- •Міністерство науки і освіти України
- •Від автора
- •Тема 1. Генеалогічні джерела.
- •Тема 2. Становлення і розвиток генеалогії
- •Тема 3. Методика генеалогічного дослідження
- •1965 Р. – 1;
- •Походження основних князівських родів Рюриковичів.
- •Ярослав мудрий
- •Рязанські князі. Рід заснований Ростиславом Ярославичем Ростислав (1143-1145)
- •Рязанські князі. Рід заснований Ростиславом Ярославичем
- •Тема 4. Генеалогія князівських родів росії й україни.
- •Лекція 1. Генеалогічний склад, соціально-політичний статус князів.
- •Лекція 2. Основні князівські роди Рюриковичів і “руських” Гедиміновичів.
- •Походження родинних прозвань
- •Тема 5. Генеалогічні проблеми періоду централізації.
- •Лекція 1. Служиві князі: генеалогічний склад і соціальний статус. Формування, структура й ієрархія московського двору.
- •Динаміка переходу князів цієї групи на московську службу:
- •На початку XVI ст. Ця ієрархія виглядала так:
- •Ієрархія служивих людей у Російській централізованій державі
- •Лекція 2. Місництво. Чини і звання в Російській централізованій державі як форма соціального етикету
- •Основні поняття місництва
- •Наведемо приклад місницького розташування посад:
- •Тема 6. Дворянство і проблеми генеалогії.
- •Лекція 1. Західноєвропейське дворянство. Російські дворяни і поміщики: генеалогічний склад, соціальний статус, поземельні відносини.
- •Російські дворяни й поміщики: генеалогічний склад, соціальний статус, поземельні відносини.
- •(Відповідно до «Табелю про ранги»)
- •Лекція 2. «Виїзжі» дворянські роди в Росії. Легенди в генеалогії.
- •Можливі генеалогічні перетинання родів Романових і Пушкіних
- •Тема 7. Генеалогія дому романових
- •1645-76
- •Іван VI Антонович
- •Петро II 1Петро III Катерина II
- •Павло I 2
- •1796-1801 Рр.
- •Тема 8. Системи соціального етикету.
- •Ієрархія титулів західноєвропейського дворянства
- •Титули, що не ввійшли до ієрархії
Іван VI Антонович
нар. 1740 р., імп. 1740-41 рр., пом. 1764 р.(по батькові представник Брауншвейгської династії,
по матері – Мекленбурзької, по бабусі – Романових)
Таблиця 19. Генеалогічні перетинання з іншими династіями. Лінія Івана V.
Іван V, цар 1682-96
Катерина Іванівна Леопольд Мекленбурзький
Антон Брауншвейгський Ганна Леопольдівна, імп. 1740-41
Іван VI Антонович, брауншвейгський герцог, імп. 1740-41
Таблиця 20. Династичні шлюби. Лінія Петра I.
Євдокія Лопухина Петро I Катерина І (Марта Скавронська)
1 дружина, бр. 1689 р., нар. 1672 р., цар бр. 1711 р., імп.: 1725-27 рр.
пом. 1732 р. 1682-1725 рр.,
імп. з 1721 р.
Софія Шарлотта Олексій Ганна Петрівна Карл Єлизавета
Бланкенбурзька нар. 1690 р., нар. 1708 р., герцог, Петрівна
Вольфенбюттель- пом. 1718 р. пом. 1728 р. Голш- нар. 1709 р.,
ська, бр. 1614 р., тейн- імп.:
пом. 1615 р. Готтор- 1741-61 рр.
пський
Петро II 1Петро III Катерина II
нар. 1715 р., (Карл Петро Ульріх (Софія Фредерика
імп.: 1727-30 рр. Голштейн-Готторпський) Ангальт-Цербстська)
нар. 1728 р., імп. 1761-62 рр. імп.: 1762-96 рр.
бр. 1745 р.
Павло I 2
нар. 1754 р., імп.:
1796-1801 Рр.
Таблиця 25. Генеалогічні перетинання з іншими династіями. Лінія Петра I.
Петро I, цар 1682-1725, з 1721- імп.
Ганна Петрівна Карл Фрідріх Голштейн-Готторпський
Петро III (Карл Петро Ульріх) Катерина II (Софія Фредерика
герцог Голштейн-Готторпський Ангальт-Цербстська),
імп. 1761-62 імп. 1762-96
Павло I, герцог Голштейн –Готторпський, імп. 1796-1801
У XIX ст. традиція династичних шлюбів продовжувалася, (див. табл. 26) генеалогічні зв'язки множилися й породжували прагнення «сховати» іноземні корені перших Романових, традиційні для Російської централізованої держави й обтяжні для другої половини XVIII – XIX ст. Політична необхідність підкреслити слов'янські корені правлячої династії знайшла своє відображення в трактуванні Петрова П.Н., що згадувалося вище.
