Moroz

МАРКЕТИНГ

•оптовики з обмеженим циклом обслуговування (оптовикикомівояжери, оптовики-організатори тощо).

	Комерційні оптові організації з повним циклом обслуговування
надають широке		коло послуг:
•	формують	товарний	асортимент;
•	зберігають	товарні	запаси;

•надають торговий кредит;

•	забезпечують доставку продукції;
•	допомагають виробникам у проведенні маркетингових досліджень,
рекламній			діяльності, плануванні тощо.
	Торгівці		оптом	розрізняються між собою широтою асортиментного
набору товарів. Вузькоспеціалізоваиі					торгівці оптом працюють з однією
асортиментною групою товарів при					значній її насиченості (одяг, ліки).
Оптовики		змішаного		асортименту	займаються кількома асортиментними
групами		товарів.
	Дистриб'ютори			торгують цілком від свого імені, укладають угоди

як із продавцями, так і з покупцями, мають склади, займаються сервісом продукції і виконують багато інших посередницьких функцій. Доволі часто виступають як генеральні посередники певного виробника.

Оптовики з обмеженим циклом обслуговування виконують значно менше функцій. Приміром, вони можуть не мати складських приміщень, не надавати кредит, не займатися доставкою товарів, не брати участь у маркетингових дослідженнях. Це різноманітні види посередників, серед яких, зокрема:

—оптовики-комівояжери, що займаються здебільшого обмеженим асортиментом ходових товарів нетривалого зберігання (молоко, хліб), які продають за готівку, об'їжджаючи підприємства роздрібної торгівлі, лікарні, готелі тощо;

—оптовики-організатори, які працюють у галузях, що постачають сировину (вугілля, деревину) чи інші вантажі без тари (приміром, громіздке устаткування). З моменту прийняття замовлення до моменту завершення поставки вони повністю перебирають на себе право власності на товар і весь пов'язаний з цим ризик. Складських приміщень такі оптовики не мають, а лише організовують поставку замовленого товару від виробника до споживача.

Використання незалежних оптових посередників доцільне за таких

умов:

• збутова діяльність відбувається на горизонтальному ринку, де споживачі належать до різних сегментів, що потребує потужної збутової мережі, створення якої під силу лише великим виробникам;

•ринок розкидано географічно, унаслідок чого прямі контакти із

споживачами	нерентабельні;
• споживачі,	як звичайно, купують товари дрібними партіями, незруч-

ними для складського і транспортного оброблення; оптова фірма має можливість об'єднати окремі дрібні замовлення у партії комерційного розміру;

•	товар	відповідає	стандартним потребам і не	потребує реалізації
по прямих каналах			збуту;
•	існує	необхідність частих термінових поставок		численним спожи-
вачам.

Незалежні посередники з повним циклом обслуговування

Незалежні посередники з обмеженим циклом обслуговування

Умови

доцільності

використання

незалежних

оптових

посередників

112

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

>Залежні оптові посередники

Цю численну групу оптових посередників складають агенти і брокери, які, на відміну від оитовиків-покупців, не беруть на себе право власності на товар, що його реалізують. Відповідно вони не приймають самостійних рішень щодо цін та інших умов продажу і діють у межах повноважень, наданих їм виробником згідно з укладеними угодами, отримуючи за посередництво комісійну винагороду чи платежі за послуги.

Характерною рисою агентів і брокерів є спеціалізація у сфері інформаційно-контактних функцій. Головна відмінність між ними полягає у тому, що агенти працюють переважно на довготерміновій основі, а брокери — на тимчасовій.

Брокери зводять споживачів із продавцями і беруть участь у переговорах щодо умов поставки товару. Вони добре поінформовані про кон'юнктуру ринку, мають широкі ділові зв'язки.

Представники брокерських контор здійснюють операції на товарних біржах. Через них провадять торгівлю великими обсягами однорідних товарів, які піддаються стандартизації (сільськогосподарська продукція, промислова сировина тощо).

Послуги брокера оплачує та сторона, яка його залучає. При тому він не утримує товарних запасів, не бере участі у фінансуванні угоди і, як звичайно, не може завершити її укладання без офіційного схвалення замовника.

