- •1.Зародження і розвиток політичної економії
- •2.Предмет політичної економії
- •3.Фактори виробництва та їх взаємодія
- •4.Виробничий потенціал суспільства і межа виробничих можливостей
- •6.Корисність продукту та її види.
- •7.Економічні інтереси, їх сутність і структура
- •8.Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- •9.Продуктивні сили суспільства. Показники розвитку продуктивних сил
- •11. Виробничі відносини і спосіб виробництва.
- •13.Типи та форми власності
- •14.Основні тенденції розвитку у відносинах власності на сучасному етапі. Форми власності
- •15.Виникнення та суть товарного виробництва
- •16.Товар і його властивості
- •17.Виникнення і сутність грошей
- •18.Сутність грошей та їхні функції. Закон грошового обігу
- •19. Інфляція: її суть, види і форми
- •21 .Витрати виробництва. Валовий продукт, дохід і прибуток
- •22.Прибуток: сутність і види
- •23.Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва
- •24.Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають
- •25.Еластичність попиту і пропозиції. Коефіцієнт еластичності
- •26.Конкуренція, її суть та основні функції у ринковій економіці. Види конкуренції
- •27.Основні форми та методи конкурентної боротьби.
- •30.Ринки факторів виробництва
- •33.Ринок цінних паперів. Види цінних паперів
- •34. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин
- •Функції домогосподарств
- •Джерела і структура доходів домогосподарств
- •Розподіл доходів домогосподарств
- •35.Сутність, функції і форми підприємства.
- •Форми і види підприємств.
- •37.Сутність підприємництва, його функції та умови здійснення
- •38.Перетворення грошей на капітал.
- •Номінальна та реальна заробітна плата
- •Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в аграрній сфері
- •Орендна плата.
- •Ціна землі.
- •Концепції та головні завдання перехідної економіки
- •43.Необхідність і сутність державного регулювання економіки
- •45. Концепції державного регулювання ринкової економіки та їх еволюція
- •47.Поняття якості та її оцінка
- •Висновки
- •48. Зміст суспільного відтворення
- •49. Сукупний суспільний продукт
- •50. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
- •52. Сутність і значення розподілу в економіці.
- •Розподіл як ланка взаємозв’язку між виробництвом і споживачами.
- •53. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні
- •55. Споживання: сутність і функції.
- •56. Заощадження та його функції.
- •Національні заощадження і норма заощаджень.
- •Фінансові інвестиції
- •Ефективність інвестицій
- •58. Зміст і типи економічного зростання
- •59. Нагромадження та його норма.
- •Інвестиції та їх ефективність.
- •60. Міжнародна економіка, її предмет і структура
- •61. Суть і тенденції розвитку світового господарства
- •63. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
- •64. Міжнародна міграція робочої сили
- •Причини міжнародної міграції робочої сили
2.Предмет політичної економії
Розмаїття напрямів і шкіл у політичній економії визначає і розбіжності у підходах до трактування ролі виробництва в розвитку людського суспільства та предмета політекономії.
Трактування предмета політекономії. Політекономія та економікс
Ряд західних економістів визначають політекономію як науку про багатство, народне господарство, забезпечення добробуту тощо. З цього приводу у свій час А. Маршалл писав: «Політична економія, або економічна наука (economic), займається дослідженням нормальної життєдіяльності людського суспільства; вона вивчає ту сферу індивідуальних і суспільних дій, що найтіснішою уявою пов’язана зі створенням і використанням матеріальних основ добробуту»*1.
*1: { Маршалл А. Принципы экономической науки: Пер. с англ.— Т. 1. — М.: Прогресс, 1993. — С. 56.}
Сучасне розуміння західними економістами політичної економії нерозривно пов’язано з поняттям «економікс», що перекладається як «економіка». Предметом економікс є поведінка людей у процесі виробництва різних благ за умов обмеженості ресурсів та управління ними. Метою у даному разі є досягнення максимального задоволення потреб людей на основі забезпечення прибутку. П. Самуельсон, автор підручника «Економікс», стверджує, що економікс, або політекономія, вивчає дії людей у процесі вибору рідкісних ресурсів для виробництва різних товарів. Деякі економісти (наприклад, С. Фішер) не роблять акцент на виборі саме таких ресурсів, а предметом вивчення в економікс називають ту сферу людської діяльності, що належить до виробництва, обміну і споживання товарів і послуг.
Марксизм при з’ясуванні предмета політичної економії наголошує на виробничих відносинах між людьми у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.
