Справочники / Вакуленко М. О., Вакуленко О. В. Тлумачний словник із фізики
..pdfМ.О. ВАКУЛЕНКО, О.В. ВАКУЛЕНКО
ФІЗИЧНИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК
ПЕРЕДМОВА
Нинішній бурхливий розвиток науки і техніки у світовому масштабі зумовив глобальне розширення наукових контактів і колосальне зростання наукової літератури, що в незалежній Україні виразилося ще й в нагальній потребі творення українськомовних різногалузевих словників – перекладних та тлумачних. Зокрема, в галузі фізики тлумачний словник такого типу вийшов у світ 30 років тому (Біленко І.І. Фізичний словник. – К., Вища школа, 1979. – 336 с.). Якщо зважити на те, що в Україні не видавався жоден енциклопедичний словник чи довідник із фізики, то фахівці мали послуговуватися лише російськими виданнями, самотужки перекладаючи, в разі потреби, професійні наукові терміни й поняття рідною мовою. Але ж створення термінологічних словників – як перекладних, багатомовних, так і тлумачних – є, з одного боку, необхідним узагальненням і потужним джерелом збагачення наукової лексики у певній галузі людської діяльності, а з другого – ще й одним із дієвих засобів підвищення рівня знань та ефективності роботи викладачів та науковців.
Термін – це та основа, цеглинка, завдяки якій вибудовується будь-яка наукова продукція. Водночас наукова праця сама стимулює створення нових понять, досконаліших означень. Тобто процес розвитку термінології і як науки, і як сукупності термінів є багатоступеневим, включаючи в себе не лише роботу безпосередньо над словниками – фаховими тлумачними та енциклопедичними як найбільш всеохопними – а й написання підручників, навчальних посібників і монографій із профільних спеціальностей. Останнє, в свою чергу, є базою для появи нових означень і збагачення словникового запасу, а, отже, й для подальшого написання досконаліших словників, які полегшують працю науковців та освітян.
Запропонований читачам "Тлумачний словник із фізики" значною мірою переймає на себе функції українського фізичного енциклопедичного словника, розширюючи вміст уведенням термінів російською та англійською мовами, а в окремих випадках здійснюючи етимологічні дослідження понять із посиланнями на грецькі та латинські першоджерела, що поглиблює їх тлумачення.
Для виконання даної роботи автори попередньо попрацювали над складанням ґрунтовної словникової бази, над осмисленням питомого українського перекладу, над поясненням фізичних явищ і понять, підготувавши і оприлюднивши свого часу ряд українських комп'ютерних словників та видавши "Російсько-український словник фізичної термінології" (Київ, 1996). Основна термінологічна база тлумачного словника була створена під час виконання теми "Тлумачний російсько-український комп'ютерний словник з фізики" в рамках держбюджетної науково-дослідної роботи співробітниками КНУ імені Тараса Шевченка (2001–2005) під керівництвом д-ра фіз.-мат. наук, проф. О.В. Вакуленка.
До цієї роботи залучалися кандидати фіз.-мат. |
наук М.О. Вакуленко, О.І. Даценко, |
С.В. Кондратенко, В.М. Кравченко, В.А. Одарич, |
а також В.В. Стукаленко, Л.С. Голо- |
винська та О.М. Шелест. |
|
Даний словник містить понад 6600 тлумачень, що значно перевищує обсяг згаданого вище словника І.І. Біленка. Тут подано роз'яснення основних термінів фізики та суміжних галузей – астрофізики, космології, біофізики, медичної фізики, фізичної хімії, математичної фізики, геофізики, мовознавчої фізики, музики. Це знадобиться читачеві, якому або необхідно пригадати зміст того чи іншого фізичного терміна, або ознайомитися з ним
попередньо перед поглибленим вивченням матеріалу. До кожного українського терміна подано російські та англійські відповідники.
Обсяг статей нерівномірний, в кожному разі автори керувалися факторами новизни та рівнем складності матеріалу. Терміни подано трьома мовами: українською, російською та англійською, а їх тлумачення викладено українською.
Побудова словника традиційна – за алфавітно-гніздовим принципом. Це має свої переваги, бо читач відразу бачить, наприклад, всі три засади термодинаміки і може їх порівнювати. Однак тут є і певні втрати – адже часто доводиться порушувати традиційний порядок слів у складних термінах. Наприклад, замість загальновживаного "перша засада термодинаміки" пишемо "засада термодинаміки́ перша", замість "Міжнародна система одиниць" маємо "система́ одиниць́ Міжнародна" тощо. Трохи незвично, проте всі системи перед очима, що полегшує процес осмислення терміна.
