильність не тільки до захворювань нирок, але й до розвитку певних варіантів гломерулонефриту, відповідної реакції на лікування.

В останні роки під назвою «гломерулонефрит» вважають гетерогенну групу захворювань, загальним для яких є двохстороннє імуннозапальне пошкодження клубочків з або без втягнення тубул-інтерстеціального апарату нирки.

Патогенез гломерулонефриту включає різні реакції клітинної і гуморальної ланок імунітету на чужі та свої антигени і закінчується утворенням цитотоксичних лімфоцитів, імунних комплексів, ауто антитіл [8, 15].

В даний час не викликає сумніву те, що основою розвитку більшості форм хронічного гломерулонефриту (ХГН) може бути дисфункція Т-лімфоцитів. За сучасною теорією, білки системи HLA являються маркерами ідентичності клітин, з якими Т-лімфоцити взаємодіють через свої ж рецептори. При цьому білки HLA-системи 2 класу зв’язуються з Т-хелперами за допомогою специфічного корецептора CD-4, а білки 1 класу системи HLA з Т-супресорами за допомогою корецептора СD-8 [3].

Прогресування ХГН залишається однією з основних проблем клінічної нефрології, оскільки в досить короткі строки призводить до формування ниркової недостатності і її термінального ступеня [17, 21]. Вивчення різноманітних механізмів розвитку гломерулонефриту дає можливість більш глибоко підходити до терапії захворювання. Адекватність терапії нефротичного синдрому (НС) суттєво впливає на прогноз та наслідки захворювання. Актуальним лишається питання чутливості НС до стероїдів. В світі постійно проводиться пошук шляхів оптимізації лікування цієї групи хворих. Але, не зважаючи на численність клінічних досліджень з використанням принципів доказової медицини щодо програм лікування, підхід до ХГН, НС не уніфіковано. В цьому відношені цікавим є дослідження взаємозв’язку між HLA фенотипом і нефротичним синдромом з метою прогнозування перебігу захворювання, хронізації процесу з розвитком хронічної ниркової недостатності (ХНН) і вибору адекватної терапії.

Мета роботи - встановити особливості розподілу HLA антигенів 1-го та 2-го класів у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом із збереженою та порушеною функцією нирок.

МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ

Вивчали розподіл HLA-антигенів у 143 хворих на хронічну хворобу нирок І-ІІ ст., гломерулонефрит з нефротичним синдромом та у 270 хворих на хронічну хворобу нирок V ст. (з термінальною стадією ниркової недостатності на тлі ХГН,

81

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

НС). Пацієнти були обстежені загальноприйнятими для нефрологічної практики лабораторноінструментальними методами. Клінічний діагноз встановлювали на основі анамнезу, даних об’эктивного обстеження, даних лабораторних і інструментальних досліджень: загального аналізу крові, сечі, добової протеїнурії, біохімічного дослідження крові з визначенням вмісту сечовини, креатиніну, загального білка, альбуміну, АЛТ, АСТ, білірубіну, холестерину, УЗД нирок, патоморфологічних досліджень ниркових біопсій.

Стан функції нирок оцінювали за рівнем креатиніну крові, який визначали на біохімічному аналізаторі методом Яффе у мікромолях на літр, а також за швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ), що оцінювалася за допомогою формули, отриманої в дослідженні Modification of Diet in Renal Disease Study (MDRD) [17].

Формула MDRD (мл/хв/1,73 м2):

ШКФ = 186 x (Креатинін сироватки, мкмоль/л х 0,0113)-1,154 x (вік, роки)-0,203

для жінок результат помножують на 0,742; для осіб негроїдної раси результат помножують на 1,210.

Антигени HLA визначали за допомогою стандартного мікролімфоцитотоксичного тесту на планшетах Терасакі з застосуванням спеціальної панелі антиHLA сироваток (20 антигенів локусу А, 31 – В і 9 – DR). Лімфоцити, що підлягали типуванню, виділяли з гепаринізованої периферичної крові шляхом центрифугування у градієнті щільності фікол-верографіна. Групу контролю склали 350 здорових донорів - мешканців м. Києва.

Достовірність різниці у частоті визначення HLA-антигенів, що порівнювалися, оцінювали за допомогою критерію хі-квадрат для таблиць 2х2. У випадках, коли один з показників був менше 10, для оцінки достовірності різниці використовували точний метод Фішера.

Величину відносного ризику захворювання (RR) визначали за коефіцієнтом:

RR = аб/вг,

де а - кількість хворих, позитивних за даним антигеном, б – кількість осіб у контролі, негативних за даним антигеном, в – кількість хворих, негативних за даним антигеном, г – кількість осіб у контролі, позитивних за даним антигеном. При цьому значимими вважали показники RR>2,0 [4].

Етіологічну фракцію (атрибутивний ризик, ) підраховували за формулою:

= х – у/1 – у, де х – частота антигену у хворих, а у – часто-

та у здорових.

Даний показник дає змогу об’єктивно оцінити причинну роль у етіопатогенезі захворювання одного з декількох антигенів-провокаторів, для яких RR складав >2,0. Достовірним вважали показник більший 0,1 [4].

РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ

Аналіз локусу А показав, що у хворих на хронічний гломерулонефрит з нефротичним синдромом (ХГН, НС) найчастіше зустрічається антиген HLA-А2 – у 58,74%, але достовірної різниці з контрольною групою, в якій також часто визначається цей антиген – у 49,4%, не було (RR=1,457 та =0,184) (табл. 1). А 34 антиген в групі хворих не визначався, в контролі його частота також була низькою і склала 1,7%. Звертає увагу хоч і низька зустрічаємість частота антигенів А33 (1,4%) та А29 (0,7%) у хворих, але вона достовірно відрізнялась від норми і відносний ризик перевищував 2 (відповідно, RR=2,47 та RR=2,43) (табл. 1).

Влокусі В у хворих найчастіше зустрічався антиген В7 - 25,9%, в у здорових донорів 20,8%, але величина відносного ризику RR=1,324 не дозволяє вважати різницю достовірною. В той же час, виявлено достовірно більш високу наявність в фенотипі пацієнтів таких нечасто зустрічаємих антигенів як В44 (2,1% в порівнянні

з0,3%, RR=7,51), В62 (1,4% та 0,3%, RR=4,97), В52 (2,1% та 0,6%, RR=3,74), В38 (2,1%та 0,8%, RR=2,5), В39 (0,7% та 0,3%, RR=2,47) (табл. 2). Звертає увагу, що в групі хворих взагалі не зустрічались антигени В45, В50, В53, В56, тоді як

в контролі не було антигену В55, але різниця між групами недостовірна (р 0,05) (табл. 2).

Аналіз хворих з хронічною хворобою нирок V ст. показав, що в локусі А також найбільш часто зустрічався антиген А2 - 48,9%, але різниці

зконтролем не було (49,4%, RR=0,979). Коефіцієнти асоциативного зв»язку були вірогідними для наступних антигенів: А29 (1,1% в порівнянні

з0,3% (RR=3,87), а також А10 - у хворих 34,4%, тоді як в контролі 17% (RR=2,54, =0,211), та A30 - 2,2% та 0,6% (RR=3,978, =0,0166), для яких величина перевищувала 0,1, і ці антигени відносились до етіологічної фракції (табл. 3) .

Вгрупі хворих не було антигену А19, тоді як в контролі - у 4,8% (р 0,05), також у хворих не було антигену А34, а в контролі виявлено у 1,7%, але для цього антигену різниця недостовірна (р>0,05). В групі хворих були присутні антигени А31-0,37% та А36 - 1,1%, яких не було в контролі, але різниця недостовірна (р>0,05) (табл. 3).

Влокусі В фенотипу хворих з ХНН найбільш часто зустрічався антиген В7 - 20,7% випадків, але різниці з контрольною групою, де він складав 20,8%, не було (RR=0,99) (табл. 4). Антиген В27 у хворих зустрічався в 1,5 рази частіше - 10,7% в порівнянні з контролем - 8,3%, але різниця недостовірна (RR=1,32) (табл. 4). Показовим збільшенням зустрічаємості в групі хворих стали антигени В51 - 9,26% в порівнянні з 1,4% в контролі (RR=7,044), В41 - 8,15% і 0,8% (RR=10,3), але показники атрибутивного ризику не перевищували достовірний рівень (відповід-

82

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

но, =0,079 та 0,074) (табл. 4). Достовірно часті-

В не виявлено, тому що для жодного показни-

ше у хворих зустрічались антигени В50 - 1,48%,

ка цього локусу не перевищувала 0,1. Звертає

в контролі 0,3% (RR=5,26) та В49 - 0,74%, в

увагу відсутність в групі хворих антигенів В45,

контролі 0,3% (RR=2,61), але

показник також

В50, В53, але достовірної різниці з контролем

не перевищував рівень достовірності (відповід-

не відмічено (р 0,05).

но, 0,0046 та 0,012) (табл. 4).

Дослідження показали, що для розвитку

В групі хворих майже в 2 рази рідше зустрі-

хронічної ниркової недостатності відносний ри-

чалися антигени B12, B15, B16, B38, але різниця

зик достовірний у разі виявлення А 10, 29, 30.

з групою здорових недостовірна (р 0,05); ви-

Етіологічну роль грає А 10, для якого =0,211

явлена тенденція до зниження зустрічаємості в

(р<0,05). Звертає увагу відсутність в групі хво-

фенотипі хворих антигену B12 та його складових

рих антигенів А19 та 34, з них А 34 не виявлявся

(44+45) (р 0,1) (табл. 4). А антигени, які в контр-

і у пацієнтів з ХГН без ХНН, але різниця частоти

олі склали: В52-0,6%, В53-0,3%, В62-0,3%, В45-

цього антигену у пацієнтів обох груп в порівнянні

0,3%, в групі хворих взагалі не були виявлені,

із здоровими недостовірна.

але різниця не була достовірною (р 0,05) (табл.

В локусі В асоційовані з розвитком ХНН В 41,

4).

49, 50,51. Причинної ролі HLA-антигенів локусу

Типування за локусом DR продемонструва-

В у виникненні хронічного порушення функції

ло, що у хворих з ХНН найбільш часто зустрі-

нирок не виявлено, тому що для жодного показ-

чались антигени DR7 - 50% (в контролі - 42%)

ника цього локусу не перевищувала 0,1. Звер-

та DR-3 - 38,2% (в контролі - 34%), але ці по-

тає увагу відсутність в групі хворих антигенів

казники не відрізнялись достовірно від норми

В52, 53, 62, з них В 53 не виявлявся і при аналізі

(RR=1,39 та RR=1,2) (табл. 5). Група хворих до-

фенотипів хворих на ХГН, НС без зниження нир-

стовірно відрізняється від здорових за частотою

кової функції, але достовірної різниці з контр-

антигену DR4 - 7,8%, який в контролі не був ви-

ольною групою не було. Виявлена тенденція до

явлений (р<0,05), також у 1,5% обстежених хво-

зниження частоти антигену B12 та його складо-

рих був антиген DR52, тоді як в контролі його не

вих (44+45).

