immunologia_N3-4_2010_block_210x297

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Дійсно, до початку лікування у хворих з СХВ активність СІФ в основній групі була зниженою в 1,75 рази (при нормі 2,84±0,05 МО/мл), складаючи в середньому (1,62±0,04) МО/мл (Р<0,001). У групі зіставлення активність СІФ дорівнювала в середньому (1,65±0,03) МО/мл, що було в 1,72 рази нижче відповідного показника норми (Р<0,001). При індивідуальному аналізі активності СІФ у сироватці крові пацієнтів обох груп методом градацій були отримані наступні дані (табл. 2).

							Таблиця 2
	Градації активності СІФ у хворих з СХВ до початку лікування (абс/%)
	Градації активності СІФ				Групи обстежених хворих
	(МО/мл)		основна (n=36)				зіставлення (n=34)
	3,20-3,39		1/2,78				-
	3,0-3,19		1/2,78				1/2,94
	2,80-2,99		1/2,78				1/2,94
	2,60-2,79		2/5,56				1/2,94
	2,40-2,59		2/5,6				1/2,94
	2,20-2,39		2/5,56				2/5,88
	2,00-2,19		3/8,33				3/8,82
	1,80-1,99		6/16,65				5/14,72
	1,60-1,79		11/30,56				10/19,2
	1,40-1,59		3/11,1				5/14,72
	1,20-1,39		2/5,56				3/8,82
	1,10-1,19		2/5,56				2/5,88
	Норма					(2,84±0,05) МО/мл
	У переважної більшості хворих, що були під			нормі (22,1±0,8) пг/мл) і становив у середньому
наглядом, а саме у 30 хворих (83,33%) основної				(15,6±0,8) пг/мл (Р<0,01), у пацієнтів групи зі-
групи й також в 30 пацієнтів (88,24%) групи зі-				ставлення - в 1,38 рази нижче норми, та скла-
ставлення активність СІФ знаходилася в межах				дав у середньому (16,0±0,9) пг/мл (Р<0,01). При
градацій (1,1-2,59) МО/мл, тобто була вірогідно				цьому рівень -ІФН у крові був знижений стосов-
знижена, у 2 пацієнтів (5,56%) основної групи й				но норми в 1,45 рази (при нормі (18,6±0,6) пг/
в 1 особи (2,94%) з групи зіставлення – в межах				мл)	в основній групі, і становив у середньому
градацій (3,0-3,39) МО/мл, тобто була підвище-				(12,8±0,5) пг/мл (Р<0,01). У групі зіставлення
ною, в 3 пацієнтів (11,1%) основної групи і в 2				концентрація -ІФН у сироватці крові була в 1,41
хворих (5,88%) групи зіставлення - в межах гра-				рази нижче норми й становила в середньому
дацій (2,60-2,39) МО/мл, а саме у межах рефе-				(13,2±0,7) пг/мл; (Р<0,01).
рентної норми (табл. 2).					Таким чином, у більшості обстежених хворих
	До початку лікування в обстежених хворих на			на СХВ відзначається пригнічення показників
СХВ відзначалися також різноспрямовані зсуви				ІФС, що характеризувалося зниженням актив-
з боку концентрації -ІФН в сироватці крові. Так,				ності СІФ, а також зменшенням концентрації - і
вміст -ІФН у крові 4 пацієнтів (13,9%) основної				-ІФН у сироватці крові.
групи й 5 хворих (17,6%) групи зіставлення був					При проведенні повторного дослідження по-
підвищений, у 5 обстежених (11,1%)			основної	казників СІ після завершення лікування був вста-
групи та у 5 пацієнтів (14,7%) групи зіставлен-				новлений виражений позитивний вплив нуклеї-
ня концентрація -ІФН знаходилася в межах				нату на ІФС хворих на СХВ. При цьому середні
норми, у той час як в 27 хворих (75,0%) осно-				значення активності СІФ, а також рівня як -ІФН,
вної групи й в 24 пацієнтів (70,5%) групи зістав-				так й -ІФН на момент завершення лікування до-
лення - вірогідно знижений. При цьому сумарно				сягали нижньої межі норми для відповідних по-
рівень -ІФН у сироватці крові хворих на СХВ				казників (Р>0,1-0,05) (табл. 3).

основної групи був в 1,4 рази нижче норми (при

71

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Таблиця 3

Показники ІФС у хворих з СХВ після завершення курсу лікування (М±m)

Показники

Норма

Групи обстежених хворих

Р

основна (n=36)

зіставлення (n=34)

СІФ,

МО/мл

2,84±0,05

2,78±0,07

2,04±0,05**

<0,01

-ІФН,

пг/мл

22,1±0,6

21,6±0,5

18,7±0,3*

<0,05

-ІФН,

пг/мл

18,6±0,5

18,3±0,5

15,6±0,3*

<0,05

Як відображено в таблиці 3, після завершення

складала (18,3±0,5) пг/мл, що було нижче норми

лікування активність СІФ у хворих основної гру-

в 1,2 рази (Р<0,05) і менше концентрації -ІФН у

пи, яка отримувала імунокорекцію за допомогою

хворих основної групи в середньому в 1,18 рази

нуклеїнату, становила в середньому (2,78±0,07)

(Р<0,05). Рівень -ІФН у сироватці крові пацієнтів

МО/мл при нормі (2,85±0,05) МО/мл (Р>0,05),

групи зіставлення в цей період обстеження ста-

концентрація -ІФН у сироватці крові – (21,6±0,6)