Терміни (українські, російські, англійські) виділені напівжирним шрифтом: АПЛАНА́Т, -а (рос. апланат; англ. aplanat). У ряді випадків після заголовного терміна
наводяться також його синоніми, які часто вживаються в спеціальній літературі, науковому мовленні та лекційних курсах. Без цього словник був би неповним, адже, як відомо, синоніми
– це один із найважливіших складників арсеналу стилістичних засобів мови. У науковій літературі, що тяжіє до точності та однозначності, синоніми використовуються, зокрема, як засіб контекстуального уточнення. Наприклад, – випромінювання́ вимушене́ [випромінювання́ індуковане,́ висилання́ вимушене,́ висилання індуковане́ ] (рос. излучение вынужденное, излучение индуцированное, испускание вынужденное, испускание индуцированное; англ. stimulated radiation, stimulated emission, induced emission). Українські синоніми взято в квадратні дужки та розділено комою, російські відділені від англійських крапкою з комою. Ті терміни, які не є домінантами відповідних синонімічних рядів, мають посилання на заголовний термін; при цьому в перекладовій частині наводяться тільки найближчі відповідники таких термінів. Для терміна-домінанти наводяться всі наявні російські та англійські відповідники.
Автори не вважали за потрібне вилучати деякі терміни, які зараз зустрічаються порівняно рідко. Це обгрунтовано тим, що даний тлумачний словник є й довідником, до якого може звернутися людина при читанні фізичної праці, написаної давно, чи натрапивши на незрозумілий термін у сучасній науковій літературі. Широко використано посилання з однієї статті на іншу, в якій наведено синонімічний варіант терміна чи йдеться про спорі-
днені або взаємопов'язані поняття. |
|
|
||
У словах, |
які уточнюють |
область застосування терміна, вживається |
розрядка: |
|
́ |
|
|
] у к в а н т о в і й т е о р і ї (рос. вакуум [состояние |
|
ВАКУУМ, -у 1 [стан вакуумний́ |
||||
вакуумное] в |
к в а н т о в о й |
т е о р и и ; англ. vacuum [vacuum state] i n |
q u a n t u m |
|
t h e o r y ) – основний стан квантованих полів…
В окремих випадках проведено етимологічні дослідження термінів, які поглиблюють їх тлумачення: БОЛО́МЕТР, -а (рос. болометр; англ. bolometer; від грец. βολή – промінь
і μετρώ – вимірюю) – тепловий неселективний приймач випромінювання…;
БРАХІСТОХРО́НА (рос. брахистохрона; англ. brachistochrone; від грец. βραχιστός – найкоротший і χρονος́ – час) – крива найшвидшого спуску… Походження терміна та значення слова-першоджерела не вказуються, якщо це не відіграє суттєвої тлумачної ролі: наприклад, у буквальному перекладі з грецької "атом" означає "неподільний", що не узгоджується з сучасними уявленнями про будову атома.
Повторення основного українського терміна в межах одного гнізда подано скорочено:
першою буквою з крапкою для однини, а в множині замість крапки ставиться дефіс, остання буква з приголосних та закінчення. Наприклад, у статті ВИПРОМІН́ЮВАЧмаємо: в.
масовий́ (рос. излучатель массовый; англ. mass transmitter) та в-чі звуку́ (рос. излучатели звука; англ. acoustic transmitters, sonic transmitters). Російські та англійські терміни подаються без скорочень.
3
Для заощадження місця в тексті словника використовуються скорочення частовживаних слів: рос. – російський термін, англ. – англійський термін, грец. – грецьке слово, лат. – латинське слово, давньолат. – давньолатинське слово, пізньолат. – пізньолатинське слово, середньовічнолат. – середньовічнолатинське слово, фр. – французьке слово, букв. – буквальний, див. також – дивися, ст. – стаття, напр. – наприклад, мн. – множина, род.
(відм.) – родовий відмінок, ор. відм. – орудний відмінок, букв. – буквально, т. зв. – так званий; а. о. – астрономічна одиниця, авто – автомобільний, аеродин. – аеродинамічний, алг. – алгебричний, арх. – архітектурний, ат. – атомний, бібліогр. – бібліографічний, біол.
– біологічний, будів. – будівельний, геод. – геодезичний, геол. – геологічний, геом. – геометричний, геоф. – геофізичний, гідр. – гідротехнічний, гірн. – гірничий, дор. – дорожній,
ел. – електричний, елн. – електронний, ерс – електрорушійна сила, звз. – зв'язковий, ккд –
коефіцієнт корисної дії, косм. – космічний, крипт. – криптографічний, крист. – кристалографічний, кфт. – кінота фототехнічний, лог. – логічний, мат. – математичний, маш. – машинний (машинобудівний), мет. – металургійний, метео – метеорологічний, магн. – магнітний, метр. – метрологічний,мех. – механічний,мор. – морський, обч. – обчислювальний, опт. – оптичний, парф. – парфумерний, полігр. – поліграфічний, радіотехн. – радіотехнічний, рлк – радіолокаційний, стат. – статистичний, тел. – телефонний, телегр.