було, але різниця недостовірна (р 0,05) (табл.

Цікаво, що асоціативний зв»язок антигену

5). Водночас, у хворих не виявили антигену

А 10 з розвитком ХНН та протективну роль В 12

DR8, який в контролі склав-5% (р<0,05), також

підтвердили також Э. Т. Омуралиева, А. А. Сопу-

у хворих зустрічався рідше антиген DR1 - 14,1%

ев, вивчаючи HLA – антигени у осіб киргизської

в порівнянні з 25% в контрольній групі (р<0,05)

популяції [9].

(табл. 5), що свідчить про їх захисну роль.

Аналіз HLA-антигенів ІІ класу виявив досто-

Таким чином, вірогідно частіше спостеріга-

вірне підвищення DR4 у хворих, що вказує на

ються, а тому і асоційовані з ХГН, НС А 29, А 33,

додатковий ризик розвитку ХНН при наявності

але причинної ролі в етіопатогенезі за локусом

цього антигену в фенотипі хворих на хронічну

А не виявлено, тому що для жодного показника

хворобу нирок. В той же час, достовірно зниже-

цього локусу не перевищувала 0,1. Звертає

на частота зустрічаємості DR1, DR8.

увагу відсутність А 34 у хворих, тоді як у здоро-

Таким чином, виявлені атрибутивний ризик

вих – в 1,7%, але різниця статистично недосто-

розвитку ХНН у разі наявності у хворих з ХГН А10

вірна (р>0,05).

та протективна роль А19, DR1, DR8, а присут-

В локусі В вірогідно частіше спостерігаються,

ність в HLA-фенотипі

антигенів сімейства B12

а тому і асоційовані з ХГН, НС В 38, 39. 44, 51,

може бути додатковою причиною, що гальмує

62. Причинної ролі в етіопатогенезі за локусом

розвиток ниркової недостатності.

Таблиця 1

ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ, НЕФРОТИЧНИЙ СИНДРОМ ЛОКУС А

HLA-A

n-аг здорові

n-аг хворі

Частота Аг у

Частота Аг у

RR

здорових n=350

хворих n=143

А1

98

45

0,28000

0,3147

1,181

0,042

A2

173

84

0,49428

0,5874

1,4566

0,176

A3

60

15

0,17142

0,1049

0,5665

-0,084

A9

70

28

0,2000

0,1958

0,974

-0,012

A10

60

16

0,17142

0,1119

0,609

-0,070

A11

57

29

0,16285

0,2028

1,3037

0,047

A19

17

8

0,04857

0,0559

1,1599

0,010

A23

8

6

0,02285

0,0420

1,873

0,020

83

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Продовження таблиці 1

A24	22	16	0,06285	0,1119	1,879		0,053
A25	32	9	0,09142	0,0629	0,6671		-0,032
A26	22	6	0,06285	0,0420	0,6538		-0,021
A28	28	12	0,07977	0,0839	1,0565		0,010
A29	1	1	0,00289	0,0070	2,43		0,005
A30	2	1	0,00571	0,0070	1,1275		0,002
A31	0	1	0	0,0070
A32	9	1	0,02571	0,0070	0,267
A33	2	2	0,00571	0,0140	2,472		0,008
A34	6	0	0,01714	0			Р>0,05
А36	0	0	0	0	0
А1+36	98	45	0,280	0,3147	1,181		0,043
A9(23+24)	100	50	0,2857	0,3497	1,183		0,083
A10(25+26)	114	31	0,3257	0,2168	0,573		-0,161
A19(33+30)	31	14	0,1075	0,0979	0,90		-0,011
							Таблиця 2
ХРОНІЧНИЙ ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ, НЕФРОТИЧНИЙ СИНДРОМ ЛОКУС В
HLA-В	n-аг	n-аг хворі	Частота Аг у	Частота Аг у	RR
	здорові		здорових n=350	хворих n=143
В5	56	25	0,1600	0,1748	1,1121		0,011
B7	73	37	0,20857	0,2587	1,324		0,062
B8	47	28	0,13423	0,1958	1,57		0,069
B12	73	22	0,20857	0,1538	0,6896		-0,062
B13	61	25	0,17428	0,1748	1,0036		0,0007
B14	25	9	0,07142	0,0629	0,8727		-0,010
B15	34	8	0,09714	0,0559	0,55		-0,043
B16	33	5	0,09428	0,035	0,3484		-0,065
B17	50	12	0,14285	0,0839	0,549		-0,069
B18	29	9	0,08285	0,0629	0,0743		-0,021
B21	20	12	0,05714	0,0839	1,5124		0,028
B22	18	7	0,05142	0,0490	0,951		-0,010
B27	29	14	0,08285	0,0979	1,2		0,016
B35	60	30	0,17142	0,2098	1,284		0,046
B38	3	3	0,00857	0,021	2,5		0,013
B39	1	1	0,00285	0,070	2,47		0,004
B40	36	12	0,10285	0,0839	0,799		-0,022
B41	3	2	0,00857	0,0140	1,643		0,0055
B44	1	3	0,00285	0,0210	7,51		0,018
B45	1	0	0,00285	0			р>0,05
B49	1	1	0,00285	0,007	2,47		0,0042
B50	1	0	0,00285	0			р>0,05
B51	5	3	0,01428	0,0210	1,48		0,0068
B52	2	3	0,00571	0,0210	3,735		0,0154
B53	1	0	0,00285	0			р>0,05

