- •1.Зародження і розвиток політичної економії
- •2.Предмет політичної економії
- •3.Фактори виробництва та їх взаємодія
- •4.Виробничий потенціал суспільства і межа виробничих можливостей
- •6.Корисність продукту та її види.
- •7.Економічні інтереси, їх сутність і структура
- •8.Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи. Типи економічних систем
- •9.Продуктивні сили суспільства. Показники розвитку продуктивних сил
- •11. Виробничі відносини і спосіб виробництва.
- •13.Типи та форми власності
- •14.Основні тенденції розвитку у відносинах власності на сучасному етапі. Форми власності
- •15.Виникнення та суть товарного виробництва
- •16.Товар і його властивості
- •17.Виникнення і сутність грошей
- •18.Сутність грошей та їхні функції. Закон грошового обігу
- •19. Інфляція: її суть, види і форми
- •21 .Витрати виробництва. Валовий продукт, дохід і прибуток
- •22.Прибуток: сутність і види
- •23.Ринкове господарство як невід'ємна складова товарного виробництва
- •24.Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають
- •25.Еластичність попиту і пропозиції. Коефіцієнт еластичності
- •26.Конкуренція, її суть та основні функції у ринковій економіці. Види конкуренції
- •27.Основні форми та методи конкурентної боротьби.
- •30.Ринки факторів виробництва
- •33.Ринок цінних паперів. Види цінних паперів
- •34. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин
- •Функції домогосподарств
- •Джерела і структура доходів домогосподарств
- •Розподіл доходів домогосподарств
- •35.Сутність, функції і форми підприємства.
- •Форми і види підприємств.
- •37.Сутність підприємництва, його функції та умови здійснення
- •38.Перетворення грошей на капітал.
- •Номінальна та реальна заробітна плата
- •Суб'єкти та об'єкти підприємницької діяльності в аграрній сфері
- •Орендна плата.
- •Ціна землі.
- •Концепції та головні завдання перехідної економіки
- •43.Необхідність і сутність державного регулювання економіки
- •45. Концепції державного регулювання ринкової економіки та їх еволюція
- •47.Поняття якості та її оцінка
- •Висновки
- •48. Зміст суспільного відтворення
- •49. Сукупний суспільний продукт
- •50. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники
- •52. Сутність і значення розподілу в економіці.
- •Розподіл як ланка взаємозв’язку між виробництвом і споживачами.
- •53. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні
- •55. Споживання: сутність і функції.
- •56. Заощадження та його функції.
- •Національні заощадження і норма заощаджень.
- •Фінансові інвестиції
- •Ефективність інвестицій
- •58. Зміст і типи економічного зростання
- •59. Нагромадження та його норма.
- •Інвестиції та їх ефективність.
- •60. Міжнародна економіка, її предмет і структура
- •61. Суть і тенденції розвитку світового господарства
- •63. Міжнародна валютно-фінансова система та її інфраструктура
- •64. Міжнародна міграція робочої сили
- •Причини міжнародної міграції робочої сили
34. Домогосподарство як суб'єкт ринкових відносин
Визначальною умовою переходу до ринкової економіки є формування суб'єктів ринкових відносин. Надзвичайно важливе місце у ринковій системі належить домашнім господарствам.
Під домашнім господарством мають на увазі економічний суб'єкт, який складається з одного або більшої кількості індивідів, що спільно здійснюють господарську діяльність і мають спільний бюджет.
Домашні господарства країни - це сукупність усіх приватних господарств, діяльність яких спрямована на задоволення власних потреб.
Становище домогосподарств, їх роль в системі економічних відносин постійно змінюється, адже їх розвиток залежить від рівня розвитку продуктивних сил. Розвиваючись разом з останніми, вони активно впливають на розвиток економічної системи через свої потреби та інтереси. Водночас у певній історичній системі економічних відносин домогосподарства займають різне становище, що зумовлює характер їхньої діяльності, їхні інтереси.
В умовах командної (соціалістичної) економічної системи відбувалося витіснення домогосподарств підприємствами, заснованими на державній формі власності, що паралізувало їхнє економічне життя, не давало змоги реалізувати їхні потреби та інтереси повною мірою. Це стримувало розвиток національного виробництва.