– телеграфічний, телеком. – телекомунікаційний, термодин. – термодинамічний, техн.–
технічний, тлв – телевізійний, фтт – фізика твердого тіла, хім. – хімічний; ВЧ – висока частота (високочастотний),ЕОМ – електронно-обчислювальна машина, ЕПТ – електрон-
нопроменева трубка, ДНК – дезоксирибонуклеїнова кислота, ІЧ – інфрачервоний, МДН –
метал-діелектрик-напівпровідник, Мпк – мегапарсек, НВЧ – надвисока частота (надвисокочастотний), НЧ – низька частота (низькочастотний), РНК – рибонуклеїнова кислота,
УФ – ультрафіолетовий, УЗ – ультразвук. Заголовок статті при повторенні його в тексті цієї ж статті набрано початковими літерами. Так, у статті "асиметрія́ космічного́ промін́- ня азимутальна"́ – "а. к. п. а." тощо.
Автори висловлюють щиру подяку рецензентам: Заслуженому діячеві науки і техніки
України, член-кор. АПН України, д-ру фіз.-мат. наук, професору Чалому А.В.; член-кор. АПН України, д-ру фіз.-мат. наук, професору Шуту М.І.; лауреату Державної премії України,д-ру фіз.-мат. наук, професору КоротковуП.А.; д-ру фіз.-мат. наук Сердезі Б.К.;
член-кор. НАН України, д-ру філол. наук, професору Клименко Н.Ф.; д-ру філол. наук, професору Болдирєву Р.В. Автори глибоко вдячні також завідувачці відділом наукової термінології Інституту мовознавства НАН України, канд. філол. наук Симоненко Л.О. за цінні поради з питань лексикографії та побудови словника.
При роботі над словником ми орієнтувалися на чинний правопис і на вимоги, що ставляться до галузевих нормативних словників. Сподіваємося, що він стане в пригоді широкому загалу читачів, може бути використаний викладачами та студентами у навчальному процесі, спеціалістами-фізиками для написання наукових робіт, фахівцями інших галузей.
Автори будуть вдячні всім, хто надішле свої критичні зауваження, вказівки та побажання щодо поліпшення книги за адресою видавництва.
4
АБЕР АВТО |
А |
А |
АВТО АДАП |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А
АБЕРАЦІЯ́ (рос. аберрация; англ. aberration) – букв. відхід, віддалення.
а. світла́ (рос. аберрация света; англ. aberration of light) – зміна напрямку поширення світла (випромінювання) при переході від однієї системи відліку до іншої. Див. також закон́ додавання́ шви́- дкостей.
а. сферична́ (рос. аберрация сферическая; англ. spherical aberration) – один із видів аберацій зображення 3-го порядку, при якій точка, що лежить на оптичній осі, зображається на екрані, перпендикулярному до оптичної осі, у вигляді плями розсiяння круглої форми з розподілом освітленостi, що залежить від положення екрана. Цю аберацію зменшують комбiнацією додатньої та від'ємної лінз зі спеціально розрахованими радіусами кривизни заламних поверхонь.
а. хроматична́ (рос. аберрация хроматическая; англ. chromatic aberration) – спотворення зображення, яке проявляється в його частковому забарвленні та розмиванні. Причиною а. х. є залежність показника заламу середовищ, які входять до складу оптичної системи, від довжини світлової хвилі. Цю аберацію зменшують, комбінуючи лінзи з різних марок скла зі спеціально розрахованими радіусами кривизни їх поверхонь і відстанями між лінзами. Див. також дисперсія́ світла,́ апохромат́.
а-ції електронних́ лінз (рос. аберрации электронных линз; англ. aberration of electronic lenses) – див. аберації́ електроннооптичні́ .
а-ції електроннооптичні́ (рос. аберрации электроннооптические; англ. electron-optical aberration) – спотворення електроннооптичного зображення.
Див. також оптика́ електронна́ .
а-ції оптичних́ систем́ (рос. аберрации оптических систем; англ. aberration of optical systems) – спотворення зобра-
5
жень реальними оптичними системами, які полягають у тому, що оптичні зображення неточно відповідають предмету, виявляються розмитими (монохроматична геометрична аберація оптичних систем) або забарвленими (хроматична аберація оптичних систем). Розрізняють такі види аберацій: сферична аберація, кома, астигматизм і кривизна поля, дисторсія, хроматична аберація. Див. також абера́- ція хроматична́ ).