84

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Продовження таблиці 2

B56	0	0	0	0	0
B55	0	1	0	0,0070		р>0,05
B62	1	2	0,00285	0,01400	4,968	0,01118
B5(51+52)	63	31	0,1800	0,2168	1,26	0,045
B12(44+45)	75	25	0,2143	0,1748	0,777	-0,050
B16(38+39)	37	9	0,1075	0,0629	0,557	-0,044
B21(49+50)	22	13	0,0629	0,0909	1,49	0,031
B22+55	18	8	0,0543	0,0559	1,03	0,001
B15+62	35	10	0,1000	0,0699	0,676	-0,044
B14+64+65	25	9	0,07142	0,0629	0,8727	-0,010

Таблиця 3

ХРОНІЧНА ХВОРОБА НИРОК V ст. ЛОКУС А

	HLA-A	n-аг	n-аг хворі	Частота Аг у	Частота Аг у	RR
		здорові		здорових n= 350	хворих n=270
	А1	98	55	0,28000	0,2037	0,658	-0,562
	A2	173	132	0,49428	0,4889	0,979	-0,019
	A3	60	60	0,17142	0,2222	1,3796	0,061
	A9	70	71	0,2000	0,2630	1,427	0,078
	A10	60	93	0,17142	0,3444	2,539	0,211
	A11	57	34	0,16285	0,1259	0,74	-0,047
	A19	17	0	0,04857	0		t=2,3
							р 0,05
	A23	8	7	0,02285	0,0259	1,1137	0,003
	A24	22	2	0,06285	0,0074	0,111	-0,058
	A25	32	14	0,09142	0,0519	0,544	-0,043
	A26	22	5	0,06285	0,0185	0,28	-0,053
	A28	28	26	0,07977	0,0963	1,229	0,018
	A29	1	3	0,00289	0,0111	3,873	0,0082
	A30	2	6	0,00571	0,0222	3,978	0,0166
	A31	0	1	0	0,0037		р>0,05
	A32	9	8	0,02571	0,0296	1,156	0,004
	A33	2	2	0,00571	0,0074	1,298	0,0017
	A34	6	0	0,01714	0		р>0,05
	A36	0	3	0	0,0111		р>0,05
	A9(23+24)	100	80	0,2857	0,2963	1,053	0,014
	A10(25+26)	114	112	0,3257	0,4148	1,47	0,132
	A19(33+30)	31	17	0,1075	0,063	0,56	-0,044
	A1+36	98	58	0,2800	0,2148	0,703	-0,097

85

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

							Таблиця 4
		ХРОНІЧНА ХВОРОБА НИРОК V ст. ЛОКУС В
HLA-В	n-аг		n-аг хворі	Частота Аг у	Частота Аг у	RR
	здорові			здорових n= 350	хворих n=270
В5	56		48	0,1600	0,1718	1,089	0,011
B7	73		56	0,20857	0,2074	0,99	-0,001
B8	47		32	0,13423	0,1185	0,867	-0,022
B12	73		31	0,20857	0,1148	0,49	р>0,05
B13	61		44	0,17428	0,1630	0,92	-0,012
B14	25		34	0,07142	0,1259	1,87	0,059
B15	34		16	0,09714	0,0593	0,59	Р>0,05
B16	33		9	0,09428	0,0333	0,331	Р>0,05
B17	50		32	0,14285	0,1185	0,807	-0,034
B18	29		35	0,08285	0,1296	1,65	0,051
B21	20		23	0,05714	0,0852	1,537	0,03
B22	18		8	0,05142	0,0296	0,56	-0,031
B27	29		29	0,08285	0,1074	1,332	0,027
B35	60		31	0,17142	0,1148	0,627	-0,072
B38	3		1	0,00857	0,0037	0,43	-0,005
B39	1		1	0,00285	0,0037	1,299	0,0009
B40	36		33	0,10285	0,1222	1,214	0,0216
B41	3		22	0,00857	0,0815	10,267	0,074
B44	1		1	0,00285	0,0037	1,295	0,0009
B45	1		0	0,00285	0		р>0,05
B49	1		2	0,00285	0,0074	2,61	0,0046
B50	1		4	0,00285	0,0148	5,256	0,012
B51	5		25	0,01428	0,0926	7,044	0,079
B52	2		0	0,00571	0		р>0,05
B53	1		0	0,00285	0		р>0,05
B56	0		0	0	0
B55	0		0	0	0
B62	1		0	0,00285	0		р>0,05
B65	0		2	0	0,0074		р>0,05
B5(51+52)	63		73	0,1800	0,2704	1,69	0,11
B12(44+45)	75		32	0,2143	0,1185	0,493	р 0,1
B16(38+39)	37		11	0,1075	0,0407	0,35	р>0,05
B21(49+50)	22		29	0,0629	0,1074	1,79	0,047
B15+62	35		16	0,1000	0,0593	0,567	-0,055
B22+56+53	19		8	0,05429	0,0296	0,531	-0,031
B14+64+65	25		36	0,07142	0,1333	1,068	0,064