В умовах ринкових відносин роль домашніх господарств у економічному розвитку суспільства значно зростає. Це визначається такими чинниками:
– по-перше, домогосподарства беруть активну участь в кругообігу ринкової економіки як самостійні незалежні суб'єкти господарювання, які мають власні потреби та інтереси. Приватна власність надає домогосподарствам право користуватись і розпоряджатись ресурсами, укладати будь-які угоди, використовувати будь-які придбані ресурси і реалізувати вироблювану продукцію, виходячи з власних інтересів;
– по-друге, домогосподарства одночасно діють як виробники (продавці) і як споживачі (покупці). На ринку ресурсів домогосподарства пропонують працю і підприємницькі здібності, землю, капітал. На ринку споживчих благ вони визначають свій попит на них;
– по-третє, задоволення потреб домогосподарств у різноманітних товарах та послугах є метою національного виробництва, а попит на них цього економічного суб'єкта є одним із найвагоміших компонентів сукупного попиту;
– по-четверте, частина доходу, що залишається невикористаною домогосподарствами при витратах на поточні споживчі потреби, накопичується і може стати потужним джерелом формування фінансових ресурсів держави.
Отже, домогосподарства як суб'єкти ринкових відносин проявляють три основних види економічної діяльності: пропонують чинники виробництва, споживають частину отриманого доходу і заощаджують.
Функції домогосподарств
Сутність домогосподарств розкривається через функції, які вони виконують в економічному розвитку суспільства. Головні з них такі: споживання, постачання чинників виробництва та заощадження.
Насамперед у національній економіці домашні господарства є постачальниками на ринок ресурсів, серед них послуги чинників виробництва. Насамперед - це людських ресурсів, послуг чинника "праця". Кожна людина є власником робочої сили, носієм знання, виробничого досвіду. Вона має вільно розпоряджатися своєю продуктивною силою, використовувати її цінності у власних інтересах. Праця людини спрямована на створення необхідних для задоволення особистих і суспільних потреб у матеріальних і духовних благах. Кожний робітник працюючи на підприємстві чи виробляючи власну продукцію, забезпечує суспільство ресурсами праці. Науково-технічний прогрес підвищує роль праці людини в суспільному виробництві і висуває нові, значно вищі вимоги до кожного працівника, до його кваліфікації і відповідності. Сучасний технічний прогрес вимагає робітника висококваліфікованого, творчого, вільного, тому й праця має бути вільною, матеріально забезпеченою. Завдання полягає в тому, щоб забезпечити найраціональніше, найефективніше використання людських ресурсів з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини, що швидко зростають.
При цьому треба мати на увазі, що внесок домогосподарств у ресурсний потенціал національної економіки не обмежується людською працею. Домогосподарства можуть мати у своєму розпорядженні засоби виробництва (господарські будівлі, житлові будинки, землю, машини та виробниче обладнання, комп'ютери, транспортні засоби, сировину, матеріали тощо) і використовувати їх на свій розсуд. Застосовуючи це майно з метою виробництва товарів та послуг, домогосподарства ставлять на службу інтересам національної економіки такий важливий ресурс, як капітал і здібності до підприємництва.
Домогосподарства можуть постачати національному виробництву, крім трудових ресурсів та капіталу, і грошові кошти. Вони вносять гроші в банки, купують акції та облігації акціонерних товариств і банків.
Провідною функцією домогосподарств виступає споживання. Вони є первинним осередком споживання, що утворює найважливішу складову частину ефективного попиту. Зростання попиту домогосподарств стимулює збільшення обсягу національного виробництва нових товарів та послуг.
У домогосподарствах формуються обсяг і структура поточного споживання. Вони характеризуються загальним споживчим бюджетом, житловим і накопиченим майном. Домогосподарства мають повсякчасно вирішувати важливу проблему, як за наявної структури споживання і доходів знайти такий оптимальний набір споживчих благ, який найповніше відповідав би їх потребам. Отже, функція споживання показує відношення споживчих витрат домогосподарств до їх сумарного доходу.
Сутність функції заощадження виражається в тому, що домогосподарства для того, щоб придбати нові споживчі блага, повинні певну частку отриманих доходів заощаджувати.
Схематично входження домогосподарств у економічний кругообіг у ринковій системі зображено на рисунку 10.1.