новив у середньому (15,6±0,3) пг/мл, що було

пг/мл при нормі (22,1±0,6) пг/мл (Р>0,05), рівень

в 1,2 рази нижче норми (Р<0,05) і в 1,17 рази

-ІФН - (18,3±0,5) пг/мл при значеннях норми

менше аналогічного показника в основній гру-

(18,6±0,5) пг/мл (Р>0,1). Застосування тіль-

пі (Р<0,05). Таким чином, включення нуклеїнату

ки загальноприйнятої терапії [2, 12] у пацієнтів

до комплексу лікування хворих на СХВ з метою

групи зіставлення також позитивно впливало

імунокорекції сприяє покращенню, та в більшос-

на ІФС обстежених хворих, однак не забезпечу-

ті випадків нормалізації показників ІФС, а саме

вало повного відновлення вивчених показників

підвищення активності СІФ та концентрації -ІФН

ІФС. Так, після завершення лікування хворих на

і -ІФН у сироватці крові пацієнтів при їхньому ви-

СХВ у групі зіставлення

активність СІФ склала в

хідному зниженому рівні.

середньому (2,04±0,05) МО/мл, що було в 1,39

Ці дані підтверджуються також результата-

разів менше норми (Р<0,01) і в 1,36 рази нижче

ми, отриманими при дослідженні спонтанної й

відповідного показника в основній групі (Р<0,01).

митогенстимульованої продукції ІФН монону-

Концентрація -ІФН у сироватці крові хворих гру-

клеарними клітинами переферійної крові обсте-

пи зіставлення на момент завершення лікування

жених хворих (табл. 4).

Таблиця 4

Показники спонтанної й індукованої продукції ІФН мононуклеарами периферійної крові

хворих з СХВ до початку лікування (M±m), пг/мл

Рівень ІФН у супернатантах

Норма

Групи хворих з СХВ

Р

культур мононуклеарів

основна (n=36)

зіставлення (n=34)

-ІФН спонтанний

18,5±0,9

12,1±0,2**

12,5±0,22**

>0,05

-ІФН індукований

53,6±1,6

25,1±0,8***

25,4±0,9***

>0,05

-ІФН спонтанний

26,2±1,3

13,7±0,5***

14,3±0,4***

>0,1

-ІФН індукований

67,9±1,8

28,7±2,2***

29,3±2,3***

>0,05

Як видно з таблиці 4, до початку лікувальних

ція -ІФН мононуклеарами до початку лікування

заходів в основній групі хворих на СХВ спонтан-

склала (25,4±0,9) пг/мл, що було в 2,1 рази мен-

на продукція -ІФН мононуклеарами перифе-

ше, ніж у контролі (Р<0,001). Спонтанна продук-

рійної крові складала в середньому (12,1±0,2)

ція -ІФН у хворих основної групи в середньому

пг/мл, що було в 1,53 рази менше, ніж у контролі

рівнялася (13,7±0,5) пг/мл, що було в 1,9 рази

(Р<0,01); у пацієнтів групи зіставлення спонтан-

менше, ніж у контролі (Р<0,001); у пацієнтів гру-

на продукція -ІФН мононуклеарами становила

пи зіставлення значення цього показника скла-

(12,5±0,22) пг/мл, що було в 1,48 рази нижче

ли в середньому (14,3±0,4) пг/мл, тобто були

норми (Р<0,01). Індукована мітогеном (ФГА) про-

в 1,83 рази нижче в порівнянні з референтною

дукція -ІФН мононуклеарами в осіб, які склада-

нормою (Р<0,001). Індукована ФГА продукція

ли основну групу, становила (25,1±0,8) пг/мл,

-ІФН імунокомпетентними клітинами у хворих

що було в 2,13 рази нижче норми (Р<0,001); у

на СХВ становила в середньому (28,7±2,2) пг/

пацієнтів групи зіставлення індукована продук-

мл, що було в 2,4 рази нижче, ніж у практично

72

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

здорових осіб (Р<0,001). У хворих з СХВ групи				не пригнічення як спонтанної, так й індукованої
зіставлення значення цього показника до почат-				ФГА продукції -ІФН й -ІФН мононуклеарами
ку лікування рівнялося (29,3±2,3) пг/мл, що було				периферійної крові.
в 2,3 рази нижче норми (Р<0,001). Таким чином,				При дослідженні спонтанної й індукованої
як видно з отриманих даних, до початку ліку-				продукції ІФН після завершення курсу лікування
вання у хворих на СХВ спостерігалося вірогід-				були отримані наступні результати (табл. 5).
						Таблиця 5
	Показники спонтанної й індукованої продукції ІФН мононуклеарами периферійної крові
	хворих з СХВ після завершення лікування (M±m), пг/мл
	Рівень ІФН у супернатантах	Норма		Групи хворих з СХВ		Р
	культур мононуклеарів
			основна (n=36)		зіставлення (n=34)
	-ІФН спонтанний	18,5±0,9		18,2±0,5	14,5±0,3*	<0,05
	-ІФН індукований	53,6±1,6		51,6±1,5	35,7±1,6**	<0,01
	-ІФН спонтанний	26,2±1,3		25,8±0,9	16,7±0,9*	<0,05
	-ІФН індукований	67,9±1,8		65,4±1,9	39,7±1,5**	<0,01