86

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

							Таблиця 5
		ХРОНІЧНА ХВОРОБА НИРОК V ст. Локус-DR
HLA-DR	n-аг		n-аг хворі	Частота Аг у	Частота Аг у	RR	р
	здорові			здорових n= 55	хворих n=270
DR1	14		38	0,25	0,1407	0,49	t=2,01
							р<0,05
DR2	26		127	0,47	0,4704	1,002	р>0,05
DR3	19		103	0,34	0,3815	1,197	р>0,05
DR4	0		21	0	0,0778		t=2,9
							р<0,05
DR5	21		97	0,38	0,3593	0,915	р>0,05
DRw6	3		11	0,05	0,0407	0,806	р>0,05
DR7	23		135	0,418	0,50	1,39	р>0,05
DR8	3		0	0,05	0		t=2,4
							р<0,05
DRw52	0		4	0	0,0148		р>0,05

ЛІТЕРАТУРА

1.Алексеев Л. П. Ассоциированная с HLA предраспоженность к заболеваниям и некоторые механизмы ее реализации / Л. П. Алексеев, Н. М. Хаитова, В. В. Яздовский // Вестник АМН СССР. - 1998. - № 5. – С. 30 37.

2.Гордеева Л. А. Ассоциация HLA локусов А и В с репродуктивной патологией у женщин / Л. А. Гордеева [и др.] // Аллергология и иммунология. - 2009. - Т. 10, № 3. - С. 375-378.

3.Дранник Г. Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г. Н. Дранник. – К. : ООО

«Полиграф Плюс», 2006. – 481 с.

4.Зарецкая Ю. М. Клиническая иммуногенетика / Ю. М. Зарецкая // М. : Медицина, 1983.

– 103 с.

5.Карпентер Ч. Главный комплекс гистосовместимости / Ч. Карпентер [и др.] // Внутренние болезни / Под ред. Э. Фаучи [и др.]. - М.: Практика Мак-Гроу-Хилл, 2002. – С. 21382146.

6.Комарова О. В. Система HLA при гломерулонефрите у детей / О. В. Комарова, Т. В. Сергеева // Медицинский научный и учебнометодический журнал. - 2003. - № 12. - С. 116-125.

7.Кононенков В. И. Структурные основы и функциональная значимость аллельного полиморфизма генов цитокинов человека и их рецепторов / В. И. Кононенков, М. В. Смольникова // Медицинская иммунология. - 2001. - Т. 5, № 1-2. - С. 11-28.

8.Корякова Н. Н. Патогенетические особенности различных клинико-морфологических

вариантов хронического гломерулонефрита / Н. Н. Корякова // Нефрология. - 2005. - Т. 9,

№1. - С. 58-62.

9.Омуралиева Э. Т. HLA – антигены у лиц кыргызской популяции с различными формами ХПН / Э. Т. Омуралиева, А. Сопуев // art.russ- med.ru/full_immunology_28_russ-med.html].

10.Потапнев М. П. Апоптоз клеток иммунной системы и его регуляция цитокинами / М. П. Потапнев // Иммунология. - 2002. -

№4. - С. 237-242.

11.Смольникова М. В., Кононенков В. И. Клиническая иммуногенетика заболеваний человека / М. В. Смольникова, В. И. Кононенков // Медицинская иммунология. – 2001. - Т. 3,

№3. - С. 379-389.

12.Хаитов Р. М. Физиологическая роль главного комплекса гистосовместимости человека / Р. М. Хаитов, Л. П. Алексеев // Иммунология. - 2001. - № 3. – С. 4-11.

13.Al-Elise A. A. HLA DR alleles in Kuwaiti children with idiopathic nephritic syndrome / A. A. Al-Elise // Ped. Nephrol. – 2000. – 15 (1-2). – Р. 79-81.

14.Clark A. G. B. Genes encoding the be chains of HLA DR7 and HLA DQw2 define major sus-

ceptibily demerminants for idiopatic NC / A. G. B. Clark [et al.] // Clin. Sci. - 1990. –

78. – Р. 391-397.

15.Fogo A. B. Nephrotic syndrome: Molecular and genetic basis / A. B. Fogo // Nephron. – 2000.

– Vol. 85, № 1. – P. 8-13.

16.Krensky Alan M. Molekular Biology of Transplantation / Alan M. Krensky // Nephron. – 2000. – 86. – Р. 260-265.

87

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

17.Levey A. S. Chronic kidney disease as a global public health problem: Approaches and initiatives – a position statement from Kidney Disease Improving Global Outcomes / A. S. Levey, R. Atkins, J. Coresh [et al.] // Kidney International. – 2007. – 72. – P. 247–259.

18.Noss G. Association of minimal change NS with HLA B8 and B13-Clin / G. Noss [et al.] // Nephron. – 1981. – 15. – Р. 172-174.

19.Park Cheol Whee. Urinary Soluble HLA Class 1 Antigen in Patients with Minimal Change Disease : A Predictor of Steroid Response / Cheol Whee Park [et al.] // Nephron/ - 1998. – 79. - Р. 44-49.

