Частини мови

Частини мови – це лексико-граматичні розряди слів, що характе-ризуються спільністю узагальненого лексичного значення, морфологічних ознак і синтаксичної функції.

Самостійні (повнозначні)						Службові (неповнозначні)
Мають і лексичне, і граматичне значен-ня: м’яч– значення предметності; їхати– значення дії; гарний– значення ознаки. Можуть виступати самостійними членами речення.						Не мають лексичного значення, служать для зв’язку повнозначних слів у реченні: підхатою, вчора й сьогодні
Іменник	Прикметник	Числівник	Займенник	Дієслово	Прислівник	Прийменник	Сполучник	Частка
Змінювані					Незмінювані

Вправа 103. Прочитайте подане висловлювання, визначте в ньому повнозначні й службові частини мови, обґрунтуйте свою відповідь.

...Українська мова в багатстві, витонченості й гнучкості форм не поступається ані жодній із сучасних літературних мов слов’янства і не бідна аж ніяк на поняття, аби нею заважко було перекладати глибину філософських думок і змальовувати високохудожні образи.

М. Драгоманов

Іменник

Іменник– повнозначна частина мови, що має значення предметності й відповідає на питанняхто? що?

Ознаки іменників

Лексичне значення	Граматичні категорії	Синтаксичні функції
Предметності	Рід, число, відмінок, від-міна, група	Підмет, додаток, імен-ний складений присудок, обставина

Лексико-граматичні групи іменників

І ІІ	Назви істот (хто?) позначають осіб, тварин, міфологічні образи (молодиця, донька, дід, пес, кіш-ка, сокіл, мавка, демон).	Назви неістот (що?) позначають предмети, явища природи, поняття (книга, верба, дім, газета, добро).
ІІ	Загальні іменники – назви одно-типних істот, предметів, явищ, понять (юнак, птах, стіл, весло, час, хутір, човен, вечір).	Власні іменники – індивідуальні назви одного з ряду однотипних предметів: імена, прізвища, геогра-фічні назви, назви установ, видань газет (Олесь Гончар, Дніпро, Львів-щина, Дніпропетровський націо-нальний університет).
ІІІ	Конкретні іменники– називають предмети, що пізнаються органами чуття, підлягають підрахунку і сполучаються з власне кількісними числівниками (квітка, берег, село, явір, Дунай, день, батько).	Абстрактні іменникиназивають поняття, якості, властивості, які не сприймаються конкретно органами чуття (воля, добро, сум, радість). Більшість з них утворені від дієслів чи прикметників за допомогою су-фіксів -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм (мудрість, неповтор-ність, братерство, героїзм).
IV	Збірні іменникиназивають су-купність однакових чи подібних предметів, що сприймаються як одне ціле (товариство, студен-тство, малеча, хворостняк, гарбузиння, професура). Особливості: - мають тільки форму однини; - утворюються за допомогою суфіксів -ств(о), -цтв(о), -ин(а), -инн(я), -як, -ур(а); - не сполучаються з власне кіль-кісними числівниками.	Одиничні (речовинні) – називають речовину, що не підлягає рахунку, її можна лише виміряти; а також продукти харчування, овочі, ягоди, тканини, матеріали, ліки (молоко, хліб, пшениця, малина, ситець, анальгін, нафта, золото). Речовинні іменники можуть мати форму множини, якщо вказують на різновиди, ґатунок (мінеральні води, натуральні соки).