Агенти, які працюють з виробниками на більш довготривалих

умовах, ніж брокери, бувають	різних видів: агенти виробника, збутові
агенти й аґенти-комісіонери.
Агенти виробника працюють з виробником за договором доручення
і виконують збутові операції	від імені і за рахунок	довірителя,

отримуючи за це відповідну винагороду. Вони можуть працювати на декількох виробників і мають справу з неконкурентними товарами, що доповнюють один одного. Таким агентам може бути надане виняткове право реалізації даних товарів на певній території, що дає змогу уникати конфліктів, викликаних зіткненням інтересів, і мати достатньо повний асортимент продукції для своєї території збуту. Вони не надають кредитів, не мають складів, лише іноді допомагають виробникам у маркетингових дослідженнях і плануванні.

Більшість цих агентів є дрібними		комерційними		організаціями,
що налічують декількох співробітників		— вправних продавців. Вони
можуть доповнювати збутову діяльність виробників,				допомагаючи
впроваджувати нові	товари, виходити	на нові	географічні ринки,
продавати продукцію,	що її випускають	дрібними	партіями.

Як звичайно, агенти виробників реалізують незначну частину продукції, що її випускає фірма, і не мають суттєвого впливу на її маркетингову політику. Виробник може залучати водночас декількох агентів, закріплюючи їх за окремими територіями чи товарами. Таких агентів використовують на ринках одягу, взуття, меблів, автозапчастин тощо.

113

МАРКЕТИНГ

Збутові агенти за умовами договору відповідають за маркетинг усієї продукції виробника, переважно невеликого. Можна сказати, що вони перетворюються у маркетинговий підрозділ виробника і в межах наданих повноважень ведуть переговори про ціни, кредити, поставки та інші умови продажу. Суттєво впливають на маркетингові стратегії дрібних виробників.

Контори збутових агентів найчастіше розміщені у великих збутових центрах і безпосередньо наближені до споживачів. Складських приміщень такі агенти не мають, поставки товарів за укладеними угодами відбуваються транзитом.

Маючи можливість використовувати декількох агентів виробника, фірма може залучати лише одного збутового агента. Збутові агенти діють без територіальних обмежень на ринках металів, хімікатів, текстилю тощо.

Комісіонери	— це посередники,		що мають склади для	зберігання
товарів, які вони продають за договором комісії від свого імені				за	рахунок
комітента (виробника).		Комісіонери	отримують товари для	реалізації
на принципах консигнації.
Консигнація	— умова продажу товарів через консигнаційні				склади

посередників, коли право власності на товар, що надійшов на склад посередника, залишається за постачальником до моменту продажу товару споживачеві.

Комісіонери іноді пропонують кредит, забезпечують доставку товарів, сприяють проведенню маркетингових досліджень, але, як звичайно, не допомагають у просуванні товарів. Вони можуть вести переговори щодо цін із споживачами за умови, що ціни не будуть нижчі від мінімального

рівня,	визначеного виробником, а також працюють на		аукціонах.
З	отриманого виторгу вони відраховують свою		комісію,	витрати
на фрахт та інші витрати на продаж продукції;		основну частину		виторгу
передають виробникові. Оскільки комісіонери		утримують склади, їхні

операційні витрати найвищі у групі залежних збутових посередників.

Використання агентів і брокерів доцільне за таких умов:

• виробник має слабке фінансове становище і не може створити власну збутову мережу;

• товари не потребують складного технічного обслуговування і придатні для прямого відвантаження споживачам;

• виробник виходить на новий ринок і має проблеми із встановленням ділових контактів;

• ринок є вертикальний (одногалузевий) чи складається з декількох вертикальних сегментів.

При формуванні каналу розподілу й виборі оптових посередників, крім їхніх загальних групових характеристик, належить ураховувати й індивідуальні характеристики, зокрема:

•	діловий	імідж,	надійність;
•	вартість	послуг;
•	якість і	розміщення складських приміщень;
•	під'їзні	дороги	до них тощо.

Для закріплення матеріалу виконайте самостійно вправу 6.4 із Збірника вправ.

Збутові

агенти

Комісіонери

Умови

доцільності

використання агентів та брокерів

114

Форми

організації

роздрібної

торгівлі

Ділер

Широта і насиченість товарного асортименту магазинів

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

6.3. Види роздрібної торгівлі

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту.