20.Regan D. HLA antigens and steroid-responsive NS / D. Regan [et al.] // Tissue antigens. – 1980. – 16. – Р. 147-151.

21.Schieppati A. Progression of chronic Kidney Disease in : Primer on Kidney disease / A. Schieppati, R. Pisoni - 2005. - Р. 446-450.

РЕЗЮМЕ

ОсобЕННОСТИ РАСПРЕДЕЛЕНИЯ HLA-A, B, DR у БОЛЬНЫХ ХРОНИЧЕСКОЙ БОЛЕЗНЬЮ ПОЧЕК, ГЛОМЕРУЛОНЕФРИТ С НЕФРОТИЧЕСКИМ СИНДРОМОМ І-ІІ И V стадИй

Петрина Е. П., Дранник Г. Н., Дриянская В. Е., Величко М.Б

ГУ «Институт нефрологии НАМН Украины»

Показаны особенности распределения HLA антигенов І и ІІ классов у больных гломерулонефритом с нефротическим синдромом с сохраненной и нарушенной функцией

почек. Так, ассоциированы с ХГН, НС HLA-А 29, А 33; В 38, 39. 44, 51, 62. Для развития хронической почечной недостаточности (ХПН) относительный риск достоверный в случае выявления HLA-А 10, 29, 30; В 41, 49, 50, 51. Выявлены атрибутивный риск развития ХПН при наличии у больных с ХГН А 10 и протективная роль А 19, DR1, DR8, а присутствие в HLA-фенотипе антигенов семейства В 12 может быть дополнительной причиной, тормозящей развитие почечной недостаточности.

Ключевые слова: хроническая болезнь почек, гломерулонефрит, нефротический синдром, HLA-фенотип, хроническая почечная недостаточность.

SUMMARY

PECULIARITIES OF HLA-A, B, DR DISTRIBUTION IN PATIENTS WITH CHRONIC RENAL DISEASE AND GLOMERULONEPHRITIS WITH I-II AND V STAGE NEPHROTIC SYNDROME

Petrina O. P., Drannik G. M., Driyanska V. E., Velichko M. B.

Institute of Nephrology NAMS of Ukraine

The peculiar distribution of HLA-A, B, DR antigens is shown in the patients having chronic glomerulonephritis (CGN) in association with nephrotic syndrome (NS) with the reserved and impaired function of kidneys. Thus, associated with CGN and NS are HLA-А 29, А 33; В 38, 39. 44, 51, 62. The relative risk to develop chronic renal failure is in detection of HLA-А 10, 29, 30; В 41, 49, 50, 51. The detected attributive risk to develop CRF in case the CGN patients have A 10 and the protective role of F 19, DR 8 and also the available in HLA-phenotype of antigens of D 12 family can be the additional cause that hinders the development of renal failure.

Key words: chronic renal disease, glomerulonephritis, nephrotic syndrome, HLA-phenotype, chronic renal failure.

УДК 615.835.3

ЦИТОКІНОВИЙ ПРОФІЛЬ РОТОГЛОТОЧНОГО СЕКРЕТУ У ХВОРИХ З ГЕНЕРАЛІЗОВАНИМ ПАРОДОНТИТОМ

КОПЕЛЬЯН Н.М.

Луганський державний медичний університет

Вступ. Запальні захворювання пародонта,

асаме генералізований пародонтит (ГП), залишаються актуальною проблемою стоматології. Оскільки ураження пародонту спостерігається у дітей та осіб молодого, найбільш працездатного віку [1, 2]. Одним з основних механізмів розвитку ГП належить зниження бар'єрних систем організму, а саме порушення як системного імунітету,

атакож неспецифічної резистентності організму [3]. Дисфункція системи фагоцитозу, як ознаки неспецифічної резистентності, може мати самостійне патогенетичне значення, особливо для прогнозування тривалості захворювання та розвитку ускладнень [2, 6, 9]. Можна вважати, що зміни регуляторної ланки іменного гомеостазу з

гіперпродукцією регуляторних цитокінів у сироватці крові лежить в основі порушення функціонування імунної системи [5, 7, 8].

Метою роботи було вивчення концентрації прота протизапальних цитокінів у ротоглоточному секреті при генералізованому пародонтиті.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є фрагментом НДР «Розробка оптимальних методів імунокорекції та імунореабілітації у хворих на генералізований пародонтит» (№ держреєстрації 0110U005010).

МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Під нашим спостереження знаходилося 37 хворих на ГП віком від 18 до 39 років. Серед обстеже-

88

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

них жінок було 20 (54,1%) осіб та 17 (45,9%) чоловіків. У всіх пацієнтів з анамнезу виявлено, що тривалість захворювання перевищувала 5 років (середня тривалість 7,4±0,8 років), а тяжкість хвороби оцінювалася як другого ступеня.

Визначення концентрації прозапальних цитокінів (IL-1 , ФНП ) та протизапального (IL-4) у ротоглоточному секреті (РГС) проводили на лабораторному обладнанні «Эфос9305» (РФ). Для дослідження цитокінів використовували реагенти виробництва „ProCon” (“Протеиновый контур”; СПб).

Всі хворі обстежувалися в період загострення хвороби. Донорам (контрольна група) проводили дослідження рівня цитокінів у РГС. Дослі-

дження проводились за методиками виробника.