Як відображено у таблиці 5, в основній групі хворих з СХВ, що одержувала в комплексі лікування нуклеїнат, вивчені показники ІФС на момент завершення лікування досягали нижньої границі норми (Р>0,05), у той час як у хворих групи зіставлення, незважаючи на деяку позитивну динаміку, показники інтерфероногенезу залишалися вірогідно нижче норми (Р<0,05- 0,01). Так, у ході лікування спонтанна продукція-ІФН мононуклеарами у хворих основної групи дорівнювала на момент завершення лікування (18,2±0,5) пг/мл, що вірогідно від норми не відрізнялося (Р>0,05). У той же час у хворих групи зіставлення спонтанна продукція -ІФН на момент завершення лікування досягала значення (14,5±0,3) пг/мл, що було в 1,28 рази нижче норми (Р<0,05) і в 1,26 рази менше, ніж значення даного показника в основній групі (Р<0,05). Стимульована мітогеном продукція -ІФН у хворих основної групи на момент завершення терапії із додатковим призначенням нуклеїнату становила в середньому (51,6±1,5) пг/мл, тобто досягала нижньої межі норми (Р>0,05). В той же час митогенстимульована продукція -ІФН у групі зіставлення становила лише (35,7±1,6) пг/ мл, що було в 1,5 рази менше, ніж у практично здорових осіб (Р<0,01) і в 1,44 рази нижче, ніж у хворих основної групи (Р<0,01) в цей період обстеження. Спонтанна продукція -ІФН у хворих основної групи після завершення лікування складала в середньому (25,8±0,9) пг/мл при значенні норми даного показника (26,2±1,3) пг/ мл (Р>0,05). У пацієнтів групи зіставлення спонтанна продукція -ІФН дорівнювала на момент завершення лікування (16,7±0,9) пг/мл, що було

всередньому в 1,6 разів менше норми (Р<0,05) і в 1,54 рази нижче значень даного показника

восновній групі (Р<0,05). Індукована ФГА про-

дукція -ІФН в обстежених основної групи в ході проведеної терапії збільшилася до (65,4±1,9) пг/мл, що вірогідно не відрізнялося від значень норми даного показника (Р>0,05). У хворих групи зіставлення індукована продукція -ІФН підвищилася в ході лікування тільки в 1,35 рази й досягла значення (39,7±1,5) пг/мл, що було в 1,7 рази нижче референтної норми (Р<0,01) і в 1,64 рази нижче, ніж у хворих основної групи (Р<0,01). Отже, включення нуклеїнату до комплексу лікування хворих з СХВ з метою імунокорекції сприяє відновленню інтерферонпродукуючої здатності мононуклеарів периферійної крові у більшості обстежених пацієнтів. Таким чином, одержані дані свідчать про патогенетичну обгрунтованість та доцільність використання нуклеїнату з метою оптимізації лікування хворих з СХВ як перспективного імуноактивного препарату.

ВИСНОВКИ

1.У хворих з СХВ до початку лікування спостерігалося суттєве пригнічення показників ІФС – активність СІФ в основній групі була ниж-

че норми в середньому в 1,75 рази, рівень-ІФН у сироватці крові - в 1,4 рази, -ІФН - в

1,45 рази нижче норми; спонтанна продукція -ІФН була знижена в 1,53 рази стосовно норми, індукована ФГА продукція -ІФН –в 2,13 рази, спонтанна продукція -ІФН – пригнічена в середньому в 1,9 рази, індукована - зменшена в 2,4 рази. У хворих групи зіставлення до початку лікування активність СІФ

була в середньому в 1,72 рази нижче норми, концентрація -ІФН у сироватці - зменшена в 1,38 рази, концентрація -ІФН - в 1,41 рази; спонтанна продукція -ІФН - в 1,48 рази, ін-

73

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

дукована ФГА продукція -ІФН - в 2,11 рази, спонтанна продукція -ІФН – знижена в 1,83 рази, індукована мітогеном – пригнічена в 2,31 рази.

2.Включення імуноактивного препарату нуклеїнату до комплексу лікування хворих з СХВ сприяло нормалізації вивчених показників СІ. Так, у хворих основної групи активність СІФ на момент завершення курсу лікування ста-

новила в середньому (2,78±0,08) МО/мл при нормі (2,84±0,05) МО/мл, вміст -ІФН склав

(21,6±0,5) пг/мл при нормі (22,1±0,8) пг/мл, рівень -ІФН у сироватці крові досяг (18,3±0,4)

пг/мл при значеннях норми (18,6±0,6) пг/мл, спонтанна продукція -ІФН мононуклеарами периферичної крові дорівнювала (18,2±0,8)

пг/мл, тобто досягла меж норми (Р>0,05), продукція -ІФН, індукована ФГА, становила (51,6±1,8) пг/мл, що досягало нижньої

межі референтної норми, спонтанна продукція -ІФН мононуклеарами склала (25,8±1,1) пг/мл при значенні норми даного показника

(26,2±1,3) пг/мл, індукована ФГА продукція-ІФН дорівнювала (65,4±1,9) пг/мл, що вірогідно не відрізнялося від значення норми даного показника (Р>0,05).