Позаяк покупка вроздріб, як звичайно, невелика, торгівці прагнуть збільшити кількість контактів із споживачами, розширюючи для того товарний асортимент і стимулюючи зростання частоти відвідувань магазинів.

Кінцеві споживачі, на відміну від організацій-споживачів, роблять багато незагиіанованих покупок. Тому роздрібні торгівці мають розміщувати товари, що їх купують імпульсивно, там, де проходить багато людей; вигідно розміщувати споріднені товари в магазинах; провадити відповідне навчання торговельного персоналу; активно використовувати різні заходи стимулювання збуту.

> Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме

роздрібних посередників		варто	використовувати.
До роздрібних	посередників		належать:
• ділери;
• магазини роздрібної		торгівлі;
• організації нозамагазинної			торгівлі.
Ділер — незалежний підприємець, який займається роздрібним
продажем техніки,	що має	масовий попит		(автомобілі, сільгосптехніка,
складна побутова	техніка	тощо). Ділер купує цю техніку, зберігаючи
марку фірми, забезпечує її гарантійний				і позагарантійний сервіс,
постачання запчастинами,		виконує ремонт.

Фірма-виробник чи її генеральний агент забезпечують ділерів нестандартним обладнанням та інструментом, потрібним для сервісу їхньої техніки. Вони допомагають організувати пересувні ремонтні майстерні, надають рекламну підтримку своєї продукції.

Часом ділер відмовляється від „виняткових зобов'язань", тобто згоди продавати й обслуговувати техніку лише даної фірми (генерального агента) й укладає договори з декількома фірмами. Це невигідно виробникам, але ділери можуть наполягати на такому підході, оскільки прагнуть убезпечити себе від наслідків різких коливань кон'юнктури ринку.

>Види магазинів роздрібної торгівлі

Магазини роздрібної торгівлі класифікують за різними				критеріями
(див. рис. 6.4). Розглянемо основні з них.
1.	Широта і насиченість		товарного асортименту
•	Спеціалізовані	магазини	пропонують вузький асортимент товарів
значної насиченості (одяг, спорттовари, меблі, книжки тощо).
Своєю чергою,		їх розрізняють за ступенем вузькості		асортименту.
Це може бути:
— відокремлений		повний асортимент (магазин одягу);

115

МАРКЕТИНГ

—обмежений асортимент (магазин чоловічого одягу);

—вузькоспеціалізований асортимент (магазин чоловічих сорочок).

Широта і насиченість

товарного	Форма власності
асортименту

Критерії

класифікації

	Характер торгового	Цінова політика
	обслуговування

Рис. 6.4. Критерії класифікації магазинів роздрібної торгівлі.

За прогнозом фахівців, спеціалізовані магазини мають хороші перспективи розвитку, особливо на території торговельних центрів, котрі, як звичайно, складаються з одного-двох універмагів і великої кількості спеціалізованих магазинів. Вони концентрують свої зусилля на повнішому забезпеченні потреб конкретних цільових ринків. Проте ці магазини можуть опинитися у складній ситуації, якщо впаде попит на товари вузькоспеціалізованого асортименту.

• Універмаги пропонують багато асортиментних груп товарів (одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, білизна тощо). Кожною асортиментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закугіівельників.

Універмаги раніше розміщували переважно в центральних районах міста, пізніше — у центрах приміських районів, і вони ставали серцевиною новостворюваних торговельних зон.

Середній універмаг пропонує асортимент близько 100 000 артикулів. Наявність під одним дахом широкого асортименту, його вміла презентація і сьогодні приваблюють велику кількість покупців, хоча протягом останніх десятиліть універмаги зазнали значного тиску з боку конкурентів — спеціалізованих магазинів і нових позамагазинних форм торгівлі.

• Супермаркети—доволі великі підприємства самообслуговування з відносно низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажів, які поширені в реалізації продуктів харчування, прально-мийних засобів і товарів для догляду за житлом.

Для супермаркетів характерна відкрита викладка товарів, велика торгова площа, централізація обслуговування покупців (здебільшого через касові апарати).