АБСОРБЕ́НТИ, -ів, мн. (рос.
абсорбенты; англ. absorbents) – високодисперсні тіла з великою зовнішньою (непоруваті) та внутрішньою (поруваті) поверхнею, на якій відбувається абсорбція речовин із навколишніх газів або розчинів.
АБСО́РБЦІЯ (рос. абсорбция; англ. absorption; лат. absorptio, від absorbeo – поглинаю) – поглинання речовин з газової суміші рідинами або (рідше) твердими тілами (абсорбентами); один із видів сорбції. При а. поглинання відбувається у всьому об'ємі абсорбента.
а. світла́ (рос. абсорбция света; англ. absorption of light) – те саме, що поглинання́ світла́ .
АВТОГЕ́ЗІЯ (рос. автогезия; англ. autohesion) – див. адгезія́ .
АВТОЕМІС́ІЯ (рос. автоэмиссия;
англ. autoemission) – те саме, що емісія́ автоелектронна́ .
АВТОЙОНІЗА́ЦІЯ (рос. автоионизация; англ. autoionization) – те саме, що іонізація́ (електричним́ ) полем́ .
АВТОКОЛИВА́ННЯ, -ань,́ мн. (рос.
автоколебания; англ. autooscillations) – незагасні коливання в дисипативній нелі-
нійній системі, що підтримуються за рахунок енергії зовнішнього джерела, параметри яких (амплітуда, частота, спектр коливань) визначаються властивостями самої системи і не залежать від скінченної зміни початкових умов. (А.А. Андронов, 1928).
АВТОКОЛІМА́ЦІЯ (рос. автоколлимация; англ. autocollimation) – хід світлових променів, при якому вони, вийшовши паралельним пучком із коліматора, що входить до складу оптичної системи, відбиваються від плоского дзеркала і проходять систему в зворотному напрямку.
|
|
|
|
́ |
к в а з і ч а - |
|
АВТОЛОКАЛІЗАЦІЯ |
||||||
с т и н о к |
у |
т в е р д и х т і л а х (рос. |
||||
автолокализация |
к в а з и ч а с т и ц |
в |
||||
т в ё р д ы х |
|
|
т е л а х ; |
англ. |
||
autolocalization |
o f |
q u a s i p a r t i c l e s |
||||
i n s o l i d s ) |
– |
виникнення |
сильної |
де- |
||
формації |
кристалічної решітки навколо |
|||||
квазічастинки (електрона провідності, дірки, екситона), що приводить до її локалізації в потенціальній ямі, утвореній деформацією. Передбачена Л.Д. Ландау в 1933.
АВТОМАТИЗА́ЦІЯ (рос. автомати-
зация; англ. automatization).
а. експериме́нту(рос. автоматизация эксперимента; англ. automatization of experiment) – комплекс засобів і методів для прискорення збору й обробки експериментальних даних, інтенсифікації використання експериментальних установок, підвищення ефективності роботи дослідників.
АВТОМОДЕЛЬНІСТЬ,́ -ості (рос.
автомодельность; англ. self-similarity) – особлива симетрія фізичної системи, яка полягає в тому, що зміна масштабів незалежних змінних може бути скомпенсована перетворенням подібності інших динамічних змінних.
6
АВТОПРИСКО́РЕННЯ [автопри́-
швид] (рос. автоускорение; англ. autoacceleration) – див. метод,́ методи́ прискорення́ колективні́ .
АВТОПРИ́ШВИД, -у (рос.
автоускорение; англ. autoacceleration) – те саме, що автоприскорення́ .
АВТОФАЗУВАННЯ́ [стійкість́ фа- ́ зова] (рос. автофазировка, устойчивость фазовая; англ. autophasing, phase stability)
– явище стійкості руху частинок у поздовжньому (уздовж орбіти) напрямку в резонансних прискорювачах, зумовлене залежністю проміжку часу Т між наступними
прискореннями від повної енергії ε части-
нки. Лежить в основі дії більшості сучасних резонансних прискорювачів (В.І. Векслер, Е.М. Макміллан [E.M. McMillan], 19441945).
АВТОХВИ́ЛІ, -ль, мн. (рос.
автоволны; англ. autowaves) – різновид хвиль, які самопідтримуються в активних (таких, що мають джерела енергії) середовищах (розподілених системах). Приклад а. – імпульси збуджень у біологічних мембранних системах (нервових волокнах, м'язах, міокарді).
АГРОФІЗИКА́ [фі́зикаагрономіч́ на] (рос. агрофизика, физикаагрономическая; англ. agrophysics, agronomic physics) – наука про процеси життєдіяльності, які протікають у сільськогосподарській рослині на всіх етапах її розвитку, розглядувані у взаємозв'язку з фізичними умовами зовнішнього середовища.
