27. Економікоматематичні методи

Теорія і практика економічного аналізу охоплює понад сто різних видів економіко-математичних методів і моделей, які умовно можна класифікувати за групами:

• методи кореляційно-регресійного зв 'язку. Використовують в економічному аналізі для виявлення форми та щільності зв'язку між різними параметрами досліджуваного об'єкта, характер функціональної залежності між якими невизначено. Основна умова кореляційно-регресійного аналізу— забезпечити репрезентативність даних, обґрунтованість застосування до досліджуваного явища відповідних імовірнісних схем, що практично зводиться до вибору рівняння відповідної кривої — параболи чи гіперболи та ін. На базі методу кореляційно-регресійного зв'язку сформульований економіко-математичний метод аналізу метод виробничої функції;

• методи математичного програмування. Призначені для оптимізації господарської діяльності. Цінність їх полягає в тому, що вони дають змогу оцінювати ступінь досягнення потенціалу, ви-значити лімітуючі ресурси, «вузькі місця», ступінь конкурентності та дефіцитності. Методи математичного програмування охоплю-ють: методи лінійного та динамічного програмування;

• матричні методи та моделі економічного аналізу. Групують-ся на лінійній і векторно-матричній алгебрі, їх використовують при дослідженні складних і великорозмірних економічних структур. Найпоширенішими в аналізі є:

— модель міжгалузевого балансу є важливим методом економічно-го аналізу складних пропорційних залежностей, коли за кількістю ви-мірюваних прямих зв'язків визначається вся сукупність зв'язків (пря-мих і непрямих).

— матриця багатокритеріальної оптимізації. Використовують в економічному аналізі як метод порівняльної, рейтингової оцінки ва-ріантів можливих змін параметрів економічної системи на багато-критеріальній основі.

— метод ключової матриці. Дає змогу спростити розв'язок за-дач методом виробничих функцій.

• у складі інших економіко-математичних методів і моделей можна виділити:

— математичну теорію гри.

— математичну теорію масового обслуговування.

— метод дослідження операцій.

28. Метод моделювання

Метод моделювання — це конструювання моделі на основі попереднього вивчення об'єкта, визначення його найбільш суттєвих характеристик, експериментальний і теоретичний аналіз створеної моделі, а також необхідне коригування на підставі одержаної інформації. Модель — це умовний об'єкт дослідження, тобто матеріальне чи образне відображення реального об'єкта, процесу його функціонування в конкретному середовищі. Моделювання передбачає розробку певних екон. -математичних моделей для найбільш повного і достовірного відображення процесу функціонування як суб'єкта господарювання в цілому, так і окремих його структурних підрозділів. Загальна модель реалізації функціональної підсистеми економічного аналізу полягає в перетворенні економічної інформації в аналітичну, яка має бути використана для прийняття відповідних науково обґрунтованих управлінських рішень. Процес передбачає розв'язання комплексу стандартних аналітичних завдань за певними аспектами економічної діяльності: характер використання виробничих ресурсів, собівартість товарної продукції, фінансовий стан підприємства. Ці завдання розв'язують для визначення напрямків підвищення ефективності виробництва на підприємстві, підготовки проектів відповідних управлінських рішень. Загальний порядок (послідовність) розробки імітаційної моделі включає виконання таких робіт: 1) визначення змісту господарського завдання; 2) збирання і систематизація необхідної інформації; 3) побудова імітаційної моделі; 4) перевірка функціонування моделі; 5) уточнення моделі; 6) використання моделі для розв'язання завдання.

За сп. поєднання факторів-аргументів у моделі останні поділяються на: адитивні моделі (результативний показник визначається як алгебраїчна сума кількох факторних показників), мультиплікативні, кратні моделі - застосовуються, якщо значення функціонального показника розраховується як співвідношення факторних показників; комбіновані.