3.При проведенні лише симптоматичного та посиндромного лікування СХВ без використання імуноактивних препаратів, у хворих групи зіставлення, незважаючи на деяку позитивну динаміку, повної нормалізації вивчених показників ІФС організму не спостерігалося, при цьому активність СІФ на момент

завершення терапії була в 1,39 рази нижче норми (Р<0,05); концентрація -ІФН та -ІФН

у сироватці крові була знижена в 1,2 рази (Р<0,05); спонтанна продукція -ІФН – зменшена в 1,28 рази (Р<0,05), -ІФН - в 1,5 рази (Р<0,05); індукована ФГА продукція -ІФН

– пригнічена в 1,6 рази (Р<0,05), індукована мітогеном продукція -ІФН – зменшена в 1,7 рази стосовно норми (Р<0,01).

4.Виходячи з отриманих даних, можна вважати патогенетично обґрунтованим та клінічно доцільним і перспективним використання нуклеїнату в комплексі лікування хворих на СХВ з метою імунокорекції.

5.Перспективою наших подальших досліджень є продовження вивчення ефективності нуклеїнату у хворих на СХВ, зокрема можливий вплив даного препарату на цитокіновий профіль крові пацієнтів з даною патологією.

ЛІТЕРАТУРА

1.Андріюґ Л.В. Від нуклеїнових кислот до препарату нуклеїнат / Л.В. Андріюґ // Здоров'я України // 2007. – № 17 (174). – С. 54-55.

2.Волошин О.І. Синдром хронічної втоми: діагностичні та фітотерапевтичні лікувальнопрофілактичні аспекти / О.І. Волошин, О.В. Пішак, В.Л. Васюк // Фітотерапія. – 2005. –

№1. – С. 3 – 10.

3.Дранник Г.Н. Клиническая иммунология и аллергология / Г.Н. Дранник. – [3-е изд.]. – Киев: Полиграф Плюс, 2006. – 482 с.

4.Дранник Г.Н. Иммунокоррекция и иммунореабилитация при синдроме хронической усталости и иммунной дисфункции / Г. Н. Дранник, В.М. Фролов // Імунологія та алергологія. – 2005. – № 3. – С. 72-73.

5.Земсков А.М. Иммунокорригирующие нуклеиновые препараты и их клиническое применение / А.М. Земсков, В.Г. Передерий, В.М. Земсков. – Київ: Здоров’я, 1994. – 232 с.

6.Марусик У.І. Вплив нуклеїнату на показники активності нейтрофілів та еозинофілів крові школярів, хворих на бронхіальну астму / Імунологія та алергологія. – 2008. – № 3. – С. 53-54.

7.Микрометод определения интерферонового статуса человека в пробах цельной крови / И.В. Дзюблик, Л.Д. Кривохатская, Е.П Трофименко, Е.В. Ковалюк // Лабораторная диагностика. – 2001. – №1. – С. 34-37.

8.Нуклеїнат. Інструкція до клінічного застосування. Затверджена Наказом МОЗ України від 18.08.2006 р., № 573.

9.Опыт применения препарата «Нуклеинат» в лечении часто болеющих воспалительными заболеваниями органов дыхания // Ж.Д. Семидоцкая, Т.В. Бездетко, И.А. Чернякова, Т.Ю. Химич // Імунологія та алергологія. – 2007. – № 2. – С. 68-69.

10.Спивак Н.Я. Интерферон и система мононуклеарных фагоцитов / Н.Я. Спивак, Л.Н. Лазаренко, О.Н. Михайленко. – Киев: Фитосоциоцентр, 2002. – 164 с.

11.Тест-системы ProCon IF plus, ProCon IF plus [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.protc.spb.ru/russian.html.

12.Тихонова С.О. Синдром хронічної втоми: огляд проблеми та перспективні напрямки лікування / С.О. Тихонова, Г.І. Квітчата, О.О. Гайдукова // Вісник фармації. – 2007. –

№2. – C. 75-78.

74

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

13.Труфанов С.Ю. Иммунные нарушения у больных хроническим катаральным гингивитом, сочетанным с множественным карисом, и их коррекция нуклеинатом / С.Ю. Труфанов // Імунологія та алергологія. – 2008. – № 3. – С. 39.

14.Фролов В.М. Эпидемиологические и клинико-цитогенетические аспекты синдромов повышенной утомляемости и хронической усталости / В.М. Фролов, Г.Н. Дранник, И.Р. Бариляк // Архів психіатрії. – 1998. – № 1 (16). – С. 46 – 62.

15.Фролов В.М. Проблемы иммуноэкологии:

от	синдрома повышенной	утомляемос-
ти	до синдрома хронической	усталости /

В.М. Фролов, Г.Н. Дранник // Імунологія та алергологія. – 1998. – № 1. – С. 69-81.

16.Фролов В.М. Синдром хронічної втоми: загадка та реалії / В.М. Фролов, Н.О. Удовика

//Мистецтво лікування. – 2008. – № 7 (53). – С. 80-85.

17.Фролов В.М. Ефективність нуклеїнату при імунокорекції вітряної віспи // В.М. Фролов, І.В. Лоскутова // Український медичний альманах. – 2008. – Т. 11, № 4. – С. 170-174.

18.Фролов В.М. Влияние нуклеината на состояние макрофагальной системы у больных с синдромом повышенной утомляемости / В.М.Фролов,И.В.Лоскутова,Н.А.Пересадин

//Імунологія та алергологія. – 2009. – № 2-3. – С. 138-141.

