2.2. Становлення національних економік в часи середньовіччя

Варварські королівства, що утворилися на рештках Західної Римської імперії дуже важко сприймати в якості національних економік. Господарські взаємовідносини між окремими феодальними утвореннями мають обмежений характер, а в певних випадках майже відсутні (наприклад, автаркізація герцогств Сполетто та Беневенто в межах Лангобардського королівства). Не жвавими є і товарно-грошові відносини між меншими феодальними володіннями, що входять в склад герцогств чи графств. Величезна кількість грошових систем, митних перепон є характерною ознакою тих часів. А отже терени Європи були покраяні на численні мікронаціональні економіки. Фома Аквінський фактично обстоював думку про тотожність кордонів феодальних князівств та кордонів національних економік. З сучасних позицій ця думка сумнівна, оскільки використовується лише один критерій – межі дії національної грошової системи.

На території України в добу раннього середньовіччя розвиток національної економіки фактично обмежувався кордонами Київської Русі, де утверджувалися феодальні відносини, формувалася ієрархічна феодальна система. Домінування натурального господарства значно загальмовувало розвиток єдиної національної економіки. Причому в ІХ-ХІ століттях навіть за розмірами мікронаціональних економік Україна значно поступалася своїм західноєвропейським сусідам. Це пов’язано зі значним загальмуванням розвитку вотчинного землеволодіння. Особливості господарства Київської Русі визначалися вкрай низькою щільністю населення, наявністю великої кількості незаселеної землі, можливістю селян у випадку посилення утисків з боку феодалів переселитися на нові землі. Отже середнє натуральне господарство і за розміром значно поступалося своїм аналогам в Німеччині чи Франції. Разом з тим, на території України існує єдина грошова система, наявними є приклади дії єдиної системи економічного захисту.

Формування більш зрілих феодальних відносин в ХІІ-ХІІІ століттях призводить до посилення тенденцій до регіоналізації. Укрупнення мікронаціональних економік відбувається синхронно з розпадом єдиної національної економіки в межах Київської Русі. З’являються десятки мікронаціональних економік в межах удільних князівств. Центр економічного життя поступово переноситься з Київського князівства на Південний Захід – у Галицько-Волинське князівство. Разом з тим, класична феодальна система на території України так і не утворилася. Ленна система фактично не замінила бенефіціальну систему землеволодіння, майорат не набув загального поширення, як в Західній Європі, а селяни, в своїй більшості, залишилися особисто вільними. За наявності численної та добре організованої спільноти партачів цехи не досягають такої влади, як в католицьких країнах. Феодальний розбрат погіршує конкурентні можливості мікронаціональних економік на землях України, і протягом наступних століть всі вони стають складовими частинами сусідніх національних економік. Центральна Україна – національної економіки Великого князівства Литовського, Північно-Східна Україна – Московського князівства, Західні землі – Польського королівства, Буковина та Закарпаття – Молдавського князівства та Угорського королівства.