43. Специфіка технології навчання за принципом рольової перспективи.

Принцип ролевой перспективы определяется как основной принцип, соблюдение которого в организации и проведении учебной деятельности, которая организовывается как выполнение каждым студентом сложной и ответственной роли, дает возможность в учебной ситуации максимально проявить его активность, психологическую своеобразность, оказывает содействие формированию профессиональной компетенции и готовности к творческому выполнению профессиональных функций. совокупности действий, которые оказывают содействие педагогическому взаимодействию между участниками педагогического процесса для получения глубоких и крепких знаний, практических умений, развития познавательных способностей при условиях грамотного применения коммуникативных механизмов в сочетании с профессионализмом педагога. Такая технология обучения имеет этапный характер и состоит из таких компонентов: целевого (предусматривает постановку дидактической цели, проектирование ролевой деятельности, прогнозирование ожидаемых результатов), процессуального (содержит актуализацию знаний, умений, практические действия, направленные на решение учебной задачи), оценочного (предусматривает анализ и оценку, самооценку выполнения задачи-роли, выяснение причин расхождения полученного результата с прогнозируемой ролевой перспективой, преодоление ошибок, постановку новых перспектив). Выделение этапов организации учебного процесса делает возможным стимулирование у студентов потребности создавать, стремление ставить и самостоятельно решать учебные задачи, отрабатывать профессиональные действия в процессе выполнения разных ролей, вырабатывать активную позицию.

Рольова гра — складна системна інтерактивна техніка, у процесі застосування якої використовується рольова структура ведення заняття, тобто певний набір ролей, які регламентують діяльність і поведінку його учасників.

44. Поняття форми організації навчання у вш.

Форма (лат. forma — зовнішній вигляд, обрис) організації навчання (організаційна форми) — це зовнішній вияв узгодженої діяльності учителя та учнів, яка здійснюється в певному порядку і режимі. Форми організації навчання класифікуються за різними критеріями:

1) за кількістю учнів — індивідуальні форми навчання, мікрогрупові, групові, колективні, масові форми навчання;

2) за місцем навчання — шкільні форми: урок, робота в майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільні форми: екскурсія, домашня самостійна

робота, заняття на підприємстві;

3) за часом навчання - урочні і позаурочні: факультативні, предметні гуртки, вікторини, конкурси, олімпіади, предметні вечори та інші;

4) за дидактичною метою — форми теоретичного навчання (лекція, факультатив, гурток, конференція ), комбінованого, або змішаного навчання(урок, семінар, домашня робота, консультація), практичного (практикуми) і трудового навчання (праця в майстернях, у спеціальних класах, на пришкільних ділянках тощо);

5) за тривалістю часу навчання — класичний урок (45 хв.), спарені заняття (90 хв.), спарені скорочені заняття (70 хв.), а також уроки «без дзвінків».

Організація навчання у вищій школі забезпечується засобами поєднання аудиторної і позааудиторної форм навчання. До традиційних форм організації навчального процесу (видів навчальних занять) відносять:

- лекції;

- семінари;

- практичні заняття (лабораторні роботи, лабораторний практикум);

- самостійну аудиторну роботу студентів;

- самостійну позааудиторну роботу студентів;

- консультації;

- курсове проектування (курсові роботи);

- дипломне проектування (дипломні роботи);

- усі види практик.

Для здійснення контролю за якістю знань та вмінь студентів традиційно використовуються:

- контрольні роботи;

- індивідуальні співбесіди;

- колоквіуми;

- заліки;

- іспити;

- захист курсових і дипломних робіт;

- державні іспити;

- комплексний іспит за фахом.