Таблиця 21. Династичні шлюби Романових у XIX – ХХ ст.
Наталія Олексіївна Павло I 1 Марія Федорівна
(Вильгеміна, принцеса р. 1754 р., дочка принца Вюртем-
Дармштадтська, 1755-76 рр.) імп.: 1796- бурзького Фридриха
1 дружина 1801 рр. Євгенія, 2 дружина
Єлизавета Олександр I Микола I 2 Олександра Федорівна
Олексіївна нар. 1771 р., бр. р. 1796 р., (Луїза Шарлотта Виль-
(Луїза Марія 1793 р., імп. бр. 1817 р., геміна), дочка Фридриха
Августа), дочка 1801-25 рр. імп. 1825-55 Вильгельма, короля
маркграфа Ба- прусського
ден-Дурлахського
Людвіга Карла
Ольга Михайло Марія Олександрівна Олександр II 3
Федорівна великий (Максиміліана Виль- нар. 1818 р., бр.
дочка Баден- князь, геміна Августа Софія 1841 р., імп.:
ського герцо- нар.1832 р. Марія), принцеса Гес- 1855-81 рр.
га Леопольда сен-Дармштадтська
Марія Павлівна Володимир Марія Федорівна Олександр III
дочка герцога Мек- великий князь (Марія Софія Фридерика нар. 1845 р., бр.
ленбург-шверинс- нар. 1847 р., Дагмара),принцесса 1866 р., імп.:
кого, бр. 1874 р. пом.1909 р. Датська, нар.1847 р. 1881-94 рр.
Вікторія Федорівна Кирило Олександра Федорівна Микола II
дочка герцога Саксен- великий (Аліса Вікторія Олена нар. 1868 р.,
Кобург-Готського і князь, р.1845 Луїза Беатриса), дочка бр. 1894 р.
Единбургського (син помер1938 р великого герцога Гессенського імп.: 1894-1917
англ. королеви Віктории з 1922р.- Людвіга IV і англ. принцеси
і дочки Олександра ІІ) блюститель престолу
в 1924 р. прийняв титул імператора
Леоніда Геогіївна Володимир, 1917-1992 р., з 1924р. – вел. кн.,спадкоємець,
Багратіон-Мухранська з 1938 р.- Глава Рос.Імп. Дому (за рубежем)
Марія Володимирівна з 1992 р. Глава Рос.Імп. Дому (за рубежем)
27 лютого 1917 року в Росії відбулася революція, у ході якої було скинуто самодержавство. 2 березня 1917 року останній російський імператор Микола II у військовому вагончику під Могильовом, де в той час знаходилася Ставка Верховного Головнокомандування, підписав зречення від престолу на користь свого молодшого брата Михайла Олександровича. У свою чергу, Михайло Олександрович 3 березня 1917 р. також відрікся від престолу1. Державна Рада утворила Тимчасовий уряд, остаточне рішення долі Росії відкладалося до Установчих Зборів. На цьому закінчилася історія монархічної Росії, яка 1 вересня 1917 року була оголошена республікою. Родина скинутого імператора була арештована і вислана до Катеринбургу, а влітку 1918 року, коли створилася погроза захоплення міста армією О.В.Колчака, розстріляна за наказом більшовиків. Разом з імператором був ліквідований його спадкоємець – неповнолітній син Олексій. Михайло Олександрович – спадкоємець другого кола – був убитий під Псковом на кілька днів раніше2. На цьому історія роду Романових повинна була б закінчитися. Однак, крім усяких легенд і версій, вірогідно можна сказати, що цей рід не згас. Уціліла бічна, стосовно останнього імператора, гілка – нащадки Олександра II У порядку престолонаслідування наступним після Михайла Олександровича був великий князь Кирило Володимирович (1876 – 1938 рр.).У 1922 році, після завершення громадянської війни в Росії й остаточного підтвердження звістки про загибель всієї імператорської родини, Кирило Володимирович оголосив себе Блюстителем престолу, а в 1924 році прийняв титул “імператора Всеросійського, Глави російського імператорського Дому за рубежем”. Тоді ж його семирічний син Володимир Кирилович був проголошений спадкоємцем престолу з титулом “Великий Князь, Спадкоємець, Цесаревич”. Він успадковував батькові в 1938 р. і був Главою російського імператорського Дому за рубежем до своєї смерті в 1992 р. Кирило Володимирович Романов був похований 29 травня 1992 р. у соборі Петропавлівської фортеці Санкт-Петербурга. Главою Російського імператорського Дому (за рубежем) стала його дочка Марія Володимирівна1.