19.Юнкеров В.И. Математико-статистическая обработка данных медицинских исследований / В.И. Юнкеров, С.Г. Григорьев. – [2-е изд., доп.]. – СПб.: ВМедА, 2005. – 292 с.

20.Cleare A.J. Contrasting neuroendocrine responses in depression and chronic fatigue syndrome / A.J. Cleare, J. Bearn, T. Allain // J. Affect. Disord. – 1995. – V. 34, № 4. – P. 283-289.

21.Fukuda K. The chronic fatigue syndrome; a comprehensive approach to its definition and study / K. Fukuda, S.E. Straus, I. Hickie // Arch. Intern. Med. –1994. – V. 121. – Р. 953-959.

РЕЗЮМЕ

ВЛИЯНИЕ СОВРЕМЕННОГО ПРЕПАРАТА НУКЛЕИНАТА НА ИНТЕРФЕРОНОВЫЙ СТАТУС БОЛЬНЫХ СИНДРОМОМ ХРОНИЧЕСКОЙ УСТАЛОСТИ

Фролов В.М., Лоскутова И.В.

Изучен интерфероновый статус (ИФС) больных с синдромом хронической усталости (СХУ). Установлено, что у больных СХУ наблюдалось угнетение показателей системы интерферона (ИФН): уменьшение активности сывороточного ИФН и содержания -ИФН и -ИФН в крови. При проведении иммунокоррекции с использованием отечественного иммуноактивного препарата нуклеината наблюдается нормализация ИФС, что свидетельствует о патогенетической обоснованности использования данного препарата в лечении больных СХУ.

Ключевые слова: синдром хронической усталости, интерфероновый статус, нуклеинат, иммунокоррекция.

RESUME

INFLUENCE OF NUCLEINAS AT INTERFERON STATUS OF THE PATIENTS WITH CHRONIC FATIGUE SYNDROME

Frolov V.M., Loskutova I.V.

Interferon status (IFS) of the patients with chronic fatigue syndrome (CFS) was studied. It was set that at inspected patients with CFS was depressing of interferon (IFN) system indexes – decrease of activity serum IFN and level of -IFN and-IFN in blood. During the immunocorrection with the domestic immunoactive preparation nucleinas take place normalization of the IFS that that testifies to nosotropic validity of the use that preparation in treatment of the patients with CFS.

Key words: chronic fatigue syndrome, interferon status, nucleinas, immunocorrection.

75

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

ИЗУЧЕНИЕ ФУНКЦИОНАЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ МОНОНУКЛЕАРОВ ПЕРИФЕРИЧЕСКОЙ КРОВИ ПО ПРОДУКЦИИ ЦИТОКИНОВ

(IL-10, TNF- И IFN- ) ПОД ВОЗДЕЙСТВИЕМ СТАФИЛОКОККОВОГО

ТОКСИНА (SEB) В УСЛОВИЯХ IN VITRO У БОЛЬНЫХ ПСОРИАЗОМ С ГЕНЕРАЛИЗОВАННЫМ ПАРОДОНТИТОМ

АЛИЕВА Л.Т., БОРИСЕНКО А.В., КУРЧЕНКО А.И.

Национальный медицинский университет имени А.А.Богомольца

Хорошо известно, что генерализованный пародонтит развивается в результате взаимодействия между патогенными видами бактерий

ииммунным ответом (1). В течение последних нескольких десятилетий, получены доказательства взаимосвязи инфекции пародонта с повышенным риском развития системных осложнений, в том числе ревматоидным артритом, дыхательных и сердечно-сосудистых заболеваний, диабета и др.(2,3). Хотя точные механизмы, которые объясняют связь между системными заболеваниями и заболеваниями пародонта полностью не выяснены, вялотекущие хронические воспалительные процессы могут являться доказательством их взаимосвязи. Заболевания пародонта, возможно, действуют в качестве источника патогенных бактерий, факторов вирулентности и медиаторов воспаления, которые распространяются системно, создавая и поддерживая хронический системный воспалительный процесс (4-6)

Воспаление инициируется и поддерживает-

ся действием сети цитокинов: провоспалительных (TNF- , IFN- ), и противовоспалительных (IL-10). Мононуклеарные лейкоциты, состоящие из лимфоцитов и моноцитов, являются одним из основных источников воспалительных цитокинов. Было предложено, что цитокины мононуклеарных клеток периферической крови (МКПК), возможно, отражают активность иммуно-воспалительных реакций в отдельных органах и тканях (7, 8). Кроме того, было также предложено, что МКПК больных генерализованным пародонтитом секретируют преимущественно медиаторы воспаления в ответ на действие бактерий по сравнению со здоровыми людьми (8, 9). Неблагоприятный профиль цитокинов, секретируемых МКПК при генерализованном пародонтите может означать не только интенсивное разрушение тканей пародонта, но

иразвитие системного воспалительного процесса, который может быть связан с различными системными нарушениями.

Псориаз — хронический дерматоз невыясненной этиологии с чрезвычайно сложным патогенезом и рецидивирующим течением. [10]. Существуют наблюдения, которые свидетельствуют о влиянии различных инфекционных заболеваний на возникновение и течение псориа-

за. Особенно необходимо отметить хронический тонзиллит, как наиболее часто встречающееся сопутствующее заболевание при псориазе (по некоторым данным частота встречаемости достигает 89.9% случаев). Имеется предположение, что острые респираторные вирусные инфекции и хронические заболевания полости рта также влияют на течение дерматоза, активно влияя на ход воспалительного процесса при псориазе[10,13].

