«Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві ».

ПЛАН

1. Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві.

1.1. Концепції співвідношення соціального і біологічного в людині.

1.2. Зміна біологічних особливостей людського організму в процесі еволюції.

1.3. Функції сервісної діяльності в подоланні дисгармонії між соціальними процесами і біологічними особливостями людини.

2. Список використаної літератури.

1. Людина як соціальна істота. Співвідношення соціального і біологічного в суспільстві.

Як показує наука про людину (поняття «людина» буде тут вживатися в широкому, родовому значенні - не як окремий індивід, особистість, а як людський рід, соціальна форма руху матерії), він має біологічні та соціальні потреби.

Для з'ясування взаємозв'язку між ними необхідно спочатку відповісти на більш загальне питання: як взагалі пов'язані в людині соціальне і біологічне початку? Чи є він соціальним, біологічною або якимось двоїстим, соціально-біологічною істотою? На це питання поки не існує однозначної відповіді. Ми викладемо тут точку зору ряду філософів і біологів, засновану на діалектичної концепції розвитку, концепції співвідношення основних форм (ступенів розвитку) матерії і на дослідженнях в області біології та медицини.

1.1. Концепції співвідношення соціального і біологічного в людині.

У філософії, соціології, психології та інших науках про суспільство склалися чотири концепції співвідношення соціального і біологічного в людині (суспільстві):

1) людина - насамперед біологічна істота, підпорядковане законам природи;

2) людина - чисто соціальна істота;

3) людина має подвійну соціально-біологічну природу, є біосоціальною істотою;

4) людина має цілісну соціальну природу, яка в знятому, підпорядкованому вигляді містить в собі закономірності фізичної, хімічної та біологічної форм матерії.

Розглянемо ці концепції докладніше.

1. Розуміння людини як біологічного, природного сущест ва переважало у філософії французьких матеріалістів XVIII ст. і Л. Фейєрбаха. Воно протистояло ідеалістичної концепції Гегеля: з його точки зору, людина - насамперед духовне, мисляча істота, а суспільство - це закономірний етап розвитку абсолютної ідеї. У XIX ст. біологічне розуміння людської сутності використовували соціальні дарвіністи, які намагалися пояснити розвиток цивілізації відкритими Ч. Дарвіном законами природного відбору і боротьби за існування. Проте після створення матеріалістичної концепції суспільства цей підхід виявився явно застарілим: праця, свідомість, зміна фаз розвитку суспільства ніяк не підпадали під дію законів біології, і даний підхід втратив підтримку більшості вчених. У сфері сервісу, мабуть, особливо ясно видно, що людина має не тільки біологічні потреби, а ті біологічні потреби, які у нього дійсно є (в їжі, одязі, житлі і т. п.), завжди виражаються і задовольняються в особливих, соціально обумовлених формах.

2. Визначення людини як чисто соціальної істоти ніколи не користувалося широкою підтримкою вчених. Воно може бути результатом сильної вульгаризації концепції марксизму, в якій вперше було введено поняття соціальної форми матерії і соціальної природи людини. «Чисто соціальну» концепцію висловлюють окремі фахівці, що не враховують біологічного аспекту природи людини і суспільства.

3. Уявлення про людину як біосоціальних, або соціально-біологічному істоті широко поширене в російській науці. Іноді до біологічного і соціального додають ще третє, психічне початок, тобто людина розуміється як єдність біологічного, психічного і соціального. «Людина, - пише автор одного з найкращих підручників філософії, - являє собою цілісну єдність біологічного (организменного), психічного та соціального рівнів, які формуються з двох - природного та соціального, спадкового і прижиттєво придбаного». Абсолютно ясно, що на людину і суспільство впливають і біологічні, і соціальні закони. (Що стосується психічного компонента, то його виділення в якості третьої детермінанти людини виглядає як дивне порушення законів логіки: психіка, свідомість є соціальними явищами, отже, соціальна складова людини і так вже включає в себе психічні процеси). При вирішенні соціально-економічних проблем, при формуванні і задоволенні потреб неминуче доводиться враховувати і соціальні фактори, І чисто біологічні закономірності людського організму. Так, при наданні туристичних чи екскурсійних послуг клієнти не повинні відчувати фізичні навантаження, занадто важкі для організму. Людині необхідні також харчування, сон і відпочинок. При наданні інформаційних, консультативних та освітніх послуг необхідний облік біологічних механізмів роботи органів почуттів і пам'яті: людина не може, наприклад, сприймати і аналізувати дуже великі потоки інформації, її потрібно подавати в зручній для засвоєння формі (усній, письмовій чи екранної). По-різному відбувається сприйняття інформації у дітей і у дорослих. Загалом, біологічний компонент людських потреб недооцінювати не можна (тим більше що багато хто з цих потреб - насущні), поведінка людини визначається не тільки суто соціальними факторами.