Останнім часом супермаркети почали розширювати асортимент непродовольчих товарів (ліки, косметика тощо), прагнучи за рахунок того збільшити привабливість магазину для покупців і полегшити їм купівлю.

116

Характер торгового обслуговування у магазині

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• Торговельні комплекси, що займають території'у десятки тисяч квадратних метрів, набувають дедалі більшої популярності в Європі (для США вони нехарактерні) . Крім універмагів, універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, усілякі розважальні підприємства (кімнати ігрових автоматів, кегельбани, ресторани), філії банків, бюро подорожей і екскурсій тощо.

За даними досліджень, відвідувачі таких торговельних гігантів проводять у них у середньому 1— 1,5 години, 80% з них стають покупцями.

У 1997 р. підписано угоду про створення у Києві першого в Україні гіперкомплексу „Либідь Плаза", будівництво якого здійснюватиметься

спільно з угорською		стороною.
2.	Форма власності
•	Незалежний	роздрібний	торгівець має лише один магазин і

пропонує персональне обслуговування, зручне місце розташування, безпосередній контакт із споживачем. Оскільки ця діяльність не потребує значних інвестицій і особливої кваліфікації, вона приваблює багатьох. Але внаслідок високого рівня конкуренції і недостатньої фаховості значна частина з них терпить крах.

• Торговельні мережі (ланцюги) передбачають спільне володіння декількома магазинами. В них використовують систему централізованих закупівель і прийняття рішень. Потужні мережі можуть мати добре відоме фірмове ім'я (приміром, мережа „Сірз" у США).

• Роздрібні франчайзи (інакше — організації власників привілеїв) найбільше поширені серед ресторанів, закусочних швидкого обслуговування („Макдональдс") тощо. Вони ґрунтуються на договірних відносинах між виробником, оптовиком і роздрібним торговцем. При тому фірма-фрапчайзер надає роздрібникам право використовувати свою добре відому марку, унікальну технологію, набір правил тощо.

Це своєрідна форма ланцюга, яка дає змогу дрібним підприємцям користуватися перевагами вже накопиченого досвіду, системи постачання і образу відомої потужної фірми. Остання ж отримує відповідні відрахування і жорстко контролює діяльність дрібних учасників.

•	Орендований відділ — це	найчастіше відділ в універмазі, який
здають	в оренду третій стороні.	Керівник такого відділу відповідає за

всі аспекти його діяльності і виплачує частку від доходу у вигляді орендної плати.

3. Характер торгового обслуговування

• Самообслуговування характерне для магазинів типу «універсам». Ці підприємства з вільним вибором товарів мають менші експлуатаційні витрати і тому часто надають покупцям знижки. Використовують їх, як звичайно, для продажу товарів повсякденного попиту.

• Обмежене обслуговування характерне для магазинів, де продають товари попереднього вибору і споживачам потрібно більше інформації. Торговельний персонал працює із споживачами індивідуально. Крім того, у таких магазинах часом пропонують додаткові послуги у вигляді

117

МАРКЕТИНГ

продажу товарів у кредит тощо. Експлуатаційні витрати цих магазинів вищі.

• Повне обслуговування, притаманне фешенебельним магазинам, передбачає розмаїття товарів особливого попиту (ювелірні вироби, відеотехніка, модний одяг). Серед послуг, що їх надають такі магазини, — демонстрації моделей одягу, „доведення" товару, використання різних схем кредитування, забезпечення безоплатної доставки покупок тощо. Відповідно вони мають найвищі експлуатаційні витрати.

4.	Цінова	політика
•	Середній	рівень	цін
Більшість магазинів пропонує товари саме за середніми цінами і
відповідно середньої якості та середнього рівня послуг.
• Високий		рівень	цін
Магазини		високих цін, пропонуючи своїм покупцям товари і
послуги вищої		якості,	керуються принципами: „Ви пам'ятатимете

товари довго і після того, як забудете їх ціни". Такі магазини орієнтуються на покупців із високим рівнем доходів, в яких серед спонукальних мотивів переважають не ціни, а престижність і висока якість товару.

• Низький рівень цін

Магазини низьких цін торгують стандартними товарами за порівняно низькими цінами для масового споживача. При зниженій

нормі прибутку	на одиницю товару вони забезпечують	прибутковість
за рахунок збільшення обсягів збуту.
Різновидом	таких магазинів є магазини-склади	— роздрібні

підприємства з дуже скромним інтер'єром, обмеженим обсягом послуг. Це, приміром, продовольчі магазини, що працюють прямо з контейнерів.