При зіставленні двох підходів до визначення предмета політекономії очевидними є розбіжності між ними. Зокрема, економікс акцентує увагу на дії людей у різних сферах суспільного відтворення, а політекономія (марксистська) — на тому, що люди в процесі праці (що передбачає їх дію) вступають між собою у певні відносини.
Зв’язки і залежності, характ ерні для системи виробничих відносин, виражаються економічними законами. Тобто, політична економія — це наука про найзагальніші економічні закони, що управляють виробництвом, розподілом, обміном і споживанням матеріальних благ і послуг. На відповідному щаблі розвитку людського суспільства ці закони політекономічна наука розглядає як об’єктивні, тобто такі, що не залежать від волі і свідомості людей. Економікс так само не заперечує, що предметом його вивчення є економічні закони (які ще називаються принципами), але він не розглядає їх як об’єктивні, а трактує як вірогідні.
Значна розбіжність існує між політекономією та економікс при характеристиці згаданих законів. Так, політекономія досліджує закон вартості, закон цін, закон обігу грошей, закон концентрації виробництва, закон підвищення продуктивності праці, закон економії часу і багато інших. Економікс оперує такими законами, як закон (принцип) спадної віддачі, обмеженості ресурсів, граничної корисності тощо.
Економічні закони і категорії
Економічні закони виражають внутрішні, суттєві, постійні причинно-наслідкові (детерміновані) зв’язки між економічними явищами і процесами. Вони, як і закони природи, мають об’єктивний характер. Одночасно економічні закони істотно відрізняються від законів природи, оскільки виникають і функціонують лише в процесі економічної діяльності людей, а також, на відміну від перших, діють не вічно.
Класифікуючи економічні закони, виокремлюють такі типи:
загальні, тобто закони, властиві всім економічним системам (закон підвищення суспільної продуктивності праці, закон економії часу та ін.);
специфічні — це ті закони, що функціонують у межах однієї економічної системи (основний економічний закон);
стадіальні, що діють лише на одній зі стадій розвитку економічної системи, наприклад закон породження монополій концентрацією (централізацією) виробництва.
Механізм дії економічних законів зумовлений їх об’єктивним характером. Механізм використання включає насамперед пізнання законів людьми та врахування їх вимог при розробці економічної політики.
Оскільки економічні закони виражають взаємодії економічних відносин і продуктивних сил, тож предмету політичної економії можна дати розширене трактування. Це — наука про економічну структуру суспільства. Схематично економічну структуру можна уявити такою:
Економічні категорії — це теоретичні поняття, абстракції, що відображають реально існуючі економічні відносини (потреби, інтереси, ціни, прибуток, власність і т. ін.). Кожний закон нібито «групує» навколо себе визначену кількість економічних категорій.
Політична економія як наука має фундаментальний характер. Проте вона обмежена щодо свого предмета. Іншими проблемами економічного порядку займаються такі напрями в економічній науці, як мікро- і макроекономіка.
Мікроекономіка розглядає економічну систему на мікрорівні, досліджує діяльність окремих економічних суб’єктів, характеризує їх поведінку і пояснює, ким, як і чому економічні рішення приймаються на цьому рівні, наприклад, що, скільки і коли купити або продати і т. п.
Макроекономіка досліджує економіку як єдине ціле, у системі, комплексі всіх її проблем на рівні народного господарства. Макроекономіка вивчає великомасштабні економічні процеси (походження і природу прибутків населення, багатства нації в цілому, продуктивність суспільної праці і чинники, що її визначають, динаміку процента, безробіття та його природу і т. ін.) і шукає шляхи розв’язання загальноекономіч-них проблем (як створити нові робочі місця, як захистити економіку від інфляції, як підвищити загальний рівень життя населення країни, як забезпечити макроекономічне зростання тощо).
Мікро- і макроекономіка як складові економічної теорії перебувають у нерозривній єдності, у взаємозв’язку. Одночасно поділ економічної науки на мікро- і макроекономіку певною мірою є умовним. Це тим більше природно, якщо зважати на те, що обидві ці значні частини економічної теорії досліджують свої проблеми на основі пізнання законів і категорій, які є предметом політичної економії.
Позитивна політична економія намагається формулювати наукове уявлення на основі відкритих економічних законів і категорій, базуючись на об’єктивності; тому вона вільна від суб’єктивних оцінних суджень. Нормативна політична економія виражає оцінне судження певної групи людей щодо економічних законів та економічних категорій, їх практичного використання. Оцінні судження або нормативні твердження виникають на рівні обґрунтування економічної політики.