- •26. Методи активного навчання.
- •27. Основні протиріччя процесу навчання у вш
- •30.Шляхи реалізації розвивального навчання у вш.
- •32. Сутність пояснювально-ілюстративного навчання студентів
- •33. Головні ознаки програмного навчання.
- •34. Специфіка проблемного навчання студентів.
- •35. Ігрове навчання, його спрямованість і завдання.
- •36. Сутність діалогічного навчання студентів
- •37. Специфіка організації модульного навчання.
- •38. Сучасні підходи в навчанні—37 питання
- •40. Сутність задачного підходу до організаціх навчання у вш
- •41. Індивідуалізація і диференціалізація навчання студентів (тут про школьников)
- •43. Специфіка технології навчання за принципом рольової перспективи.
- •44. Поняття форми організації навчання у вш.
- •45. Лекції як провідна форма організації навчання к вш, її особлива осі.
- •46. Характеристика основних типів лекцій, співставлення їх завдань.
- •47. Специфіка семінару, як форми навчання в вш.(Вместе с 48)
- •48. Типи семінарських занять, особливості їх структури.
- •49. Завдання та функції самостійної роботи студента.
- •50. Форми контролю самостійної роботи студента.
- •51. Функції контролю ефективності навчального процесу:
- •54. Критерії оцінки знань студентів.
- •60. Культура педагогічного спілкування викладача вш.
- •62. Проблеми педагогічного спілкування викладача зі студентами.
- •63. Поняття педагогічної майстерності викладача.
- •65. Педагог вш як індивід, особистість, суб’єкт діяльності, індивідуальність.
- •66. Поняття професійної освіти і самоосвіти.
- •67. Характеристика компонентів готовності студента до самоосвіти.
- •68. Особливості розвитку особистості студента як майбутнього фахівця.
- •69. Типологія студентів та викладача вищих закладів освіти.
- •70. Поняття професійної адаптації студентів
- •71. Діалектика професійного навчання та й виховання студентів.---62,27
- •72. Засоби психолого-педагогічного дослідження особистості студента
- •74. 75. Характеристика теоретичних та емпіричних методів науково-педагогічного дослідження.
- •Методи емпіричного дослідження
- •Методи, що застосовуються
- •Методи теоретичних досліджень
- •76.Гуманізація і демократизація вищої освіти.
- •77. Сутність педагогічної інноватики.
- •79. Характеристика принципів педагогічного менеджменту.
65. Педагог вш як індивід, особистість, суб’єкт діяльності, індивідуальність.
Педагог як носій «педагогічної культури» є відкритою системою. Його ціль як особистості (як суб’єкту соціальних стосунків та свідомої діяльності), та індивідуальності (сукупність психічних, фізіологічних і соціальних особливостей конкретної людини з точки зору її унікальності, своєрідності й неповторності) є постійне наближення до ідеального «Я», нескінченний процес самовдосконалення неповторної творчої індивідуальності, що передбачає:
усвідомлення своєї неповторності, унікальності в порівнянні себе з іншими індивідуальностями;
чіткі цілі й мотиви власного саморозвитку; самоствердження й усвідомлення своєї компетентності, яку забезпечує система знань і умінь, переконань, самореалізащя себе у певних видах діяльності;
цілісність і гармонійну єдність індивідуальних властивостей, у тому числі креативних;
динамічність і неперервність саморозвитку, постійну роботу над собою з метою зростання рівня власної культури, зокрема, педагогічної;
усвідомлення власної значущості в особистому, професійному і соціальному аспектах з метою самоствердження в суспільстві.
Індивідуальність учителя виявляється її його духовності, духовній культурі, гуманістичній спрямованості власної професійно-педагогічної діяльності.
66. Поняття професійної освіти і самоосвіти.
Нова концепція освіти і виховання у вищій школі вимагає удосконалення педагогічної діяльності викладачів вищого навчального закладу і досягнення ними професіоналізму. Поняття професіоналізму в психолого-педагогічній літературі розглядається, як майстерність (Іванова С.І.), ототожнюється з поняттям «самоосвіта» та самовиховання (К.Лівітан).
Н.В.Кузьміна експериментально і теоретично обґрунтувала акмеологічний підхід до педагогічної діяльності. Оскільки в даному випадку йдеться про дослідження особливостей продуктивної діяльності педагога, то основним критерієм стає не вік, а професіоналізм педагога.
Професіоналізм викладача – це інтегрована якість, що передбачає інтенсивну довготривалу педагогічну діяльность, і як результат, передбачає високий рівень продуктивності праці. В структурі професійної педагогічної діяльності можна виділити три складових компонента: професіоналізм знань, професіоналізм спілкування, професіоналізм самовдосконалення.
Професіоналізм знань є основою, підґрунтям формування професіоналізму загалом. Важливими особливостями професіоналізму знань є:
• комплексність, тобто здатність викладача синтезувати інформацію з різних галузей науки у процесі викладання певного закону, тенденції;
• особистісна забарвленість, тобто знання, «пропущені» через власну позицію;
• формування знань одночасно на різних рівнях (теоретичному, методичному, технологічному).
Професіоналізм спілкування - це готовність і уміння використовувати системні знання у взаємодії зі студентами.
Щодо професіоналізму самовдосконалення, то слід згадати слова К.Д.Ушинського про «дитячість душі» як основу продуктивної діяльності. «Вічно нестаріюча дитячість душі, - пише він, -є глибинною основою дійсного самовиховання людини». Цей компо-нент професіоналізму передбачає:
• по-перше, професійне самовдосконалення через самоосвіту (самостійне оволодіння найновішими досягненнями психолого-педагогічної науки, накопичення передового педагогічного досвіду, аналіз власної діяльності та діяльності колег і на цій основі реконструювання навчально-виховної інформації і організації власних пошуків);
• по-друге, через самовиховання — особистісне самовдосконалення (перебудова особистісних якостей, установок, цінностей, моральних орієнтацій, потреб, інтересів, мотивів поведінки).
Самоосвіта — фундамент професіонального зростання викладача як спеціаліста, формування у нього соціально цінних і професійно-значущих якостей.