Пораженная кожа при псориазе гистологически характеризуется наличием клеточной инфильтрации с доминирующим участием активизированных T-лимфоцитов. Однако механизм этой клеточной активации остается неясным. Остается также неясной природа антигенов, способных активизировать T-лимфоциты при псориазе. Существует предположение, что активация T-лимфоцитов при псориазе может быть вызвана стафилококковыми токсинами, обладающими свойствами суперантигенов. В этой связи, наличие у пациента генерализованного пародонтита, как источника фокальной стафилококковой инфекции, может играть ведущую роль в развитии и поддержании воспаления при псориазе[11-14].

Таким образом, цель данного исследования заключалась в оценке уровня фактора некроза опухоли- (TNF- ), интерферона- (IFN- ) и интерлейкин-10 (IL-10) секретируемых МКПК периферической крови больных генерализованным пародонтитом и псориазом при стимуляции ФГА и токсином стафилококка.

МАТЕРИАЛЫ И МЕТОДЫ

Венозная кровь была получена от 10 больных псориазом в возрасте 22-35 лет с выраженными клиническими проявлениями генерализованного пародонтита. Диагноз псориаз и генерализованный пародонтит был выставлен на основании жалоб пациентов, анамнеза и характерной клинической картины. Для сравнения была также взята венозная кровь у больных с генерализованным пародонтитом (n=5) и у здоровых людей (n=5) аналогичного возраста.

Исследование функциональной активности мононуклеаров периферической крови больных по продукции цитокинов (IL-10, TNF- и IFN- ) под воздействием стафилококкового токсина

76

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

(SEB) было проведено в условиях in vitro. Содержание цитокинов в супернатантах определяли при помощи иммуноферментного метода. Для определения содержания цитокинов использовали тест-системы фирмы “DIACLON”, Франция и “DRG”, Германия. Для сравнения аналогично определяли спонтанную секрецию цитокинов и секрецию при воздействии на клетки ФГА (неспецифическая стимуляция).

Исследование IL-10, TNF- и IFN- в супернатантах не стимулированных и стимулированных клеток осуществлялось через 24 часа инкубации.

Статистическую обработку полученных результатов исследования проводили с использованием стандартного пакета программы «Statistica-5». Достоверность разницы значения между независимыми величинами определяли с помощью t-критерия Стьюдента

РЕЗУЛЬТАТЫ ИССЛЕДОВАНИЯ

Результаты исследования показали, что продукция цитокинов у доноров и пациентов с псориазом и генерализованным пародонтитом существенно отличалась.

Наиболее высоким было количество цитокинов, индуцированное стафилококковым токсином (SEB) в клеточной культуре периферической крови больных псориазом и сопутствующим генерализованным пародонтитом: IFN- = 198,3± 6,3 pg/ml, TNF- = 153,6±5,2 pg/ml и IL-10 = 153,6± 5,2 pg/ml. У здоровых людей уровень секреции цитокинов соответственно: IFN- = 62,4± 5,2 pg/ml, TNF- = 40,1±0,4 pg/ml и IL-10 = 44,5± 1,1 pg/ml. При этом, количество цитокинов в супернатантах мононклеарных клеток, полученных от пациентов только с генерализованным пародонтитом было: IFN- = 103,5±2,2 pg/ml, TNF- = 76,6±0,7 pg/ml и IL-10 = 86,1±2,3 pg/ml (Таблица 1, 2, 3, Рисунки 1, 2, 3).

–

Таблица 1.

Уровень секреции ІФН- у разных групп пациентов (

)

Секреция цитокинов (пкг/мл)

ІФН-

Доноры

ГП

ГП + псориаз

спонтанная

23,1±0,4

42,8±0,2

р1<0,01

51,8±1,3

р2<0,01

Индуцированная ФГА

33,6±0,2

65,3±0,6

р1<0,01

93,5±2,5

р2<0,001

Индуцированная токсином стафилококка

40,1±0,4

76,6±0,7

р1<0,01

153,6±5,2

р2<0,001

Примечание: р1

достоверность разницы между группой доноров и ГП

р2

достоверность разницы между группой ГП и ГП+ псориаз

Таблиця 2.

Уровень секреции TNF- у разных групп пациентов (

).

Секреция цитокинов (пкг/мл)

TNF-

Доноры

ГП

ГП + псориаз

спонтанная

31,3±0,1

51,7±0,7

р1<0,01

64,5±1,2

р2<0,01

Индуцированная ФГА

56,2±0,5

94,5±1,5

р1<0,01

122,6±2,9

р2<0,001

Индуцированная токсином стафилококка

62,4±5,2

103,5±2,2

р1<0,01

198,3±6,3

р2<0,001

Примечание: р1

достоверность разницы между группой доноров и ГП

р2

достоверность разницы между группой ГП и ГП+ псориаз

Таблиця 3.

Уровень секреции IL-10 у разных групп пациентов (

)

Секреция цитокинов (пкг/мл)

IL-10

Донори

ГП

ГП + псоріаз

спонтанная

19,8±0,3

36,5±0,4

р1<0,01

76,3±1,6

р2<0,001

Индуцированная ФГА

39,6±0,3

75,8±1,1

р1<0,01

162,4±3,2

р2<0,001

Индуцированная токсином стафилококка

44,5±1,1

86,1±2,3

р1<0,01

153,6±5,2

р2<0,001

Примечание: р1

достоверность разницы между группой доноров и ГП

р2

достоверность разницы между группой ГП и ГП+ псориаз

77

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Рисунок 1. Уровень спонтанной и индуцированной секреции цитокинов у доноров.