Досить поширені меблеві магазини-склади, розміщені, як звичайно, у приміських районах із низькою орендною платою. Покупець вибирає товар і оформляє замовлення, вибраний товар доставляють транспортом магазину за зазначеною адресою.

>Позамагазинна роздрібна торгівля

•Торговельні автомати, конструкцію яких постійно вдосконалюють. Сучасні автомати за кордоном можуть приймати монети чи паперові гроші, видавати здачу.

Через автомати продають сигарети, цукерки, безалкогольні напої, газети тощо. Вони забезпечують цілодобовий продаж товарів і самообслуговування.

Водночас це досить дорога форма роздрібної торгівлі. Автомати потребують інтенсивного обслуговування унаслідок постійного оновлення запасів, частих поломок, крадіжок.

• Торгівля на рознос за принципом „у кожні двері" — одна з найдавніших форм роздрібної торгівлі. Вона задовольняє потреби клієнтів з огляду на зручність придбання та прояв уваги до їхньої особистості.

Це також дорогий вид роздрібної торгівлі, але він має своїх прихильників серед фірм-виробників.

Цінова

політика

магазинів

Позамагазинна

роздрібна

торгівля

118

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• Торгівля на замовлення товарів поштою або, телефоном

Інформацію про товар можна надавати у вигляді оголошень у газетах, журналах, по радіо або телебаченню. Часом таку інформацію розсилають у вигляді листів та проспектів потенційним клієнтам, прізвища яких занесені у спеціальні списки адресатів.

Замовити товар можна також за каталогами. Дедалі більшої ваги набуває інформація з комп'ютерних мереж. Замовлення надсилають поштою або приймають телефоном.

Така форма роздрібної торгівлі виявилась ефективною при продажу книжок, одягу, подарунків, предметів домашнього вжитку.

Раціональну форму організації роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з цілей і фінансових ресурсів фірми з урахуванням розглянутих характеристик роздрібних підприємств.

Виконання вправи 6.5. із Збірника вправ допоможе Вам краще з'ясувати різницю у типах торговельних посередників.

6.4. Основи збутової логістики

Важливе місце в системі збуту товару займають такі функції:

—транспортування товару від виробника до споживача;

—підтримання на підприємстві товарних запасів;

—пакування, складування та зберігання товару;

—оброблення замовлень та адміністративні витрати, пов'язані з раніше наведеними функціями.

Значення цих функцій зростає у міру того, як збільшується відстань між виробником і споживачем. У господарській практиці багатьох розвинених країн широко використовують нові методи й технології доставки та розподілу товарів. Вони ґрунтуються на концепції логістики.

>Поняття та види логістики

Логістика — процес управління рухом та зберіганням сировини, компонентів і готової продукції з часу сплати грошей постачальником до часу отримання грошей за доставку готової продукції споживачеві.

Логістика (хоча й має глибоке історичне коріння) — доволі молода наука. Діяльність у галузі логістики має кінцеву мету, яка отримала назву „шість правил логістики".

1.Вантаж — необхідний товар.

2.Якість — необхідної якості.

3.Кількість — у необхідній кількості.

4.Час — має бути доставлений в необхідний час.

5.Місце — у необхідне місце.

6.Витрати — з мінімальними витратами.

119

МАРКЕТИНГ

Мета логістичної діяльності вважається досягнутою, якщо ці

*: умови виконані, тобто необхідний товар необхідної якості в необхідній кількості доставлений у необхідне місце з мінімальними витратами.

Встановлено, що застосування на практиці принципів логістики

дає змогу	скоротити до 30 — 50% рівень	запасів	сировини	та палива,	до
25 — 30%	— транспортні витрати.
Учасниками логістичних операцій		можуть	бути такі	організації	та
підприємства:
— підприємства-виробннки;

—підприємства гуртової та роздрібної торгівлі;

—комерційно-носередницькі організації;

—транспортні організації загального користування, різні експедиторські фірми.

