Прислівник

Прислівник – це самостійна невідмінювана частина мови, що передає ознаку дії чи стану або ступінь чи міру вияву іншої ознаки.

У реченні прислівники найчастіше виконують функцію обставини, наприклад: І тільки вгорі, над верхівками, ллялося повільне повітря й неквапливо блідло небо. Рано – вранці, ще тільки ледь – ледь заяснів обрій, прокинувся Миколка(О. Донч.).

Розряди прислівників за значенням

Означальні		Обставинні
Якісно-означальні	Кількісно-означальні	Часу	Місця	Причини	Мети
Вказують на якісну ознаку дії, стану або на спосіб їх вияву, відпо-відають на питання як? у який спосіб? летить швид-ко, вчиться добре.	Виражають міру або ступінь якості чи дії і відпові-дають на питання скільки? в якій мірі? як багато? мало знає, трохи схвильований.	увечері зранку потім згодом	вгорі знизу зверху	спересер-дя спросон-ня зозла	навмисне наперекір

Увага! Якісно-означальні прислівники утворюються від якісних прикмет-ників за допомогою суфіксів-о, -е, зберігаючи написання прикметників, і ма-ють ступені порівняння, наприклад: глибше, легше, щільніше, найвище, найдорожче, найкраще, більш низько, менш далеко, найбільш точно.

Про творення ступенів порівняння прикметників див. стор. 114-115.

Вправа 153. Знайдіть прислівники, визначте їх розряди і спосіб творення.

1. Він мовчки дивився на тополі, що коли-не-коли погойдуються від вітру. 2. Петро змалечку знає чабанський труд. Він починається рано-пораненьку, а кінчається опівночі. 3. Батько щось роздумує, потім каже присмучено: “Діди й прадіди день у день пішки ходили, хоч не один в душі сокола носив (О. Г.). 4. У березні сім погод надворі: сіє, віє, крутить, мутить. 5. Ти йому по-свійськи, а він тобі по-свинськи. 6. Справжнє щастя завжди попереду. 7. Задирай голову настільки, щоб шапка не злетіла. 8. Бійся цапа спереду, коня ззаду, а хитрої людини з усіх боків (Н. тв.).

Первинні (незначна кількість)	Вторинні (переважна кількість)
Утворилися давно, важко встано-вити їх початкову форму: де, зав-жди, доки, куди, там, тоді, тут.	Утворилися внаслідок переходу інших ча-стин мови в прислівник, зміни наголосу, додавання часток, прийменників до само-стійних частин мови: навзнак, вплав, за-панібрата, набік, надворі, затепла, куди-небудь, деінде, докупи, далеко, потім, уд-воє, врозтіч.

Групи прислівників за походженням та способом творення

Вправа 154. Визначте спосіб творення прислівників, запишіть їх, опускаючи риску.

Коли Черниш підходив до поста, його увагу привернув плечистий сер-жант, який саме розмовляв про щось з прикордонниками. Голова його з золота-во-рудим чубом раз у раз витягувалася в/перед. Настільки Черниш міг зрозу-міти, цей сержант відбував службу в 1941 році саме тут, на кордоні. Тепер він гумористично розповідав, жестами й вигуками зображував, як їх бомбили в/пе-рше. Сержант по/тигриному вигинав свою кряжисту, широку спину. З-під по-м’ятої, в мазутних плямах гімнастерки в сержанта виглядала спідня сорочка. Вона була досить/таки брудна, і це ніби трохи соромило його. Одначе він не розгубився, не почервонів, та й взагалі важко було уявити, щоб він коли/небудь червонів. Обличчя його було землисто-сіре і зосталось таким навіть після того, як він витер з нього пилюку. Здавалося, дорожня пилюка на/завжди в’їлася в тіло.

О. Гончар

Вправа 155. Визначте прислівники, від яких можна утворити ступені порівняння. Запишіть усі можливі ступеневі форми.

Темно, холодно, боляче, близько, погано, навмисне, сумно, сліпо, активно, добре, весело, відмінно, високо, смачно, легко, щоденно, швидко, низько, насухо.

Морфологічний розбір прислівника

Схема розбору

1. Аналізоване слово, на яке питання відповідає.

2. Розряд за значенням.

3. Ступінь порівняння (для означальних).

4. Особливості творення.

5. Синтаксична роль у реченні.

Зразок розбору

Стояла тиха і хвилююча година: згори на верховіття лісу опускався сизий присмерк (М. Ст.).

Згори– прислівник, відповідає на питання (звідки?), обставинний (місця), утворився поєднанням прийменниказ з іменникомгора, в реченні виконує роль обставини місця.

Вправа 156. Зробіть морфологічний розбір прислівників у поданих реченнях. Поясніть правопис.

1. Вони удвох хутенько піднялися нагору (О. Донч.). 2. Кінь скаче вчвал щосили, щодуху (Л. Укр.). 3. Стара Катеринина мати плаче не лише вдень (О. Зб.). 4. Петро не міг ніколи стерпіти, як обиджували невинно ту безталанну дівчину (О. К.). 5. Адже істина, як ведеться з давніх-давен, обирає для своїх володінь пограниччя наших уявлень (З журн.).6. Я вже мав нагоду віч-на-віч зустрічатися з ним (М. Ст.).