40. Сутність задачного підходу до організаціх навчання у вш

У психолого-педагогічній науці вже стало аксіомою, що продуктивна навчальна діяльність може здійснюватися лише шляхом розв’язування різного виду задач. Такий підхід стосовно дослідження та проектування процесу навчання має назву задачного підходу, його сутність полягає у тому, що вся діяльність суб’єктів, тобто викладачів, учнів та студентів, описується та реалізується як система процесів розв’язування різноманітних задач.

Аналіз сучасного етапу розвитку системи освіти дозволяє зробити висновок про те, що саме використання нових інформаційних технологій (НІТ) є генеральним шляхом інтенсифікації навчання. Причому базовим процесом для залучення комп’ютерних засобів навчання вважається саме процес розв’язування задач та проблем.

Базовим процесом для залучення комп’ютерних засобів навчання є процес розв’язування задач та проблем. Задача є основною “клітинкою”, одиницею організації навчально-пізнавальної діяльності у контексті використання засобів НІТ.

Процес розв’язування пізнавальної задачі та побудови моделі мають схожу структуру. Метод моделювання є практичною основою реалізації задачного підходу в умовах комп’ютерного навчання.

Введення родової (узагальненої) задачі дозволяє побудувати ланцюжок задач, що охоплює певний клас понять. Узагальнена задача грає роль системоутворюючого чинника щодо окремих розв’язків пізнавальних задач.

Засоби ЕОМ надають можливість задачного структурування знань, найбільш ефективним засобом якого є фреймова організація даних. Така навчальна стратегія перешкоджає відчуженню знання від пізнавальної діяльності учнів та студентів.

Використання інформаційних моделей та базових методів обробки інформації дозволяє створити єдину теоретичну базу для реалізації задачного підходу у різних змістових галузях.

41. Індивідуалізація і диференціалізація навчання студентів (тут про школьников)

Індивідуалізація навчання - це система засобів, яка сприяє усвідомленню учнем своїх сильних і слабких можливостей навчання, підтримці і розвитку самобутності з метою самостійного вибору власних смислів навчання. Індивідуалізація сприяє розвитку самосвідомості, самостійності й відповідальності.

Під диференціацією розуміють таку форму індивідуалізації, коли учні, схожі за певними індивідуальними особливостями, об'єднуються в групи для окремого навчання. У педагогічній літературі є два терміни: "зовнішня диференціація" і "внутрішня диференціація". Терміном "зовнішня диференціація" позначають таку організацію навчального процесу, за якої для задоволення різнобічних інтересів, здібностей і нахилів учнів створюються спеціальні диференційовані класи, школи. Термін "внутрішня диференціація" застосовують до такої організації навчального процесу, за якої розвиток індивідуальності здійснюється в умовах роботи вчителів у звичайних класах.

42. Поняття технології навчання, її характерні відмінності.

Технологічний підхід до навчання передбачає конструювання навчального процесу, керуючись освітніми орієнтирами, цілями змісту навчання. Особливої уваги заслуговують корекція навчального процесу і діагностика якості.

Таким чином, педагогічні технології слід розглядати як систематичне й послідовне втілення на практиці заздалегідь спроектованого процесу навчання, як систему способів і досягнення цілей управління цим процесом.

Значна частина науково-педагогічних працівників не бачить відмінності між методикою і технологією. Методика у своїй основі — сукупність рекомендацій з організації та проведення навчального процесу, а педагогічній технології властиві низка принципових аспектів:

• організований, цілеспрямований, педагогічний вплив і вплив на навчальний процес;

• змістовна техніка реалізації навчального процесу;

• опис процесу досягнення планованих результатів навчання, тобто досягнення цілей навчання;

• процес навчання як система, що об'єднує особистісний та колективний пошук, який враховує всі взаємозалежні елементи педагогічної системи;

• методологічна основа методики, оскільки методика знаходить у технології своє обґрунтування і побудову;

• процесуальний, динамічний характер процесу навчання, на відміну від методики, яка дає цілком конкретні рекомендації;

• орієнтація не на один предмет і на досягнення однієї меті, а на універсалізацію підходів до вивчення навчального матеріалу;

• орієнтація тих, які навчаються, тоді як методика орієнтована на викладача.

Отже, поняття "технологія навчання" ширше, ніж поняття "методика навчання". Технологія відповідає на запитання, як найкраще досягти мети навчання, коли її досягнення зумовлено управлінням.

Отже, технологія навчання — системна категорія, орієнтована на дидактичне застосування наукового знання, наукові підходи до аналізу й організації навчального процесу з урахуванням емпіричних інновацій науково-педагогічного працівника і на досягнення високих результатів у професійній компетенції та розвитку особистості студентів.

У будь-якій педагогічній технології можна виокремити такі основні компоненти:

■ концептуальний, який відображає "ідеологію" проектування і впровадження педагогічної технології;

■ змістово-процесуальний, який відображає мету (загальну і конкретні цілі); зміст навчального матеріалу, методи і форми навчання, виховання, розвитку учнів; методи і форми педагогічної діяльності вчителя; діяльність учителя з управління навчально-виховним процесом;

■ професійний компонент, який відображає залежність успішності функціонування і відтворення спроектованої педагогічної технології від рівня педагогічної майстерності вчителя.

Технологія навчання — це своєрідний алгоритм дій, правильне виконання яких у визначеній послідовності веде до наперед запланованого, передбачуваного результату.