1.1. Національна економіка як наука

Класична і марксистська економічна теорія вивчає основи економіки країни, її суб’єктів, її продуктивні сили, виробничі відносини, закони й закономірності розвитку. В традиціях «main stream» - аналіз «чистої» економіки, абстрагування від національної специфіки, соціального контексту та концентрація уваги, перш за все, на дії ринкових сил.

Проте актуальність дослідження проблем національної економіки значно зростає в умовах становлення або докорінної трансформації економіки країни¹. Так, в Німеччині середини ХІХ ст. у зв’язку з пошуком шляхів захисту національних економічних інтересів при об’єднанні дрібних держав, поділених митними кордонами та відкритих до експансії іноземних товарів, публікується «Національна система політичної економії» Ф. Ліста (1841р.), де надається перша цілісна теоретична концепція національної економіки, а в післявоєнні 50-ті роки ХХ ст. при формуванні національної моделі сполучення ринкових сил, державного регулювання та національних традицій ця концепція отримує подальший розвиток в праці В. Ойкена «Основи національної економії».

Значущість національноекономічних досліджень значно зростає наприкінці ХХ ст. - початку ХХІ ст. По-перше, в нових незалежних країнах відбувається активний пошук ефективних моделей національної економіки та системи національної економічної безпеки. По-друге, в умовах глобалізації загострюється проблема сполучення загальносвітових тенденцій і закономірностей розвитку з національними інтересами та цілями, відповідного коригування економічної політики.

Національна економіка як самостійна наука є порівняно молодою, проте її передумови формуються протягом багатьох століть. Мова йде про поступове накопичення загальних ідей та концепцій з основ функціонування та розвитку економіки країни; врахування в наукових дослідженнях не тільки загальних законів й закономірностей економічного розвитку, а й національної специфіки економіки країни (особливості історичного розвитку, інституційного устрою, національної свідомості тощо), а також впливу не економічних сфер (соціальної, політичної, екологічної, духовної) на економічний розвиток країни.

Якщо економічна теорія ХХ століття зосереджувала увагу переважно на економічних проблемах суспільства, організованого в держави-нації з певними моделями національної економіки й громадянського устрою, то в умовах стрімкої глобалізації ХХІ століття економічні проблеми починають досліджуватися з позицій глобального підходу - у єдності та взаємодії економіки з іншими сферами суспільного життя за еволюційним виміром "минуле - поточне - майбутнє" в контексті світових процесів на глобальному, цивілізаційно-територіальному, державно-національному, регіональному й локальному рівнях. За цих обставин національні економіки є унікальними, потребують окремого дослідження та розвитку нової галузі економічної теорії. З огляду на молодість національної економіки як науки можемо констатувати певну фрагментарність і недостатню оформленість об’єкта і предмета її дослідження, а також її методологічної бази.

Завдання національної економіки як науки полягає у дослідженні загального і особливого в економіці країни з урахуванням неекономічних чинників та напрямів інтеграції у світове господарство для обґрунтування пріоритетів й заходів економічної політики держави, спрямованих на економічний розвиток країни та підвищення якості життя населення.

Метою національної економіки як науки є вивчення законів і закономірностей функціонування й розвитку економіки країни у взаємодії з іншими країнами.

Об’єктом національної економіки як науки є економіка країни в цілому та її складові у єдності й взаємодії в контексті суспільно-природного розвитку, а предметом — економічні процеси національного відтворення, їх закони і закономірності, умови, фактори та результати.

Методологічне підґрунтя національної економіки складають підходи і методи політичної економії, мікроекономіки, макроекономіки, міжнародної економіки, економічної історії та історії економічних вчень. Особливість полягає в тому, що економічні проблеми національної економіки розглядаються в контексті взаємодії різних сфер суспільного життя, взаємин з іншими країнами, а також впливу глобального управління.

До функцій національної економіки слід віднести пізнавальну, ідеологічну, методологічну, практичну.

Пізнавальна функція полягає у вивченні реальних процесів та явищ економіки країни в суспільно-природному середовищі. В цьому сенсі національна економіка є позитивною наукою, яка формує наукові відповіді на питання «Що саме відбувається в економіці країни?».

