- •26. Методи активного навчання.
- •27. Основні протиріччя процесу навчання у вш
- •30.Шляхи реалізації розвивального навчання у вш.
- •32. Сутність пояснювально-ілюстративного навчання студентів
- •33. Головні ознаки програмного навчання.
- •34. Специфіка проблемного навчання студентів.
- •35. Ігрове навчання, його спрямованість і завдання.
- •36. Сутність діалогічного навчання студентів
- •37. Специфіка організації модульного навчання.
- •38. Сучасні підходи в навчанні—37 питання
- •40. Сутність задачного підходу до організаціх навчання у вш
- •41. Індивідуалізація і диференціалізація навчання студентів (тут про школьников)
- •43. Специфіка технології навчання за принципом рольової перспективи.
- •44. Поняття форми організації навчання у вш.
- •45. Лекції як провідна форма організації навчання к вш, її особлива осі.
- •46. Характеристика основних типів лекцій, співставлення їх завдань.
- •47. Специфіка семінару, як форми навчання в вш.(Вместе с 48)
- •48. Типи семінарських занять, особливості їх структури.
- •49. Завдання та функції самостійної роботи студента.
- •50. Форми контролю самостійної роботи студента.
- •51. Функції контролю ефективності навчального процесу:
- •54. Критерії оцінки знань студентів.
- •60. Культура педагогічного спілкування викладача вш.
- •62. Проблеми педагогічного спілкування викладача зі студентами.
- •63. Поняття педагогічної майстерності викладача.
- •65. Педагог вш як індивід, особистість, суб’єкт діяльності, індивідуальність.
- •66. Поняття професійної освіти і самоосвіти.
- •67. Характеристика компонентів готовності студента до самоосвіти.
- •68. Особливості розвитку особистості студента як майбутнього фахівця.
- •69. Типологія студентів та викладача вищих закладів освіти.
- •70. Поняття професійної адаптації студентів
- •71. Діалектика професійного навчання та й виховання студентів.---62,27
- •72. Засоби психолого-педагогічного дослідження особистості студента
- •74. 75. Характеристика теоретичних та емпіричних методів науково-педагогічного дослідження.
- •Методи емпіричного дослідження
- •Методи, що застосовуються
- •Методи теоретичних досліджень
- •76.Гуманізація і демократизація вищої освіти.
- •77. Сутність педагогічної інноватики.
- •79. Характеристика принципів педагогічного менеджменту.
70. Поняття професійної адаптації студентів
У найзагальнішому вигляді адаптація (лат. adapto-пристосовують) - процес пристосування працівника до умов зовнішнього і внутрішнього середовища. Сам процес адаптації включає в себе два аспекти - це, власне, професійна адаптація та соціально-психологічна. Професійна адаптація виявляється у певному рівні оволодіння професійними навичками й уміннями, у формуванні деяких професійно необхідних якостей особистості, у розвитку стійкого позитивного ставлення працівника до своєї професії. Соціально-психологічна адаптація полягає в освоєнні соціально-психологічних особливостей організації, входжень в ситуацію, що в ньому систему відносин, позитивному взаємодії з його членами. Це включення працівника до системи взаємовідносин організації з його традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтаціями. Професійна адаптація відіграє велику роль в ситуації входження в організацію майбутнього фахівця, коли є в основному теоретичне уявлення про те, як відбувається робочий процес. Соціально-психологічна адаптація в ситуації з молодим фахівцем відбувається більш згладжено, оскільки на першому місці стоїть освоєння професійних навичок і робочих відносин. І тут міжособистісні відносини формуються, в більшості випадків, під впливом опіки та навчання молодих спеціалістів більш досвідченими.
Стадії адаптації до професії настає після завершення професійної освіти, коли молоді фахівці приступають до самостійної трудової діяльності. Кардинально змінюється професійна ситуація розвитку: новий різновікової колектив, інша система виробничих відносин, нові соціально - професійні цінності, інша соціальна роль і принципово новий вид провідної діяльності.
Виробнича адаптація при вступі молодого фахівця на роботу включає всі аспекти пристосування фахівців до роботи в новій організації і при службово-професійних переміщеннях усередині організації: технічні, біологічні, соціальні. Типи адаптації можна розділити за функціональним призначенням:
Професійна адаптація - пристосування працівника до виконуваної роботи; освоєння професії, її специфіки, придбання професійних навичок, достатніх для якісного виконання обов'язків, розвиток стійкого позитивного ставлення до своєї професії;
Психофізіологічна адаптація - процес засвоєння сукупності всіх умов, необхідних для працівника в процесі трудової діяльності, пристосування на рівні організму до умов праці і режиму роботи, налагодження звичайного рівня працездатності;
Соціально-психологічна адаптація - включення початківця працівника у сформовану систему взаємовідносин колективу з його традиціями, нормами життя, ціннісними орієнтирами;
Організаційно-адміністративна адаптація - пристосування до ситуації, структурі підприємства, особливостей організаційного механізму управління, місцем свого підрозділу та посади в загальній системі цілей. Йде звикання співробітника до нової корпоративної культури, стилю керівництва, засвоєння цінностей організації та її цілей;
Економічна адаптація - звикання до певного рівня заробітку і соціального забезпечення, ознайомлення з економічним механізмом управління організації, з системою стимулів і мотивації, з умовами оплати праці;
Санітарно - гігієнічна адаптація - пристосування до розпорядку роботи, умов праці, нових вимог трудової, виробничої і технологічної дисципліни.
Сам процес входження у трудову діяльність є для ряду випускників вузів новим і не збігається з їх апріорної оцінкою як характеру трудового процесу, так і очікувань, пов'язаних зі своїм місцем і роллю в цьому процесі.
Процес професійної адаптації молодих фахівців розвивається нормально, якщо встановлюється відповідність між підсистемами наступних характеристик: комплекс вимог, що пред'являються сучасним виробництвом до особистості фахівця і пов'язаних з його готовністю до професійної діяльності (високий рівень професійних знань, любов до своєї спеціальності, ініціативність, самостійність, організованість і інші професійно значущі якості), і комплекс очікувань і вимог з боку фахівців до майбутнього місця роботи. Це очікування, пов'язані як із самою діяльністю (актуальність, різноманітність, складність вирішуваних завдань, можливості професійного зростання, актуалізації творчих здібностей), так і більш широкими можливостями роботи: спілкування з колегами, посадового зростання, матеріальної забезпеченості, поліпшення соціально - побутових умов.