Проте соціально-біологічна концепція природи людини все ж не пояснює, яким чином взаємодіють в особистість і в суспільстві соціальні і біологічні закони. Якщо слідувати логіці простого перерахування - в суспільстві є й біологічне, і соціальне - то правильніше було б взагалі вважати людину якимось «фізіо-хіміо-біосоціальним» істотою. Справді, наш організм підпорядковується не тільки соціальним і біологічним законам, а й законам фізики та хімії.

4. Співвідношення соціального і біологічного в людині і суспільстві найбільш повно і точно описує концепція цілісної (інтегральної) соціальної природи людини. Людина розглядається як соціальна істота, в якому, як у мікрокосмі, зберігаються властивості і закономірності біологічної форми матерії. На цій концепції необхідно зупинитися докладніше.

Співвідношення біологічного і соціального в людині підпорядковується таким закономірностям:

по-перше, соціальне виникає з біологічної і є новим якісним рівнем розвитку матерії. Цей рівень має свої власні закони, не зводяться до законів біології, хімії та фізики. Так, закони економіки, закономірності зміни суспільно-економічних формацій абсолютно неможливо пояснити, «вивести» із законів біологічної форми матерії. Нове, чисто соціальна якість людини виражена раніше в праці, свідомості й у всій складній системі суспільних явищ, що виникає в результаті історичної еволюції праці і свідомості. Прискорений розвиток сервісного сектору економіки в останні десятиліття також викликано соціальними процесами формування постіндустріального суспільства, а не будь-якими змінами в біологічній основі цивілізації чи людського організм;

по-друге, з появою соціальних якостей людина не перестав, звичайно, бути живою істотою. Біологічні особливості людини встановлюють деякі рамки і межі, що обмежують можливості розгортання соціальних процесів. Фізична організація людини така, що він не може, наприклад, довго обходитися без їжі, самостійно пересуватися зі швидкістю автомобіля або копати землю з продуктивністю екскаватора. Обмеженість біологічних можливостей прямо впливає на продуктивність праці, здатність засвоювати інформацію, на швидкість здійснення будь-якого виду діяльності ності. Таким чином, біологічна основа людського організму не визначає змісту вищих по відношенню до неї соціальних процесів, але задає деякі межі і межі, за які соціальні процеси вийти не можуть. Ця закономірність прямо впливає на розвиток потреб. Суспільство прагне задовольняти тільки ті з них, які не суперечать біологічним можливостям організму. Потреби, що руйнують біологічну основу суспільства, звичайно визнають нерозумними і на них накладаються громадські (тобто соціальні за своїм походженням) заборони. Так, у всіх країнах з настороженістю (а то й просто негативно) відносяться до послуг, пов'язаних з уживанням наркотиків і сильнодіючих отруйних речовин, з штучним заплідненням або перериванням вагітності, з клонуванням стовбурових клітин, зміною генетичного апарату людини, зміною статі. Найважливіша вимога до товару чи послуги - їх максимально можлива безпека для здоров'я і життя людини;

по-третє, соціальна діяльність людини робить зворотний направляюче вплив на біологічну основу його організму, змінюючи і перебудовуючи її (в тих межах, які допускають закони біології). Так, перехід до прямоходіння, зміна скелета, мускулатури і особливо розвиток руки відбувалися у первісних людей під впливом соціальної трудової діяльності. Соціальні катаклізми - голод, війни, економічні кризи і т. п. - призводять до зміни тривалості життя і погіршення здоров'я людей. Успішний економічний розвиток держав, навпаки, створює кращі можливості для задоволення біологічних потреб людини в їжі, житло, для зростання чисельності населення, поліпшення стану здоров'я та інших позитивних біологічних змін у суспільстві.