АДАПТА́ЦІЯ (рос. адаптация; англ. adaptation) – букв. пристосування.
а. ока́ (рос. адаптация глаза; англ. eye adaptation) – пристосування ока до змінних умов освітлення. Зміна чутливості ока при переході від яскравого освітлення до повної темряви отримала назву
АДАП |
А |
АДСО |
|
|
|
|
|
|
темнової адаптації, а при переході від темряви до світла – відповідно світлової адаптації. Адаптація здійснюється з допомогою зміни діаметра зіниці ока, а також за допомогою різних світлових рецепторів.
АДАПТО́МЕТР, -а (рос. адаптометр;
англ. adapt meter) – прилад для вимірювання змін абсолютного порога зорового сприйняття в процесі адаптації ока.
́ |
м е т е о р о л о г і ї ] |
АДВЕКЦІЯ [ в |
|
(рос. адвекция [ в |
м е т е о р о л о г и и ] ; |
англ. advection [ i n |
m e t e o r o l o g y ] ) – |
перенесення повітря і (разом з ним) його властивостей в горизонтальному напрямку, на відміну від конвекції, яка означає перенесення у вертикальному напрямку. Говорять про а. повітряних мас, водяної пари, кількості руху, вихора, швидкості.
АДГЕЗА́ТОР, -а [генератор́ заря́- джених тороїдів́ адіабатичний́ ] (рос. ад-
гезатор, генератор заряженных тороидов адиабатический; англ. adgechator, adiabatic generator of charged toroids) – пристрій, що застосовується у колективному прискорювачі йонів з електронними кільцями для формування кілець із високою густотою частинок (див. також
методи́ прискорення́ колективні́ ).
АДГЕ́ЗІЯ (рос. адгезия; англ.
Adhesion; від лат. adhaesio – прилипання, зчеплення, притягання) – зв'язок між різнорідними конденсованими тілами при їхньому контакті. При а. зберігається межа розділу фаз між тілами. Розрізняють а. рідини, наслідком якої є змочування, і а. твердих тіл. Окремий випадок а. – автогезія, що виявляється при приляганні однорідних тіл.
АДИТИ́ВНІСТЬ, -ості (рос. аддитивность; англ. additivity) – властивість деяких фізичних та геометричних величин, яка полягає в тому, що значення величини, що відповідає цілому об'єкту,
7
дорівнює сумі значень величин, які відповідають його частинам при будь-якому розбитті об'єкта на частини. Величини, що мають властивість а., називаються адитивними величинами.
АДІАБА́ТА (рос. адиабата; англ. adiabate) – лінія на термодинамічній діаграмі станів, що зображає зворотливий адіабатичний процес. У таких процесах ентропія стала, тому адіабату називають також і з о е н т р о п о ю.
а. суха́(рос. адиабата сухая; англ. dry adiabate) – адiабата, що описує зміну стану сухого або ненасиченого вологого повітря. Див. також процес́ в атмосфері́ адiабатичний́ .
АДРО́НИ,-ів, мн. (рос. адроны; англ. hadrons) – частинки, які беруть участь у сильній взаємодії. До а. належать усі баріони (у т.ч. нуклони – протон і нейтрон) і мезони. А. мають квантові числа, що зберігаються в процесах сильної взаємодії: дивність, чарівність [шарм], красу [привабливість] та ін. У вільному стані всі (за винятком, можливо, фотона) нестабільні. А., що розпадаються за рахунок сильної взаємодії (характерний час життя 10-22 − 10-23 сек, виняток – векторні мезони:
10−20 сек) називаються резонансами. А., що розпадаються за рахунок слабкої або електромагнітної взаємодії, умовно називаються стабільними. Термін "адрони" запропонований Л.Б. Окунем, 1967.
АДСО́РБЦІЯ (рос. адсорбция; англ. adsorption; від лат. ad- – на, при і sorbeo
– поглинаю) – один із найважливіших типів поверхневих явищ − переважне зосередження молекул газу або розчиненої в рідині речовини (а д с о р б а т у )
на поверхні рідини |
чи |
твердого тіла |
(а д с о р б е н т а ), а |
також |
розчиненої в |
рідині речовини на межі її розділу з газовою фазою. А. – окремий випадок сорбції. Явище а. пов'язане з тим, що сили міжмолекулярної взаємодії на межі
АЕРО |
А |
АЕРО |
|
|
|
|
|
|
розділу фаз не скомпенсовані, внаслідок чого примежовий шар має надлишок енергії – вільної поверхневої енергії, – і процеси адсорбції енергетично вигідні. Залежно від характеру взаємодії молекул адсорбату й адсорбента, розрізняють фізичну адсорбцію і хемосорбцію. Кількісна характеристика а. – величина, що являє собою надлишок адсорбату, що припадає на одиницю площі поверхневого шару, у порівнянні з кількістю адсорбату в одиниці об'єму фази адсорбента. Єдина теорія а. поки що не створена.
