Складне речення

Поняття про складне речення

Складним називається речення, яке має два або більше синтаксичних центрів, тобто граматичних основ:Над лісом згасли останні бризки сонця, потемніли, побільшали дерева, врізаючись у блакитне склепіння неба, і, віщуючи вітер, загуділи дуплаві липи (М. Ст.).

Різновиди складних речень

Складносурядні

Складнопідрядні

Безсполучникові

Складні синтаксичні конструкції (з різними типами зв’язку)

СКЛАДНОСУРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Складносурядним називається речення, частини якого складаються з двох і більше відносно рівноправних синтаксичних центрів, об’єднаних сполучниками сурядності та інтонацією в одне смислове ціле: Скоро хмари з’єднаються в степу широкого межиріччя, і тоді над землею прошумить довгождана літня злива (І. Ц.).

Види складносурядних речень

З єднальними відно-шеннями	З протиставними або зіставними відношення-ми	З розділовими відно-шеннями
Передають: - одночасність або пос-лідовність подій: А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте бла-кить (А. М.). - причиново-наслідкову залежність між подіями: Розсуваєш чіпке гілля ча-гарника – і перед тобою несподівано виблискує вода (М. Коц.).	Виражають: - протиставлення або зі-ставлення явищ, подій: Вітру на морі не було, проте клекотав сильний прибій (М. Тр.).	Передають: -  чергування або вза-ємовиключення явищ, подій: Не то осінні води шуміли, збігаючи в Ду-най, не то вітер бився в заломах провалля (М. Коц.).

Вправа 241. Прочитайте речення, з’ясуйте, які відношення наявні між синтаксичними центрами складносурядних речень.

1. І по степу поволі рухається отара, і незвичайний цієї ночі бреде коло неї пастух (О. Г.). 2. Вдарили міські куранти, і берегом полинула ніжна мелодія (Б. Янч.). 3. Чоловіки залишили жінок милуватися далечінню, сизими туманами верболозу, а самі пішли по сухих асфальтових доріжках (А. Хор.). 4. Марії то хотілося співати, дякувати своїй долі за все, то гнітила туга і до очей підступали сльози (Д. Б.). 5. Сніги впали глибокі, і хурделиця не вгавала цілими днями (К. Св.). 6. За високою огорожею у садку глухо гупнуло яблуко, і, ніби злякавшись, одразу ж сполохано зашелестіло листя (Б. Янч.). 7. Часом у блакитній вишині пропливала біла хмара, або пролітала пташинка, або ширяв над річкою шуліка, зірким оком вишукуючи здобич (А. Ш.). 8. Скинеться у заводі велетенський сомище– і широкі кола від нього сягнуть середини ріки (В. Логв.). 9. Вітерець дмухнув, і забриніли стебельця сіна...(О. Г.). 10. До смерку було ще далеко, але вечірні тіні від дерев за вікном простяглися через вулицю і впали аж на будинок (Д. Б.). 11. Якийсь незбагненно-тремкий холод проймав тіло, і від того усе довкіл було також холодним і незатишним (Б. Янч.).

Розділові знаки в складносурядному реченні

Правила

Приклади

Кома ставиться: - між частинами складносурядного речення, що виражають послі-довність або одночасність дій; - між частинами, з’єднаними по-вторюваними сполучниками. Кома не ставиться: - якщо обидві частини, з’єднані одиничним сполучником і(й), та, або, чи, мають спільний член речення або вставне слово; - між двома частинами складного речення, з’єднаного сполучниками і (й), та (і), якщо вони мають спільне головне або залежне речення; - між двома спонукальними, пи-тальними чи окличними реченнями, з’єднаними сполучником і (й); - між двома номінативними та бе-зособовими реченнями, якщо головні члени однорідні за значенням. Крапка з комою ставиться: - якщо частини речення дуже поширені і мають всередині роз-ділові знаки або далекі за змістом. Тире ставиться: - якщо частини речення виражають швидку чи несподівану зміну подій, думок або протиставляються; - якщо друга частина виражає наслідок, висновок.

Цілий світ заплутався у хмарі, і вона повила його сивою й мокрою пеленою (Ю. См.). І потьмяніють небеса, і померкне сонце, і леготливий вітер уже лего-тітиме мовби й не для тебе (О. Сиз.). Тільки полянка зеленіла під ним та чорніла одинока смерека (М. Коц.). Допоки ми йшли понад сканди-навськими берегами з їхніми чис-ленними фіордами і море було порівняно спокійне, я тримався упевнено, навіть зухвало (В. Логв.). Яка краса довкола і який безмежний степ! Смеркало й сутеніло. П’янкий соковитий дух ішов від живої розпареної землі; а високо над вигоном уже перелітали на північ ключами птиці, дзвінкоголосі, чуйні, весняні (О. Г.). Наш ешелон вихопився з брянських лісів в українські степи – й одразу запахло полином і чебрецем (І. Ц.). Ступиш кілька кроків – і слід миттю викаже тебе (В. Мал.).