Рисунок 2. Уровень спонтанной и индуцированной секреции цитокинов у больных генерализованным пародонтитом.

Рисунок 3. Уровень спонтанной и индуцированной секреции цитокинов у больных генерализованным пародонтитом и псориазом.

78

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

Данное исследование in vitro показало, что МКПК больных ГП и ГП на фоне псориаза секретируют повышенный уровень TNF- и IFN- . Повышенная секреция таких провоспалительных цитокинов говорит о гиперреактивности МКПК у больных ГП и ГП на фоне псориаза, которая может способствовать разрушению тканей пародонта и развитию системного воспалительного процесса. Некоторые исследования показали повышение в плазме крови TNF- у пациентов

спародонтитом, по сравнению со здоровыми людьми, и снижение его количества после терапии пародонта (17, 18). Результаты настоящего исследования с МКПК соответствуют ранее проведенным исследованиям, которые также показали, что стимулированные моноциты у

больных генерализованным пародонтитом секретировали более высокие уровни TNF- , чем у здоровых людей.(9)

Наблюдались различия в секреции IL-10 между больными генерализованным пародонтитом, генерализованным пародонтитом на фоне псориаза и здоровой группой. Это указывает на то, что стимулированные МКПК при ГП и у здоровых людей имеют разную способность производить этот регуляторный цитокин. Эти данные подкрепляются предыдущими исследованиями с использованием супернатантов стимулированных МКПК при хроническом и обострившемся ГП.(20, 21). Havemose-Поульсен и др. (21) наблюдали более высокие уровни IL-10 у лиц с обострившемся ГП, по сравнению с здоровыми. С другой стороны, исследуя уровень IL-10, Монтейру и др. (22) не нашли различий в концентрации IL-10 между хроническим ГП и здоровыми людьми. Таким образом, профиль IL-10, секретируемого МКПК при хроническом и обострившемся ГП представляется интересной темой, которая может быть оценена в дальнейших исследованиях.

Стех пор, как было выдвинуто предположение о связи между заболеваниями пародонта и системными осложнениями, увеличился интерес в определении поведения клеток периферической крови при пародонтите. У пациентов

сГП определялись серологические различия в хорошо установленных маркерах риска системных заболеваний (например, СRP) и повышение уровня циркулирующих моноцитов. Однако, на сегодняшний день, точное соотношение между заболеваниями пародонта, системным воспалением и цитокинами, остается неясным. Хронические проблемы заболеваний пародонта могут выступать в качестве источника бактериальных факторов вирулентности и провоспалительных цитокинов, что может привести к системной воспалительной реакции. Одновременно, у больных ГП и здоровых людей как местные,так и системные иммунологические ответы могут от-

личаться в связи с полиморфизмов генов, кодирующих синтез медиаторов воспаления и разной реактивностью воспалительных клеток. Из этих результатов, также можно предположить, что высокая реакционная способность иммунных клеток к токсину стафилококка может быть фактором восприимчивости как для ГП, так и для псориаза у пациентов с пародонтитом.

Вполне вероятно, что уровни воспалительных медиаторов наблюдаемые в супернатантах ПКМК настоящего исследования в основном обусловлены ответом моноцитов / макрофагов, которые являются главными клетками врожденного иммунитета. Наконец, важно подчеркнуть, что количество цитокинов освобожденное в наших исследованиях in vitro стимулированными МКПК не может отражать уровень цитокинов в плазме.

В заключение, результаты настоящего исследования показали, что МКПК, стимулированные ФГА и токсином стафилококка у пациентов с пародонтитом на фоне псориаза секретируют отличающийся профиль цитокинов по сравнению со здоровыми людьми. Необходимы дальнейшие исследования, чтобы лучше выяснить структуру других медиаторов, а также для оценки клинических последствий этих событий на прогрессию и тяжесть заболеваний пародонта и псориаза.

ВЫВОДЫ

Результаты настоящего исследования показали, что МКПК, стимулированные ФГА и токсином стафилококка (SEB) у пациентов с генерализованным пародонтитом на фоне псориаза, секретируют повышенный уровень цитокинов по сравнению с МКПК у здоровых людей. Это явление может оказывать влияние на течение как генерализованного пародонтита, так и псориаза.

ЛИТЕРАТУРА

1.Page RC, Kornman KS. The pathogenesis of humanperiodontitis: an introduction. Periodontal 2000 1997;14:9-11.

2.Paquette DW. The periodontal infection-sys- temic disease link: a review of the truth or myth. / Int Acad Periodontol 2002;4(3):101-9.

3.Ogrendik M. Rheumatoid arthritis is linked to oral bacteria: etiological association. Mod Rheumatol 2009;19(5):453-6.

4.Haraszthy VI, Zambon JJ, Trevisan M, Zeid M, Genco RJ. Identification of periodontal pathogens in atheromatous plaques. / Periodontol 2O00;71(10):1554-60.

5.De Nardin E. The role of inflammatory and immunological mediators in periodontitis and cardiovascular disease. Ann Periodontol 2001;6(l):30-40.

