Тема 8. Системи соціального етикету.
Титул: поняття, походження, класифікація. Родові титули в Західній Європі, Росії. Ієрархія родових титулів. Петро I і нова титулатура російського дворянства. Ліквідація титулів, чинів, станів Російської імперії. Інші знаки соціальної відмінності і їхня роль у соціально-політичній історії держав.
Соціальний стан, як правило, закріплюється визначеними системами соціального етикету, інакше кажучи, знаками соціальної відмінності. До них відносяться звання, чини, нагороди, титули, зовнішні знаки розходження. Визначене звання чи титул указує на місце його носія в системі соціальної ієрархії, на заслуги перед державою чи особисто перед монархом. Створення й розвиток цих систем був обумовлений еволюцією соціально-політичного ладу. В історіографії системи соціального етикету, як об'єкт наукового дослідження, особливої уваги не залучали. Вони розглядалися, скоріше, як цікавий ілюстративний матеріал, доповнення до історичних фактів. У дорадянський період цьому питанню приділяв увагу Карнович Є.П.2, Євреїнов В.А.3Серед радянських авторів можна назвати Трамбицького Ю. О.4, Шепелєва Л. Є.5та інших6.
Походження знаків соціальної відмінності зв'язано із суспільною необхідністю зовнішнього відображення стародавності особи або усього роду. На цьому етапі чітко просліджується зв'язок із генеалогією. Правильно буде відзначити, що практична генеалогія (пошук і офіційне підтвердження древніх коренів роду й позначення кола осіб, що належать до нього) виникає саме у зв'язку з оформленням загальнодержавних систем соціального етикету й додання їм офіційного статусу. У наступний період соціально-політичного розвитку на перший план виходить особиста вислуга, але і тоді знаки соціальної відмінності пов'язані зі становою приналежністю та генеалогічним минулим. Серед знаків соціальної відмінності особлива роль належить титулам і їхньому різновиду – почесним званням. ТИТУЛИ являють собою встановлені законом словесні позначення службового й станово-родового положення їхніх власників, що визначали правовий статус носія. ЗВАННЯ почесне - це особливе іменування в Російській імперії, яке давалося за заслуги особам, що знаходилися на державній, придворній чи виборній службі, або займалися підприємницькою, науковою чи художньою діяльністю.
Титули, як складне явище громадського життя, мають свою класифікацію. Загальна типологія підрозділяє їх на родові, предикатні, священнослужителів, чинів і звань; родові титули бувають приватні й загальні. Приватні родові титули поділяються на дві основні групи: по походженню і по достоїнству.
Таблиця 22. КЛАСИФІКАЦІЯ ТИТУЛІВ
ТИТУЛИ
РОДОВІ
ПРЕДИКАТНІ СВЯЩЕННОСЛУЖИТЕЛІВ
ЧИНІВ
І
ЗВАНЬ
ПРИВАТНІ
ЗАГАЛЬНІ ПРИВАТНІ
ЗАГАЛЬНІ
ЗА ДОСТОЇНСТВОМ ЗА ПОХОДЖЕННЯМ
ПРИВАТНИЙ ТИТУЛ – словесне позначення знатності походження (достоїнства), наприклад, граф, барон. ЗАГАЛЬНИЙ ТИТУЛ – офіційно привласнена форма почесного звертання відповідно до достоїнства, наприклад, благородіє, високість. ПРЕДИКАТНИЙ ТИТУЛ – звичайна й загальноприйнята форма звертання, наприклад, пан, государ, судар. З усіх вище названих категорій з генеалогією тісно пов'язані родові титули. Їхню еволюцію ми охарактеризуємо докладніше. Титули, так само як постійні чини й звання, виникають у соціально диференційованому, становому суспільстві. Характерним для більшості ознак відмінності було те, що спочатку вони позначали конкретні посади в державі: князь був племінним вождем, пізніше главою ранньофеодальної держави; граф – намісником короля, віконт – його заступником; полковник командував полком, а колезький асесор реально вів діловодство в петровських колегіях