Вправа 242. Прочитайте речення, визначте їх граматичні центри, поясніть розділові знаки.

1. В лісі тихо снувався, збираючись у видолинках, сивий туман, огортав землю, і від того їй було тепло й затишно (Ю. Зб.). 2. В одну мить розсунувся простір і стали ближчими зорі (Ю. Мушк.). 3. Які хащі чагарника і яка висока й густа трава! (Ю. См.). 4. Щедро гріло сонце, а по обрію вітер гнав і гнав оманні хвилі марева (А. Хор.). 5. Кожної неділі просилася Мелашка в гості, і кожної неділі Кайдашиха знаходила для неї роботи (Н.-Л.). 6. Ще якась мить – і від величезного плоту залишаться тільки потрощені колоди (Я. Б.). 7. По-сміливівши, зачарований співом озера, Шалата заспівав голосно – і тоді йому злагоджено й дружно відповів ліс на протилежному боці озера (Є. Гуц.). 8. Спустився вечір, і одразу похолоднішало, хоч удень була нестерпна спека (В. Мал.). 9. Не грушки жовтіли на гіллі, а воскові дзвоники, наповнені тугим світлом; і так само качани кукурудзи горіли дзвінкими зернами світла; і так само шипшина по горбках сміялась ягодами живого, неповторного світла (Є. Гуц.). 10. Хай добром красується засіяна нива і не марнується хліборобська доля, вітрами бита, дощами омита (І. П.). 11. Геть зовсім сивий чоловік, і кущиста борода неживою білиною затулила груди, наче перетліле віниччя, ось дмухне вітерець – і розсіється попілець (Є. Гуц.). 12. Тиха поступ селянки пропала у спертім теплі – і знову безгучно мелькає, немов гадючка, гострий хвіст ящірки по мозаїці стін (М. Коц.). 13. На руду землю спадав іржавий пил, і від того висока гора проти сонця ятрилась, мов рана (Б. Янч.).

Вправа 243. Випишіть спочатку речення, в яких за правилами пунктуації кома не ставиться між їх частинами, потім ті, в яких необхідно поставити кому; відповідь обгрунтуйте.

1. Кайдашиха погасила каганець і в хаті все стихло і втихомирилось (Н.‑Л.). 2. Небо вночі чисте і видно зорі (Є. Гуц.). 3. Лиш де-не-де поміж пустками гарчать здичавілі собаки та вороння тривожно каркає, кружляючи в холодному сірому небі (В. Мал.). 4. Цієї ночі вдарили ранні заморозки і дерева, не встигши пожовтіти, осипались зеленцем (М. Ст.). 5. Надворі було вже темно і біла, заметена снігом вулиця лише вгадувалась по острішках хат, по чорних на білому фоні стовбурах дерев перед людськими дворами (Д. Б.). 6. Я блукав містом, яке було зайняте саме собою і якому не було ніякого діла до мене. 7. І котилися степом житні хвилі і дорога губилась за обрієм, десь у вишині (В. Логв.). 8. Над містом висіло суцільне хмариво і час від часу сипало на землю дрібною порошею (М. О.). 9. Вгорі над ними зашумів вітерець і досвітня темна пелена паморозі повисла над головами сина й матері (М. Ст.). 10. Отут, посеред села, росло кілька старих яблунь і височіло дві-три огрядні, мовби осілі в землю, липи (Є. Гуц.). 11. Як хороше помовчати з ним і як легко мріяти! (К. Св.). 12. Ось скрипнули сінешні двері і на порозі в полотняній білизні і кожусі наопашки з’явився сам кряжистий Гнат (М. Ст.). 13. По крутих схилах дерлися вгору бузина і калина і на початку літа, коли вони цвіли, з яру линув густий солодкуватий запах (М. Н.). 14. Пароплав пришвартувався і пасажири повалили до трапа (А. Хор.). 15. Одного разу захитався мій човен, заскрипіли весла і понесло мене кудись у голубий туман. Понесло на сліпуче світло над пухкими подушками хмар і земля вже хиталась внизу, мов розгойдана колиска (В. Бл.).

Вправа 244. Спишіть, вставляючи, де треба, пропущені розділові знаки між частинами складносурядних речень.