АЕРОАКУ́СТИКА (рос. аэроакустика; англ. aeroacoustics) – розділ фізики на стику аеродинаміки й акустики, в якому вивчаються проблеми аеродинамічної генерації звуку, акустика рухомих газових потоків, взаємодії звуку з потоком і методи зниження аерошумів. А. має переважно справу зі звуком, який породжується аеродинамічними силами і збуреннями, що виникають у самому потоці, а не прикладеними ззовні силами або коливаннями, як у класичній акустиці. Вперше теоретичні питання утворення звуку при переміщенні потоків рідини були розглянуті Дж. Релеєм (1877).
АЕРОДИНА́МІКА (рос. аэродинамика; англ. aerodynamics) – розділ гідроаеродинаміки, у якому вивчаються закони руху повітряного (в загальнішому випадку – газоподібного) середовища і його силової взаємодії з твердими тілами, що рухаються в ньому, головним чином близькими за формою до тих, які використовуються в авіації і ракетно-космічній техніці. Одержали розвиток прикладні області а.: а. літака, динаміка польоту в атмосфері, промислова а., а. лопатевих машин. Теоретична а. базується на загальних рівняннях гідроаеромеханіки.
а. розріджених́ газів́ (рос. аэродинамика разрежённых газов; англ. aerodynamics of rarefied gases) – розділ механіки газів, у якому вивчаються
8
рухи газів, що вимагають урахування їх молекулярної структури. Особливого значення а. р. г. набуває при визначенні сил, моментів і аеродинамічного нагріву тіл, які летять у верхніх шарах атмосфери (метеорити, низьковисотні супутники, орбітальні апарати, що приземляються, зондувальні ракети і т.д.), а також при розрахунку вакуумних систем, ультразвукових коливань і т.д.
АЕРОЛО́ГІЯ (рос. аэрология; англ. aerology) – розділ метеорології, у якому вивчаються фізичні процеси у вільній атмосфері, тобто вище рівня, на якому відчувається безпосередній вплив поверхні Землі. У шарі до висоти 100–120 км вивчаються структура полів тиску, температури, вітру та інших параметрів атмосфери, фізичні процеси в хмарах і опадах, газовий і аерозольний склад повітря. Найпоширеніший з методів аерологічних досліджень – запуск радіозондів. Дослідження атмосферних процесів з детальною просторовою роздільною спроможністю проводяться за допомогою літаків-метеолабораторій.
АЕРОНО́МІЯ (рос. аэрономия; англ. aeronomy) – розділ науки про верхню атмосферу, у якому вивчаються природа і механізм виникнення різноманітних атмосферних явищ, пояснюються їхні часові варіації і планетарний розподіл на основі уявлень про елементарні фізичні та хімічні процеси в газах і частково йонізованій плазмі. Першим кроком аерономії стало пояснення природи озонного шару і межі між гомосферою і гетеросферою. Вплив сонячної активності на процеси у верхній атмосфері проявляється в існуванні 11-річних і 27-денних збурень, а також збурень, пов'язаних із сонячними спалахами та сонячним ві-
тром.
АЕРОПРУЖНІСТЬ,́ -ості (рос. аэроупругость; англ. aeroelasticity) – розділ прикладної механіки, у якому вивчається взаємодія пружної системи з потоком газу
АЕРО |
А |
АКСЕ |
|
|
|
|
|
|
(повітря). Явища а. зустрічаються в багатьох областях техніки, у будівельній справі при вивченні вітрових впливів на мости і висотні споруди, у суднобудуванні й енергомашинобудуванні, авіації та ракетній техніці. Поряд з розрахунковими широко застосовуються експериментальні методи дослідження (в аеродинамічних трубах).
А́ЗИМУТ, -а (рос. азимут; англ.
azimuth) – кут у горизонтальній площині.
а. магнітний́ я к о г о - н е б у д ь н а п р я м к у (рос. азимут магнитный
к а к о г о - л и б о н а п р а в л е н и я ; англ. magnetic azimuth o f d i r e c t i o n ) – кут у горизонтальній площині між цим напрямком і магнітним меридіаном. Відраховується в градусах від північного напрямку магнітного меридіана в обидва боки і вважається позитивним до сходу (за годинниковою стрілкою). Точні визначення магнітного азимута роблять теодолітами, більш грубі – компасами.
