2.3. Клонування та біоетика

В останні десятиліття світове співтовариство знаходиться на стадії свого оновлення. Нові досягнення в області медицини і генетики призвели до необхідності інтеграційних зусиль фахівців у різних галузях знання. У результаті виникла нова міждисциплінарна сфера знань – біоетика.

Крім відмінностей в умовах розвитку в різних прийомних матерів, існує таке поняття, як норма реакції, тобто певні межі прояву даного гена в фенотипічні ознаки. Це означає, що в різних умовах розвитку зародка однакові гени будуть виявляти свою дію трохи по-різному. Адже таких генів – тисячі! Отже, вірогідність повної подібності «клонованих» тварин не дуже велика.

Тепер припустимо, яйцеклітини що розвиваються з чужорідними ядрами трансплантували кільком сотням прийомних матерів (адже відсоток виходу низький!), щоб отримати хоча б одну єдину живу і точну копію відомого політичного діяча, вченого чи музиканта. А що станеться з рештою! Адже велика частина загине в утробі матері або розвинеться в виродків, частина яких, не дай Бог, народиться. Це було б злочином, тому цілком природно очікувати прийняття закону, який забороняє такого роду дослідження як аморальні.

Пропонується використовувати клонування до стадії бластоцисти для отримання «запчастин» для трансплантацій та лікування деяких захворювань людини. Тоді ядра для клонування можна брати з клітин самого пацієнта, і, таким чином, запобігати реакції імунологічної несумісності тканин донора і реципієнта. У цьому випадку проте не враховуються дві обставини.

1. Наукова. Показано, що в ембріональних стовбурових клітинах при культивуванні виникають хромосомні поломки, і при трансплантації їх похідних в організмі формуються пухлини, індукується загибель сусідніх тканин. Іншими словами, подібні процедури принесуть не користь, а шкоди пацієнтові. Крім того, в даний час розроблена технологія отримання стовбурових клітин з тканин (кісткового мозку, шкіри) самого пацієнта та управління їх розвитком у процесі культивування та підготовки до трансплантації. Такі стовбурові клітини абсолютно безпечні для хворого, і їх використання робить зовсім непотрібним клонування.

2. Етична. Пропоновані маніпуляції з живими ембріонами людини насправді – не що інше, як заплановане вбивство. Розмови про те, що, мовляв, ранні ембріони являють собою просто клітинний агломерат не мають сили. Ще Т.Морган говорив, що індивідуальний розвиток починається навіть не у момент запліднення, а в період дозрівання яйцеклітини. У зрілій яйцеклітині вже записаний хімічною мовою план будови майбутньої людини, і з цим потрібно рахуватися. Треба також зважати на думку християнської Церкви та християнської громадськості, які багато в чому праві.

В принципі, сьогодні можна говорити про те, що технічна задача отримання «клонованих» тварин вирішена. Але невідомо, як точно ці тварини будуть копіювати відповідний прототип і чи виправдають результати ті витрати, яких вони вимагають. Ось тому необхідно серйозно думати і обговорювати цю проблему на найвищому рівні наукового співтовариства [9].