1. Дівчина повільно, мовби провинившись, подивилась у його бік, прочитала гіркоту в його зорі і з-під вій зблиснули їй сльози, чисто так і несподівано (Є. Гуц.). 2. Грюкнули двері, заскреготів засув й в підземеллі запанувала тиша. 3. Тепла сита їжа розморила хлопця і він, похилившись на лаву, незчувся, як заснув (В. Мал.). 3. Минув рік-другий і знову панські лани заколосилися житом-пшеницею...(П. М.). 4. З неба спливала хмара і десь глибоко внизу відсвічувався зірками Дніпро (Я. Б.). 5. Кар написав наказ про те, що пароплав виходить у море Лаптєвих, що пайки зменшуються і що мисливці мусять забезпечувати харчуванням команду (М.Тр.). 6. Ще кілька кроків і Михайло, знеможений, безсилий, зомлілими руками висмикнув оберемок сіна і посадив у затишок Лесю (О. Десн.). 7. На хуторі вмирає день і гасне перестигла бронза пшениць (М. Ст.). 8. Густо насаджена попід ровом акація розцвіла і солодкі пахощі її теплою хвилею розносилися по кладовищу (Л. Ян.). 9. Минуло недовге кохання і наступив час гіркої розплати (Л. Ян.). 10. Ти хотів тиші й безлюддя і тепер маєш (М. Коц.). 11. Повітря поволі береться синявою і в тій синяві біло-біло та рясно квітують вишні (В. Коз.). 12. Сьогодні ввечері ні на одному кутку не обізвалася пісня і в сутінках лише вряди-годи перегукувалися голоси біля сивих намерзлих криниць (М. Ст.). 13.Небесами роз’їжджав Ілля-пророк і з-під його коней викрешувалися пучки іскор а внизу, на землі, гриміли грози (В. Логв.). 14. На мить Андрієві ніздрі вловили знайомий запах олії, пари, сухого жару вогняної печі і перед ним встало його робоче життя, його каліцтво (М. Коц.). 15. Було зовсім тихо і тільки весняне птаство дзвінко гомоніло в хащах соковитої зеленої гущавини бульвару (Ю. См.). 16. Дні тепер стояли у шелестах золота, у вибухах блакиті, в потоках музики і чорнобривців а ночі народжували печаль перелітніх птахів (М. Ст.). 17. Чи то солов’ї щебетали чи капали роси з туманів чи трави співали квітками? (О. О.). 18. В’їхали в лісок. Тут було затишно і пахло смолою (М. Коц.).

Вправа 245. Прочитайте уривок, з’ясуйте, яку функцію виконують сполучники сурядності в даному тексті; вставте, де необхідно, розділові знаки, поясніть їх вживання.

Ляля неохоче копирсалася виделкою в своїй тарілці і час від часу поглядала у причілкове вікно. Раніше це вікно було в таку пору відчинене день і ніч і Ляля вранці могла стрибати з низького підвіконня просто в садок. Одразу за вікном росла гілляста із щепами груша. Навколо неї дівчина щовесни насівала кручених паничів та королевого цвіту. Потім обтикала землю лозою і королівський цвіт та кручені паничі, в’ючись по лозі, сягали навислого гілля і вже самі чіплялися за нього.Так поступово утворювалась жива альтанка.Там під час спеки Ляля читала цілими днями. Якось вона попробувала навіть спати в своїй квітучій альтанці але серед ночі злякалась жаби і втекла на горище до матері. Мати влітку часто спала або на горищі або просто неба на даху веранди. Тепер і спала в кімнаті і вікна зачиняла наглухо, наче змінився клімат.

За О. Гончаром

Вправа 246. Визначте в тексті складносурядні речення, поясніть розділові знаки в них.

Сад був старий, і дві липові алеї, порослі споришем, перетинали його вздовж. Михайло любив уранці вибігати сюди й спостерігати за сонцем, яке з’являлося на початку алеї, якраз між двох рядів старезних лип. Ставав трохи боком, заплющував очі – й до нього приходили тіні минулого.

Вечорами на сад спадала тиша і все ніби поринало в сон. Михайло втомлено волочив важкі ноги, а позаду лишалися хати, звуки сьогоднішнього дня, люди, розмови. В обличчя віяло настояним духом старого саду, що вже вмирав повільною смертю. Тихо спала біла дорога, відпочиваючи в нічній прохолоді. Тільки цвіркуни різали дрібними пилками повітря та вгорі тремтіли зорі, великі, важкі. Перезрілі соняшники опустили до землі обличчя, і з них, мов сльози, ледь чутним шелестом сипалося в траву насіння. Густо лежали під деревами яблука, і їхні блискучі боки, вкриті росою, тонули в пухкім грунті й поблискували під матовим світлом зірок. Листя падало з дерев шамотливим дощем. Осінь ходила садом, ховалася за клуні та хати, наче цнотлива дівка. На городах, опустивши свої вузькі крила, стояла суха кукурудза й, наче змії, звивалися темні шворки огудиння. Сон згладжував контури дерев, і вони розпливалися серед темряви. Раптом замовкли цвіркуни –і тиша заспішила городами туди, де над гребенем далекого лісу засвітився чистий, наче викутий зі щирого золота, ріжечок місяця.

За В. Шевчуком