АЗО́Т, -у (рос. азот; англ. nitrogen), N − хімічний елемент V групи періодичної системи елементів; атомний номер 7, атомна маса 14,0067. Природний а. складається з двох стабільних ізотопів: 14N (99,643%) і 15N (0,366%). Електронна конфігурація 1s22s2р3, енергія йонізації 14,533 еВ. У звичайних умовах а. – двоатомний газ, молекула N2 діамагнітна,
енергія дисоціації − 941,6 ± 0,6 кДж/моль при 00 К. Молекулярний а. має tпл =
−210,0°С, tкип= −195,8°С, густина при нормальних умовах 1,2506 кг/м3, рідкого
а. – 0,808 кг/дм3 (−195,8°С). Відомі кубічна та гексагональна модифікації твердого а.
АЙНШТА́ЙН, -а (рос. Эйнштейн;
англ. Einstein) – те саме, що Ейнштейн́ .
АЙНШТА́ЙНІЙ, -ю (рос.
эйнштейний; англ. einsteinium), Es – те саме, що ейнштейній́ .
9
АКО́М, -а (рос. аком; англ. acoustic Ohm) – те саме, що Ом акустичний́ .
АКОМОДА́ЦІЯ (рос. аккомодация;
англ. accommodation) – пристосування.
а. магнітна́ (рос. аккомодация магнитная; англ. magnetic accommodation) – процес установлення у феромагнетику стаціонарного магнітного стану після відповідної зміни величини або характеру зовнішнього магнітного поля. При цьому усталений стан може бути статичним (змінне поле відсутнє) або динамічним (за наявності змінного поля).
а. ока́ (рос. аккомодация глаза; англ. eye accommodation) – пристосування ока до чіткого бачення віддалених на різні відстані предметів. А. о. у людини досягається за допомогою зміни кривизни поверхні кришталика.
АКО́РД,-а у м у з и ц і (рос. аккорд; англ. accord) – одночасне звучання трьох або більшої кількості музичних тонів (звуків). Основні а. складаються з трьох звуків (тризвуччя), з чотирьох (септакорди), з п'яти (нонакорди) та з шістьох (ундецимакорди). А. можуть бути консонантні та дисонантні (див. також консонанс́ і
дисонанс́ ).
АКРЕ́ЦІЯ (рос. аккреция; англ. accretion) – падіння речовини на зорю (галактику чи інше космічне тіло) з навколишнього простору. Зворотним до
а.процесом є витік речовини. У процесі
а.відбувається виділення гравітаційної енергії, яка перетворюється в тепло і в підсумку виходить у вигляді випромінювання (спалах нової зірки або рентгенівського пульсара).
АКСЕЛЕРО́МЕТР,-а (рос. акселерометр; англ. accelerometer) – прилад для вимірювання прискорень. Застосовується при дослідженні руху або вібрацій частин машин, в авіації (для вимірювання перевантажень). А., залежно від виду руху,
АКСІ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
А |
|
|
|
|
|
|
|
|
АКТИ |
||
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
можуть бути лінійні та кутові; за кон- |
|
|
ньо для здійснення хімічного перетворен- |
||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
струкцією – механічні, електромеханічні, |
|
|
ня. А. здійснюється шляхом передачі |
||||||||||||||||||
оптичні та ін.; за призначенням – вимірю- |
|
|
енергії молекулі при непружному зі- |
||||||||||||||||||
вачі прискорення як функції часу або |
|
|
ткненні з іншою молекулою, стінками |
||||||||||||||||||
шляху та максимальні – вимірювачі ті- |
|
|
посудини, |
поверхнею |
каталізатора, при |
||||||||||||||||
льки максимального значення прискорен- |
|
|
взаємодії |
з |
фотонами, |
електронами, |
|||||||||||||||
ня. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
йонами, протонами та ін. |
|
|
|
|
|||||
|
|
́ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
́ |
|
|
|
|
-ості |
(рос. |
||
АКСІОД,-а (рос. аксиод; англ. axiode; |
|
|
АКТИВНІСТЬ, |
|
|||||||||||||||||
від лат. axis – вісь) – геометричне місце |
|
|
активность; англ. activity) – букв. |
||||||||||||||||||
миттєвих осей обертання при русі твердо- |
|
|
дієвість, впливовість. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||
го тіла навколо нерухомої точки (див. та- |
|
|
а. оптична́ |
(рос. активностьоптиче- |
|||||||||||||||||
кож рух |
обертальний́ |
) |
або миттєвих |
|
|
ская; англ. optical activity) – властивість |
|||||||||||||||
гвинтових осей у загальному випадку руху |
|
|