їхні склади та транспортні засоби виконують різноманітні логістичні

операції.
	Сучасна	наука розглядає				декілька		видів	логістики:
•	закупівельна		логістика,			пов'язана		із забезпеченням		виробництва
матеріалами;
•	виробнича	логістика,			спрямована		па підвищення організованості та
ефективності			функціонування виробничого						процесу;
• збутова		логістика,		або, як її ще називають, маркетингова чи розпо-
дільча логістика.
	Збутова логістика забезпечує ефективну організацію розподілу
виробленої продукції. Власне						збутова	логістика і є предметом вивчення
даного курсу.
>	Транспортування			товарів
	Значну частину логістичних операцій на шляху товару від виробника
до кінцевого		споживача			здійснюють		із застосуванням			транспортних
засобів. Витрати			на транспортування				товарів		досягають	50% від суми

загальних витрат на логістику.

Завдання вибору виду транспорту вирішується з урахуванням інших завдань збутової логістики, а саме створення та підтримання

оптимального рівня	запасів, вибір	виду упаковки тощо.
• Автомобільний	транспорт

Одна із суттєвих переваг — висока маневреність. Цей вид транспорту забезпечує регулярність поставок та не висуває жорстких вимог до упаковки товару.

Основними недоліками автомобільного транспорту є досить висока собівартість перевезень, терміновість розвантаження, можливість розкрадання вантажу та доволі низька вантажопідйомність.

• Залізничний	транспорт
Цей вид транспорту добре пристосований для перевезення різних
партій вантажів	за будь-яких погодних умов. Залізничний транспорт

забезпечує можливість доставки вантажу на значні відстані, регулярність та доволі низьку собівартість перевезень вантажів.'

Учасники

логістичних

операцій

Види

логістики

120

НАВЧАЛЬНИЙ ПОСІБНИК

• Морський транспорт

Цей вид транспорту найпопулярніший на міжнародних перевезеннях. Його основні переваги — низькі тарифи та висока вантажопідйомність.

До недоліків морського транспорту відносять його малу швидкість, суворі вимоги до упаковки та кріплення вантажу, низьку частоту відправлення.

• Внутрішній

водний

транспорт

Цей

вид

транспорту

відрізняється низькими тарифами. При

перевезенні вантажів вагою більше за 100 тонн на відстань понад 250 км

цей

вид транспорту

найдешевший.

Проте конфігурація водних шляхів зумовлює обмеженість викорис-

тання водного

транспорту.

• Повітряний

транспорт

Основні

його

переваги

— швидкість та

можливість

досягнення

віддалених районів. До недоліків відносять високі тарифи та суттєву

залежність від

погодпих умов.

• Трубопроводний

транспорт

Трубопроводи

— специфічний засіб транспортування, який підхо-

дить

для

природного

газу,

нафти,

хімічних продуктів.

Використання

трубопроводів обходиться дешевше за залізничні перевезення, але трохи

дорожче за водні.

На вибір виду транспорту впливають шість основних

факторів.

Вони наведені в таблиці 6.1, яка допоможе Вам знайти відповіді на

запитання

вправи 6.7

із Збірника

вправ.

Табл.6.1.

Оцінка

видів

транспорту*

1 ^ \ К р и т е р і ї оцінки

Швид-

Частота

Надій-

Здатність

Доступ-

Вартість

j

кість

відправ-

ність

перевозити

ність

перевезення і1

досі ав-

лень

різноманіт-

Вид транспорту

]

ки

ні вантажі

Залізничний

3

і

4

3

і

2

2

3

1

Водний

4

1

!

5

4

1

4

1

j

Автомобільний

j

2

2

2

і

3

1

І

Трубопроводний

і

\

4

5

j

1

1

5

5

2

Повітряний

1

1

1

з

5

!

1

3

!

5

!

••V

*Максимальна оцінка критерію — 1 бал, мінімальна — 5 балів.

Завдяки контейнеризації перевезень дедалі частіше вдаються до одночасного використання двох і більше видів транспорту.

Контейнери-	Контейнеризація — завантаження товарів в ящики або		трейлери,
аація	легко перемістити	з одного виду транспорту на інший,	зокрема:
що їх
•	рейковий контрейлер	— перевезення за допомогою залізничного й

автомобільного транспорту;

121