Математичну обробку отриманих даних проводили на персональному комп’ютері Intel Core 2 Duo 2,66 GHz, Microsoft Windowsxp professional з використанням пакетів ліцензійних програм Microsoft Office 2003, Microsoft Excel Stadia 6.1/prof та Statistica [4].

ОТРИМАНІ РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

В результаті проведених досліджень виявлено збільшення концентрації прозапальних (ІL- 1 , ФНП ) цитокінів у РГС хворих на ГП в період загострення захворювання (табл.)

Таблиця

Вміст цитокінів у ротоглоточному секреті в обстежених хворих (М±m)

	Показник		Норма	Середнє значення	Розбіжності
				(n=37)
	IL-1 ,	пг/мл	8,2±0,6	20,3±1,2***	19,0 - 62,3
	ФНП ,	пг/мл	5,6±0,35	24,6±1,3***	3,8 - 47,7
	IL-4,	пг/мл	1,25±0,05	1,36±0,09	0,7 – 4,3
	IL-1 /IL-4		6,56±0,12	14,9±0,9***	8,3 – 25,1
	ФНП /IL-4		4,48±0,08	18,1±1,0***	3,3 – 16,5

Примітка: ймовірність розбіжностей відносно показників норми * - при Р<0,05, ** - Р<0,01, *** - Р<0,001

У обстежених концентрація ІL-1 була в 2,48	ФНП у РТГ складав 12,3±2,1 пг/мл (при нормі
рази вище норми (Р<0,001) і в середньому скла-	5,6±0,35 пг/мл; P<0,05). Найменший рівень про-
дала 20,3±1,2 пг/мл. При цьому розбіжності по-	запального цитокіну ФНП було виявлено у хворих
казника цитокіну у хворих із загостренням ГП були	млявим перебігом ГП, що свідчить про недостат-
від 19,0 до 42,3 пг/мл. Індивідуальний аналіз до-	ність протимікробної активності клітинного імуні-
вів що максимальний вміст IL-1 (40,3±1,7 пг/мл;	тету. Необхідно зазначати, що у хворих з тривалим
Р<0,001) був відзначений у хворих з частими ре-	анамнезом хвороби (більш 10 років) концентрація
цидивами хвороби. Водночас, при помірному під-	ФНП у РГС також була на ніжній межі норми або
вищенні цитокіну в РГС клінічний перебіг пародон-	зниженою. Так, середній вміст цитокіну дорівнював
тального запалення характеризувався більш бла-	5,0±1,1 пг/мл (Р>0,05). Обмеження продукції ФНП
гоприємною течією (рідкі рецидиви, які швидко	в умовах тривалої мікробної персистенції є адап-
купіровалися антибактеріальними засобами).	тивною реакцією системи імунітету, яка спрямова-
Вивчення вмісту ФНП у РГС показав зростання	на на попередження протиапоптозного потенціалу
його у хворих у середньому в 4,4 рази (24,6±1,3 пг/	із розвитком незворотного ушкодження тканин [7].
мл; P<0,01), а розбіжності показника складали від	У хворих з рівнем цитокіну у межах від 9,1 до 15,9
3,8 до 47,7 пг/мл. За рівнем ФНП , хворі були роз-	пг/мл відмічалося найбільш благоприємний пере-
ділили на три групи – з високим від 20,0 до 47,7	біг ГП. В клінічному плані діагностовано помірний
пг/мл, помірно підвищеним від 6,6 до 19,9 пг/мл і	інтоксикаційний синдром з мінімальними місцеви-
низьким - 3,8 до 6,5 пг/мл. Причому група хворих	ми проявами пародонтиту.
з високим та помірно підвищеним вмістом ФНП	Отже, отримані дані свідчать що у більшості
склала 62,2%, а з низьким – 37,8% (серед цієї гру-	обстежених хворих із загостренням ГП відміча-
пи у 13,5% рівень ФНП не виходив за межи норми).	лася високий вміст прозапальних цитокінів (IL-1 ,
Індивідуальний аналіз показав, що високий рівень	ФНП ) у РГС, що свідчить про наявність в організ-
ФНП характерний для пацієнтів з частими рециди-	мі хворого стимулюючого інфекційного агенту.
вами ГП і вміст цитокіну в РГС у них в середньому	Було проаналізовані результати досліджен-
складав 30,1±2,8 пг/мл, тобто них перевищував	ня рівня протизапального цитокіну (ІL-4) у РГС
показник здорових осіб майже в 5,3 рази (P<0,01).	хворих на ГП (див. табл.). За норму визначено
У пацієнтів з помірно підвищеним рівнем ФНП клі-	рівень ІL-4 у крові здорових донорів - 1,25±0,05
нічний перебіг пародонтального запалення харак-	пг/мл, а його рівень коливався від 0,7 до 4,3 пг/
теризувався загостреннями 3-5 рази на рік, однак	мл. В обстежених хворих простежувалось під-
потребували застосування антибактеріальних за-	вищення рівня IL-4 у РГС, який невірогідно пе-
собів як місцево, так й системно. Середній рівень	ревищував референтну норму і дорівнював

89

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

1,36+0,09 пг/мл (Р>0,05). Індивідуальний аналіз довів, що у більшості обстежених (26 чол. – 70,3%) спостерігався високий рівень цитокіну