79

ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ: НАУКА І ПРАКТИКА. 3-4’2010

6.Beck JD, Offenbacher S. Systemic effects of periodontitis: epidemiology of periodontal disease and cardiovascular disease. / Periodontol 2005;76(11 Suppl.):2089-100

7.Barth S, Kleinhappl B, Gutschi A, Jelovcan S, Marth E. In vitro cytokine mRNA expression in normal human peripheral blood mononuclear cells. Inflamm Res 2000;49(6):266-74.

8.Sorensen LK, Havemose-Poulsen A, Bendtzen K, Holmstrup P. Aggressive periodontitis and chronic arthritis: blood mononuclear cell gene expression and plasma protein levels of cytokines and cytokine inhibitors. / Periodontol 2009;80(2):282-9

9.Yamaguchi R, Yoshimura A, Yoshioka H, Kaneko T, Hara Y. Ability of supragingival plaque to induce toll-like receptor 4-mediated stimulation is associated with cytokine production by peripheral blood mononuclear cells. / Periodontol 2009;80(3):512-20

10.Владимиров В. В., Меньшикова Л.В. Современные представления о псориазе и методы его лечения. // Русский медицинский журнал. - 1998. - Т.-№20.-С.1318-1323.

11.Hackett SP, Stevens DL. Superantigens associated with staphylococcal and streptococcal toxic shock syndrome are potent inducers of tumor necrosis factor-p synthesis. J Infect Dis 1993; 168: 232-5.

12.Ibbutson JP, Lowes JR. Potential role of superantigen induced activation of cell mediated immune mechanisms in the pathogenesis of Crohn’s disease. Gut 1995; 36: 1-4

13.Leung DYM, Travers JB, Giomo R et al. Evidence for a streptococcal superantigen-driven process in acute guttate psoriasis. / Clin Invest 1995; 96: 2106-12

14.Leung DYM, Travers JB, Norris DA. The role of super-antigens in skin diseases. / Invest Dermatol 1995; 105: 37S-42S

15.Leung DYM. Atopic dermatitis: the skin window into the pathogenesis of chronic allergic diseases. / Allergy Clin Immunol 1995; 96: 302-19.

16.Muller-Alouf H, Alouf JE, Gerlach D, Ozegowski JH, Fitting C, Cavaillon JM. Comparative study of cytokine release by human peripheral blood mononuclear cells stimulated with Streptococcus pyogenes superantigen erythrogenic toxins, heat-killed streptococci and lipopolysaccharide. Infect Immun 1994; 62: 1915-21

17.Ide M, McPartlin D, Coward PY, Crook M, Lumb P, Wilson RF. Effect of treatment of chronic periodontitis on levels of serum markers of acutephase inflammatory and vascular responses. / Clin Periodontol 2003;30(4):334-40.

18.Marcaccini AM, Meschiari CA, Sorgi CA, Saraiva MC, de Souza AM, Faccioli LH, et al. Circulating interleukin-6 and high-sensitivity C-reactive

protein decrease after periodontal therapy in otherwise healthy subjects. / Periodontol 2009;80(4):594-602.

19.McFarlane CG, Reynolds, Meikle MC. The release of interleukin-1 beta, tumor necrosis fac- tor-alpha and interferon-gamma by cultured peripheral blood

20.Fokkema SJ, Loos BG, Slegte C, van der Velden U. A type 2 response in lipopolysaccharide (LPS)-stimulated whole blood cell cultures from periodontitis patients. Clin Exp Immunol 2002;127(2):374-8

21.Havemose-Poulsen A, S0rensen LK, Stoltze K, Bendtzen K, Holmstrup P. Cytokine profiles in peripheral blood and whole blood cell cultures associated with aggressive periodontitis, juvenile idiopathic arthritis, and rheumatoid arthritis. / Periodontol 2005;76(12):2276-85.

22.Monteiro AM, Jardini MA, Alves S, Giampaoli V, Aubin EC, Figueiredo Neto AM, et al. Cardiovascular disease parameters in periodontitis.; Periodontol 2009;80(3):378-88

РЕЗЮМЕ

Вивчення функціональної активності мононуклеарів периферичної крові по продукції цитокінів (IL-10, TNFта IFN- ) під впливом

стафілококового токсину (SEB) в умовах in vitro у хворих на псоріаз з генералізованим пародонтитом.

Дранннік Г.М., Курченко А.І., Алієва Л.Т.

Мононуклеарні клітини периферичної крові, стимульовані ФГА і токсином стафілокока (SEB) у пацієнтів з генералізованим пародонтитом на тлі псоріазу, секретують підвищений рівень цитокінів у порівнянні з МКПК у здорових людей. Це явище може впливати на перебіг як генералізованого пародонтиту, так і псоріазу.

Ключові слова: Суперантиген стафілокока, псоріаз, цитокіни, генералізований пародонтит.

SUMMARY

The study of functional activity of peripheral blood mononuclear cells to produce cytokines (IL-10, TNFand IFN- ) stimulated by staphylococcal toxin

(SEB) in vitro conditions in psoriatic patients with generalized periodontitis.

Peripheral blood mononuclear cells stimulated by PHA and Staphylococcus toxin (SEB) in patients with generalized periodontitis with psoriasis secrete elevated levels of cytokines compared with PBMCs from healthy individuals. This phenomenon may have an impact on the course as a generalized periodontitis and psoriasis.

Keywords: Superantigen of staphylococcus, psoriasis, cytokines, generalized periodontitis

80