Ідеологічна функція «відповідальна» за формування економічного мислення й певної ідеології людини. Національна економіка як наука є своєрідним полем взаємодії ідей, концепцій, теорій різних напрямків сучасної економічної думки, що об’єктивно пов'язані з інтересами різних соціальних верств і прошарків. Так, для крупних підприємців, які уособлюють фінансовий, торговий і промисловий капітал, більш близькою і зрозумілою є неокласика. Значна частина найманих робітників, фермерів, дрібних і середніх підприємців є прихильниками державного регулювання ринкової стихії, а тому адекватним виразником їх інтересів є кейнсіанство. Значна частина інтелігенції, представників висококваліфікованої праці, соціально незахищених верств населення можуть знайти пояснення власних проблем і обґрунтування своїх вимог в соціально-інституціональних теоріях. Марксизм залишається близьким найманим робітникам, службовцям, тим численним соціальним верствам, які мріють про майбутнє справедливе суспільство. Ідеологічна функція національної економіки пов’язана з певною «презентацією» інтересів й поглядів основних верств населення, особливостей їх світогляду,а також формуванням ідеологічних засад механізму узгодження й гармонізації різноманітних інтересів з огляду на пріоритети розвитку економіки країни.

Методологічна функція національної економіки як складової економічної теорії передбачає застосування певних прийомів і правил дослідження (від греч. "methodos") та обґрунтування шляхів і методів їх ефективного використання (від греч. «logos») для здобуття нових знань, пояснення нових економічних явищ і процесів. Ця функція ґрунтується на тому, що національна економіка як наука, використовуючи досягнення інших наук, стає засобом з’ясування загальних економічних законів й закономірностей розвитку, які стають початковою методологічною посилкою досліджень в інших науках, тобто формує методологічну основу не тільки для власного подальшого розвитку, а й розвитку інших економічних наук, розробляє загальні методологічні принципи для обґрунтування практичних рішень з перетворення й вдосконалення економічної дійсності.

Практична функція національної економіки поєднує декілька взаємопов’язаних вимірів.

1. За виміром «теорія - практика» об’єктивні економічні реалії, конкретні факти є вихідною базою теоретичного дослідження. Зазвичай, на його першому етапі відбувається збір і первинна обробка фактичних матеріалів, формуються необхідні передумови і припущення, виділяються репрезентативні економічні суб’єкти (домашнє господарство, фірма, держава), поведінка яких аналізується за допомогою відповідного методологічного інструментарію.

На другому етапі отримані результати узагальнюються (агрегуються), розробляються відповідні гіпотези і моделі, виявляються залежності, тенденції, закономірності та закони руху національної економіки на всіх рівнях, на основі яких формуються пропозиції та рекомендації органам державної влади.

Змістом третього етапу є верифікація (перевірка) зазначених гіпотетичних розробок реальною практикою господарювання. Підтверджені практикою гіпотетичні розробки набувають статусу концепцій, теорій, наукових законів або закономірностей тощо. Отже, національна економіка як наука починається з практики і завершується практикою.

2. За виміром «минуле – поточне – майбутнє» економіко-теоретичний аналіз минулого, по-перше, дозволяє висувати нові гіпотези, а також перевіряти й коригувати вже існуючі, а по-друге, - є передумовою аналізу майбутнього, головна мета якого – розробка прогнозів можливого розвитку національної економіки.

3. На відміну від позитивної нормативна наука відповідає на питання: «Якою повинна бути національна економіка?» та є сукупністю уявлень про її «еталонний», оптимальний стан. Найбільш концентрованого вигляду нормативна наука набуває у розробці економічної політики, перш за все, її економічних цілей та інструментів.

Функції національної економіки взаємопов’язані та взаємообумовлені. Наприклад, чим ґрунтовніші позитивні наукові положення про реальні економічні процеси, тим більш практично значущими є наукові пропозиції та рекомендації органам державної влади. Важливо не допускати абсолютизації одних функцій і недооцінки інших, враховувати певний баланс між ними. Так, надмірна заідеологізованість економічних рішень за радянських часів часто суперечила не тільки науковим обґрунтуванням і доказам, але й здоровому глузду. Будь-яка економічна політика не буде успішною, якщо не спиратиметься на принципи узгодженості та оптимізації економічних інтересів різних соціальних верств і прошарків населення країни.