– 2,0±0,15 пг/мл із розбіжностями показника від 1,4 до 4,3 пг/мл. Гіперпродукції IL-4 над іншими цитокінами відбувається при наявності позаклітинних патогенів, що посилює Тh2 імунної відповіді з презентацією антигену В-клітинам [6, 9]. У 6 (16,2%) пацієнтів вміст цитокіну не перевищував 1,2±0,02 пг/мл, тобто залишався в межах референтної норми. У 5 (13,5%) пацієнтів при наявності клінічних ознак хронічного пародонтального запалення рівень цитокіну дорівнював 0,9±0,06 пг/мл, що було менше норми в 1,4 рази. Однак, у хворих з частими рецидивами ГП (більш 6 разів на рік) вміст ІL-4 в середньому складав 1,1±0,08 пг/мл, що було 1,14 разів нище за норму (Р>0,01). Причому в означеній групі більшості хворих мала нормальний або підвищений рівень цитокіну, у жодного хворого не зареєстровано високий вміст протизапального цитокіну IL-4 у РГС.

Виходячи з цього, коефіцієнти які відображають співвідношення цитокінів з прозапальною до протизапальної активністю, суттєво збільшувалися: індекс ІL-1 /ІL-4 – в 2,3 рази (Р<0,001), ФНП /ІL-4 – в 4,0 рази (Р<0,001). Ці дані свідчать про суттєву перевагу прозапальних активностей у РГС хворих в цей період загострення ГП, що пов’язано з наявністю хронічного запального процесу як у ротовій порожнині.

ВИСНОВКИ

1.У обстежених хворих на хронічний генералізований пародонтит відмічалися зростання прозапальних цитокінів (ІL-1 , ФНП ) у ротоглоточному секреті. Кратність прозапальних медіаторів залежала від частоти виникнення загострень протягом року.

2.У обстежених хворих на ГП відмічалося помірне зростання рівню протизапального цитокіну (IL-4) у ротоглоточному секреті. Виявлено негативний кореляційний зв`язок частотою виникнення рецидиву ГП та рівнем вивченого цитокіну.

3.У подальшому можна вважати перспективним та доцільним вивчення ефективності використання імуноактивних препаратів у хворих на генералізований пародонтит.

ЛІТЕРАТУРА

1.Безрукова И.В. Агрессивние форми пародонтита / И.В. Безрукова, А.И. Грудянов.

– М.: Медицинское информационное агентство. – 2002. – 120 с.

2.БезруковаИ.В.Микробиологическиеииммунологическиеаспектиэтиопатогенезабистропро-

грессирующего пародонтита / И.В. Безрукова

// Пародонтология. – 2000. – № 3. – С. 3–6.

3.Копельян Н.Н. Некоторие аспекти этиологии пародонтопатий в детском возрасте / Н.Н. Копельян // Український медичний альманах.

– 2004. – Т. 7, № 6. – С. 22–24.

4.Лапач С.Н. Основные принципы применения статистических методов в клинических испытаниях / С.Н. Лапач, А.В. Чубенко, П.Н. Бабич. - Киев: Морион, 2002. - 160 с.

5.НесмеяновВ.А.Цитокиныиммуннойсистемы. Белки и пептиды. –М.: Наука, 1995. – 126с.

6.Потапнев М.П. Иммунорегуляторные

цитокины, иммунокомпетент-ные клетки и патогенез инфекционных заболеваний/ М.П.Потапнев //Здравоохранение. – 1997. – №4. – С.27-31.

7.Ярилин А.А. Система цитокинов и принципы её функционирования в норме и при патологи // Иммунология. – 1997. - № 5. – С. 7-17.

8.Balkwill F.R., Burke F. The cytokine network // Immunol. Today. – 1989. – Vol.10, №9. – P. 299-304.

9.Dinarello Ch. The biological properties of interleukin-1 //Europ. Cytokine Netw. – 1994. – Vol.5, №6. – Р.369-376.

РЕЗЮМЕ

ЦИТОКИНОВЫЙ ПРОФИЛЬ РОТОГЛОТОЧНОГО СЕКРЕТА У БОЛЬНЫХ С ГЕНЕРАЛІЗОВАНЫМ ПАРОДОНТИТОМ

Копельян Н.Н.

Изучено цитокиновый профиль ротоглоточного секрета у больных с генерализованым пародонтитом. Нарушения профиля характеризовались значительным повышением провоспалительных цитокинов (IL-1 , ФНО ) на фоне умеренного повышения противоспалительного цитокина (IL-4). Полученные результаты должны быть учтены при разработке рациональных подходов иммунокорекци и иммунореабилитации больных с хроническим Генерализованным пародонтитом.

Ключевые слова: генерализованный пародонтит, провоспалительные цитокины, противоспалительные цитокины, ротоглоточный секрет.

SUMMARY

CYTOKINES TYPE OF OROPHARYNX SECRET IN PATIENTS WITH GENERALIZED PERIDONTITIS

Kopelyan Natalia

The citokines type of oropharynx secret is studied for patients with Generalized periodontitis. Violation of type is characterized of considerable increase of proinflammatory cytokines (IL-1 , ФНО ) on a background the moderate increase of antiinflommatory cytokines (Il-4) . The got results must be taken into account at development rational ways of immunocorrection and immunoreabilitation of patients with chronic Generalized peridontitis.

Key words: Generalized peridontitis, proinflammatory cytokines, antiinflommatory cytokines, oropharynx secret.

90