деяких речовин повертати площину поля- |
||||||||||||||||||
твердого тіла (див. також рух |
|
|
ризації світла, яке проходить через них; |
||||||||||||||||||
гвинтовий́). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
частковий, найбільш помітний і поши- |
|||||||||||
|
|
́ |
|
аксион; англ. axion) |
|
|
рений |
прояв |
гіротропії. |
Речовини, що |
|||||||||||
|
|
|
|
|
мають |
п р и р о д н у |
а. |
о., |
називаються |
||||||||||||
АКСІОН, -а (рос. |
|
|
|||||||||||||||||||
– гіпотетична нейтральна псевдоскалярна |
|
|
оптично |
активними |
|
речовинами; |
|||||||||||||||
частинка, введена для збереження CP- |
|
|
ш т у ч н а |
а . |
о. |
виникає |
в результаті |
||||||||||||||
інваріантності квантової |
|
хромодинаміки |
|
|
зовнішніх впливів (наприклад, див. та- |
||||||||||||||||
(КХД). А. повинен розпадатися на 2 фо- |
|
|
кож ефект́ |
Фарадея́). Поворот площини |
|||||||||||||||||
тони. |
Р.Д. Печчеї |
[R.D. Peccei] |
та |
|
|
поляризації зумовлений тим, що дві хвилі |
|||||||||||||||
Х.Р. Квінн [H.R. Quinn], |
|
1977, С. Вайн- |
|
|
з коловою поляризацією – правою та лівою |
||||||||||||||||
берг і Ф. Віл(ь)чек, 1978 (див. також си- |
́ |
|
– поширюються з різними швидкостями. |
||||||||||||||||||
метрія́ |
хіральна,́ |
лагранжіан́ефекти- |
|
Д.Ф. Араго |
[D.F. Arago], |
1811; |
Ж.Б. Біо |
||||||||||||||
вний, поля́Хіггса́ |
). |
|
|
|
|
|
|
|
|
[J.B. Biot], 1815 (див. також закон́ Біо́). |
|||||||||||
|
|
́ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а. |
оптична́ |
|
нелінійна́ |
(рос. |
|||||
|
|
|
|
|
к р и с т а л о - |
|
|
активность |
оптическая |
нелинейная; |
|||||||||||
АКТИВАТОР, -а у |
|
|
|||||||||||||||||||
ф о с ф о р а х (рос. активатор в |
к р и - |
|
|
англ. nonlinear optical activity) – поляри- |
|||||||||||||||||
с т а л л о ф о с ф о р а х ; англ. activator) – |
|
|
заційний |
самовплив |
світла |
великої |
|||||||||||||||
хімічний елемент, який вводиться як до- |
|
|
інтенсивності в середовищі, що в най- |
||||||||||||||||||
мішка в кристалічну решітку при |
|
|
простішому випадку полягає в нелі- |
||||||||||||||||||
утворенні |
кристалофосфорів. |
Атоми |
а. |
|
|
нійному (залежному |
від |
інтенсивності |
|||||||||||||
разом з атомами гратки, що їх оточують, |
|
|
оптичного |
випромінювання) |
повороті |
||||||||||||||||
а іноді разом із дефектами решітки або |
|
|
площини поляризації лінійно поляри- |
||||||||||||||||||
іншими |
домішками |
утворюють центри |
|
|
зованого світла. А. о. н. – нелінійний |
||||||||||||||||
люмінесценції кристалофосфорів. Роль а. |
|
|
аналог |
явища |
природної |
оптичної |
|||||||||||||||
полягає в тому, що після поглинання |
|
|
активності. |
|
|
|
|
|
активность |
||||||||||||
енергії |
|
збудження |
або |
сприйняття |
|
|
а. |
поверхнева́ |
(рос. |
||||||||||||
енергії, яка поглинається в основній |
|
|
поверхностная; англ. surface activity) – |
||||||||||||||||||
гратці, він випромінює її потім у вигляді |
|
|
величина (∂σ/∂с) в адсорбційному рівнянні |
||||||||||||||||||
світла. |
|
́ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Гіббса |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
х і м і ч н і й |
к і - |
|
|
Γ = (–c/RT)(∂σ/∂с) (Г – |
адсорбція, с – |
|||||||||||||
АКТИВАЦІЯ |
|
|
концентрація, σ – поверхневий натяг, R – |
||||||||||||||||||
н е т и ц і |
(рос. активация в |
х и м и ч е - |
|
|
|||||||||||||||||
|
|
газова стала, T – температура), яка кількі- |
|||||||||||||||||||
с к о й к и н е т и к е ; |
англ. activation) |
– |
|
|
|||||||||||||||||
|
|
сно характеризує |
спроможність |
речовин |
|||||||||||||||||
перехід |
молекули |
з |
активного стану |
в |
|
|
|||||||||||||||
|
|
адсорбуватися |
на |
поверхні |
розділу двох |
||||||||||||||||
стан з підвищеною енергією, якої достат- |
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
фаз. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
10 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|